Рішення № 137884623, 22.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4635/25Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Ніконової Д.І.

розглянувши справу № 916/4635/25 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 /

до відповідача: ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 /

про визнання права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі, витребування з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію

та за зустрічним позовом: Балабана Андрія Івановича /РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 /

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 /

про розірвання договору

за участі представників учасників справи:

від позивача: адвокат Смірнов О.М. за ордером - не з`явився;

від відповідача: адвокат Кочуров А.О. за ордером - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Павлов Ігор Вікторович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. №4770/25 від 17.11.2025/ до Балабана Андрія Івановича, в якій просить суд:

- Визнати право власності ФОП Павлова Ігоря Вікторовича на 1/2 частки нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 .

- Витребувати з чужого незаконного володіння громадянина Балабана Андрія Івановича 1/2 частки нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 .

- Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74606551 від 15.08.2024 про право власності Балабана Андрія Івановича на нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою за адресою АДРЕСА_3 .

Позов пред`явлено на підставі ст. ст. 15, 16, 191, 256, 257, 316, 317, 319, 331, 358, 361, 1134, 1135 ЦК України.

Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/4635/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "16" грудня 2025 р. на 10:30.

08.12.2025 частково задоволено заяву ФОП Павлова Ігоря Вікторовича про забезпечення позову /вх. № 2-1905/25 від 05.12.2025/ у справі № 916/4635/25. Вжиті заходи забезпечення позову в виді накладення арешту на 1/2 частину нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 745947351204, земельну ділянку кадастровий номер: 5120410100:03:003:0844, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, до розгляду справи по суті.

12.12.2025 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Балабана Андрія Івановича /вх.5124/25/ до ФОП Павлова Ігора Вікторовича, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд:

1. Прийняти дійсну зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з позовом ФОП Павлова Ігоря Вікторовича до ОСОБА_1 в межах справи № 916/4635/25.

2. Відмовити у задоволенні позову ФОП Павлова Ігоря Вікторовича до ОСОБА_1 про визнання права власності на одну другу частку нежитлової будівлі, витребування з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію.

3. Розірвати договір про спільну діяльність від 10 березня 2006 року, укладений між суб`єктом підприємницької діяльності Балабаном Андрієм Івановичем та суб`єктом підприємницької діяльності Павловим Ігорем Вікторович, внаслідок істотного порушення останнім умов такого договору.

4. Стягнути з ФОП Павлова Ігоря Вікторовича /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь Балабан Андрія Івановича /РНОКПП НОМЕР_2 / судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у орієнтовному розмірі 25000 грн.

16.12.2025 о 10:30 підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони в м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Підготовче судове засідання по справі № 916/4635/25 призначено на "14" січня 2026 р. о 11:45 год.

Ухвалою суду від 17.12.2025 прийнято до розгляду зустрічний позов Балабана Андрія Івановича /вх.№5127/25 від 12.12.2025/ до Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича про розірвання договору про спільну діяльність від 10.03.2006. Об`єднано первісний позов Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі, витребування з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію разом із зустрічним позовом Балабана Андрія Івановича /вх.№5127/25 від 12.12.2025/ до Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича про розірвання договору про спільну діяльність від 10.03.2006.

01.01.2026 судом від позивача отримано заяву про поновлення процесуального строку для подання відзиву на зустрічну позовну заяву /вх.№18/26 від 01.01.2026/.

В підготовчому судовому засіданні 14.01.2026 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні та призначено розгляд справи на 03.02.2026 на 14:20.

03.02.2026 судом від позивача отримано відзив на зустрічну позовну заяву /вх.№3986/26 від 03.02.2026/.

В підготовчому судовому засіданні 03.02.2026 судом ухвалено за ст. 119 ГПК України поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом та за ст. 180 ГПК подати зустрічну позовну заяву до підсистеми "Електронний суд", та надати письмові твердження. Також судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому судовому засіданні та призначено розгляд справи на 04.03.2026 р. на 14:00.

24.02.2026 судом від позивача за зустрічним позовом Балабана А.І. отримано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву /вх.№6571/26 від 24.02.2026/.

Протокольною ухвалою суду від 04.03.2026 судом оголошено про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи № 916/4635/25 до судового розгляду справи по суті на 03.04.2026 на 11:00 год.

03.04.2026 від позивача судом отримано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи /вх.№11492/26 від 03.04.2026/.

Однак, 03.04.2026 о 11:00 судове засідання у справі № 916/4635/25 по суті не відбулось у зв`язку з оголошенням цивільною обороною в м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 06.04.2026 призначене судове засідання на 28.04.2026 на 11:40.

Протокольною ухвалою суду від 28.04.2026 оголошено про перерву судового засідання по суті на стадії дослідження доказів та призначено розгляд справи на 20.05.2026 о 12:50 год.

Однак, 20.05.2026 о 12:50 судове засідання по суті не відбулось у зв`язку із оголошенням засобами цивільного зв`язку сигналу повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області, у зв`язку з чим слід призначити дату наступного судового засідання по справі, про що повідомити учасників справи.

20.05.2026 постановлено ухвалу про призначення судового засідання у справі 916/4635/25 по суті на 09.06.2026 о 15:00 год.

Однак, 09.06.2026 о 15:00 під час судового засідання оголошено про мінування будівлі Господарського суду Одеської області та проведенням відповідальними співробітниками суддів спільно з службою судової охороною оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративні будівлі.

Ухвалою суду від 09.06.2026 призначено розгляд справи на 19.06.2026 на 10:00.

В судовому засіданні 19.06.2026 представник позивача ФОП Павлова І.В. позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача Балабана А.І. в судовому засіданні 19.06.2026 в задоволенні первісного позову просив відмовити, зустрічні позовні вимоги просив задовольнити.

19.06.2026 судом здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що скорочене судове рішення буде оголошено 22.06.2026 о 14:00.

22.06.2026 в зв`язку з неявкою представників сторін судом підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протиправність дій відповідача, який приховав від державного реєстратора наявність документів про майнові права інших осіб, а саме ФОП Павлов І.В. на майно автомайстерні з автомийкою, що призвело до незаконної реєстрації права власності Балабана А.І. на спірну будівлю у співвідношенні один до одного.

Так, між Павловим І.В. і Балабаном А.І. як суб`єктами підприємницької діяльності 10 березня 2006 року укладено договір про спільну діяльність з метою введення в експлуатацію будівлі автомайстерні з автомийкою за адресою АДРЕСА_3 . Предметом договору про спільну діяльність є спільні дії сторін (учасників) за договором без створення юридичної особи для досягнення спільної законної мети, яка полягає у будівництві, введенні в експлуатацію новоствореної в результаті спільних дій речі будівлі автомайстерні з автомийкою.

При цьому пунктом 6.3 договору про спільну діяльність, Балабан А.І., як суб`єкт підприємницької діяльності, уповноважений учасниками керувати спільною діяльністю за цим договором, здійснювати ведення спільних справ, бухгалтерського і податкового обліку.

В подальшому відповідач за договором оренди №1 від 14.09.2006 отримав земельну ділянку, що була використана в інтересах усіх учасників за договором про спільну діяльність від 10.03.2006.

Позивач звертає увагу на те, що факт укладення договору оренди №1 від 14.09.2006 з Балабаном А.І. як з суб`єктом підприємницької діяльності, а не як з фізичною особою, також доводить, що дії Балабана А.І. на той час були спрямовані на досягнення спільних з Павловим І.В., як суб`єктом підприємницької діяльності, господарських цілей, передбачених договором про спільну діяльність від 10 березня 2006 року.

Згідно п.1 Рішення Арцизької міської ради від 13.11.2014 №1862-VI ФОП Балабан А.І. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,0722 га на ділянку 0,0543 га та 0,0179 га по АДРЕСА_3 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відповідно до договору оренди землі від 20.01.2015 № 241 цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п.16 договору), що передана фізичній особі Балабан А.І. також не змінилось.

На зазначеній ділянці землі площею 0,0179 га, як складової частини загальної ділянки площею 0,0722 га, знаходиться будівля автомайстерні з автомийкою, яку побудовано відповідно до договору про спільну діяльність від 10.03.2006 року та прийнято в експлуатацію відповідно до вищезазначеного Акту державної приймальної комісії від 24.10.2006 року.

Позивач наголошує на тому, що Договір про спільну діяльність від 10.03.2006 не розірвано, жодної частки учасників на користь іншої сторони не виділено, на даний час договір є чинним. За таких обставин, майно автомайстерні з автомийкою за адресою АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ФОП Балабан А.І. та ФОП Павлов І.В. з моменту прийняття в експлуатацію цього об`єкту 24 жовтня 2006 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 1135 Цивільного Кодексу України рішення щодо спільних справ учасників простого товариства приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).

Такий же порядок передбачено п. 6.1 Договору про спільну діяльність від 10.03.2006, ведення спільних справ за договором здійснюється сторонами за їх спільною згодою. Про рішення міської Ради, що стали підставою для надання дозволу на поділ земельної ділянки, затвердження технічної документації із землеустрою та передачі 0,0179 га земельної ділянки в оренду фізичній особі Балабан А. І. позивач не знав і своєї згоди не давав.

Таким чином, на час введення в експлуатацію будівлі автомайстерні з автомийкою ні ФОП Балабан А.І., ні ФОП Павлов І.В. не реалізували своє майнове право спільної часткової власності на будівлю та не зареєстрували це право відповідно до чинного законодавства України як право власності у розумінні ст. ст. 316, 317, 319 Цивільного Кодексу України, тобто як право особи, яка здійснює його незалежно від волі інших осіб і яка як власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 331 Цивільного Кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Як зазначено вище, згідно договору про спільну діяльність від 10.03.2006 року право власності на новостворену річ автомайстерні з автомийкою набувається ФОП Балабан А.І. та ФОП Павлов І.В. у рівних частках.

Позивач вказує, що згідно з п.п. 16 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, Балабан А.І. мав пред`явити реєстратору документи, що підтверджують виникнення його права власності у співвідношенні один до одного на нерухоме майно автомайстерні з автомийкою відповідно до закону з урахуванням договору про спільну діяльність від 10.03.2006. Позивач не знав про дії відповідача щодо реєстрації права власності на спірний об`єкт у співвідношенні один до одного і своєї згоди на ці дії не давав. Позивач продовжував володіти спірним майном та здійснювати спільну господарську діяльність у спірній будівлі. Так, відповідно до акту обстеження комісії у складі депутатів Арцизької міської Ради від 03.02.2016 року встановлено, що підприємницька діяльність на станції технічного обслуговування у спірній будівлі здійснюється позивачем.

Позивач звертає увагу на те, що договір про спільну діяльність від 10.03.2006 досліджено у судових інстанціях. Так, рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 04.10.2016 у справі №492/1519/15-ц, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06.07.2017 задоволено позов ОСОБА_1 до Павлова І.В. про витребування майна з чужого незаконного володіння. До матеріалів справи долучено договір про спільну діяльність, який представлено Павловим І.В.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 рішення судів скасовано, провадження у справі закрито. Судом встановлено, що між позивачем, як суб`єктом підприємницької діяльності і відповідачем, як суб`єктом підприємницької діяльності укладено договір про спільну діяльність від 10.03.2006, відповідно до якого сторони зобов`язалися шляхом об`єднання зусиль і майна, яке належить сторонам, спільно діяти для досягнення спільної мети, будівництва, введення в експлуатацію будівлі автомайстерні з автомийкою. Після введення автомайстерні та автомийки в експлуатацію, право власності на цей об`єкт нерухомості розподіляється наступним чином: Балабан А.І. є власником 2 частки визначеного у договорі приміщення, Павлов І.В. є власником 1/2 частки визначеного у договорі приміщення. Договір про спільну діяльність вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом усього строку дії об`єкта. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 набрала законної сили і не скасована.

Таким чином, позивач звертає увагу на те, що судом встановлено не тільки наявність укладеного договору про спільну діяльність від 10.03.2006, також встановлено право спільної часткової власності Павлова І.В., як суб`єкта підприємницької діяльності на 1/2 частки будівлі спірного майна. Відповідач не визнає право власності позивача на 1/2 частки спірної будівлі.

За таких обставин, ФОП Павлова І.В. фактично позбавлено права володіти спірним майном на правах співвласника цього майна. Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 посилається на істотне порушення вказаного в первісному позові договору про спільну діяльність від 10.03.2006 року стороною ФОП Павлова І.В. під час його укладення, суперечності змісту договору, що є правовою підставою для його розірвання за рішенням суду в порядку, передбаченому положеннями ст. ст. 213, 651, 1130 Цивільного кодексу України.

Відповідач зауважує, що спір між сторонами розглядався судами неодноразово. При цьому позови подавалися як однією стороною, так і іншою. Однак предметом спору в таких спорах завжди було нерухоме майно, а не договір про спільну діяльність.

01.11.2021 року державним реєстратором Арцизької міської ради, Одес ька обл., Сідлецькою Ольгою Миколаївною на підставі заяви відповідача Павлова Ігоря Вікторовича здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля автомайстерні з автомийкою, загальної площею 138.2 кв. м, за адресою АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 745947351204.

Підстава для прийняття рішення про державну реєстрації права власності від 04.11.2021 року державного реєстратора Сідлецької О.М. за ОСОБА_2 стало: рішення суду, (постанова), серія та номер: №22-ц/813/4908/21 виданий 15.07.2021, видавник: Одеський апеляційний суд; ухвала суду, серія та номер: № 6/492/20/20, виданий 02.07.2020, видавник Арцизький районний суд Одеської області.

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Кочурова А.О., вважаючи прийняте рішення державного реєстратора таким, що порушує його право власності, подав позов до суду про захист такого права власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/4408/23 від 29.04.2024 року (яке набрало законної сили 24.06.2024 року) визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєєстрацію права власності державного реєстратора Сідлецької Ольги Миколаївни, Арцизька міська рада, Одеська область, індексний номер 61364971 від 04.11.2021 року щодо державної реєстрації переходу права власності на нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138, 2 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 та витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138, 2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач наголошує на тому, що під час розгляду судами справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння обставин неправомірного набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено не було. Судами визначено, що позивачем ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, позивач підтвердив своє право власності на спірне нерухоме майно, інших доказів щодо права власності на спірний об`єкт нерухомості матеріали справи не містять, а відтак наявні підстави для задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 не набував права власності (або спільної часткової власності) на спірний об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 за договором про спільну діяльність від 10.03.2006 року, та не здійснював його державну реєстрацію, використовуючи такий договір як підставу виникнення у нього такого права власності. Тому відповідач ОСОБА_2 не був, не є та не може бути в майбутньому володільцем такого нерухомого майна у бідь-якому розумінні згідно вимог ст. ст. 316, 328 Цивільного кодексу України.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_2 приблизно на початку 2000 років, коли їздили торгувати по селам Одеської області. Потім, орієнтовно на початку 2005 року ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 відкрити шиномонтаж в наявному приміщенні. ОСОБА_1 шляхом застави власного автомобіля у 2005 році отримав грошову позику в банку з метою придбання необхідного обладнання та матеріалів для початку роботи в цій сфері. Також ОСОБА_1 було взято грошову позику в розмірі 20000 грн.

В подальшому, здійснюючи спільну діяльність, ОСОБА_1 запропонував побудувати будівлю автомайстерні з автомийкою на цій території. Жодних документів про спільну діяльність на той час сторони не підписували. ОСОБА_1 самостійно протягом 2006 року купує за власний рахунок будівельні матеріали для будівництва нежитлової будівлі згідно отриманого дозволу за рішенням Арцизької міської ради від 06.04.2005 року. У ОСОБА_1 лише частково збереглися документи на закупівлю будівельних та витратних матеріалів на будівництво автомайстерні з автомийкою. Також ОСОБА_1 одноособово ніс витрати з страхування побудованого нерухомого майна.

Відповідач наголошує, що ОСОБА_2 же зі свого боку жодного внеску не зробив, ані в грошовому ані в майновому чи будь-якому іншому плані. Приблизно у 2007 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стався конфлікт через відсутність будь-якої участі ОСОБА_2 в діяльності створеного бізнесу, та його фінансуванні, утриманні, керуванні. Тому ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2 більше не приходити на територію об`єкту, з причини його і так фактичної відсутності. Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до невідомих ОСОБА_1 осіб з кримінального світу, які шляхом погроз фізичної розправи та вимагання грошей змусили ОСОБА_1 підписати договір про спільну діяльність, на якому дату визначили 10.03.2006 року, тобто «заднім числом». Текст такого договору ОСОБА_1 не надали для попереднього ознайомлення. Однак на сьогодні у зв`язку з відсутністю доказової бази це питання не ставиться в зустрічному позові. Після «укладення» договору конфлікт згас, але ставлення ОСОБА_2 до діяльності шиномонтажу, автомайстерні з автомийкою не змінилося: він не вносив будь-якої частки до діяльності та забезпечення бізнесу, але завжди, постійно та регулярно, вимагав свою частину (половину) від доходу.

ОСОБА_1 також у 2011 році самостійно закуповує обладнання та устаткування для діяльності автомайстерні (підйомник, балансувальний та шино монтажний стенди), усі документи збереглися. В подальшому, приблизно у липні 2014 році, з причини неможливості тягнути бізнес самостійно, віддаючи увесь цей час половину від доходу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 приймає рішення закрити діяльність та приміщення «заморозити», попередивши ОСОБА_2 , що йому буде заборонено доступ до об`єкту. ОСОБА_1 попередив постачальника електроенергії про закриття ним діяльності на об`єкті та самовільне зайняття приміщення ОСОБА_2 (листом від 16.06.2015 року). Однак у відповідь на це ОСОБА_2 не пустив на об`єкт ОСОБА_1 , та став там самостійно «хазяйнувати», захопивши усі примішення будівлі та наявне обладнання з матеріалами.

Вважаючи свої права порушеними ОСОБА_1 звертається до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа № 492/1519/15-ц). Також Балабан А.І. з приводу самовільного зайняття Павловим І.В. належної йому будівлі автомайстерні з автомийкою звертався до органу поліції. Водночас, за період від початку будівництва нежитлової будівлі до складення акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта 24.10.2006 року змінилося законодавство, тому Балабан А.І. не оформив своє право власності на таку нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою.

Так, виявилося, що договір оренди землі № 1 від 14.09.2006 року не відповідає нормам законодавства, тому Балабан А.І. дає згоду на поділ земельної ділянки (заява від 21.05.2014 року). Арцизька міська рада рішенням від 24.04.2014 року надає згоду на поділ земельної ділянки на дві земельні ділянки, а Балабан А.І. замовляє технічну документацію із землеустрою про поділ земельної ділянки. Рішенням від 13.11.2014 року Арцизька міська рада затверджує виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок ФОП Балабану А.І. та надає їх в довгострокову оренду.

Відтак, Балабан А.І. стає землекористувачем (орендарем) земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований спірний об`єкт нерухомого майна за договором оренди землі № 241 від 20.01.2015 року, укладеним між Арцизькою міською радою та Балабан Андрієм Івановичем, останній отримав в оренду земельну ділянку строком на 49 років, площею 0,0179 га, для розміщення автотехобслуговувальної станції, кадастровий номер 5120410100:03:003:0844, розташована за адресою АДРЕСА_3 . Після цього стає можливим Балабану А.І. продовжити процедуру набуття права власності на нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою. 12.03.2014 року складено технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_3 , в якому зазначено рік побудови 2006. 25.06.2015 року ОСОБА_1 отримує декларацію про готовність об`єкта до експлуатацію. Замовником та підрядником будівництва в цій декларації зазначено Балабана Андрія Івановича. На підставі поданих документів до реєстраційної служби Арцизького районного управління юстиції Одеської області Балабан А.І. отримує свідоцтво про право власності від 08.10.2015 року та витяг про державну реєстрацію права власності Балабана А.І. на цей об`єкт.

Відповідач звертає увагу на те, що ФОП Павловим І.В. за період від укладення договору про спільну діяльність від 10.03.2006 до моменту державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 , не подано будь-якого документу на підтвердження набуття його права спільної часткової власності на зазначений об`єкт нерухомого майна. При цьому, ФОП Павлов І.В. в своєму первісному позові в цій справі не зазначає, які перешкоди існували у нього в період з 10.03.2006 року заявити свої вимоги на право спільної часткової власності, подати заяву до Арцизької міської ради на передачу йому в оренду землі спільно з Балабан А.І., подати власні документи та (або) договір про спільну діяльність до органу архітектури, проектувальника, інших дозвільних органів, на яких в той час було покладено контроль за будівництвом об`єкту нерухомого майна та введення його в експлуатацію.

Також, відповідач вказує, що ФОП Павлов І.В. не зазначає, що заважало йому звернутися до державного реєстратора у 2015 році, коли було зареєстроване право власності Балабана А.І. на весь об`єкт нерухомого майна, із заявою про власну частку в такому об`єкті, в якому він вважав себе співвласником. Крім того, ФОП Павлов І.В. не отримав рішення суду, якщо вважав дії Балабана А.І. з реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна лише на себе незаконними, жодних вимог заборонити останньому або відповідному суб`єкту державної реєстрації здійснювати таку реєстрацію права власності, без врахування інтересів Павлова І.В. заявлено не було. Жодних документів на підтвердження власних доводів ФОП Павловим І.В. у первісному позові в цій справі не заявлено.

Щодо необґрунтованості вимог позову ФОП Павлова І.В. про визнання за ним права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі, витребування з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію відповідач ФОП Балабан А.І. зазначає, що ФОП Павлов І.В. заявляючи вимоги позову суцільно посилається лише на текст договору про спільну діяльність від 10.03.2006 року, який станом на день подання ним позову не розірвано, частки учасників на користь іншої сторони не виділено, тому договір є чинним. При цьому ФОП Павлов І.В. підтверджує виконання обов`язків договору про спільну діяльність стороною 1 (Балабан Андрій Іванович), а саме: отримання відповідного дозволу на будівництво, отримання в оренду земельної ділянки, замовлення проектів, та їх погодження, збір усіх документів з метою будівництва та введення в експлуатацію об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою. Повноваження сторони 1 Балабан Андрія Івановича на отримання необхідних документів, будівництво, введення будівлю в експлуатацію підтверджуються умовами пункту 4.1. спірного Договору. Саме на Балабана А.І. було покладено такі дії, і він виконав їх повністю. Однак ФОП Павлов І.В. голослівно стверджує, що не знав про рішення міської ради, що стали підставою для надання дозволу на поділ земельної ділянки, затвердження технічної документації із землеустрою та передачі 0,0179 га земельної ділянки в оренду фізичній особі Балабан А.І., та згоди не давав.

Також, на думку відповідача, ФОП Павлов І.В. бездоказово зазначає, що не знав про дії відповідача щодо реєстрації права власності на спірний об`єкт на себе і своєї згоди на ці дії не давав. ФОП Павлов І.В. не посилається на будь-який документ або нормативно правовий акт, який би передбачав необхідність подання його згоди під час набуття земельної ділянки в оренду, її подальший поділ, оформлення права власності, якщо ним первісно не було подано жодного документа від себе в якості учасника спільної діяльності за спірним договором про спільну діяльність. Договором передбачено отримання згоди від сторони 2 СПД Павлова І.В. лише на вибір будівельної організації та затвердження проекту договору підряду (абзац 4 пункту 4.1 Договору). Однак така організація не залучалась сторонами. Водночас, ФОП Павлов І.В. підтверджує, що одноособово володів спірним майном та здійснював господарську діяльність в спірному приміщенні, що підтверджується актом обстеження комісії у складі депутатів Арцизької міської ради від 03.02.2016 року.

Щодо підстав для розірвання договору про спільну діяльність відповідач вказує, що разом з заявленими вимогами, що випливають з результатів спільної діяльності між сторонами у вигляді спірного об`єкту нерухомого майна, ФОП Павлов І.В. не наводить жодного обґрунтування та підтвердження виконання власних зобов`язань за договором про спільну діяльність. Так, пунктом 2.1 Договору передбачено взаємні зобов`язання сторін: взаємне фінансування на безвідсотковій та відплатній основі у відповідності з умовами цього договору, а також додатковими угодами, які будуть укладатися між сторонами. Жодного фінансування ФОП Павлов І.В. на виконання цієї умови договору не здійснював. Жодної додаткової угоди між сторонами не було укладено. ФОП Павлов І.В. не виконував положення пункту 3.1 Договору: не здійснював фінансування будівництва автомайстерні з автомийкою готівковими засобами, не брав участі спільно в отриманні дозволів, необхідних для здійснення будівництва, не брав участі під час введення в експлуатацію будівлі, не оформлював відповідні документи тощо.

На думку Балабана А.І., ФОП Павлов І.В. без поважних причин не користувався наданими йому повноваженнями, передбаченими пунктом 6.5 Договору, не здійснював всі необхідні юридичні дії для досягнення мети Договору. Також ФОП Павлов І.В. як сторона 2 Договору не користувався правом здійснення контролю за діяльністю сторони 1 (Балабан А.І.) з виконання умов цього Договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів останнього. Будь-яких перешкод для здійснення цих дій ФОП Павлов І.В. не було, і ним не зазначено в заявленому первісному позові.

