Рішення № 137880277, 02.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/3000/26

Категорія 38

2/295/2712/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №96250133000 від 05.03.2020 в розмірі 64467,63 грн, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 05.03.2020 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання особисто клієнтом договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №96250133000. Відповідно до умов договору позивач надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну карту у розмірі 49900,00 грн строком до 05.04.2022.

У порушення умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 13.02.2026 становить 64467,63 грн, з яких за тілом кредиту - 49000,42 грн; за відсотками - 15467,21 грн.

10.12.2020 між АТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу №194, відповідно до умов якого АТ «УкрСиббанк»відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі, за кредитним договором №96250133000 від 05.03.2020, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи наявність права вимоги до відповідача, позивач посилається на положення ст. 512, 514 ЦК України, вказує, що на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги позивач набув права кредитора у зобов`язаннях, а відтак і права вимоги до боржника.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 12.03.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі неодноразово направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання (а. с. 37), однак поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається таким, що копію процесуального рішення отримав (а. с. 45, 48-49).

Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі судом надсилалась та доставлена до електронної скриньки, вказаної позивачем в позовній заяві, яка була зазначена відповідачем під час укладення кредитного договору, що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, складеного відповідальним працівником суду (а. с. 47).

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заяви по суті справи до суду також не надходили.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК Українидоговір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що 05.03.2020 ОСОБА_1 власноручно підписав Анкету-заявку на надання споживчого кредиту, в якій просив АТ «УкрСиббанк» надати йому споживчий кредит "Револьверна кредитна картка", з сумою кредитного ліміту 49900,00 грн, строк користування лімітом 24 місяці (на звороті а. с. 5).

В цей же день відповідач ознайомився з умовами кредитування, підписавши Паспорт споживчого кредиту - Інформаційний лист, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартна форма) (а. с. 7).

На підставі поданої Анкети-заявки, 05.03.2020 між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» укладений кредитний договір шляхом підписання Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №96250133000 (а. с. 5-6), який відповідач підписав особисто.

Згідно з п. 1.1 Договору №96250133000 банк відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану "Картка з лімітом "Шоппінг картка 55grace" банківський рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України.

Відповідно до п. 2.2.-2.3 Договору №96250133000 сторони дійшли згоди, що кредит надається на 24 місяці; процентна ставка % річних 0,001%; клієнт зобовязується повернути кошти, отримані у межах ліміту кредитування, плату за його користуванняне пізніше дати спливу строку дії ліміту кредитування.

На виконання умов договору відповідачу були надані кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на карту у розмірі 49900,00 гривень, відповідач користувався кредитними коштами у межах встановленого ліміту, що підтверджується змістом виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 (а. с. 10-17).

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, який визначений договором.

10.12.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу №194, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до відповідача в сумі 64467,63 грн, що підтверджується змістом самого договору та Витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 10.12.2020, платіжною інструкцією № 20387 від 10.12.2020 (на звороті а.с. 18-22).

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №96250133000 від 05.03.2020.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановивши, що відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти, судом не встановлено, що відповідач належним чином виконав свої зобов`язання з їх повернення у повному обсязі та сплатив інші платежі за договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у сумі 64467,63 грн, з яких: за тілом кредиту - 49900,00 грн; за відсотками 15467,21 грн (а. с. 18).

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання умов кредитного договору, що призвело до порушення майнових прав позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 64467,63 грн.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у сумі 8000,00 грн підтверджено змістом договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, детальним описом виконаних робіт від 13.02.2026, які складаються з усної консультації клієнта 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції клієнта 30 хв., складання позовної заяви 3 год. 30 хв. що разом становить 6 год. 30 хв.; актом № 1467 від 13.02.2026 на підтвердження надання правничої (правової) допомоги (на звороті а.с. 25-27).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

В постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанова від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною, розмір заявлених до стягнення вимог, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, яка складається фактично з підготовки позовної заяви та направлення її до суду, з огляду на зміст позовної заяви, яку складав адвокат, яка є типовою, значною мірою містить лише загальні формулювання і посилання на правові норми, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатських послуг, суд вважає не підтвердженим необхідність складання позовної заяви протягом 3 год. 30 хв., а також ознайомлення з матеріалами кредитної справи протягом 2 год, консультацію та погодження правової позиції у кожній справі, які однотипними, подаються до суду у значній кількості, а відтак суд робить висновок, що заявлені до стягнення витрати на надання правової допомоги підлягають зменшенню, судом не встановлена їх доцільність у такому розмірі, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з надання правничої допомоги в сумі 4000,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №96250133000 від 05.03.2020 у розмірі 64467,63 грн, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту - 49000,42 грн, відсотками - 15467,21 грн, а також стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги у сумі 4000,00 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28; код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька