Рішення № 137883386, 02.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2026Справа № 910/1731/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД»

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 29 149 957,33 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2026 року до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» до Державного підприємства «Гарантований покупець» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Гарантований покупець») про стягнення 29 149 957,33 грн, з яких: 22 913 818,19 грн заборгованості за договором від 30.03.2020 № 753/01/20, 4 581 166,84 грн інфляційного збільшення суми заборгованості та 1 654 972,31 грн 3% річних.

Також позивач просив на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити у рішенні про зобов`язання органу (особи), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 22 913 818,19 грн., яка підлягатиме стягненню з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД», з 17.02.2026 року до моменту його виконання за формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 закрито провадження у справі № 910/1731/26 в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 1 472 581,53 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» (вул. Шевченка, буд. 37, оф. 601, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код 42307501) основний борг у розмірі 21 441 236,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 575 425,46 грн, 3% річних у розмірі 1 650 479,60 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 349 676,68 грн. В іншій частині позову відмовлено. На підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» (вул. Шевченка, буд. 37, оф. 601, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код 42307501) 3% річних від суми заборгованості у розмірі 22 913 818,19 грн з 17.02.2026 по 12.03.2026 (дата, що передує дню здійснення відповідачем часткової оплати боргу у розмірі 1 472 581,53 грн) та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 21 441 236,66 грн з 13.03.2026 до моменту виконання рішення суду за формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

15.06.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 288,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.06.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких останній вказував, що позивачем не обґрунтовано неможливості подання доказів витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою, у зв`язку з чим відповідна заява не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач вказував про наявність підстав для відмови у стягненні витрат позивача на правничу допомогу на підставі ч. 7 ст. 129 ГПК України, оскільки заявлений у заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат у 3,5 рази менший ніж у попередньому (орієнтовному) розрахунку. Разом з тим, відповідач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 грн у разі, якщо суд дійде висновку про можливість розподілу витрат.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Як встановлено у ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

При цьому, суд зазначає, що згідно з частинами 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, вказавши розмір таких витрат 100 000,00 грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй заяві від 12.06.2026 про ухвалення додаткового рішення позивач заявив до стягнення з відповідача 28 288,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких долучив: копію договору про надання правничої допомоги від 09.02.2026 та акт наданих послуг від 08.06.2026.

Так, представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Кок Станіслав Анатолійович на підставі ордеру серії АЕ № 1475850 від 15.02.2026, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 09.02.2026 б/н.

Суд встановив, що 09.02.2026 між адвокатом Кок Станіславом Анатолійовичем (надалі Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» (надалі також клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого Адвокат зобов`язався надати клієнту правничу допомогу у питаннях представництва інтересів клієнта, зокрема, у Господарському суді міста Києва за позовом клієнта до ДП «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості за договором від 30.03.2020 № 753/01/20.

В п. 5.5. вказаного договору визначено, що факт надання правових послуг підтверджується Актом наданих послуг, який складається Адвокатом та надається на підпис клієнту.

Отже, зі змісту договору про надання правничої допомоги від 09.02.2026 судом встановлено, що сторонами цього договору не було визначено фіксованого розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги, натомість такий розмір визначається за фактом надання послуг у акті наданих послуг.

З урахуванням зазначеного суд відхиляє доводи відповідача щодо неподання позивачем доказів витрат на професійну правничу допомогу, конкретно договору про надання правничої допомоги, у встановлені ГПК України строки, разом із позовною заявою, оскільки такий договір не визначає розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Так, у даному випадку єдиним доказом розміру витрат, пов`язаних з наданням професійної правової допомоги у цій справі, є Акт наданих послуг, який датований 08.06.2026, тобто, датою ухвалення рішення у справі, а тому очевидно не міг бути поданий до суду разом із позовної заявою або до закінчення судових дебатів.

