Рішення № 137881074, 01.07.2026, Макарівський районний суд Київської області

"01" липня 2026 р. Справа № 370/3744/25

Провадження № 2/370/1329/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І., звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №010/0248/82/0201135 від 12.10.2018 у розмірі 18 414,85 грн., яка складається із: прострочена заборгованість за тілом кредиту 18 392,24 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 22,61 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.10.2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір банківського обслуговування шляхом підписання Заяви про надання Кредиту «Кредитна картка» №010/0248/82/0201135, згідно з умовами якого відповідач отримав право на користування кредитними коштами зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені Кредитним договором. Позивач вказує, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 18 414,85 грн. 28.05.2020 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №114/2-34. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, кредитні кошти не повернув, у нього утворилася заборгованість перед позивачем за договором у загальному розмірі 18 414,85 грн., яку просить суд стягнути на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» разом із понесеними судовими витратами по справі.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 04.12.2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (виклику) сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.10.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання Заяви про надання Кредиту «Кредитна картка» №010/0248/82/0201135, відповідно до умов якого відповідач отримав право користування кредитними коштами (кредитом).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Кредитного договору, що укладений з відповідачем, передбачено предмет договору - кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок одночасно з ініціюванням Відповідачем платіжних (видаткових) операцій за картковим рахунком або шляхом Договірного списання Банком коштів Кредиту з карткового рахунку у випадках, визначених Договором.

Максимальний ліміт Кредиту складає 300 000 грн., в межах якого встановлюється поточний ліміт Кредиту.

Зміст Кредитного договору передбачає безумовне зобов`язання Позичальника повернути Банку отриманий Кредит та сплатити проценти за його користування на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 7.2 Кредитного договору та підписаного Паспорта споживчого кредиту, ОСОБА_1 підтвердив, що перед підписанням Заяви він був належним чином повідомлений у письмовій формі про всі умови споживчого кредитування, орієнтовну загальну вартість Кредиту та реальну річну відсоткову ставку, не має жодних зауважень, а надана йому інформація є повною та доступною. Також, підписавши Заяву-анкету, Відповідач приєднався до Загальних умов банківського обслуговування та надав беззастережну згоду на збір і обробку своїх персональних даних. Крім того, невід`ємною частиною договору є Тарифи та Умови кредитування, якими встановлено диференційовані відсоткові ставки та порядок надання спеціальних послуг, зокрема «Оплата частинами»

.Первинний кредитор АТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу грошові кошти в межах погодженого ліміту. Факт отримання та активного користування кредитними коштами ОСОБА_1 беззаперечно підтверджується первинними фінансовими документами - Банківською випискою та деталізованим Реєстром фінансових операцій за картковим рахунком, де відображено хронологію видаткових транзакцій позичальника.

28.05.2020 року між АТ «Райффайзен Банк» (правонаступник АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-34.

Відповідно до Витягу з Додатку (Реєстру боржників) до вказаного Договору, право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 010/0248/82/0201135 від 12.10.2018 року у повному обсязі перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке набуло статусу Нового Кредитора.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконував, регулярні щомісячні платежі для погашення тіла кредиту та відсотків припинив вносити, внаслідок чого утворилося стійке прострочення.

Надіслана Новим Кредитором письмово завірена Досудова вимога про погашення заборгованості була залишена Відповідачем без реагування.

Станом на дату подання позову загальна сума заборгованості Відповідача становить 18 414,85 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 18 392,24 грн.; заборгованості за процентами - 22,61 грн.

Надані Позивачем розрахунки суд визнає арифметично правильними, оскільки вони повністю відповідають умовам договору та первинній виписці. Відповідач жодних заперечень, контррозрахунків чи доказів добровільного погашення боргу суду не надав.

Усі надані копії документів містять процесуальний штамп «Згідно з оригіналом», підписані представником Позивача - адвокатом Усенком М. І. (АО «Апологет») та датовані 14.11.2025 року, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 95 ЦПК України та підтверджує їх допустимість як письмових доказів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України про електронну комерцію.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 Закону України про електронну комерцію вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди зусіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.)

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/0248/82/0201135 від 12.10.2018 року, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами договору, відтак з нього на користь позивача необхідно стягнути прострочену заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 18 392,24 грн.

Щодо нарахування відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Так, судом встановлено, що Відповідачу було надано кредитні кошти в межах встановленого Поточного ліміту, а проценти за користування кредитом нараховувалися відповідно до погодженої сторонами відсоткової ставки від фактичного залишку заборгованості за кожен день користування ними згідно з Умовами та Тарифами банку.

При цьому загальний строк дії договору та порядок нарахування відсотків визначалися відповідно до умов обслуговування карткового рахунку (КР) до дня фактичного повернення позики, а деталізована структура нарахувань відображена у Реєстрі фінансових операцій та банківській виписці.

Таким чином, строк нарахування відсотків здійснювався у межах періоду, протягом якого Відповідач безпосередньо користувався кредитними коштами та не виконував свої зобов`язання з їх повернення.

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги в частині стягнення прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 22,61 грн., які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та стягнення заборгованості за кредитним договором №010/0248/82/0201135 від 12.10.2018 року у загальному розмірі 18 414,85 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн, які позивач просив компенсувати за рахунок відповідача, суд дійшов таких висновків.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пунктів 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Гонорар в розмірі 8 000,00 грн. визначений адвокатом за: зустріч та усна консультація Клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год. 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год. 00 хв., погодження правової позиції Клієнта у справі - 0 год. 30 хв., складення позовної заяви з урахуванням правової позиції Клієнта - 3 год. 30 хв., подання заяви до суду від імені Клієнта - 1 шт., а загалом - 6 год. 30 хв.

На обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Позивач надав суду Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року з Адвокатським об`єднанням «Апологет», Акт № 1393 від 10.11.2025 року наданих послуг правової (правничої) допомоги на суму 8 000,00 грн., а також детальний опис наданих послуг від 10.11.2025 року.

Оцінивши надані Позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, при цьому керуючись принципами справедливості, розумності та верховенства права, зважаючи, що сума заявлених витрат на правничу допомогу є дещо завищеною відносно категорії та складності даного спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вважає за необхідне стягнути такі витрати з Відповідача на користь Позивача у розмірі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263265, 274279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 010/0248/82/0201135 від 12.10.2018 року в розмірі 18 414,85 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 85 копійок, яка складається з:заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) 18 392,24 грн.; заборгованості за відсотками (процентами) 22,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., а всього судових витрат на загальну суму 5 422,40 грн. (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01 липня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, юридична та поштова адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх;

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (адреса): АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва