Вирок № 137879967, 01.07.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2347/26

1-кп/154/622/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі кримінальне провадження № 12026035510000017 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Льотниче Володимир-Волинського району Волинської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , фізичної особи підприємця, який також працює вчителем з виду спорту Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що на підставі договору оренди землі від 20.11.2023 ОСОБА_4 передано в оренду, терміном на 10 років, земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0720583200:00:001:0904 площею 2,0 га з прибережною захисною смугою 1,3000 га, що знаходиться за межами с. Володимирівка Володимирського району Волинської області.

Державним реєстратором виконавчого комітету Зимнівської сільської ради Волинської області від 04.01.2024 № 53205100 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про реєстрацію за ОСОБА_4 права оренди земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 0720583200:00:001:0904.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі водного фонду є однією з категорій земель України за основним цільовим призначенням поряд із землями сільськогосподарського, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також землями житлової та громадської забудови.

Статтею 4 Водного кодексу України визначено, що до земель водного фонду відносяться землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Законом України «Про охорону земель» передбачено, що земля це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею.

Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 12.07.2005 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду» дозволи видаються Держводагенством за погодженням з Мінприроди - у разі проведення на землях водного фонду днопоглиблюваних робіт, робіт з прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій, п. 5 передбачено, що субєкт господарювання, який претендує на отримання дозволу обовязково узгоджує питання видачі дозволу з органами місцевого самоврядування.

Окрім цього, згідно статті 61 Земельного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Так, ОСОБА_4 порушив вимоги чинного законодавства та умови договору оренди землі, а саме:

-ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, якою передбачено, що землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

-п. 31 договору оренди, орендар має право: здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою Орендодавця будівництво гідротехнічних споруд;

-п. 32 договору оренди, орендар зобов`язаний:

виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або цим договором;

під час використання прибережних захисних смуг дотримуватися вимог щодо обмеження господарської діяльності, встановлених законодавством.

Так, ОСОБА_4 в період часу з квітня 2024 року по лютий 2025 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), користуючись земельною ділянкою з кадастровим номером 0720583200:00:001:0904 площею 2,0 га, з цільовим призначенням землі водного фонду, яка відповідно до пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України відноситься до земель комунальної власності Зимнівської сільської ради Волинської області, діючи умисно, всупереч вимогам ст. ст. 58, 60, 61, 168 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, незаконно, тобто без отримання від спеціально уповноважених органів влади відповідних дозволів для проведення на землях водного фонду днопоглиблюваних робіт, реалізуючи свій умисел, діючи умисно, незаконно, керуючись корисливим мотивом та з метою заволодіння землями водного фонду, використовуючи спеціальну техніку, усвідомлюючи протиправний характер цих дій, здійснив днопоглиблювальні роботи водного обєкту площею 0,7 га, що розташований на вище вказаній земельній ділянці, збільшивши його розміри на 0,3103 га, а також викопав на вказаній земельній ділянці 3 штучні водні обєкти площами 0,1759 га, 0,0206 га та 0,0199 га.

Тим самим ОСОБА_4 , незаконно, умисно заволодів поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду об`ємом 7173,3 кубічних метрів ґрунту, що згідно примітки до ст. 239-2 КК України є особливо великим розміром, оскільки обсяг поверхневого (ґрунтового) шару земель, становить більше ніж десять кубічних метрів, який використав для власних потреб та часткового облаштування земельної ділянки з кадастровим номером 0720583200:00:001:0904.

Так, протиправними діями ОСОБА_4 , шкода заподіяна внаслідок псування земель становить 19329 грн. 45 коп.

Своїми діями, ОСОБА_4 , незаконно заволодів поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті.

Пояснив, що після отримання в оренду земельної ділянки з розташованим на ній ставком вирішив поглибити та розширити водойму з метою подальшого розведення в ній риби. Для проведення цих робіт використовував екскаватор, а ґрунт, який виймався під час поглиблення та розширення водойми, вивозив.

Зазначив, що передбачених законодавством дозволів на проведення таких робіт не отримував, оскільки не знав про необхідність їх одержання. Висловив жаль із приводу проведення робіт без відповідних дозволів, у вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати.

Представник потерпілого Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області ОСОБА_5 підтвердила, що завдана кримінальним правопорушенням шкода обвинуваченим відшкодована повністю. Зазначила, що Зимнівська сільська рада майнових претензій до ОСОБА_4 не має, цивільного позову не заявляла.

З огляду на повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, підтвердження ним фактичних обставин кримінального правопорушення та відсутність заперечень з боку інших учасників судового провадження щодо цих обставин, суд поставив на обговорення питання про можливість застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Прокурор, представник потерпілого та обвинувачений не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким із них не оспорювалися.

Суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення, характер і значення фактичних обставин кримінального правопорушення, які він визнає, а також правові наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд також переконався, що позиція обвинуваченого є добровільною, не є наслідком примусу, погроз, обману чи будь-якого іншого стороннього впливу, а сумнівів у її щирості та усвідомленості немає.

Учасникам судового провадження роз`яснено, що в разі визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ними не оспорюються, вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 , прокурор та представник потерпілого підтвердили, що зміст і наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України їм зрозумілі, та наполягали на розгляді кримінального провадження в такому порядку.

За таких обставин суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників судового провадження не оспорювалися.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого ОСОБА_4 обвинувачення відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України.

Оцінюючи встановлені під час судового розгляду обставини в їх сукупності, беручи до уваги повне та беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості, підтвердження ним фактичних обставин кримінального правопорушення, відсутність заперечень щодо них з боку прокурора та представника потерпілого, а також переконавшись у добровільності й усвідомленості позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у пред`явленому йому обвинуваченні доведена поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 239-2 КК України як незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого за вказаною нормою кримінального закону, суд виходить із того, що ОСОБА_4 , не маючи передбачених законодавством дозволів на проведення днопоглиблювальних робіт на землях водного фонду, за допомогою спеціальної техніки здійснив поглиблення та розширення водного об`єкта, унаслідок чого незаконно заволодів поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду об`ємом 7173,3 кубічних метра.

Відповідно до примітки до ст. 239-2 КК України незаконне заволодіння поверхневим шаром земель водного фонду визнається вчиненим в особливо великих розмірах, якщо його обсяг перевищує десять кубічних метрів. Отже, встановлений у цьому кримінальному провадженні обсяг незаконно вилученого поверхневого шару земель водного фонду становить особливо великий розмір.

Підстав для іншої юридичної оцінки дій обвинуваченого судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд виходить із положень статей 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами, та повинно бути необхідним і достатнім для досягнення цієї мети.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , є кримінальним проступком.

Водночас, визначаючи ступінь тяжкості конкретно вчиненого кримінального правопорушення, суд ураховує, що воно посягає на встановлений порядок охорони та раціонального використання земель водного фонду, роботи проводилися протягом тривалого періоду з використанням спеціальної техніки, а обсяг поверхневого (ґрунтового) шару земель водного фонду, яким незаконно заволодів обвинувачений, становить 7173,3 кубічних метра, що істотно перевищує визначену законом межу особливо великого розміру.

Разом із тим суд бере до уваги, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, одружений, здійснює підприємницьку діяльність, працює вчителем з виду спорту Володимирського спортивного ліцею Волинської обласної ради, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Суд також ураховує ставлення обвинуваченого до вчиненого: він повністю визнав свою винуватість, підтвердив фактичні обставини кримінального правопорушення, висловив жаль із приводу проведення робіт без необхідних дозволів, щиро розкаявся та добровільно в повному обсязі відшкодував завдану потерпілому шкоду.