Водночас, суд констатує, що представником позивача у судовому засіданні 08.06.2026 до закінчення судових дебатів було зроблено усно заяву щодо стягнення з відповідача 28 288,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, докази яких подано позивачем у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Так, судом із Акту наданих послуг від 08.06.2026 встановлено, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 28 288,00 грн складається із:

підготовки позовної заяви та подання її разом з розрахунками та додатками до Господарського суду міста Києва 9984,00 грн (із розрахунку 1664,00 грн за 1 год. роботи, всього 6 годин роботи);

підготовки відповіді на відзив 3328,00 грн (із розрахунку 1664,00 грн за 1 год. роботи, всього 2 години роботи);

підготовки додаткових пояснень 1664,00 грн (із розрахунку 1664,00 грн за 1 год. роботи);

участь у чотирьох судових засіданнях (18.03.2026, 22.04.2026, 20.05.2026, 08.06.2026) 13 312,00 грн (із розрахунку 1664,00 грн за 1 год. роботи, всього витрачено 8 годин).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Так, відповідач у своїх запереченнях, зокрема, вказував про те, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною та не відповідає критеріям реальності та справедливості, враховуючи ціну позову, складність справи та характер спірних правовідносин. Крім того, до правничої допомоги позивачем включено витрати за складання додаткових пояснень, які не є заявою по суті спору та подання яких не потребувалося.

Суд вказує на те, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи, в разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, вивчивши подані позивачем документи до підтвердження своїх вимог щодо покладення на відповідача понесених витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави для присудження до стягнення з відповідача усієї заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу.

Так, суд вважає надмірними заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати за участь у судових засіданнях у розмірі 13 312,00 грн із розрахунку 8 годин роботи (по 1664,00 грн за годину), оскільки сумарна тривалість судових засідань у даній справі не перевищила однієї години. При цьому, представник позивача брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів, що виключало необхідність витрачення додаткового часу на дорогу до суду. Отже, визначена до стягнення з відповідача сума коштів за участь адвоката позивача в судових засіданнях не відповідає критеріям розумності та співмірності із обсягом витраченого адвокатом часу на участь у судових засіданнях у цій справі.

Також суд вважає слушними доводи відповідача щодо відсутності підстав для покладення на останнього витрат за підготовку та подання до суду додаткових пояснень від 15.04.2026 (поданих у відповідь на заперечення відповідача на відповідь на відзив), оскільки такі пояснення не вважаються заявою по суті спору відповідно до ст. 161 ГПК України.

Разом з тим, судом враховано також положення ч. 7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано, що якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

З аналізу вказаних положень ст. 129 ГПК України вбачається, що заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку сума судових витрат до відшкодування має декларативний характер та в разі заявлення до відшкодування, суми, яка істотно перевищує суму (або є неспівмірно нижчою) заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити у відшкодуванні таких витрат, якщо сторона не доведе поважні причини перевищення (зменшення).

Тобто, суд презюмує правомірність заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, а необґрунтована зміна розміру (збільшення/зменшення) такої суми та недобросовісна поведінка сторони може мати наслідком відмову у відшкодуванні таких витрат.

Заявлений в попередньому (орієнтовному) розрахунку розмір суми судових витрат не повинен бути свого роду маніпуляцією та будь-яким чином впливати на дії іншої сторони (зокрема у випадку коли однією стороною навмисно завищується орієнтовний розмір судових витрат для того щоб інша сторона не була зацікавлена в подальшому розгляді справи).

Відшкодування витрат учасника справи на правову допомогу не є інститутом покарання чи вжиття будь-яких заходів впливу на учасника cправи, оскільки дійсною метою відшкодування судових витрат є компенсація витрат, понесених у зв`язку з розглядом певної справи, які в свою чергу мають відповідати таким критеріям визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, а також фактично витрачений адвокатом час, суд приходить до висновку, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивачу при розгляді даної справи є 14 976,00 грн.

Водночас, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 129 ГПК України розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню сума - 14 970,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» (вул. Шевченка, буд. 37, оф. 601, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код 42307501) 14 970,00 грн витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення підписано: 02.07.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко