Ухвала суду № 137878555, 30.06.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/743/23

Провадження № 4-с/492/8/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Череватої В.І.,

при секретарі судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Арцизі скаргу ОСОБА_1 на дії начальника відділу Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконними дії начальника Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: заборонити вчиняти будь які дії по виконавчому провадженню ВП № 81254153 від 11.06.2026 року; скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81254153 від 11.06.2026 року; скасувати Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 81254153; зобов`язати закрити виконавче провадження ВП № 81254153 від 11.06.2026 року.

Скаргу обґрунтував тим, що у провадженні Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 81254153, з примусового виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області по справі № 492/742/23 від 13.03.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, і до досягнення ними повноліття. 11.06.2026 року о 21:34 год. Через Електронний суд до його електронного кабінету надійшло повідомлення про доставляння електронної копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 81254153 від 11.06.2026 року Арцизьким відділом державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. В рамках виконавчого провадження № 81254153 було винесено оскаржувані постанови та розрахунки. Скаржник не погоджується із вказаними постановами та розрахунками та вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню оскільки, начальник Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Райнова Вероніка Леонідівна, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, та в супереч норми п. 10-2 Розділу ХІІІ ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Закону України «Про виконавче провадження» незаконно відкрила виконавче провадження та винесла постанови: Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 81254153 від 11.06.2026 р. та Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 81254153 від 11.06.2026 р. Окрім того, скаржник зазначає, що зазначена в позовній заяві адреса позивача/стягувача: АДРЕСА_1 є адресою місця реєстрації в Україні. За зазначеною адресою позивач/стягував не проживає з 04 березня 2022 року. Позивач/стягував, через свого представника також надавав до суду довідку тимчасового проживання (березень 2022 р. липень 2022 р.), але фактично адресу проживання згідно тимчасового захисту так і не надав. Таким чином, на думку заявника, підстави для виконання Арцизьким ВДВС у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчого листа № 492/742/23 відсутні, а отже, на думку скаржника, всі постанови та розрахунки, винесені Арцизьким ВДВС у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в тому числі, є незаконними, та підлягають скасуванню, що зумовило звернення до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 24.06.2026 року, прийнято скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до розгляду, призначено скаргу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій скаргу підтримав та просив суд скаргу задовольнити у повному обсязі, з підстав, зазначених у скарзі та просив визнати відзив представника Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України нікчемним, необґрунтованим та безпідставним.

Представник Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, однак звернулася до суду з відзивом на скаргу, в якому просила в задоволенні скарги відмовити, з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Спираючись на норми ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд розглянув скаргу за відсутності представника Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши скаргу, перевіривши фактичні обставини справи, наданими до неї письмовими доказами, суд доходить висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 , слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП № 81254153 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 14 липня 2023 року і до досягнення найстаршої дитини повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення аліментів на іншу дитину, аліменти стягувати за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, відкрите на підставі виконавчого листа № 492/742/23, виданого 13.03.2025 року Арцизьким районним судом Одеської області.

Як вбачається з копії постанови начальника відділу Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження по ВП № 81254153 від 11.06.2026, встановлено, що в ході проведення виконавчих дій виконавцем було здійснено витрати виконавчого провадження в загальному розмірі 400 грн., а саме витрати на сплату послуг АСВП, на придбання немаркованої поштової продукції та знаків поштової оплати.

Щодо заборони вчиняти будь які дії по виконавчому провадженню ВП № 81254153 від 11.06.2026 року, скасування Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81254153 від 11.06.2026 року та скасування Постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ст. ст. 447 - 453 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У разі встановлення обґрунтованості скарги - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

За змістом ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, та у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Обов`язковість рішення суду, як одна з засад судочинства встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної на дату виконання рішення суду) - державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (ч. 1 ст. 20 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним Кодексом України.

Згідно із п.п. 3,18,23,24 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» - при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.

Як роз`яснив Пленум ВСУ в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» - у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 75 вказаного Закону якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Згідно із ст. 447 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частина 1 статті 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Статтею 126 ЦПК України передбачено - право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд встановив, що рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 29.01.2025 р., яке набрало законної сили 04.03.2025 р. - позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволений ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 14 липня 2023 року і до досягнення найстаршої дитини повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення аліментів на іншу дитину, аліменти стягувати за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття та судовий збір 1073 грн.

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 04.03.2025 р. був виданий виконавчий лист.

Отже, у Арцизькому відділі державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні перебуває виконавче провадження № 81254153 з примусового виконання виконавчий лист № 492/743/25 виданого 13.03.2025 р. Арцизьким районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів та судовий збір 1 037,00 грн.

11.06.2026 р. на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження № 81254153 та постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана сторонам виконавчого провадження.

Крім цього, 11.06.2026 р. згідно з приписами пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень - одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 400,00 грн.

Так, Положеннями ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, яку винесено 11.06.2026 р. на суму 400,00 грн.

Щодо того, що скаржник не погоджується із вказаними постановами та розрахунками та вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню оскільки, начальник Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Райнова Вероніка Леонідівна, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, та в супереч норми п. 10-2 Розділу ХІІІ ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Закону України «Про виконавче провадження» незаконно відкрила виконавче провадження та винесла постанови: Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 81254153 від 11.06.2026 р. та Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 81254153 від 11.06.2026 р., суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року N? 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року N? 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за N? 380/43785, який набрав чинності 20 березня 2025 року, а також наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 15 липня 2025 року N? 1151 «Про затвердження змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2025 року за № 1120/44526, Теплицьку сільську територіальну громаду включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, починаючи з 26 травня 2025 року. Втім Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987) внесені зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією з 26.05.2025 р. по 31.03.2026 р.

Так, 15.06.2026 державним виконавцем направлено запит до Теплицької територіальної громади з метою встановлення факту перебування Теплицької сільської територіальної громади станом на 15.06.2026 у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими російською федерацією.

16.06.2026 року на адресу відділу надійшла відповідь з Теплицької сільської територіальної якої встановлено, що Теплицька сільська територіальна громада з 31.03.2026 року не вважається територією, на яких ведуться велися бойові дії або тимчасово окупована російською федерацією.

З огляду на це, станом на момент відкриття виконавчого провадження, а саме: станом на 11.06.2026 року, Теплицька сільська територіальна громада не є територією, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованою російською федерацією.

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення скарги, оскільки дії начальника відділу Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення оскаржуваних постанов, є такими, що відповідають вимогам законодавства та вчинені у відповідності до визначених положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Аналізуючи норми права, якими керувався державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов, вбачається, що достатньою підставою для застосування тимчасового обмеження є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом та в певному розмірі.

Ці обставини в повній мірі встановлені судом і підстав для скасування постанов державного виконавця у суду не має, у зв`язку з чим у задоволенні скарги ОСОБА_1 , слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 260-261, 353, 447-450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника відділу Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 2 липня 2026 року.

Суддя В.І. Черевата