Рішення № 137878661, 30.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1301/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Попелівської А. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

представниця позивача адвокат Капля А. С. звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму різниці між фактичним розміром шкоди і виплаченого страховим відшкодуванням у розмірі 14 809,86 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13.02.2023 року о 08 год. 10 хв. у місті Львові по вул. Моринецька, 7 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу «Renault Master», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Renault Premium», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом «Kogel SNCO 24» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказує, що внаслідок вказаної ДТП застрахованому у позивача транспортному засобу «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_4 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який відповідно до рахунку СТО № TOB0000090 від 15.02.2023 року від ТОВ «Ю.Р.К.», становив у розмірі 46 502,00 грн. Згідно з складеним учасниками європротоколу винним у вчиненні вказаної ДТП визнано ОСОБА_1 . Відповідно до страхового акту № 006.01052523-1 від 15.02.2023 року позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 46 502,00 грн. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспорт пригоди ОСОБА_1 застрахована відповідно до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в АТ «СГ`ТАС», згідно полісу № AT-2550962. Позивач зазначає, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулось до АТ «СГ`ТАС» із заявою про виплату сплаченого страхового відшкодування, на що АТ «СГ`ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля в сумі 31 692,14 грн. Відтак, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яка підлягає стягненню з відповідача становить 14 809,86 грн. У зв`язку з вищенаведеним просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 27.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за його зареєстрованим місцем проживання.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників про відкриття провадження у справі, а надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.

Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року, у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, ст. 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.

Крім цього, оскільки розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то відомості про стан розгляду справи також знаходились у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади України за вебадресою https://court.gov.ua/fair/.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від нього теж не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 13.02.2023 року о 08 год. 10 хв. по вул. Моринецька, 7 у м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Renault Master», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Renault Premium», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом «Kogel SNCO 24» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .

Факт вказаної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) від 13.02.2023 року, згідно з яким ОСОБА_1 свою вину у даній дорожньо-транспортній пригоді визнав. Отже, наведеним стверджується, що вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля марки «Renault Premium», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом «Kogel SNCO 24» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням відповідача ОСОБА_1 /а.с. 26/.

Також судом встановлено, що 14.09.2022 року між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу транспортного засобу «Renault Master», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладено Договір № 1033/22-Т/Лв добровільного страхування наземного транспорту «All Risks» /а.с. 6-12/.

Крім цього, згідно наданої позивачем інформації та із повідомлення дорожньо-транспортну пригоду від 13.02.2023 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 як водія транспортного засобу «Renault Premium», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у АТ «СГ «ТАС» згідно полісу обов`язкового страхування АТ № 2550962 від 30.06.2022 року /а.с. 40/.

13.02.2023 року ОСОБА_3 , як власник транспортного засобу транспортного засобу «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди /а.с. 24/.

З протоколу огляду транспортного засобу від 15.02.2023 року № 143/23 вбачається, що унаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 отримав пошкодження /а.с. 29 зворот-30/.

Згідно ремонтної калькуляції № 1143/23 від 23.02.2023 року та рахунку-фактури № ТОВ0000090 виданої ТОВ «Ю.Р.К.» вбачається, що вартість ремонту транспортного засобу «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 з ПДВ становить 46 502,00 грн. /а.с. 30 зворот-35/.

Указана обставина також підтверджується наданою позивачем копією звіту № 143/23 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 23.02.2023 року / а.с. 27-29/.

Відповідно до страхового акту № 006.01052523-1 від 15.02.2023 року, ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на підставі наданих документів прийнято рішення про виплату суми страхового відшкодування у сумі 46 502,00 грн. /а.с. 37/.

Указана обставина підтверджується також долученою до матеріалів справи копією розрахунку суми страхового відшкодування від 15.02.2023 року, згідно якого вартість ремонту, а відтак і сума страхового відшкодування, складає 46 502,00 грн. /а.с. 36/.

Позивач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснив виплату страхового відшкодування, що підтверджується копією платіжного доручення від 16.02.2023 року № 7987586 на суму 46 502,00 грн. /а.с. 38/.

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся АТ «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 13.02.2023 року за участю застрахованого транспортного засобу «Renault Premium», державний номерний знак НОМЕР_2 , на підставі чого АТ «Страхова група «ТАС» з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, який склав 0,4513, здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у розмірі 31 692,14 грн. /а.с. 39/.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

20.06.2024 року набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025 року, та у зв`язку із чим втратив чинність попередній Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи наведене, незважаючи на те, що страховий випадок мав місце 13.02.2023 року, відтак до спірних правовідносин щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів слід застосовувати положення Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

За приписами ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України в справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року, згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 27 постанови № 4 від 01 березня 2013 року, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні, із збереженням самого зобов`язання, на підставі договору страхування, а також ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами ст. 1191 ЦК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем, у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Таким чином, до позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України в порядку суброгації.

В порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення ст. 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону, страхова сума це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання перед страхувальником ОСОБА_3 згідно умов договору, а АТ «Страхова група «ТАС» виконало свої зобов`язання перед ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», виплативши погоджену страховиками виплату в розмірі 31 692,14 грн. Отже, невиплаченою залишається сума відшкодування, яку сплатив позивач, в розмірі 14 809,86 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

У відповідності до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Згідно з положеннями ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту безпосередній винуватець.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.08.2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Вказані тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогою до відповідача, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди, про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі різниці між сплаченою позивачем розміру страхового відшкодування потерпілому та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума коштів в розмірі 14 809,86 грн, яка розрахована наступним чином: 46 502,00 грн. (фактичний розмір страхового відшкодування, сплаченого позивачем потерпілій особі) 31 692,14 грн (страхове відшкодування, яке виплачене страховиком АТ «СГ «ТАС»).

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі зібрані і досліджені судом докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, і доведені в ході судового розгляду.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 3 328,00 грн. судового збору /а.с. 51/.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено повністю, то на підставі ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений таким судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1187-1188, 1191 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

ухвалив:

позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування»суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 14 809 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування»судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», код ЄДРПОУ: 33908322, місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Постигач О. Б.