Рішення № 137887222, 30.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3486/26

2/214/3986/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

30 червня 2026 року м. Кривиий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сіденко С. І.

за участі секретаря судового засідання Розстальної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за відсутності учасників справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товарна біржа «Українська», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товарна біржа Українська, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений на Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі 26 березня 1999 року між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позову посилається на те, що 12 березня 1999 року між ОСОБА_2 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , які за текстом Договору названі «Продавець» та ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , які за текстом Договору названі «Покупець» був укладений договір купівлі-продажу нерухомості, а саме квартири, загальною площею 53,42 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір купівлі-продажу, на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», був зареєстрований на Товарній біржі «Українська. Вказаний договір нотаріально не посвідчений. Після укладання договору він був виконаний в дійсності, відповідачі передали майно квартиру, після чого в КП ДОР «Криворізьке БТІ» було зареєстроване право власності на придбану квартиру. На сьогоднішній день зазначене нерухоме майно перебуває у користуванні позивача. На теперішній час виникла необхідність у визнанні угоди дійсною, оскільки у інший спосіб позивач позбавлена можливості реалізувати свої права на розпорядження майном.

Ухвалою судді від 08 травня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, до початку розгляду справи надала письмове клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак в судове засідання не з`явилася, у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не надала. Заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за її відсутності на адресу суду не надходило, про причини неявки суду не повідомила.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про день слухання справи сповіщені належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судової влади України згідно ч.11 ст.128 ЦПК України (з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи); відзиву на позов суду не надали у встановлений законом строк без поважних причин; заяв на відкладення розгляду справи не надійшло.

Треті особи Товарна біржа «Українська», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, однак в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статей 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За викладених обставин, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12 березня 1999 року між ОСОБА_2 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , які за текстом Договору названі «Продавець» та ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , які за текстом Договору названі «Покупець» був укладений договір купівлі-продажу нерухомості, а саме квартири, загальною площею 53,42 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Зазначений договір купівлі-продажу, на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», був зареєстрований на Товарній біржі «Українська 12 березня 1999 року за № 11594.

Після укладання договору він був виконаний в дійсності, відповідачі передали майно квартиру, після чого в КП ДОР «Криворізьке БТІ» було зареєстроване право власності на придбану квартиру.

Вказаний договір нотаріально не посвідчений.

Сторони договору відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ухиляються від нотаріального посвідчення договору. Доказів на спростовування зазначеного відповідачами не надано, судом не встановлено.

Водночас, у зв`язку з тим, що спірний договір від 30.05.2001 не було нотаріально посвідчено у відповідності до вимог ст. ст. 47, 227 ЦК Української РСР (в редакції чинній на момент укладення спірного правочину), позивач позбавлений можливості розпорядитися своєю власністю, а тому вимушений звернутися до суду.

Відповідно до ст.153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За положеннями ст.227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу у 2001 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах при визнання угод недійсними» визначено, що суд на підставі ч. 2 ст.47ЦК УРСР 1963 року за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, на момент укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири були чинними положення Закону України «Про товарну біржу», відповідно до умов яких договори, оформлені товарною біржею, визнавались дійсними, а сам правочин було вчинено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства. В подальшому до ЦК Української РСР 1963рокубули внесені зміни, відповідно до яких угоди щодо відчуження нерухомого майна підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відсутність належних правовстановлюючих документів на квартиру, на думку суду, істотним чином порушує право власності позивача, яке підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Згідно зі ст.328 ЦК України(в редакції 2003 року) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст.220 ЦК України (в редакції 2003 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтями 391, 392 ЦК України (в редакції 2003 року) встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи вищевикладене, та те, що між сторонами відбулося повне виконання договору, що не оспорюється сторонами, всі істотні його умови погоджені, загальних договірних засад та прав і свобод сторін договору не порушують, право власності на нерухоме майно належним чином зареєстроване за позивачем, тому суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити, а договір - визнати дійсним.

Згідно до частини 1статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що при вчиненні договору купівлі-продажу квартири дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України на момент його вчинення. Разом з тим, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухиляються від нотаріального посвідчення договору.

Положеннями частини першої статі 13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, належним чином повідомлені про дату слухання справи відповідачі відзиву на позов до суду та доказів на його обґрунтування, не надали, тому враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15 Закону України Про товарну біржу, ст. ст.47, 128,224,227 ЦК Української РСР 1963 року, ст. ст.4,5,12,13,19,76-81, 89, 141, 258-259,263-265,279,280-282,354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товарна біржа «Українська», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - 12 березня 1999 року та посвідчений на Товарній біржі «Українська».

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Товарна біржа «Українська», код ЄДРПОУ 24514270, адреса: вул. Леніна, буд. 51, м. Запоріжжя.

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя С.І. Сіденко