Рішення № 137878664, 30.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1722/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Попелівської А. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача Поляков О. В. через систему «Електронний суд» звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 09.04.2021 року № 367667422 у розмірі 19 445,61 грн. та понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 09.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено Договір № 367667422, за умовами якого відповідач отримав кредит на суму 2 800,00 грн. та зобов`язався його повернути в порядку та строки, визначені договором. Вказує, що відповідач підписав кредитний договір та документи до нього електронним підписом «MNV288ZN». Крім цього, у подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 неодноразово було укладено Додаткові угоди щодо продовження строку користування кредитними коштами, у яких відповідач збільшив суму кредиту, а загальна сума збільшилась до 22 000,00 грн. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу грошові кошти в узгодженій сумі на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору. 28.11.2018 року між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, а у подальшому укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору. Крім цього, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір Факторингу № 05/0820-01. Також 11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір Факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідач за Договором від 09.04.2021 року № 367667422 у розмірі 19 445,61 грн. Відповідач не виконав свої зобов`язання з повернення коштів, а після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у загальному розмірі 19 445,61 грн., з яких: 18 300,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1 145,58 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. У зв`язку з наведеним, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Крім цього, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.03.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Станом на момент розгляду даної справи, документи, витребувані ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.03.2026 року у АТ КБ «ПриватБанк», до суду не надійшли.

Відповідач ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за його зареєстрованим місцем проживання.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників про відкриття провадження у справі, а надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.

Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року, у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Також, оскільки розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то відомості про стан розгляду справи також знаходились у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади України за вебадресою https://court.gov.ua/fair/.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від нього теж не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.04.2021 року відповідач ОСОБА_1 подав до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заявку на отримання грошових коштів в кредит /а.с. 14/.

Заповненням вказаної анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту та уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Договір № 367667422 (далі Договір) у формі електронного документа /а.с. 16-18/.

Відповідач підписав вказаний Договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «MNV288ZN».

Відповідно до п. 1.1.-1.3. Договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, на суму 2 800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі «Правила»). Кредит надається строком на 28 днів від дати отримання кредиту позичальником. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з умовами п. 1.4. Договору за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 127,75 % річних, що становить 0,35 % від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 508,06 % річних, що становить 1,39 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Попередній розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, наведено в Паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього Договору, та у Графіку розрахунків наведеному в Додатку № 1 до цього Договору. Сторони погодили що кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі продовження строку надання кредиту, надає позичальнику та регулярно оновлює Графік розрахунків на період продовження строку надання кредиту, з відповідним коригуванням терміну платежу, шляхом відображення такої інформації в Особистому кабінеті позичальника (п. 1.9. Договору).

Відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Договору від 09.04.2021 року № 367667422, визначено дату повернення кредиту 07.05.2021 року, та загальну вартість кредиту 3 074,00 грн., який також підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «MNV288ZN» /а.с. 18 зворот/.

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua. (п. 4.1. Договору).

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту до Договору від 09.04.2021 року № 367667422 тип кредиту фінансовий кредит; сума/ліміт кредиту 2 800,00 грн; строк кредитування 28 днів (з можливістю продовження строку); процентна ставка: 127,75 % річних; загальні витрати за кредитом 274,40 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 3 074,40 грн; реальна річна процентна ставка 127,75% річних /а.с. 15-15 зворот/.

Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно- телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальник ОСОБА_1 підписав договір одноразовим ідентифікатором MNV288ZN, який був надісланий на номер 0636162557 та введено позичальником 09.04.2021 о 15:50:53 /а.с. 12/.

Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 09.04.2021 року перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 2 800,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 хх-хххх-0939, що підтверджується платіжним дорученням № 43f67009-f8a1-41c9-9c8d-05bab1ebe7b2 від 09.04.2021 року та довідкою, виданою первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025 року № 367667422/27062025/Є / а.с. 19-20/.

Крім цього, 27.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору від 09.04.2021 року № 367667422, якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2 500,00 грн. з 27.04.2021 року на строк дії Договору № 367667422 від 09.04.2021 року /а.с. 21/.

На підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу грошових коштів в сумі 2 500,00 грн. надано платіжне доручення № 28fecdfd-90df-4820-ac0d-981a2d318756 від 27.04.2021 року та довідку, видану первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025 року № 367667422/27062025/Є / а.с. 22-23/.

Крім цього, 18.06.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору від 09.04.2021 року № 367667422, якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2 500,00 грн. з 18.06.2021 року на строк дії Договору № 367667422 від 09.04.2021 року /а.с. 24/.

На підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу грошових коштів в сумі 2 500,00 грн. надано платіжне доручення № b88ce272-57af-4053-8739-7820229b00a8 від 18.06.2021 року та довідку, видану первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025 року № 367667422/27062025/Є / а.с. 25-26/.

Крім цього, 25.06.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору від 09.04.2021 року № 367667422, якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2 500,00 грн. з 25.06.2021 року на строк дії Договору № 367667422 від 09.04.2021 року /а.с. 27/.

На підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу грошових коштів в сумі 2 500,00 грн. надано платіжне доручення № bf73a808-1d0b-4c9f-a784-e4fcc2051de6 від 25.06.2021 року та довідку, видану первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025 року № 367667422/27062025/Є / а.с. 28-29/.

Крім цього, 26.06.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору від 09.04.2021 року № 367667422, якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1 100,00 грн. з 26.06.2021 року на строк дії Договору № 367667422 від 09.04.2021 року /а.с. 30/.

На підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу грошових коштів в сумі 1 100,00 грн. надано платіжне доручення № 3c186365-2cfa-405d-9d8f-a1b51616931a від 26.06.2021 року та довідку, видану первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025 року № 367667422/27062025/Є / а.с. 31-32/.

Крім цього, 03.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору від 09.04.2021 року № 367667422, якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2 300,00 грн. з 03.07.2021 року на строк дії Договору № 367667422 від 09.04.2021 року /а.с. 33/.

На підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу грошових коштів в сумі 2 300,00 грн. надано платіжне доручення № 953e196c-b071-4268-ae0d-b2ce6c62aa65 від 03.07.2021 року та довідку, видану первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025 року № 367667422/27062025/Є / а.с. 34-35/.

Крім цього, 06.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору від 09.04.2021 року № 367667422, якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 4 100,00 грн. з 06.07.2021 року на строк дії Договору № 367667422 від 09.04.2021 року /а.с. 36/.

На підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу грошових коштів в сумі 4 100,00 грн. надано платіжне доручення № 5407b7c6-c506-4756-8ff6-832fd7c6665b від 06.07.2021 року та довідку, видану первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025 року № 367667422/27062025/Є / а.с. 37-38/.

Крім цього, 29.09.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору від 09.04.2021 року № 367667422, якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2 100,00 грн. з 29.09.2021 року на строк дії Договору № 367667422 від 09.04.2021 року /а.с. 39/.

На підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу грошових коштів в сумі 2 100,00 грн. надано платіжне доручення № d9352d4d-b009-4298-89d1-7bc0943a9190 від 29.09.2021 року та довідку, видану первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025 року № 367667422/27062025/Є / а.с. 40-41/.

Крім цього, 02.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору від 09.04.2021 року № 367667422, якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 850,00 грн. з 02.10.2021 року на строк дії Договору № 367667422 від 09.04.2021 року /а.с. 42/.

На підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу грошових коштів в сумі 850,00 грн. надано платіжне доручення № c576d819-48bc-4c86-a6e5-5f98c1130e4d від 02.10.2021 року та довідку, видану первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025 року № 367667422/27062025/Є / а.с. 43-44/.

Крім цього, 03.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору від 09.04.2021 року № 367667422, якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1 250,00 грн. з 03.11.2021 року на строк дії Договору № 367667422 від 09.04.2021 року /а.с. 45/.

На підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу грошових коштів в сумі 1 250,00 грн. надано платіжне доручення № f100cfed-fcf2-4f73-bc0e-c370efb5fb6d від 03.11.2021 року та довідку, видану первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 27.06.2025 року № 367667422/27062025/Є / а.с. 46-47/.

Укладення вищевказаних Додаткових угод підтверджується наданою суду Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно- телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» /а.с. 12/.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором від 09.04.2021 року № 367667422, наданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на дату відступлення права вимоги вбачається загальна заборгованість відповідача у розмірі 19 445,61 грн., що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 18 300,03 грн. та заборгованість за процентами в сумі 1 145,58 грн. /а.с. 49-53/.

Дана обставина також підтверджується наданою позивачем ТОВ «ФК «Ейс» випискою з особового рахунка за Договором від 09.04.2021 року № 367667422 /а.с. 54/.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року /а.с. 69-72/.

В подальшому, 28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін /а.с. 74 зворот/.

Крім цього, 31.12.2020 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01 /а.с. 75-78/.

Крім цього, 31.12.2021 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року /а.с. 80/.

Крім цього, 31.12.2022 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року /а.с. 80 зворот/.

Також, 31.12.2023 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року /а.с. 81/.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги від 05.05.2022 року № 175 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором від 09.04.2021 року № 367667422 в розмірі 20 820,63 грн. /а.с. 83-84/.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 /а.с. 85-87 зворот/, строк дії якого Додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року було продовжено до 30.12.2024 року /а.с. 89 зворот-90/, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за Договором від 09.04.2021 року № 367667422

Згідно з Витягом з Реєстру прав вимоги від 31.08.2023 року № 11 до Договору факторингу № № 05/0820-01 від 05.08.2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором від 09.04.2021 року № 367667422 в розмірі 19 445,61 грн. /а.с. 92-93/.

У подальшому, 11.07.2025 року між та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е /а.с. 94-97/.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 14.07.2025 року до Договору факторингу від 11.07.2025 року № 11/07/25-Е позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором від 09.04.2021 року № 367667422 в розмірі 19 445,61 грн., з яких: 18 300,03 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1 145,58 грн. заборгованість за нарахованими процентами /а.с. 101-102/.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як регламентовано ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Договори, укладені між сторонами в електронній формі, мають силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 20.06.2022 року у справі № 757/40396/20, від 04.12.2023 року у справі № 212/10457/21.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.

Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо ОСОБА_1 , які стосуються підписання кредитного договору, у матеріалах справи відсутні, а відтак суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Відповідно до положень ст. ст. 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 09 квітня 2025 року у справі № 522/6195/20.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача за Договором відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно із с. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду розрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. При цьому, відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості саме у такому розмірі.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання),

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, грошові кошти відповідачем отримано, однак у порядку та на умовах договору у добровільному порядку в повному обсязі не повернуто, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору /а.с. 142/.

Позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому судовий збір у 2 662,40 грн. потрібно покласти на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 20.08.2025 року між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» в особі керуючого бюро адвоката Соломка О. В. укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 /а.с. 107-108/.

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується також Додатковою угодою № 25770913823 від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року № 20/08/25-01 та Актом прийомупередачі наданих послуг від 29.12.2025 року до Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року № 20/08/25-01, згідно якого загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 7 000,00 грн. /а.с. 109, 110/.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 року у справі № 275/150/22 зазначив, що керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Водночас, загальна вартість правничої допомоги, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 7 000,00 грн, що, на думку суду, є несправедливою сумою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 року у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 року у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 року у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст. ст. 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).

Зазначене узгоджується також із висновками Великої плати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14.06.2023 року у справі № 357/8277/19, від 22.05.2024 року у справі № 206/4841/20, від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22, від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23, від 02.04.2025 року у справі № 925/457/23.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, аналізуючи надані докази та виходячи з того, що суд дійшов висновку про незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог в сумі 4 500,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-281 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість у розмірі 19 445 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сорок п`ять) гривні 61 копійку.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, кв.13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Постигач О. Б.