Крім того, як позитивні відомості про особу обвинуваченого суд ураховує здійснення ним в день судового розгляду справи добровільного благодійного внеску в сумі 20 000 грн на потреби Збройних Сил України шляхом перерахування коштів на потреби 14-ї ОМБр.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та добровільне повне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Беручи до уваги наведені обставини в їх сукупності, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, значний обсяг незаконно вилученого поверхневого шару земель водного фонду, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень можливі без застосування покарання, пов`язаного з обмеженням його особистої свободи.

Зважаючи також на доводи сторони публічного обвинувачення щодо виду та розміру основного покарання, з якими погодилися обвинувачений і представник потерпілого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 основне покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такий розмір штрафу, який не є мінімальним у межах санкції ч. 1 ст. 239-2 КК України, суд визначає з урахуванням значного фактичного обсягу поверхневого шару земель, яким незаконно заволодів обвинувачений, тривалості проведення робіт та використання спеціальної техніки, з одного боку, а також повного визнання вини, щирого каяття, добровільного повного відшкодування шкоди, позитивних даних про особу обвинуваченого та відсутності обтяжуючих обставин з іншого.

Санкцією ч. 1 ст. 239-2 КК України поряд з альтернативними видами основного покарання передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За змістом ч. 1 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання встановлюється на строк від одного до трьох років.

У постанові від 15 березня 2023 року у справі № 404/7774/21 Верховний Суд зазначив, що якщо в санкції статті після переліку альтернативних основних покарань через кому передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, таке додаткове покарання є обов`язковим незалежно від того, який саме вид основного покарання обрано судом. Його незастосування за відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК України, становить неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 748/479/20, відповідно до якого суд зобов`язаний призначити додаткове покарання, визначене санкцією як обов`язкове, якщо не встановлено підстав для його непризначення відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України.

Підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ч. 2 ст. 69 КК України та непризначення передбаченого санкцією обов`язкового додаткового покарання суд не встановив.

Водночас зміст такого додаткового покарання повинен відповідати характеру кримінального правопорушення та бути сформульований у вироку конкретно й однозначно.

Так, у постанові у справі № 753/12073/15-к, провадження № 51-2250км18, Верховний Суд вказав, що, призначаючи покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд повинен чітко зазначити конкретні посади, право обіймати які втрачає засуджений, або конкретний вид діяльності, права займатися якою він позбавляється.

У цьому кримінальному провадженні дії ОСОБА_4 були безпосередньо пов`язані з проведенням за допомогою спеціальної техніки днопоглиблювальних робіт, унаслідок яких здійснено зняття та перенесення поверхневого (ґрунтового) шару земель водного фонду.

Отже, вчинене кримінальне правопорушення не пов`язане з педагогічною діяльністю обвинуваченого чи обійманням ним певної посади, а пов`язане саме із заняттям діяльністю щодо проведення робіт зі зняття та перенесення поверхневого шару земель.

З огляду на характер учиненого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та необхідність чіткого визначення меж установленої заборони суд вважає за належне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з проведенням робіт зі зняття та перенесення поверхневого (ґрунтового) шару земель.

Визначаючи строк додаткового покарання, суд ураховує, що відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України мінімальний строк його застосування становить один рік.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, щиро розкаявся, добровільно повністю відшкодував завдану шкоду, позитивно характеризується, має постійне місце роботи, а обставин, що обтяжують покарання, не встановлено, суд вважає достатнім призначити додаткове покарання на мінімальний передбачений законом строк один рік.

Саме таке основне та додаткове покарання, на переконання суду, відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам його вчинення й особі обвинуваченого, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Завдана кримінальним правопорушенням шкода ОСОБА_4 відшкодована повністю, що підтверджено представником потерпілого в судовому засіданні. Майнових претензій до обвинуваченого потерпілий не має.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого не застосовувалися.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65, 66, 67 КК України, статтями 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1500 (однієї тисячі п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з проведенням робіт зі зняття та перенесення поверхневого (ґрунтового) шару земель, строком на 1 (один) рік.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Вирок, ухвалений за результатами судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких суд визнав недоцільним.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_6