Рішення № 137885780, 02.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1681/2026 Справа № 473/6396/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Батечка М.Ю., розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2025 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства.

В обгрунтування позову позивач вказав, що познайомився із ОСОБА_4 і з того часу вони почали зустрічатися та спільно проводити вільний час, а згодом між ними виникли регулярні інтимні стосунки. З моменту їх відносин і до теперішнього часу вони фактично проживають однією сім`єю, ведуть спільний побут та мають стабільні сімейні стосунки. Зазначає, що характер їх відносин завжди був таким, що притаманний чоловіку та жінці, вони проживають однією родиною та збираються укласти шлюб, стосунків з іншими жінками у нього не було.

Також позивач вказує, що на час його знайомства з ОСОБА_4 вона перебувала у зареєстрованом шлюбі з ОСОБА_3 , але фактично шлюбних стосунків із ним не підтримувала та спільне життя не вела. Колишній чоловік ОСОБА_4 , з яким вона перебувала в зареєстрованом шлюбі, залишився проживати на тимчасово окупованій території, а ОСОБА_4 вимушена була переїхати до Миколаївської області і на той момент втратила зв`язок з ОСОБА_3 , а тому була позбавлена реальної можливості встановити його місцезнаходження та ініціювати процедуру розірвання шлюбу в установленому законом порядку відразу.

Позивач стверджує, що саме через неможливість розірвання шлюбу він з ОСОБА_4 не могли укласти офіційний шлюб, що фактично унеможливлювало оформлення їх сімейних прав і обов`язків. Однак, зазначає, що між ними склалися стабільні та тривалі сімейні стосунки без реєстрації шлюбу. У цих стосунках, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина, син ОСОБА_5 .

Як зазначає позивач, відповідно до ст. 122 Сімейного кодексу України, оскільки ОСОБА_4 перебувала у фактичному зареєстрованому шлюбі, батьком дитини в актовому записі в свідоцтві про народження дитини в графі «батько» був зазначений її чоловік « ОСОБА_3 ».

При цьому, позивач наполягає, на тому, що він є фактичним та біологічним батьком дитини. За такого, посилаючись на положення статтей 126, 128, 134 Сімейного кодексу України позивач просить суд визначити, що він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести зміни до актового запису № 10 від 02 червня 2015 року про народження ОСОБА_5 , зробленим Щербанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області і зобов`язати Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести відповідні зміни в актовий запис № 10 від 02 червня 2015 року про народження ОСОБА_5 , зробленим Щербанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області, записавши позивача в графі «батько» - « ОСОБА_1 », замість вказаного « ОСОБА_3 », в прізвищі дитини вказати замість вказаного « ОСОБА_5 » - « ОСОБА_6 », в графі по батькові замість вказаного « ОСОБА_5 » - « ОСОБА_6 ».

Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Лузан Л.В. від 08.12.2025 року вищезазначений позов було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

29.12.2025 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді від 05.01.2026 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та почати підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

Ухвалою суду від 05.02.2026 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, також було задоволено клопотання позивача про виклик свідків та викликано для допиту в судовому засіданні свідків: ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 .

Ухвалою суду від 27.04.2026 року постановлено повернутися до стадії підготовчого провадження, задоволено клопотання позивача про залучення співвідповідача та залучено до участі у справі співвідповідача - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Ухвалою суду від 12.05.2026 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи, які повідомлені судом належним чином про дату час та місце слухання справи не з`явилися, в матеріалах справи міститься заява позивача від 27.04.2026 року про розгляд справи без його участі. Також в матеріалах справи міститься заява відповідачки ОСОБА_2 від 27.04.2026 року про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши всі аргументи сторін викладені ними в документах по суті справи та докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

27.10.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції Луганської області було зареєстровано шлюб укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , актовий запис №696.

Як вбачається зі свідоцтва про народження, виданого Щербанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області, серія НОМЕР_2 від 02.06.2015 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 02.06.2015 року складено відповідний актовий запис №10. Батьком ОСОБА_5 зазначено - ОСОБА_3 , матір`ю зазначено - ОСОБА_4 .

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області по справі №473/1949/16-ц від 23.12.2016 року було розірвано шлюб, зареєстрований між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 27.10.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис №696.

14.11.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.11.2025 року виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - " ОСОБА_7 "

На замовлення позивача 27.10.2025 року медичним центром «МАМА ПАПА» (ліцензія МОЗ України від 03.11.2016 р.) було проведено молекулярно-генетичну експертизу.

27.10.2025 року спеціалістом медичного центру «МАМА ПАПА» надано висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження №50467, яким встановлено наступне:

1. Ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,99997%.

У суду відсутні підстави вважати даний висновок недостовірним, доказів на його спростування суду надано не було.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили постійне спільне проживання сторін, як ще до народження дитини - ОСОБА_5 так і в подальшому до цього часу.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання батьківства.

Згідно з п. 6, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»(надалі Постанова), особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (п. 6 Постанови).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст.128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду.

У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Відповідно до копії висновку №50467 від 27.10.2025 року медичного центру «МАМА ПАПА» ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,99997%.

Таким чином біологічне батьківство позивача стосовно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 доведено позивачем відповідним висновком медичної експертизи.

Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа №761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Отже, суд вважає повністю доведеним той факт, що ОСОБА_1 є біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За таких обставин, вимога про визнання батьківства підлягає задоволенню.

За положеннями ст.134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану є підставою для внесення таких змін.

Враховуючи наведене вище, оскільки судом визнано позивача ОСОБА_1 біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а тому підлягають також задоволенню вимоги позивача щодо внесення до відповідного актового запису цивільного стану про народження дитини відомостей про позивача як батька.

Вказане рішення суду є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини в порядку ст. 134 СК України.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 10-13, 77-81, 89, 200, 206, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 24059736, адреса 54020, м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд.16) про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису №10 від 02 червня 2015 року, який складено Щербанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

- виключити відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , як батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини, зазначивши у графі «Батько дитини» - ОСОБА_1 , громадянин України;

- змінити дитині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » та по батькові з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

- інші відомості залишити без змін.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Саламатін