Ухвала суду № 137884535, 25.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.06.2026 Справа № 914/4094/25

За заявоюФізичної особи-підприємця Пересади Ганни Ігорівни, Львівська обл., с. Войславичіпро:розстрочення виконання рішення судуу справі:№914/4094/25за позовом:Львівського обласного центру зайнятості, м. Львівдо відповідача:Фізичної особи-підприємця Пересади Ганни Ігорівни, Львівська обл., с. Войславичіпро:стягнення боргу Суддя Крупник Р.В. Секретар Мисик-Семен М.М.Представники сторін:від стягувача:Хеміч Я.С. представниця;від боржниці:не з`явилася.

ВСТАНОВИВ:

Львівський обласний центр зайнятості (надалі Стягувач, ЛОЦЗ) звертався до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Пересади Ганни Ігорівни (надалі Боржниця, ФОП Пересада Г.І.) про стягнення боргу, позовні вимоги за якою розглядалися у межах справи №914/4094/25.

Рішенням від 04.05.2026 у справі №914/4094/25 суд задовольнив позов повністю, стягнув з ФОП Пересади Г.І. на користь ЛОЦЗ 130`700,00 грн. заборгованості та 2`422,40 грн. судового збору.

На виконання рішення судом було видано наказ від 01.06.2026.

Після набрання законної сили рішенням суду у справі №914/4094/25, ФОП Пересада Г.І. звернулася до суду із заявою про розстрочення його виконання строком на 24 місяці зі щомісячної сплатою 5`500,00 грн.

Ухвалою від 05.06.2026 суд прийняв заяву до розгляду та призначив її розгляд на 25.06.2026.

Представниця стягувача з`явилася у судове засідання 25.06.2026, просила відмовити у задоволенні заяви боржниці. Від ЛОЦЗ до суду надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду (вх. №15894/26 від 04.06.2026 та вх. №16752/26 від 11.06.2026). Стягувач посилається на те, що боржниця не довела, що у неї відсутня матеріальна можливість щодо повернення коштів мікрогранту за рішенням суду, а розстрочення виконання рішення суду понад один рік суперечить приписам процесуального законодавства.

Боржниця не з`явилася у судове засідання 25.06.2026 та не забезпечила явку повноважного представника у вказане засідання. Ухвала від 05.06.2026 була доставлена до електронного кабінету представниці боржниці 08.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Проаналізувавши зміст заяви боржниці та долучених до неї документів, суд зазначає таке.

Положеннями частин 1, 2 статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Суд зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі №914/4094/25 набрало законної сили та на його виконання було видано наказ від 01.06.2026.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити таке виконання.

Як передбачено частинами 1, 3, 4 статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, розстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 Постанови №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Розглянувши заяву боржниці про розстрочку виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що ФОП Пересада Г.І. не довела у встановленому процесуальним законом порядку існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення. Її посилання на те, що вона не має стабільного доходу, а одноразове виконання рішення суду у повному обсязі буде для неї неможливим не підтверджені належними та допустимим доказами та фактично є лише суб`єктивними судженнями. Що стосується посилань на те, що боржниця має на утриманні дитину віком до 3 років, то таке саме по собі не може бути достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Будь-яких інших доводів, які б свідчили про наявність підстав для розстрочення виконання судового наказу, боржницею наведено не було.

Зважаючи на це, суд відмовляє у задоволенні заяви ФОП Пересада Г.І. При цьому суд звертає увагу на те, що боржниця не позбавлена можливості повторно звернутися до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду надавши при цьому докази існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Керуючись статтями 12, 42, 222, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Пересади Ганни Ігорівни про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.

Повну ухвалу складено та підписано 30.06.2026.

Суддя Крупник Р.В.