Ухвала суду № 137876412, 02.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2821/26

н\п 2-з/490/85/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши заяву від 27.06.2026 року про застосування додаткових заходів забезпечення позову подану ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційни Банк "ПриватБанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій" про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційни Банк "ПриватБанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій" про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

27.06.2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну підстав позову, доповнення позовних вимог, подання нових доказів, витребування доказів та застосування додаткових заходів забезпечення позову.

В даній заяві позивач, крім іншого, просить суд застосувати додаткові заходи забезпечення позову шляхом:

заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до набрання законної сили рішенням суду здійснювати будь-які дії щодо нарахування за кредитним договором № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року;

заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» передавати, оновлювати, змінювати чи поширювати будь-які відомості щодо кредитного договору № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та іншим бюро кредитних історій;

заборони ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та іншим бюро кредитних історій здійснювати обробку, оновлення, поширення або відображення інформації щодо заборгованості за кредитним договором № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року до набрання законної сили рішенням суду;

зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» тимчасово відобразити зазначену інформацію як таку, що є предметом судового спору.

Позивач просить суд розглянути клопотання про застосування додаткових заходів забезпечення позову до початку підготовчого судового засідання, призначеного на 05.08.2026 з огляду на триваюче порушення прав Позивача та факт реального подальшого поширення недостовірної інформації про кредитну заборгованість.

В обгрунтування вимог заяви позивач зазначає, що ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2026 року вже застосовано заходи забезпечення позову, якими, зокрема, заборонено Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» нараховувати заборгованість за кредитним договором без номера від 23 серпня 2018 року.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справах №381/4019/18 та №753/22860 /17, заходи забезпечення позову мають бути: співмірними з предметом спору; необхідними для ефективного захисту права; спрямованими на запобігання ускладненню або неможливості виконання рішення суду. Водночас після ухвалення зазначеного судового рішення та після отримання нових доказів встановлено, що відповідач продовжує використовувати інший кредитний договір, а саме: №SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року, як підставу для формування та передачі інформації про заборгованість до ТОВ «Українське бюро кредитних історій». Таким чином, чинні заходи забезпечення позову не охоплюють весь предмет фактичного спору, що створює реальну загрозу: подальшого нарахування заборгованості; формування нових кредитних записів; поширення недостовірної кредитної інформації; ускладнення або унеможливлення ефективного захисту прав Позивача. Відповідно до статей 149150 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається у разі наявності ризику утруднення або неможливості виконання рішення суду. Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, вказала, що заходи забезпечення позову мають застосовуватись у разі реальної загрози порушення прав позивача та повинні бути співмірними із заявленими вимогами. Також Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2025 року у справі №759/22148 /24 наголосив, що одночасне застосування кількох заходів забезпечення позову є допустимим, якщо воно спрямоване на ефективний захист прав та не створює надмірного обмеження прав сторін. У зв`язку з викладеним, з метою недопущення подальшого порушення прав Позивача, забезпечення ефективного судового захисту та запобігання ускладненню виконання можливого судового рішення, Позивач наполягає на застосуванні додаткових заходів забезпечення позову.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному судді від 30.06.2026 року заяву передано судді Саламатіну О.В.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Верховний Суд зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Під час оцінки зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина десята статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В даному випадку, в справі №490/2821/26 розглядається спір між сторонами саме щодо дій відповідачів з нарахування та сплати боргу за кредитним договором б/н від 23.08.2018 року, а також щодо передачі інформації про вказану заборгованість відповідачем АТ КБ "Приватбанк" відповідачу УБКІ та обробку даної інформації відповідачем УБКІ.

Натомість в заяві про забезпечення позову, позивач просить застосувати нові заходи забезпечення позову, які безпосередньо не пов`язані з предметом позову у справі №490/2821/26 та стосуються дій відповідачів пов`язаних з виконанням іншого кредитного договору - №SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року, перевірка правомірності дій сторін щодо виконання якого не є предметом спору в справі №490/2821/26.

При цьому, хоча позивачем і подано до суду заяву про зміну підстав позову та доповнення позовних вимог, питання щодо наявності підстав для її задоволення (прийняття зміни підстав та предмету позову) судом буде вирішуватися в підготовчому засіданні.

З урахуванням наведеного вище, оскільки судом встановлено станом на час розгляду заяви відсутність зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову, про які просить позивач в заяві від 27.06.2026 року і предметом позову у справі №490/2821/26, суд не вбачає підстав для забезпечення позову в спосіб зазначений позивачем, а тому в задоволенні заяви позивача про застосування додаткових заходів забезпечення позову, слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 149, 151, 152, 153 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 від 27.06.2026 року прозастосування додаткових заходів забезпечення позову, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Суддя О.В. Саламатін