При цьому відповідач наголошує на неоднозначному тлумаченні пункту 7.1 Договору, яким визначено, що внески та частки сторін визначаються дійсним договором, всі фінансові витрати на будівництво та введення в експлуатацію зазначеного вище об`єкта, вносяться за домовленістю сторін. Зміст цього пункту не відповідає суті розділу 9 Договору, яким визначено, що після введення автомайстерні з автомийкою в експлуатацію, право власності розподіляється наступним чином: Сторона 1 (Балабан А.І.) є власником половини зазначеного в Договорі приміщення, а також має право на отримання половини прибутку від спільної діяльності, Сторона 2 (ФОП Павлов І.В.) є власником половини зазначеного в Договорі приміщення, а також має право на отримання половини прибутку від спільної діяльності. Тобто, розподіл часток в майні та прибутку порівну не відповідає розподілу внесків та часток, які чітко не визначені між Сторонами в самому Договорі, і не обумовлені додатковими угодами. Також є неоднозначним питання витрат та збитків сторін, які розділом 10 Договору повинні забезпечуватися за рахунок спільного майна сторін, отриманого в результаті спільної діяльності.

Відповідач Балабан А.І. вважає, що стороною 2 ФОП Павловим І.В. істотно порушені зобов`язання за цим Договором, тому він має нести відповідальність, визначену пунктом 11.1 Договору: у вигляді розірвання Договору за рішенням суду на вимогу іншої сторони, що передбачено чинним законодавством. Порушення договору з боку ФОП Павлов І.В. є істотним щодо іншої сторони Балабана А.І., оскільки він не розрахував самостійно нести витрати на будівництво, введення в експлуатацію нежитлової будівлю, вкладаючи свій час, працю, навички, ризикуючи власним майном та репутацією як суб`єкта господарювання, та в результаті отримати право власності лише на половину об`єкту нерухомого майна. При цьому положення про строк дії спірного договору, який визначено що він дії протягом існування усього строку дії об`єкту (пункт 12.1 Договору), не відповідає предмету договору, оскільки стосується самої спільної діяльності, а не створеного об`єкту нерухомого майна, який є лише результатом такої діяльності. Тому строк дії договору спільної діяльності повинен відповідати наявності (чи відсутності) спільної діяльності як такої.

Окрім того, відповідач зазначає, що ФОП Павлов І.В. подає позов про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю не вперше. Так, пошуком по сайту судова влада України, стадії розгляду справ, встановлено, що до відкриття провадження за дійсним позовом до Арцизького районного суду Одеської області надходили від Павлова Ігоря Вікторовича такі позови тричі: Єдиний унікальний номер справи 492/1240/16-ц на цивільну справу (позовне провадження) Номер провадження 2/492/676/16 Дата реєстрації 27.09.2016 Склад суду Борисова Світлана Петрівна Сторони у справі відповідач: Балабан Андрій Іванович, позивач: Павлов Ігор Вікторович Суть спору про визнання незаконними дій о реєстрації права власності на нерухоме майно та свідоцтво на нерухоме майно Стадія розгляду (Дата) 30.09.2016 Стадія розгляду (Назва) Відмовлено у відкритті провадження Єдиний унікальний номер справи 492/1359/16-ц на цивільну справу (позовне провадження) Номер провадження 2/492/119/17 Дата реєстрації 24.10.2016 Склад суду Крутова Ольга Миколаївна Сторони у справі відповідач: Балабан Андрій Іванович, позивач: Павлов Ігор Вікторович Суть спору про визнання незаконними дій з реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно Стадія розгляду (Дата) 11.07.2017 Стадія розгляду (Назва) Повернуто Єдиний унікальний номер справи 492/1479/25 на цивільну справу (позовне провадження) Номер провадження 2/492/1135/25 Дата реєстрації 16.10.2025 Склад суду Черевата Вероніка Іванівна Сторони у справі позивач: Фізична особа підприємець Павлов Ігор Вікторович, Представник позивача: Смірнов Олексій Миколайович, відповідач: Балабан Андрій Іванович Суть спору про визнання права власності на 1/2 частки нежитлової будівлі автомайстерні Стадія розгляду (Дата) 21.10.2025 Стадія розгляду (Назва) Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили 06.11.2025.

Таким чином, ФОП Павлов І.В. фактом подання першого позову у вересні 2016 року вже вважав своє право порушеним та намагався довести свою позицію, однак з невідомих причин не продовжив подання позову до суду відповідної господарської юрисдикції згідно суб`єктного складу, яку йому вказав суд цивільної юрисдикції в ухвалі від 30.09.2016 року у справі № 492/1240/16-ц, підтвердив в ухвалі від 11.07.2017 року у справі № 492/1359/16-ц та ухвалі від 21.10.2025 року у справі № 492/1479/25.

ФОП Павлов І.В. звернувся до суду з віндикаційним позовом, зазначаючи також в тексті позову, що ним не пропущено строк позовної давності. З моменту першого звернення ФОП Павлова І.В. до суду минуло 9 років. ФОП Павлов І.В. не зазначає, які причини перешкоджати його своєчасному зверненню до суду із відповідною вимогою про визнання за ним права власності на одну другу частину нежитлової будівлі, а також не просить поновити йому пропущений строк позовної давності. Відтак, ФОП Павлов І.В. пропустив загальний строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/4408/23 від 29.04.2024 року (яке набрало законної сили 24.06.2024 року) відновлено право власності Балабан А.І., та витребувано з чужого незаконного володіння Павлова І. В. на користь Балабан А.І. нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138, 2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 . І цей факт є преюдиціальним.

На думку позивача за зустрічним позовом Балабана А.І., тлумачення змісту спірного договору за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України, свідчить про те, що сторони мали намір установити право власності для придбаного майна в рівних частках за умови рівного фінансування усіх витрат та збитків, спільної участі у оформленні документів тощо. При цьому, положеннями Договору не визначено рівність внесків сторін, що завідомо створює умови для маніпуляцій, які і трапилися: одна зі сторін не вклавши нічого претендує на половину від створеного майна.

Натепер, щодо Балабан Андрія Івановича з боку ФОП Павлова Ігоря Вікторовича відбувається спроба через подання безпідставного позову, спрямованого на позбавлення його власності у розумінні статті 1 Першого протоколу та ця дія, про спробу позбавлення права власності без будь-якої підстави, становить втручання в зазначене право.

Разом з тим, ФОП Павлов І.В., подаючи позовну заяву про визнання за ним права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, належним чином не обґрунтував, та не довів виникнення свого права власності на таке майно. Цікавим фактом є зазначення ФОП Павловим І.В. в тексті його позову про відсутність у нього оригіналу спірного договору, адже такий договір згідно пункту 12.6 складений в 2 примірниках.

Враховуючи наявність спору щодо виникнення права власності на нерухоме майно за позивачем на нежитлову будівлю - автомайстерні з автомийкою, загальної площею 138.2 кв.м, за адресою АДРЕСА_3 , позивач надав суду обґрунтовані підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ФОП Павлова Ігоря Вікторовича про розірвання договору про спільну діяльність від 10.03.2006 року, оскільки вважає, що зазначений договір не є підставою для виникнення права власності. Тому, вимога розірвати такий договір є належним способом захисту порушених прав позивача за зустрічним позовом.

Позивач ФОП Павлов І.В. у відзиві на зустрічну позовну заяву посилається на те, що Балабан А.І. не має статусу фізичної особи підприємця. До зустрічної позовної заяви не долучено документа, який би свідчив, що фізична особа Балабан А.І. є правонаступником зобов`язань СПД Балабан А.І. СПД Павлов І.В. не отримував від СПД Балабан А.І. будь якого повідомлення про правонаступництво фізичної особи Балабан А.І. за зобов`язаннями СПД Балабан А.І. За таких обставин, фізична особа Балабан Андрій Іванович не наділена належною правоздатністю та повноваженнями звертатися до суду з вимогами про розірвання договору про спільну діяльність від 10.03.2006, укладеного між двома суб`єктами підприємницької діяльності.

ФОП Павлов І.В. зазначає, що позивач за зустрічним позовом Балабан А.І. обґрунтовує вимогу про розірвання договору про спільну діяльність тим, що відповідач за зустрічним позовом не виконав своїх власних зобов`язань за цим договором, зокрема не вносив будь-якої частки у забезпечення їх спільного бізнесу. При цьому Балабан А.І. стверджує, що самостійно закупив обладнання та устаткування для діяльності автомайстерні. Доводи Балабана А.І. про те, що зазначені матеріальні цінності є внесками у спільну діяльність автомайстерні і автомийки є безпідставними.

Договір про спільну діяльність від 10.03.2006 укладено між СПД Балабан А.І. та СПД Павлов І.В., тому посилання позивача за зустрічним позовом Балабана А.І. на вищезазначені копії накладних та квитанцій про придбання фізичною особою Балабаном А.І. матеріальних цінностей як на вклад у спільну діяльність згідно договору від 10.03.2006 є безпідставним, оскільки він як фізична особа не є стороною у цьому договорі. Ці дії суперечать п. 1.1 цього договору, згідно з яким для досягнення предмету і мети договору об`єднуються зусилля та майно, що належить Сторонам за цим договором як суб`єктам підприємницької діяльності. Саме на СПД Балабан А.І. згідно п. 6.3 договору про спільну діяльність покладалось здійснення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності. Однак, Балабаном А.І. не долучено до матеріалів зустрічної позовної заяви будь-якого бухгалтерського документу про те, що це майно обліковується як вклад у спільну діяльність за договором про спільну діяльність від 10.03.2006. Позивачем за зустрічним позовом Балабаном А.І. не надано доказів, що придбані матеріальні цінності (окрім цінностей за накладною від 14.10.2011 №ВорЦ 01309) безпосередньо пов`язані зі статутною діяльністю відповідно до договору про спільну діяльність від 10.03.2006. На думку Балабана А.І. невиконання відповідачем за зустрічною позовною заявою власних зобов`язань є підставою для розірвання договору про спільну діяльність від 10.03.2006 р.

Стороною відповідача за зустрічним позовом, незважаючи на той факт, що облік бухгалтерських документів не є його обов`язком за договором про спільну діяльність, знайдено документи, що можуть свідчити про його активну участь у придбанні матеріальних цінностей для забезпечення спільної діяльності, які долучено до відзиву.

Відповідно до п. 1.1 договору про спільну діяльність, сторони зобов`язалися шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва та введення в експлуатацію будівлі автомайстерні та автомийки, що розташована по АДРЕСА_3 . Мету за договором успішно досягнуто, про що свідчить Акт державної приймальної комісії від 24.10.2006 року, за яким прийнято рішення про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме автомайстерні з автомийкою по АДРЕСА_3 . Разом з тим, позивачем у зустрічному позові не зазначено, на що саме він розраховував при підписанні договору про спільну діяльність і у якому пункті договору це закріплено, які саме склалися у нього об`єктивні обставини, внаслідок яких він позбавляється того, на що розраховував при укладанні договору про спільну діяльність. Крім того, у зустрічному позові не зазначено які негативні наслідки настали для СПД Балабан А.І. і що саме СПД Павлов І.В. є винним у цих порушеннях та їх наслідках. За таких обставин, немає будь-яких підстав стверджувати про наявність істотної шкоди у розумінні ч.2 ст. 651 ЦК України.

Позивач у зустрічному позові звинувачує ФОП Павлов І.В. у невиконанні своїх обов`язків, передбачених п.3.1 та п.6.5 договору про спільну діяльність. Відповідно до п.6.3 сторони за договором про спільну діяльність домовились, що керівництво спільною діяльністю за Договором, а також ведення спільних справ, бухгалтерського та податкового обліку доручено стороні 1, тобто СПД Балабан А.І. Тому, згідно отриманих повноважень, останній відповідав за належну організацію роботи на будівельному майданчику, звертався до відповідних установ для отримання необхідних дозволів та інших документів для забезпечення виконання мети, що передбачена Договором про спільну діяльність.

Що стосується обов`язків ФОП Павлов І.В. щодо фінансування готівковими коштами будівництва, то, на думку відповідача за зустрічним позовом, воно відбувалося у порядку та строки, що передбачені Договором про спільну діяльність. Враховуючи, що керівництво всією діяльністю, у рамках виконання умов Договору про спільну діяльність, покладалось на СПД Балабана А.І., то СПД Павлов І.В. підключався до вирішення нагальних питань «за необхідності», тобто відповідно до умов договору, який підписано сторонами. Так, за свідченням Русєва О.Г. саме Павлов І.В. вирішив питання про закупівлю стінового каменю для будівництва автомайстерні і автомийки, та сплатив за це готівкові кошти. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що немає законодавчих приписів, згідно яких СПД Балабан А.І. був зобов`язаний отримати погодження у СПД Павлов І.В. на дії, пов`язані з поділом земельної ділянки, що була орендована для отримання дозволу на будівництво та введення в експлуатацію автомайстерні та автомийки на виконання умов Договору про спільну діяльність.

Посилаючись на ст. ст. 1130, 1132-1135 ЦК України, позивач Павлов І.В. зазначає, що питання ініціювання поділу земельної ділянки, яку надано Рішенням сесії Арцизької міської Ради №1152-IV від 23.03.2006 року «Про надання земельної ділянки по вул. 28 Червня, 59 в оренду СПД Балабан А.І.» підлягало обов`язковому узгодженню з СПД Павлов І.В., що зроблено не було. Закон передбачає право СПД Павлов І.В. вимагати відшкодування завданих збитків, а саме витрати, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права (ч.2 ст. 22 ЦК України). Доводи позивача за зустрічним позовом щодо невідповідності розподілу часток у майні та прибутку з п. 7.1 Договору про спільну діяльність не підтверджені матеріалами зустрічної позовної заяви, а СПД Балабан А.І., як особа, яку учасники уповноважили здійснювати всі фінансові операції стосовно спільної діяльності (п. 6.6 Договору) не надано суду доказів, що він будь коли звертався з цим спірним питанням до СПД Павлов І.В., як це передбачено п.11.3 Договору.

Тобто питання відповідності або невідповідності розподілу часток потребує ретельного узгодження між сторонами перед тим як виносити це питання на розгляд суду, що за 20 років існування договору про спільну діяльність жодного разу не зроблено СПД Балабан А.І.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/4408/23 не може слугувати преюдиційним для поточної справи. У цій справі судом встановлено з посиланням на попередні рішення судів, в тому числі Великої Палати Верховного Суду, що між СПД Балабан А.І. та СПД Павлов І.В. укладено договір про спільну діяльність від 10 березня 2006р. СПД Павлов І.В. не набував права власності на спірний об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 за договором про спільну діяльність від 10.03.2006р., та не здійснював його державну реєстрацію. Тому СПД Павлов І.В. не є володільцем такого нерухомого майна у будь-якому розумінні згідно вимог ст. ст. 316, 328 Цивільного кодексу України. Тобто суд обмежився констатацією факту про наявність у СПД Павлова І.В. майнового права за договором про спільну діяльність на частину нерухомого майна автомайстерні з автомийкою, яким він не скористався і не зареєстрував це своє майнове право як право власності на частину нерухомого майна. Предметом розгляду у справі №916/4408/23 був віндикаційний позов, який суттєвим чином відрізняється від спору про право, який є предметом розгляду поточної справи. Так, предметом віндикаційного позову є повернення конкретної речі, що вибула з володіння власника. Предметом спору про право є спір про визнання права власності на майно. Таким чином предмет позову за поточною справою суттєвим чином відрізняється від предмету позову у справі №916/4408/23, у якій жодних висновків чи рішень про визнання права власності не зроблено.

На думку позивача Павлова І.В., позиція Балабана А.І. є непослідовною и суперечливою.

1. Як зазначено у позовній заяві рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 04.10.2016 у справі №492/1519/15-ц, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06.07.2017 судами установлено, що між СПД Балабан А.І. та СПД Павлов І.В. укладено договір про спільну діяльність від 10.03.2006. Цей висновок судів підтверджено Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020. З цим висновком суду погодився і Балабан А.І., що підтверджується тим, що на вимогу суду у справі №916/4408/23 ним надано до суду для огляду оригінал договору про спільну діяльність, а представником Балабана А.І. посвідчено копію цього договору як таку, що відповідає оригіналу. Однак, ще за чотири місяця до постановлення рішення районним судом, Балабан А.І. звернувся до органів національної поліції з заявою від 02.06.2016 про відкриття кримінального провадження стосовно Павлова І.В., де стверджує, що він без будь-яких правових підстав, самоправно користується спірною автомайстернею та автомийкою. У заяві до органів поліції жодним чином не згадується ні договір про спільну діяльність, ні посилання на протиправні, на думку Балабана А.І., дії осіб під час підписання цього договору. За результатами розгляду заяви Балабана А.І., Павлову І.В. ніякої підозри у вчинення кримінального правопорушення не пред`явлено, до встановленої законом відповідальності не притягувався. Про прийняте рішення органами досудового розслідування Балабан А.І. не повідомляє.

2. У своїх поясненнях до органів національної поліції від 02.06.2016 Балабан А.І. стверджує, що ще до 2016 року він відмовився займатися автомайстернею і автомийкою та запропонував Павлову І.В. взяти цей об`єкт в оренду. Однак, незважаючи на свою відмову від господарського використання автомайстерні і автомийки ще до 2016 року, Балабан А.І. пов`язує негативні, на його думку, наслідки у зустрічній позовній заяві з діяльністю СПД Павлов І.В. При чому у зустрічній позовній заяві не наведено доказів у який період ці негативні наслідки могли мати місце: до того часу, коли Балабан А.І. відмовився від використання автомайстерні з автомийкою до 2016 року чи у період після цього. 3. Балабан А.І. звинувачує СПД Павлов І.В. у причетності до вчиненні злочину, який полягає у примушенні Балабана А.І. підписати договір про спільну діяльність від 10.03.2006 року. Однак, Балабан А.І. жодним чином не пояснює, що йому заважало впродовж двадцяти років подати до органів національної поліції заяву про відкриття кримінального провадження за цим фактом, а також оскаржити укладання цього договору у судовому порядку. При цьому Балабан А.І. не заперечує, що підпис під договором належить йому. Тобто жодних доказів про протиправність або причетність СПД Павлов І.В. до протиправних дій Балабаном А.І. не наведено.

У відповіді на зустрічну позовну заяву Балабан А.І. , в якій зокрема вказано, що чинне законодавство не виділяє такого суб`єкт права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи.

Також позивач за зустрічним позовом Балабан А.І. вказує, що відповідач за зустрічним позовом ФОП Павлов І.В. помилково відхиляє обґрунтування Балабана А.І. про здійснені ним внески згідно спірного договору про спільну діяльність від 10.03.2006 року, посилаючись на те, що вони придбані Балабан А.І. як фізичною особою. Спірний об`єкт нерухомого майна оформлено на Балабана А.І. як фізичну особу. ФОП Павлов І.В. також в період незаконного володіння об`єктом реєстрував своє «право власності» саме як за фізичною особою.

При цьому, на думку Балабана А.І.,ФОП Павлов І.В. в протиріч до власних тверджень надає до свого відзиву в якості додатків документи про придбання витратних матеріалів на діяльність шиномонтажу також на фізичну особу Павлов Ігор Вікторович в період 2013 2014 років, 2021-2022 років. Крім того, що такі витратні матеріали придбані ним як фізичною особою, відповідач не пояснює, що саме ці документи підтверджують (доводять) в спорі.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що мету договору про спільну діяльність від 10.03.2006 досягнуто завдяки лише діям та внескам позивача за зустрічним позовом Балабана Андрія Івановича. Негативним наслідком для сторони Балабана А.І. стало те, що інша сторона ФОП Павлов І.В. не виконувала умови договору у фінансуванні будівництва та оформлення об`єкту нерухомого майна, тому Балабан А.І. ніс такі витрати одноосібно. Вина ФОП Павлова І.В. у невиконанні умов спірного договору та обов`язків, передбачених п.3.1 та п.6.5 договору про спільну діяльність очевидна, та підтверджується відсутністю доказів про здійснення ним внесків, закупівлю необхідних матеріалів для будівництва. Посилання ФОП Павлова І.В. на п.6.3 Договору про те, сторони за договором про спільну діяльність домовились, що керівництво спільною діяльністю за Договором, а також ведення спільних справ, бухгалтерського та податкового обліку доручено стороні 1, тобто СПД Балабан А.І., не звільняє іншу сторону від виконання повноважень, передбачених пунктом 6.5 Договору.

Позивач за зустрічним стверджує, що ФОП Павлов І.В. не здійснював всі необхідні юридичні дії для досягнення мети Договору - не виконував положення пункту 3.1 Договору: не здійснював фінансування будівництва автомайстерні з автомийкою готівковими засобами, не брав участі спільно в отриманні дозволів, необхідних для здійснення будівництва, не брав участі під час введення в експлуатацію будівлі, не оформлював відповідні документи тощо. Також ФОП Павлов І.В. як сторона 2 Договору не користувався правом здійснення контролю за діяльністю сторони 1 (Балабан А.І.) з виконання умов цього Договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів останнього. Посилання ФОП Павлова І.В. на те, що він фінансував готівковими коштами будівництво, то воно відбувалося у порядку та строки, що передбачені Договором про спільну діяльність, не підтверджується належними та допустимими доказами. Подана до суду заява, нібито, свідка Русєва О.Г. про продаж ОСОБА_2 стінового каменю не відображує фінансову операцію. Такими документами може бути товарний чек, квитанція або розписка. Але їх не подано. А також не зрозуміло якого об`єму або кількості було продано Русєвим О.Г. каменю, та куди його доставлено.

Балабан А.І. зі свого боку, як керівник будівництва, не підтверджує придбання та вивантаження на земельній ділянці будь-яких будівельних матеріалів від Русєва О.Г. Тому свідчення цієї особи не може бути підтвердженням здійснення грошового внеску ФОП Павлова І.В. за договором про спільну діяльність від 10.03.2006 року. А також покази «свідка» ОСОБА_3 , викладені в письмовій заяві, справжність підпису якої посвідчено нотаріально, не стосуються цієї справи, і не підтверджують спірні обставини. Свідок не надає підтвердження своєї «роботи» в належній формі працевлаштування у ФОП Павлова І.В., і не надає доказів фінансування ФОП Павловим І.В. будівництва об`єкта за спірним договором. Самі по собі «заяви свідків, підпис яких засвідчено нотаріально» не може бути належним доказом як покази свідка в розумінні вимог господарського процесуального законодавства. Посилання ФОП Павлова І.В. на те, що він «підключався до вирішення нагальних питань «за необхідності», є об`єктивним підтвердженням його безвідповідального ставлення до виконання власних обов`язків за умовами договору, який підписано сторонами. Адже сторони за договором повинні нести рівну відповідальність за невиконання його умов. Не може покладатися вся відповідальність, а й тягар вирішення організаційних, фінансових по будь-яких інших поточних питань лише на сторону Балабана А.І., а інша сторона ФОП Павлова І.В. буде лише спостерігати та чекати певного результату. Такі твердження ФОП Павлова І.В. підтверджують обставини, наведені в тексті зустрічного позову: ФОП Павлов І. В. самоусунувся від виконання обов`язків, та волів лише користуватися правами отримувати частину прибутку без внесення будь-якого вкладу зі свого боку.

Позивач за зустрічним позовом Балабан А.І. зауважує, що припущення ФОП Павлова І.В., що питання ініціювання поділу земельної ділянки, яку надано рішенням сесії Арцизької міської Ради №1152-IV від 23.03.2006 року «Про надання земельної ділянки по АДРЕСА_3 в оренду СПД Балабан А.І.» підлягало обов`язковому узгодженню з СПД Павлов І.В., є помилковим. Адже первісно земельна ділянка була надана в оренду Балабану А.І., тому її поділ як комунальної власності Арцизької міської ради було вирішено безпосередньо з таким власником. При цьому ФОП Павлов І.В. не подавав будь-яких заяв до міської ради про власні інтереси або бажання отримати таку земельну ділянку в оренду (суборенду) або інше користування.

Невідповідність розподілу часток у майні та прибутку згідно п. 7.1 Договору про спільну діяльність є очевидним, та не потребує додаткових підтверджень, як помилково стверджує ФОП Павлов І.В. Умовами п.11.3 спірного Договору не передбачено обов`язкової необхідності попереднього звернення однієї сторони до іншої з приводу невідповідності між собою положень Договору. За час існування спірного договору близько 20 років ФОП Павлов І.В. не виконував його умови, але завжди бажав настання для себе матеріального покращення, а саме: подавав позови про визнання за собою права власності на увесь об`єкт нерухомого майна. І також не проводив попередні перемовини з іншою стороною Балабан А.І., або його представником. У 2021 році ФОП Павлов І.В. незаконно (підтверджено рішенням суду) зареєстрував право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за собою як фізичною особою, та користувався ним одноособово. Тому право Балабан А.І. на звернення до суду з позовом про розірвання такого договору не може обмежуватися умовами самого договору.

Позивач за зустрічним позовом наголошує на тому, що рішення Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 року у справі № 916/4408/23 є юридично значущим під час розгляду цієї справи. Адже в цьому рішенні визначено правову підставу набуття та володіння Балабан А.І. нерухомим майном - нежитловою будівлею автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.10.2015 року. При цьому ФОП Павлов І.В. брав участь в такій справі, за участю представника, і не заявив жодного заперечення проти позову, або зустрічного позову із обґрунтуванням наявності спору про право на цей об`єкт нерухомого майна. При цьому суд вказав, що жодних належних та допустимих доказів на спростування фактів наведених Балабан Андрієм Івановичем в якості обґрунтувань своїх позовних вимог, відповідачем ФОП Павловим І.В. протягом всього часу розгляду справи не надано. ФОП Павлов І.В. помиляється, вважаючи що його первісний позов про визнання права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі, витребування з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію, є спором про право, і він не є віндикаційним. ФОП Павлов І.В. в своєму первісному позові в цій справі заявляє вимоги про визнання за ним права власності на одну другу частину нежитлової будівлі, яким він ніколи не володів як власник, тобто така вимога є фактично введенням у право спільної часткової власності. При цьому на сьогодні власником спірної нежитлової будівлі є Балабан А.І., за свідоцтвом про право власності від 08.10.2015 року, що підтверджено рішенням суду від 29.04.2024 року у справі № 916/4408/23. На такий позов ФОП Павлова І.В. розповсюджуються вимоги про строк позовної давності, порушення якого ФОП Павловим І.В. детально аргументовано в зустрічній позовній заяві, і не надано власних міркувань (пояснення) з боку відповідача у відзиві на неї щодо його пропуску.

ФОП Павлов І.В. намагається перекрутити подані Балабан А.І. документи про його звернення у 2016 році до органів поліції з приводу незаконного зайняття приміщення автомийки з авто майстернею ФОП Павловим І.В., на свою користь. Однак сам ФОП Павлов І.В. не подає доказів на підтвердження його особистого звернення до правоохоронних органів з метою захисту власних інтересів, які він вважав порушеними якщо неухильно слідував умовам Договору про спільну діяльність від 10.03.2006 року.

Відповідач Балабан А.І. наголошує на тому, що жодних об`єктивних документів на підтвердження власних доводів ФОП Павловим І.В. у первісному позові в цій справі не подано. Залишається цікавим фактом відсутність у ФОП Павлова І.В. оригіналу спірного договору, адже такий договір згідно пункту 12.6 складений в 2 примірниках. Підсумовуючи викладене, відповідач Балабан А.І. вказує, що відповідач у своєму відзиві не навів обставин або обґрунтувань, які б підтверджували спроможність заявлених вимог, а тому його неналежні пояснення, міркування та заперечення підлягають відхиленню.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ФОП Павловим І.В. позовних вимог, а також зустрічних позовних вимог ФОП Балабана А.І., виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, що між Балабаном А.І. (Сторона-1) та Павловим І.В. (Сторона-2) як суб`єктами підприємницької діяльності 10 березня 2006 року укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи, відповідно до п.1.1. якого Сторони зобов`язалися, об`єднавши свої зусилля та майно, що належить Сторонам, на відповідних правових підставах, спільно діяти з метою досягнення спільної господарської мети будівництва та введення в експлуатацію будівлі (далі автомайстерня та автомийка), розташованої за адресою: м. Арциз, Одеська область, вул. 28 червня №59.

Пунктом 2 Договору визначено взаємні обов`язки сторін, а саме:

2.1. Для якнайшвидшого досягнення мети, визначеної цим Договором, Сторони зобов`язуються: обмінюватися інформацією, що є в їхньому розпорядженні, з питань, які становлять взаємний інтерес Сторін; проводити спільні консультації з узгодженої тематики для обговорення питань спільної діяльності; у разі необхідності здійснювати взаємне фінансування на безоплатній та відплатній основі відповідно до умов цього договору, а також додаткових угод, які укладатимуться між Сторонами; виконувати в строк обов`язки, передбачені в цьому договорі.

2.2. До Договору можуть вноситися зміни, доповнення та уточнення за взаємною згодою Сторін шляхом їх підписання.

Пунктом 4 Договору (в примірнику, перекладеному українською мовою п. 3) визначено Обов`язки Сторони-1, а саме:

3.1. Сторона-1 за цим Договором зобов`язується: - у встановленому порядку та у визначені терміни здійснювати фінансування будівництва автомайстерні та автомийки; отримати всі необхідні для будівництва нові документи та відповідні дозволи на початок будівельних робіт; після підписання Договору та отримання відповідного дозволу на будівництво приступити до виконання будівництва автомайстерні та автомийки відповідно до проектної документації; вжити заходів щодо укладення підрядних договорів із будівельними організаціями, що мають відповідні ліцензії, та забезпечити будівництво шляхом найму відповідного персоналу для виконання робіт за договором відповідно до Плану робіт, при цьому договори підряду будівельними організаціями укладаються лише після отримання письмової згоди від Сторони-2 на укладення договору з конкретною будівельною організацією та затвердження Стороною-2 проекту договору підряду; 3 - робіт щомісяця (до 20 числа кожного місяця) надавати Стороні-2 інформацію про хід виконання Плану . щомісяця (до 20 числа кожного місяця) надавати Стороні-2 фінансові звіти про порядок використання коштів; завершити будівництво будівлі та ввести будівлю в експлуатацію за домовленістю Сторін, відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 5 Договору (в примірнику, перекладеному українською мовою п. 4) визначено Обов`язки Сторони-2, а саме:

4.1. Сторона 2 за цим Договором зобов`язується: у порядку та в строки, передбачені Договором, здійснювати фінансування будівництва автомайстерні та автомийки готівковими коштами; за необхідності брати спільну участь в отриманні дозволів, необхідних для здійснення будівництва; за необхідності брати участь у введенні в експлуатацію будівлі, оформляти відповідні документи; - у разі виникнення необхідності поділу автомайстерні та автомийки, а також доходів від діяльності даного об`єкта, Сторона 2 має право на компенсацію в грошовій формі або на розділ вищезазначеного об`єкта між собою та відповідно до законодавства; - а також інші права, передбачені законодавством;

Окрім того, Пунктом 6 Договору (в примірнику, перекладеному українською мовою п. 5) визначено такі умови ведення спільних справ:

5.1. Ведення спільних справ за Договором здійснюється Сторонами за їхньою спільною згодою. 5.2. Рішення приймаються на зборах уповноважених представників Сторін або шляхом опитування в письмовій формі, телеграфом чи факсом. 5.3. Керівництво спільною діяльністю за Договором, а також ведення спільних справ, бухгалтерського та податкового обліку доручається Стороні-1. 5.4. Сторона-2 є повноважним представником Сторони-1, керує всією спільною діяльністю та здійснює всі необхідні юридичні дії для досягнення поставленої за Договором мети. 5.5. Усі фінансові операції щодо спільної діяльності Сторін здійснюються через поточний рахунок Сторони-1. 5 6. Сторона-2 має право здійснювати контроль за діяльністю Сторони-1 щодо виконання умов цього Договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів останньої. 57. Сторона-1 має право залучати для виконання своїх обов`язків за Договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність у повному обсязі перед Стороною-2 за їхні дії. Згідно з п. 9.1 Договору про спільну діяльність, після введення автомайстерні з автомийкою в експлуатацію, Балабан А.І., як суб`єкт підприємницької діяльності має набути у власність 1/2 частки приміщення, відповідно іншу 1/2 частки має набути Павлов І.В. як суб`єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 12.1 (в примірнику, перекладеному українською мовою п. 11.1) Договору про спільну діяльність від 10.03.2006 року цей договір діє протягом усього строку дії(існування) автомайстерні з автомийкою.

Судом встановлено, що Рішенням сесії Арцизької міської Ради №1152-IV від 23.03.2006 року «Про надання земельної ділянки по АДРЕСА_3 в оренду СПД Балабан А.І.» останньому, за його заявою, надано в оренду земельну ділянку, про що укладено відповідний договір оренди землі №1 від 14.09.2006 року.

На підставі договору оренди земельної ділянки та інших зібраних документів, начальником інспекції ДАБК видано дозвіл на виконання будівельних робіт №17 від 05.10.2006 року для зведення будівлі автомайстерні з автомийкою, що передбачено умовами договору про спільну діяльність.

Відповідно до Акту державної приймальної комісії від 24.10.2006 року прийнято рішення про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. а саме автомайстерні з автомийкою по АДРЕСА_3 .

За зверненням ФОП Балабан А.І. Рішенням Арцизької міської Ради №1661-VI від 24.04.2014 року ФОП Балабан А.І. надано дозвіл на поділ земельної ділянки, яка знаходиться у довгостроковій оренді від 14.09.2006 року для комерційного використання (розміщення автотехобслуговування) по АДРЕСА_3 , тобто земельної ділянки, яку взято в оренду для реалізації спільних планів щодо будівництва та введення в експлуатацію будівлі автомайстерні з автомийкою.

Рішенням Арцизької міської Ради від 13.11.2014 №1862-VI затверджено ФОП Балабан А.І. технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі розміщення автотехобслуговувальної станції. Тим же рішенням ФОП Балабан А.І. надано в оренду 0,0179 га земельної ділянки строком на 49 років за адресою АДРЕСА_3 та 0,0543 га земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 на той же строк.

Відповідно до договору оренди землі від 20.01.2015 № 241 Арцизькою міською Радою передано фізичній особі Балабану А.І. 0,0179 га земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 в оренду для розміщення автотехобслуговувальної станції на 49 років.

В ході судового розгляду справи встановлено, що між сторонами склалися напружені конфліктні відносини, в зв`язку з чим сторонами було ініційовано кілька судових проваджень.

Так, у жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Арцизького районного суду Одеської області з позовом до Павлова І.В., в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану у будинку АДРЕСА_4 .

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року у справі №492/1519/15-ц, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Витребувано із чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь Балабана А.І. нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року скасовані. Провадження у справі за позовом Балабана А.І. до Павлова І.В. про витребування майна з чужого незаконного володіння закрито, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В подальшому, в жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ФОП Павлова І.В. про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна (справа №916/4408/23).

В ході розгляду справи №916/4408/23 судом було встановлено, що ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 02.07.2020р. заяву ОСОБА_2 про поворот виконання судового рішення по цивільній справі № 492/1519/15-ц задоволено частково, повернуто у володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю автомайстерню з автомойкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 15.07.2021р. ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 02.07.2020р. про поворот виконання судового рішення по цивільній справі № 492/1519/15-ц залишено без змін. В межах виконавчого провадження № 62562557 згідно акту державного виконавця від 10.09.2021р. передано у володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю автомайстерню з автомойкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

01.11.2021р. державним реєстратором Арцизької міської ради, Одеської області, Сідлецькою Ольгою Миколаївною на підставі заяви ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю автомайстерню з автомойкою, загальною площею 138,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 745947351204. Підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61364971 від 04.01.2021р.

Підставою для державної реєстрації права власності були рішення суду, постанова, серія та номер: № 22-ц/813/4908/21 виданий 15.07.2021р. Державним реєстратором визначено форму власності приватна та розмір частки 1, власником зазначено ОСОБА_2 .

Позивачем було направлено скаргу до Міністерства юстиції України, створеної відповідної Комісії з розгляду скарг в сфері державної реєстрації. Скарга обгрунтована тим що, згідно пункту 9 ч.1 ст.27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень„ визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності на інших речових прав (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного рішення).

Судові рішення, які зазначені державним реєстратором Сідлецькою О.М. як підставу набуття права власності ОСОБА_2 на спірний об`єкт нерухомого майна, а саме: рішення суду, (постанова), серія та номер: № 22-ц/813/4908/21 виданий 15.07.2021, видавник: Одеський апеляційний суд; ухвала суду, серія та номер: № 6/492/20/20, виданий 02.07.2020р., видавник Арцизький районний суд Одеської області, не містять умов для набуття права власності ОСОБА_2 на об?єкт нерухомого майна: нежитлова будівля автомайстерні з автомийкою, загальної площею 138.2 кв.м, за адресою АДРЕСА_3 . Державним реєстратором Сідлецькою О.М. некоректно зазначено номер ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 02.07.2020р. Дійсний номер справи, який є унікальним є № 492/1519/15-ц, тоді як зазначений державним реєстратором номер 6/492/20/20 є номером провадження, та в пошуку не відображається.

За правилами пункту 67 Порядку для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника, крім випадку, коли право власності належного власника на таке майно було зареєстроване в Державному реєстрі прав.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 ніколи не був власником спірного об?єкта нерухомого майна. Документи про його право власності на спірний об?єкт нерухомого майна для державної реєстрації ним не подані державному реєстратору в силу їх відсутності.

Спірний об?єкт нерухомого майна належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 45359751 від 08.10.2015р., видавник Арцизьке районне управління юстиції Одеської обл., яке є чинним. Судовими рішеннями, якими державний реєстратор Сідлецька О.М. визначила як підставу для державної реєстрації, лише зазначається про повернення у володіння ОСОБА_2 спірного об?єкта нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/4408/23 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_2 ) до Фізичної особи-підприємця Павлова Ігора Вікторовича ( АДРЕСА_6 , код НОМЕР_1 ) задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєєстрацію права власності державного реєстратора Сідлецької Ольги Миколаївни, Арцизька міська рада, Одеська область, індексний номер 61364971 від 04.11.2021 року щодо державної реєстрації переходу права власності на нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138, 2 кв.м., за адресою Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вулиця 28 Червня, будинок 59 Б від Балабан Андрія Івановича до Павлова Ігора Вікторовича.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138, 2 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 .

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Павлова Ігора Вікторовича на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 20 249 грн. 86 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/4408/23 ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили 24.06.2024 та є чинним на теперішній час.

Судом встановлено, що предметом первісного позову у даній справі є: визнання права власності ФОП Павлова Ігоря Вікторовича на 1/2 частки нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ; витребування з чужого незаконного володіння громадянина Балабана Андрія Івановича 1/2 частки нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74606551 від 15.08.2024 про право власності Балабана Андрія Івановича на нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою за адресою АДРЕСА_3 .

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1130 Цивільного Кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство).

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин (ст. 1133 ЦК України).

Спільне майно учасників це: внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників (ст. 1134 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками для спільної діяльності майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду (ч. 3 ст. 1134 ЦК України).

Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників (ч. 1 ст. 1135 ЦК України).

Учасник, який вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування (ч.4 ст. 1135 ЦК України).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦК України).

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 191 Цивільного Кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Частка в праві спільної власності як майнове право є окремим об`єктом, адже саме як окремий об`єкт вона може відчужуватися. У разі якщо продається частка, то співвласник має право її відчужувати на власний розсуд (з додержанням переважного права інших співвласників на її купівлю), а коли приймається рішення щодо нерухомості, що належить співвласникам, а саме про її (нерухомість) реєстрацію, відчуження тощо, вони (співвласники) мають спільно прийняти відповідне рішення.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру.

До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності. Самостійного значення для виникнення права власності факт державної реєстрації не має.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право власності може виникнути за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

В ході судового розгляду справи достеменно встановлено, що на теперішній час наявне судове рішення, що набрало законної сили, згідно з яким витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138, 2 кв. м, за адресою АДРЕСА_3 .

При цьому вказане рішення стороною ОСОБА_2 не оскаржувалось.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За таких обставин суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог ФОП Павлова І.В. про визнання права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 та витребування з чужого незаконного володіння громадянина Балабана Андрія Івановича 12 частки нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74606551 від 15.08.2024 про право власності Балабана Андрія Івановича на нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою за адресою АДРЕСА_3 є похідними від позовних вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, в зв`язку з чим також не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що предметом зустрічного позову у даній справі є розірвання договору про спільну діяльність від 10 березня 2006 року, укладеного між суб`єктом підприємницької діяльності Балабаном Андрієм Івановичем та суб`єктом підприємницької діяльності Павловим Ігорем Вікторович, внаслідок істотного порушення останнім умов такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зазначає, що стороною позивача за зустрічним позовом не доведено істотного порушення ФОП Павловим І.В. умов договору, оскільки стороною Балабана А.І. належними та допустимими в сенсі ст. ст. 76, 77 ГПК України доказами не підтверджено невиконання ФОП Павловим І.В. зобов`язань за договором, а саме: у порядку та в строки, передбачені Договором, здійснювати фінансування будівництва автомайстерні та автомийки готівковими коштами; за необхідності брати спільну участь в отриманні дозволів, необхідних для здійснення будівництва; за необхідності брати участь у введенні в експлуатацію будівлі, оформляти відповідні документи; у разі виникнення необхідності поділу автомайстерні та автомийки, а також доходів від діяльності даного об`єкта, тощо.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору в судовому порядку та як наслідок відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Згідно з ст. 73, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.

Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги також не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні первісного позову та відмовою у задоволенні зустрічного позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом не відшкодовується.

За правилами ч. 9 ст. 145 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову скасовуються заходи забезпечення позову, про що зазначається у відповідному судовому рішенні, у зв`язку з чим вжиті ухвалою від 08.12.2025 року по справі № 916/4635/25 заходи забезпечення позову слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 145, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі, витребування з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію, - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати за первісним позовом у справі покласти на позивача за первісним позовом.

3. В задоволенні позовних вимог Балабана Андрія Івановича до Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича про розірвання договору, - відмовити у повному обсязі.

4. Судові витрати за зустрічним позовом у справі покласти на позивача за зустрічним позовом.

5. Заходи забепечення позову по справі 916/4635/25, вжиті ухвалою від 08.12.2025 року - скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 р.

Суддя Н.Д. Петренко