Рішення № 137874239, 30.06.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

30.06.2026 Справа №: 518/1266/25 Провадження № 2/518/186/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гуржій А.В.,

за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу в залі судових засідань за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі - ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) заборгованість за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 03.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір № 77575257, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. За цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору.

Позивач зазначає, що позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті. До того ж, Відповідач підтвердив, що вивчив та повністю погоджується з умовами «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які є невід`ємною частиною Договору, а також вивчив та повністю погоджується з умовами цього Договору позики.

Посилається на те, що 27.01.2022 укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором відповідача.

Надалі, 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором відповідача.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором №77575257 від 03.09.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20437.80 грн, з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 6000.00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14328.00 грн.

- Інфляційні збитки - 96.00 грн.

- Нараховані 3% річних -13.80 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Ухвалою суду від 22.09.2025 року відкладено розгляд справи до 29.09.2025 року.

Ухвалою суду від 09.10.2025 року відкладено розгляд справи до 28.10.2025 року. Клопотання представника відповідача задоволено. Витребувано з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» письмові докази.

28.10.2025 року до суду надійшла відповідь представника ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Ухвалою суду від 01.12.2025 року відкладено розгляд справи до 23.12.2025 року. Поновлено представнику позивача строк для подання клопотання про витребування доказів. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» докази, що становлять банківську таємницю.

19.12.2025 року від АТ «Ощадбанк» на адресу суду надійшла відповідь щодо банківського рахунку та інформація про рух коштів відповідача.

30.04.2026 року від представника ТОВ «Гармонія Фінанс» до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс», як позивача, у зв`язку із зміною кредитора. Представник просить розглянути таку заяву за його відсутності.

Ухвалою суду 01.06.2026 року залучити до участі в справі товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» в якості правонаступника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр». Подальший розгляд справи здійснюється за участю правонаступника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІЯ ФІНАНС».

29.06.2026 року учасники подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Разом з цим, відповідач та її представник у заявах зазначили, що відповідач визнає позовні вимоги в частині отриманих коштів 6000 гривень. Також, представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено укладання договору саме відповідачем.

Фактичні обставини справи.

03.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77575257, відповідно до якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на його електронну адресу.

Згідно з довідкою № КД-000033601/ТНПП від 12.06.2025 року. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів N23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 03.09.2021 року, сума 6000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу №43c76ace-f775-44a9-afe7-0f385dd72175.

Також зазначене підтверджується випискою АТ «Ощадбанк» за період 06.09.2021 року по 08.09.2021 року наданою на виконання ухвали суду.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №77575257 від 03.09.2021 року станом на 03.07.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» складає 20437,80 грн, з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 6000,00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 14328,00 грн.

- Інфляційні збитки 96,00 грн.

- Нараховані 3% річних -13,80 грн.

27.01.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 27/01/2022, згідно якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги за Договором позики №77575257.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-01/2023, згідно якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги за Договором позики №77575257.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Судом враховано, що ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконувала, у результаті чого у відповідача утворилася заборгованість по поверненню кредитних коштів.

Позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 6000,00 грн. Зазначене підтверджено долученою до матеріалів справи довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 12.06.2025 року, у якій зазначено, що 03.09.2021 року про зарахування суми в розмірі 6000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 ., номер платежу №43c76ace-f775-44a9-afe7-0f385dd72175, отримувач ОСОБА_1 .

Отже, позивачем доведено виконання кредитором кредитного договору. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про часткове/повне виконання відповідачем взятих зобов`язань за договором.

У ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 03.07.2025 року у розмірі 20437,80 грн, яка складається з: 6000,00 грн.; заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 14328,00 грн.; нарахування 3% річних 13,80 грн.; інфляційні збитки 96,00 грн.

Судом встановлено, що вказані проценти були нараховані позивачем на дату відступлення права вимоги 10.01.2023, в той час, коли строк дії договору становив 30 днів та тривав з 03.09.2021 до 03.10.2021.

Отже, позовні вимоги в частині нарахування процентів поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають.

Так, згідно п. 5.2 договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

В той же час, доказів, які свідчать про оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) та відповідно подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін та на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Отже, нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.

З урахуванням п. 2.3 договору, який визначає, що процентна ставка (базова) становить 1,99 % в день, нарахування процентів за користування кредитом за період з 03.09.2021 по 03.10.2021 має здійснюватись наступним чином: 6000,00 х 1,99 % х 30 днів = 3582,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача, а саме: інфляційні збитки в розмірі 96,00 грн.; нараховані 3% річних в розмірі 13,80 грн., то суд дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указами Президента України №№ 64/2022, 65/2022, 69/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, які тривають.

Судом встановлено, що наведена заборгованість за кредитним договором відповідача, тобто в період дії воєнного стану, отже такі нарахування не узгоджується зі встановленими вимогами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При зазначених обставинах, беручи до уваги, що з 24.02.2022 і по цей час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу 13,80 грн. - 3% річних; 96,00 грн. - інфляційні збитки грн., яка стягненню не підлягає.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою с передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Як зазначено ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Підставою для заміни сторони у зобов`язанні, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони на підставі договору відступлення права вимоги у правовідносинах і переходу до іншої особи (правонаступника) прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

За загальним правилом суть правонаступництва полягає в переході прав та обов`язків, що особисто не пов`язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи (правонаступника), яка вступає у спірні правовідносини.

Судом встановлено що 17.04.2026 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Гармонія Фінанс» укладено договір № 17-04/26 про відступлення (купівлю продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Гармонія Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі: за договором № 77575257 від 03.09.2021 року, що підтверджено реєстром боржників.

Таким чином, ТОВ «Гармонія Фінанс» є правонаступником позивача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор за кредитним договором, набув право вимоги до відповідача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість відповідача за кредитним договором, задовольнивши позов частково.

З огляду на вищевказане суд вважає, що позов ТОВ «Гармонія Фінанс», до якого перейшло право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково та стягнути з останньої на користь ТОВ «Гармонія Фінанс» заборгованість у розмірі 9582,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3582,00 грн. сума процентів за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначені вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1135,62 грн. сплаченого судового збору, оскільки позов задоволено на 46,88%.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У цьому випадку позивач підтверджує понесення витрат на професійну правничу допомогу такими доказами: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассітанс»; заявкою на надання правничої допомоги № 1043 від 03.11.2025 року підписаною між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», а також витягом з акта № 11 про надання правничої допомоги від 30.06.2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 13 000 грн.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює очікувані понесення позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» заборгованість за Договором № 77575257 від 03.09.2021 у розмірі 9582,00 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» судовий збір у розмірі 1135,62 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень, 62 копійки) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.( дві тисячі гривень, 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс», адреса: код ЄДРПОУ 43520773 , місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 101, пов. 3, прим. 12

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Гуржій