Рішення № 137881068, 02.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9790/24

Провадження № 2/369/1482/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі засідань в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу № 369/9790/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказує про те, що вона у період з січня 2022 року по 30.01.2023 року перебувала у трудових відносинах з Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області та працювала на посаді начальника Переяславського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.

30.01.2023 року позивач була звільнена з посади начальника Переяславського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, однак в день звільнення, на порушення приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України, позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата за 15 місяців роботи, а також компенсація за невикористану щорічну відпустку.

Також, в день звільнення позивача, відповідач письмово не повідомив про нараховані суми належні при звільненні і не видав трудової книжки позивачу.

Позивач вважає ці дії незаконними, оскільки, у відповідності до ч. 1ст. 116 КЗпП України, виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація, згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку включно.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно ст. 27 ЗУ "Про оплату праці"за правилами передбаченими положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом І п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються, із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадку передбаченим чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку слід виходити з наступного розрахунку середньоденного заробітку: згідно Довідки форми ОК-5 нарахована позивачці заробітна плата за грудень 2022 року складає 12454,98 грн., за січень 2023 року 13767,02 грн. та у відповідності до порядку, визначеного постановою КМУ № 100, шляхом ділення заробітку за останні два місяці роботи на кількість відпрацьованих робочих днів, кількість яких за вказаний період складає 44 дні - заробітна плата позивача за фактично відпрацьований час становить 595,95 грн. Отже, середньоденна заробітна плата становить 595,95 грн.

Позивач у відповідності до здійсненого ним розрахунку, просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 року по 24.05.2024 року.

З моменту звільнення з 01.02.2023 по 24.05.2024 року нараховується 474 робочих дні. Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку без вирахування обов`язкових платежів та зборів становить 282480,30 грн. (474 робочих днів х 595,95 грн. середньоденної заробітної плати).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.07.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Учасники не заперечили щодо такого порядку розгляду справи.

25.10.2024 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, згідно яких остання просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Враховуючи, що у судове засідання не викликалися учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2022 року по 30.01.2023 року перебувала у трудових відносинах з Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області та працювала на посаді начальника Переяславського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.

30.01.2023 року позивач була звільнена з посади начальника Переяславського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», що підтверджується наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області № 156-К від 30.01.2023 року.

Однак в день звільнення, а саме 30.01.2023 року на порушення приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України, позивачу не було письмово повідомлено про нараховані суми належні при звільненні та не здійснено видачу трудової книжки.

Відповідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з пунктами 1-4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Середній заробіток працівника визначається відповідно ст. 27 ЗУ "Про оплату праці"за правилами передбаченими положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з абзацом І п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються, із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадку передбаченим чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку слід виходити з наступного розрахунку середньоденного заробітку: згідно довідки ОК-5 нарахована позивачці заробітна плата за грудень 2022 року складає 12454,98 грн., за січень 2023 року 13767,02 грн. Кількість відпрацьованих робочих днів за вказаний період становить 44 дні. Таким чином, у відповідності до порядку, визначеного постановою КМУ № 100, середньоденна заробітна плата позивача за фактично відпрацьований час шляхом ділення заробітку за останні два місяці роботи на кількість відпрацьованих робочих днів становить 595,95 грн.

Позов до суду був поданий позивачем 24.05.2024 року, провадження було відкрито 24.07.2024 року. Отже станом на дату подання позову до суду заборгованість з виплати заробітної плати існувала за 15 місяців, а саме за 474 робочих дні.

З огляду на викладене, порушене право позивача підлягає захисту, тому суд вважає необхідним позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити, стягнувши з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 року по 24.05.2024 року включно в розмірі 282480,30 грн. (474 робочих дні х 595,95 грн. середньоденної заробітної плати) з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Посилання представника відповідача на пропуск позивачем встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку на звернення з позовом, судом оцінюються критично, оскільки 11 грудня 2025 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення № 1-р/2025, яким визнала неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України щодо встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду щодо стягнення заробітної плати та інших належних виплат.

Усі інші доводи представника відповідача у додаткових поясненнях не спростовують вищевикладених висновків суду.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 265-268 ЦПК України, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці»,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (08134, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Паркова, буд. 34-А, код ЄДРПОУ 40323081) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 року по 24.05.2024 року включно в розмірі 282480,30 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (08134, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Паркова, буд. 34-А, код ЄДРПОУ 40323081) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2824 грн. 81 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 02.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко