Рішення № 137884387, 26.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/389/26

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури, м. Київ, в інтересах держави в особі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, с. Білогородка Бучанського району Київської області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авес Буд», с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області,

про стягнення 6 468 560,82 грн.,

за участю представників:

від прокуратури: Галась О.М., службове посвідчення №069067 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури, м. Київ (далі по тексту прокурор) 12.02.2026 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом №15/2-31вих-26 в інтересах держави в особі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі по тексту Білогородська сільрада) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авес Буд», с. Софіївська Борщагівка Київської області (далі по тексту ТОВ «Авес Буд»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Білогородської сільради безпідставно збережені кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в сумі 6 468 560,82 грн., з яких:

5 211 987,88 грн. безпідставно збережені кошти за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, з будівництва об`єктів на земельних ділянках 3222485801:01:014:5003 та 3222485801:01:014:0002 у с. Святопетрівське,

1 001 527,30 грн. інфляційні втрати, нараховані за період з травня 2024 року по грудень 2025 року,

255 045,64 грн. 3% річних, нараховані за період з 15.05.2024 по 31.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 24.09.2020 замовник ТОВ «Авес Буд» отримав дозвіл №ІУ012200924671 на виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями» за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське.

Будівництво об`єкту здійснювалось протягом вересня 2020 року - травня 2024 року на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222485801:01:014:5003 площею 0,1803 га та 3222485801:01:014:0002 площею 0,4 га.

14.05.2024 замовнику ТОВ «Авес Буд» видано сертифікат №ІУ123240502917, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації.

Прокурор, посилаючись на абз. 2 п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», твердить, що відповідач до прийняття відповідного об`єкта в експлуатацію, мав обов`язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 2% вартості будівництва об`єкта.

За підрахунками прокурора, відповідач був зобов`язаний сплатити 5 211 987,88 грн. пайової участі, чого зроблено не було, у зв`язку з чим, відповідач безпідставно зберіг вказані кошти, які прокурор просить стягнути в судовому порядку на користь Білогородської сільради.

Також, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання зі сплати пайової участі, прокурор нараховує та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 77 622,73 грн.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Білогородської сільради, суд встановив таке.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках (пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України).

За приписами частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).

Відповідно до частин 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до пп. 5 п. а) ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

29.09.2025 прокурор звернувся до Білогородської сільради із листом №15/2-243вих25, в якому повідомив про виявлену несплату ТОВ «Авес Буд» коштів пайової участі під час будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське. Прокурор просив надати інформацію та копії підтверджуючих документів щодо обставин сплати або несплати ТОВ «Авес Буд» коштів пайової участі, а також щодо вжитих чи запланованих Білогородською сільрадою заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів.

Листом від 15.10.2025 №2997/02-26 Білогородська сільська рада повідомила, що в органу місцевого самоврядування відсутня інформація щодо сплати пайової участі ТОВ «Авес Буд» як замовником будівництва багатоквартирного будинку по вул. Будівельна, 2 в селі Святопетрівське Бучанського району Київської області загальною площею 12 110 кв.м (ЖК «Петрівські липки»). Крім того, рада повідомила, що нею не вживались заходи реагування, в тому числі шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою.

Листом від 15.01.2026 №15/2-11вих26 Київська обласна прокуратура повідомила Білогородську сільраду, що прокуратурою, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Білогородської сільської ради шляхом пред`явлення позову до ТОВ «Авес Буд» про стягнення безпідставно збережених коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 6 468 560,82 грн. На виконання абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено про пред`явлення вказаної позовної заяви до суду.

У розумінні вимог ч.1 ст. 10, ч.2 ст. 2, ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Білогородська сільрада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Враховуючи, що будівництво спірних об`єктів відбулось на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222485801:01:014:5003 площею 0,1803 га та 3222485801:01:014:0002 площею 0,4 га. в селі Святопетрівське, яке належить до Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р, прокурор, звертаючись з позовом, вірно визначив орган, уповноважений здійснювати функції держави та захист її інтересів у спірних правовідносинах, та документально підтвердив його бездіяльність, а також дотримав порядку попереднього повідомлення такого органу, встановленого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2026 відкрито провадження у справі №911/389/26 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 16.03.2026.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача ТОВ «Авес Буд» подати суду у строк 15 днів з дати отримання цієї ухвали (ч.2 ст. 74 ГПК України) докази укладення договору пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, докази сплати коштів пайової участі, докази існування обставин, які дають право на зменшення суми сплати коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту за спірними об`єктами.

16.03.2026 представник відповідача подала заяву про ознайомлення з матеріалами господарської справи.

У судовому засіданні 16.03.2026 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.04.2026, про що присутні прокурор та представник відповідача були повідомлені особисто під розпис, а відсутній позивач ухвалою про повідомлення відповідно до ст. 120-121 ГПК України.

03.04.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач твердить, що з 01.01.2021 повністю скасовано обов`язок замовника будівництва щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідач твердить, що прокурор помилково ототожнює поняття «початку виконання будівництва робіт» з «отриманням дозволу на будівництво». Сама лише наявність дозвільних документів на будівництво не є підставою для звернення про визначення розміру пайової участі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2026 підготовче провадження закрито. призначено справу №911/389/26 до судового розгляду по суті на 04.05.2026. Встановлено прокурору та позивачу строк для подання відповіді на відзив до 20.04.2026, встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

17.04.2026 через систему «Електронний суд» прокурор подав відповідь на відзив.

01.05.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала заяву про відкладення судового розгляду.

У судовому засіданні 04.05.2026 суд оголосив перерву до 26.05.2026, про що присутній прокурор був повідомлений особисто під розпис, відсутні позивач та відповідач ухвалами про повідомлення у порядку ст. 120-121 ГПК України.

У судове засідання з розгляду справи по суті 26.05.2026 з`явився прокурор. Позивач та відповідач повторно не з`явились, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши позов заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авес Буд» про стягнення 6468560,82 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Авес Буд» на підставі нотаріально посвідченого протоколу №19/02/2020 та акту приймання-передавання частки в статутному капіталі ТОВ «Авес Буд» є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3222485801:01:014:5003 площею 0,1803 га та 3222485801:01:014:0002 площею 0,4 га., із цільовим призначенням 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

24.09.2020 Державна архітектурно-будівельна інспекція України надала замовнику ТОВ «Авес Буд» дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ012200924671 нове будівництво об`єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями», що розташоване за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське.

Того ж дня відомості про реєстрацію дозволу на виконання будівельних робіт опубліковано в електронному вигляді на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі ЄДЕССБ).

У подальшому, за заявами ТОВ «Авес Буд» від 13.08.2021, від 29.12.2023, від 22.01.2024 та від 24.04.2024 вносилися зміни до дозволу на виконання будівельних робіт в частині осіб, відповідальних за проведення авторського та технічного нагляду, за виконання робіт, а також в частині зміни генерального підрядника та головного архітектора проєкту, що підтверджується витягами з реєстру дозвільних документів ЄДЕССБ від 27.08.2021, від 09.01.2024, від 26.01.2024 та від 30.04.2024.

Із наявних в ЄДЕССБ відомостей вбачається, що будівництво спірного об`єкту здійснювалось на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222485801:01:014:5003 площею 0,1803 га та 3222485801:01:014:0002 площею 0,4 га, які належать ТОВ «Авес Буд».

24.04.2024 будівництво об`єкту було закінчене, про що свідчить наданий до матеріалів справи Акт готовності об`єкта до експлуатації від 24.04.2024, зареєстрований в ЄДЕССБ за номером АС01:3263-6206-3182-4359. Відповідно до пункту 4 вказаного акту у будівельні роботи виконано у такий строк: початок робіт вересень 2020 року, закінчення робіт травень 2024 року.

02.05.2024 директор ТОВ «Авес Буд» подав заяву до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі ДІАМ) про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифікату, акт готовності АС01:3263-6206-3182-4359.

14.05.2024 ДІАМ України видала Сертифікат №ІУ123240502917, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації. Найменування об`єкта згідно із проектом Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщенням, загальна площа квартир у будинку 12 110,2 кв.м, замовник об`єкта ТОВ «Авес Буд». Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 02.05.2024.

20.05.2024 наказом Відділу містобудування, архітектури та будівництва Білогородської сільради №155-11/141 «Про присвоєння адреси об`єкту будівництва» присвоєно об`єкту будівництва «Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями», що розміщений на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222485801:01:014:0002, 3222485801:01:014:5003, адресу: Україна, Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вулиця Будівельна, будинок 2.

Відомості про вищевказаний об`єкт будівництва внесено до реєстру ЄДЕССБ.

Звертаючись з даним позовом, прокурор твердить про те, що ТОВ «Авес Буд» як замовник будівництва не виконав передбачений законом обов`язок сплати коштів пайової участі.

Позов прокурора підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регламентовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон №3038-VI), що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Положеннями статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент отримання дозволу на виконання робіт) визначено, що замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 цього Закону.

Так, вказаною нормою визначався обов`язок замовника у перерахуванні до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, при цьому, сума такого перерахування визначалась на підставі укладеного між замовником та органом місцевого самоврядування договору з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Тому укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Однак, із 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі Закон 132-ІХ), яким статтю 40 Закону №3038-VI виключено.

З 01.01.2020 законодавцем було визначено нормативне регулювання відповідних правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-ІХ.

Зокрема пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

Замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд у своїх постановах (від 22.05.2025 у справі №910/6176/24, від 20.05.2025 у справі №915/476/24, від 19.02.2025 у справі №903/468/24, від 17.04.2025 у справі №911/65/24, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 19.02.2025 у справі №903/468/24, тощо) неодноразово зазначав про те, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

З огляду на те, що ТОВ «Авес Буд» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ012200924671 на будівництво спірного об`єкту 24.09.2020 на вказані об`єкти розповсюджуються норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що сама лише наявність дозвільних документів на будівництво не є підставою для звернення про визначення розміру пайової участі.

Положеннями частини п`ятої статті 26 Закону №3038-VI (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 34 Закону №3038-VI (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після: видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Аналіз наведених вище норм у сукупності свідчить про те, що проведення підготовчих і будівельних робіт фактично за своєю суттю є єдиним нероздільним етапом забудови, право на яке замовник набуває виключно після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.

З огляду на наведене, твердження відповідача про те, що строк початку будівництва неможливо ототожнювати з датою видачі дозволу на будівництво є помилковими, оскільки ТОВ «Авес Буд» у цьому випадку помилково розмежовує терміни "початок будівництва" з проведенням конкретних будівельних робіт і таке звужене тлумачення законодавчо визначеного терміну у Законі №132-ІХ не відповідає його сутті (аналогічні висновки викладені у постанові КГС ВС від 24.06.2025 у справі №911/1654/24).

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постанові КАС у складі Верховного Суду від 16.10.2023 №140/5484/21, згідно з якими відповідно до правового регулювання Закону №132-ІХ, замовники повинні були у строк, розмірі та в порядку, визначеному пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вищезгаданого Закону, сплатити пайову участь, і цей обов`язок, у разі його невиконання у 2020 році, зберігається до прийняття цього об`єкта в експлуатацію, навіть якщо декларація про готовність об`єкта до експлуатації подана у наступних після 2020 роках (у 2021 і далі).

З огляду на викладене, суд встановив, що відповідач як замовник будівництва спірного об`єкту мав обов`язок сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на умовах та у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» до введення об`єктів до експлуатації, чого зроблено не було.

Щодо розміру коштів пайової участі, суд зазначає таке.

Підпунктом 1 абзацу другого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 132-ІХ установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

У даному випадку спірний об`єкт належать до житлової забудови, тобто у розрахунку має бути взята до уваги ставка 2 відсотки.

Суд ретельно дослідив чинне на дату набуття чинності Законом №132-ІХ Положення про пайову участь у розвитку інфраструктури сіл, затверджене рішенням Білогородської сільради №75 від 02.04.2016 (далі по тексту Положення) та встановив, що вказане Положення

1) застосовується для визначення порядку залучення і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури сіл Білогородка та Шевченкове

2) було прийняте відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не було приведено у відповідність до змін у законодавстві.

3) не передбачало меншого розміру коштів пайової участі ніж той, що установлений підпунктом 1 абзацу другого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 132-ІХ.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України житловий фонд зокрема включає жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд). Згідно із ст. 6 вказаного кодексу жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

В абзаці другому пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX законодавець диференціює різні методи розрахунку визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури. Одним з критеріїв диференціації є критерій розмежування нежитлових споруд та житлових будинків.

Отже, для законодавця саме фактор будівництва будинку з метою створення житла є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі. А відтак, зазначений критерій підлягає застосуванню і при визначенні вартості спорудження житла. При цьому визначення такої вартості відбувається за допомогою застосування опосередкованого методу, тобто з врахуванням вартості спорудження саме житлової площі.

Зазначене відповідає положенням Наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 23.04.2024 №351, чинного на момент введення об`єкта в експлуатацію, яким затверджено саме показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, при чому опосередковуючим чинником для житлових будинків є саме площа квартир.

Відповідно до затверджених показників вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку з урахуванням ПДВ у Київській області становить 21 519,00 грн.

Відповідно до акту об`єкту до експлуатації АС01:3263-6206-3182-4359 від 24.04.2024 та сертифікату ДІАМ України №ІУ123240502917 від 14.05.2024 загальна площа квартир у новозбудованому будинку становить 12 110,2 кв.м

Суд, перевіривши здійснений прокурором розрахунок розміру пайової участі, встановив, що такий здійснено арифметично вірно, відповідно до вищезазначених вимог, а тому належний до стягнення з відповідача на користь позивача розмір пайової участі становить 5 211 987,88 грн.

Суд погоджується із твердженням прокурора про те, що відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави, за рахунок органу місцевого самоврядування, зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Положеннями статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд дійшов висновку, що у випадку, якщо замовником вищевказаного об`єкту будівництва не було дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22.

З огляду на викладене вимогу прокурора про стягнення з ТОВ «Авес Буд» безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі ст. 1212 ЦК України належить задовольнити повністю.

Також, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, прокурор просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 1 001 527,30 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з травня 2024 року по грудень 2025 року, та 255 045,64 грн. 3% річних, нарахованих за період з 15.05.2024 по 31.12.2025. Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто до правовідносин прострочення забудовником сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту може бути застосована ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши правильність здійсненого прокурором розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, встановив, що останній здійснено із визначенням вірних періодів та є арифметично вірний, а тому належний до стягнення з відповідача на користь позивача розмір процентів річних становить 1 001 527,30 грн., інфляційних втрат становить 255 045,64 грн., у зв`язку з чим вказані вимоги мають бути задоволені повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Білогородської сільської ради повністю та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Авес Буд» 5 211 987,88 грн. коштів пайової участі, 255 045,64 грн. процентів річних та 1 001 527, 30 грн. інфляційних втрат.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор за платіжною інструкцією №4055 від 24.12.2025 сплатив судовий збір у розмірі 96 940,97 грн.

Враховуючи, що позовна заява була подана 11.02.2026 через систему «Електронний суд», судовий збір має розраховуватись із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та за відповідною ставкою прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня календарного року.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування прокурору судового збору у розмірі 77 622,73 грн. повністю.

Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права вирішити питання повернення надміру сплаченого судового збору у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авес Буд» (08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Райдужна, буд. 88, оф. 165, ідентифікаційний код 43518319)

на користь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, вул. Володимирська 33, ідентифікаційний код 04358477)

5 211 987,88 грн. (п`ять мільйонів двісті одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень вісімдесят вісім копійок) коштів пайової участі,

1 001 527,30 грн. (один мільйон одну тисячу п`ятсот двадцять сім гривень тридцять копійок) інфляційних втрат.

255 045,64 грн. (двісті п`ятдесят п`ять тисяч сорок п`ять гривень шістдесят чотири копійки) процентів річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авес Буд» (08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Райдужна, буд. 88, оф. 165, ідентифікаційний код 43518319)

на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2 ідентифікаційний код 02909996)

77 622,73 грн. (сімдесят сім тисяч шістсот двадцять дві гривні сімдесят три копійки) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 02.07.2026.

Суддя О.В. Конюх