Рішення № 137883269, 25.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2026Справа № 910/4419/26Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз

до Товариства з обмеженою відповідальністю СТО комплект

про стягнення 51 423,00 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО комплект» про стягнення 51 423,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2506000044 від 18.06.2025, в частині строків поставки товарів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.04.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи», який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2026, а отже отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2026, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Натомість, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено в подальшому, реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2025 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТО комплект» (далі виконавець, відповідач) укладено Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів № 2506000044 (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (шланги та наконечники для відведення вихлопних газів)», код згідно ДК021:2015 44160000-9 (далі товари), зазначені у специфікації, яка наведена в Додатку № 1 до цього Договору (далі Специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у Специфікації (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору якість та комплектність товарів повинні відповідати вимогам ГОСТ, ДСТУ, технічних умов, тендерної або іншої документації, які зазначаються у Специфікації до цього Договору і містять вимоги до якості товару.

Ціна цього Договору, згідно з п. 3.1. становить 183 000,00 грн, в тому числі ПДВ 30 500,00 грн.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 15 цього Договору рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості. строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Поставка товарів здійснюється на умовах DDP поставка зі сплатою мита, (місце поставки визначається у Специфікації), Інкотермс з урахуванням умов п. 5.1 цього Договору.

У відповідності до п. 5.7 Договору датою поставки товарів за цим Договором є приймання покупцем на підставі підписаного без зауважень покупцем акта вхідного контролю ТМЦ, зазначеного в п. 5.12 цього Договору, за умови передачі постачальником покупцю до підписання акта вхідного контролю ТМЦ в повному обсязі наведених нижче таких документів: видаткової накладної; оригіналу рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної; оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) товарів; документу про підтвердження строків придатності товарів (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар).

У пункті 5.12 Договору постачальник і покупець домовились про приймання покупцем товарів за кількістю та якістю за цим Договором згідно з Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ «Укртрансгаз», що затверджений наказом АТ «Укртрансгаз» від 01.12.2023 № 760, який розміщений на сайті https://utg.ua (розділ «Закупівлі»/»Нормативні документи»), є обов`язковим для виконання сторонами цього Договору та поширюється на відносини між покупцем та постачальником під час приймання товарів за кількістю та якістю за цим Договором (далі Порядок).

Шляхом підписання цього Договору постачальник підтверджує, що він ознайомлений з Порядком, погоджується з його умовами, порядком внесення змін до нього, та зобов`язується дотримуватись його положень під час виконання зобов`язань за цим Договором.

Покупець приймає товари за кількістю та якістю за цим Договором зі складанням Акта вхідного контролю ТМЦ за формою, наведеною у додатку 1 до Порядку.

Приймання покупцем товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання постачальником документів, вказаних у пункті 5.7 цього Договору.

Згідно з п. 6.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 7.4 Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків до їх повного виконання (п. 12.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію, відповідно до якої узгоджено, що поставці підлягає товар вартістю 183 000,00 грн, у строк 30 календарних днів з дати укладення Договору.

На виконання умов Договору, відповідачем згідно видаткової накладної № 3 від 08.01.2026 поставлено товар вартістю 183 000,00 грн, який прийняти позивачем згідно Акту вхідного контролю ТМЦ № 361 від 16.01.2026.

У зв`язку з неналежним виконанням постачальником покладених на нього зобов`язань в частині дотримання строків поставки, 20.02.2026 позивач звернувся до відповідача із Претензією № 1 на суму 51 423,00 грн, згідно якої вимагав сплатити пеню у розмірі 33 123,00 грн та штраф у розмірі 18 300,00 грн, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості. строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію, відповідно до якої узгоджено, що поставці підлягає товар вартістю 183 000,00 грн, у строк 30 календарних днів з дати укладення Договору.

У відповідності до п. 5.7 Договору датою поставки товарів за цим Договором є приймання покупцем на підставі підписаного без зауважень покупцем акта вхідного контролю ТМЦ, зазначеного в п. 5.12 цього Договору, за умови передачі постачальником покупцю до підписання акта вхідного контролю ТМЦ в повному обсязі наведених нижче таких документів: видаткової накладної; оригіналу рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної; оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) товарів; документу про підтвердження строків придатності товарів (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був поставити товар вартістю 183 000,00 грн у строк до 18.07.2025 включно, і датою поставки товарів є дата приймання покупцем на підставі підписаного без зауважень покупцем акта вхідного контролю ТМЦ.

Як вбачається з матеріалів справи, товар вартістю 183 000,00 грн прийнято позивачем згідно Акту вхідного контролю ТМЦ № 361 від 16.01.2026.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання в частині поставки товару вартістю 183 000,00 грн в узгоджений сторонами строк.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.4 Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 33 123,00 грн.

В свою чергу, оскільки відповідачем порушено строк поставки товару на понад 30 календарних днів, вимога про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 7.4 Договору є також обґрунтованою, а відтак з урахуванням здійсненого судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 18 300,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення суми штрафу та пені.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО комплект» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 12в; ідентифікаційний код: 43821107) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) пеню у розмірі 33 123 (тридцять три тисячі сто двадцять три) грн 00 коп., штраф у розмірі 18 300 (вісімнадцять тисяч триста) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 25.06.2026

Суддя О.А. Грєхова