Рішення № 137873314, 15.06.2026, Турківський районний суд Львівської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Баранишин Д.В.,

Справа № 452/459/26

Провадження №2/458/201/2026

за участі сторін цивільного провадження:

позивач приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» повноважний представник Сакун А.О.,

відповідач ОСОБА_1 не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представником позивача цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у порядку суброгації, -

В С Т А Н О В И В:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.02.2026 року в Самбірський міськрайонний суд Львівської області засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» через представника позивача згідно довіреності Сакун А.О. надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у порядку суброгації, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму майнової шкоди в розмірі 402829,71 грн та сплачений судовий збір у розмірі 6042,45 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 року у провадження судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіної О.В. передана дана справа.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Зазначений спір відповідно до вимог ст..19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на сьогоднішній день.

Позовна заява подана особою, яка згідно вимог ст.47 ЦПК України наділена цивільною процесуальною дієздатністю.

Справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування такої особи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 26.09.2024 року між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 723/24-Т/Ц5 згідно якого ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Ленд Ровср», д/н НОМЕР_1 . 28.04.2025 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ленд Ровер») д/н КООООІЕС та автомобіля «Деу», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм «Деу», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується Постановою Ужгородського міськрайоннго суду Закарпатської області від 08.05.2025року по справі № 308/6249/25. Страховик поніс збитки, виплативши страхове відшкодування в сумі 559629,71 гри. на підставі рахунку №0000000457 від 07.05.2025 року. СК «Княжа» здійснила виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи в розмірі 156800,00 гри, з Відповідача підлягає сплаті 402829,71 гри., як частина не оплаченої частини матеріальної шкоди 559629,71-156800,00=402829,71 гри. Відповідачу було направлено претензію щодо добровільної сплати коштів, станом на день подачі позову кошти на рахунок позивача не надходили. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав поданий позов, просила такий позов задовольнити, н е заперечила проти прийняття заочного рішення.

Позиція відповідача.

Відповідач не забезпечив самопредставництво, або при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи підтвердженнями, клопотань на адресу суду не надсилав, причини не прибуття в суд не повідомив.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачем 10.02.2026 року подано позовну заяву.

Позивачем 18.05.2026 року подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Від представника позивача інших клопотань і заяв на адресу суду не надходило.

Відповідач відзиву та документів до суду не надсилав, письмових пояснень з приводу позовних вимог не надав, заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надсилав.

Процесуальні дії у справі.

Судом вживалися заходи до отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача, з приводу чого постановляється ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.8 ст.187 ЦПК України на запит Самбірського міськрайонного суду Львівської області засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» отримано відповідь № 2332563 від 12.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіної О.В. від 12.02.2026 року матеріали справи передано за територіальною юрисдикцією на розгляд до Турківського районного суду Львівської області з підстав, які вказані в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу визначено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, надіслання копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу і суду, право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення. Сторонам роз`яснено що суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 12.06.2026 року закрито підготовче провадження, призначено до судового розгляду по суті цивільну справу.

Судові засідання про справі призначалися 13.04.2026 року, 21.04.2026 року, 28.04.2026 року, 12.05.2026 року, 22.05.2026 року, 29.05.2026 року, 15.06.2026 року.

Сторони по справі про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в передбачений законом порядок, що підтверджується судовою повісткою скерованою на їхнє ім`я.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст..131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному ст.19 ЦПК України за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Вимогами ст.128 ЦПК України передбачено, що відповідач викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд враховує те, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" доставлятимуться відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, а згідно п.82 згаданих Правил Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Враховуючи норми процесуального закону, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою позивача суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та в порядку, передбаченому ст.280 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів. Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Водночас, відповідно до вимог ч.2 ст247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом позову є стягнення грошових коштів.

Судом встановлено, що 28.04.2025 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ленд Ровер») д/н КООООІЕС та автомобіля «Деу», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

26.09.2024 року між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 723/24-Т/Ц5 згідно якого ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Ленд Ровср», д/н НОМЕР_1 .

ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм «Деу», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується Постановою Ужгородського міськрайоннго суду Закарпатської області від 08.05.2025року по справі № 308/6249/25.

Страховик поніс збитки, виплативши страхове відшкодування в сумі 559629,71 гри. на підставі рахунку №0000000457 від 07.05.2025 року.

СК «Княжа» здійснила виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи в розмірі 156800,00 гри.

Таким чином, з Відповідача підлягає сплаті 402829,71 гри., як частина не оплаченої частини матеріальної шкоди 559629,71-156800,00=402829,71 гри.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обгрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції, яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Суд встановив, що між сторонами у справі виникли правовідносини, які у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які врегульовані Законом України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон України «ОСЦПВВНТЗ»).

Так, згідно із ст..1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Як роз`яснено у п.п.26,27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2013 N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил ст..933 ЦК України.

На підставі ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,. механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, мас право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст..526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1.4. Закону України «ОСЦПВВНТЗ» особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.

Відповідно до положень ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд встановив, що особою, відповідальною за завдані матеріальні збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджено дослідженими доказами.

26.09.2024 року між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 723/24-Т/Ц5 згідно якого ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Ленд Ровср», д/н НОМЕР_1 .

28.04.2025 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ленд Ровер») д/н КООООІЕС та автомобіля «Деу», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм «Деу», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується Постановою Ужгородського міськрайоннго суду Закарпатської області від 08.05.2025року по справі № 308/6249/25.

Страховик поніс збитки, виплативши страхове відшкодування в сумі 559629,71 гри. на підставі рахунку №0000000457 від 07.05.2025 року.

Частиною 1 ст.1166 ПК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної Частиною першою статті 1166 ПК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Деу», д/н НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ "СК "Княжа" поліс (224898292) ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства.

СК «Княжа» здійснила виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи в розмірі 156800,00 гри.

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність^ разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, з Відповідача підлягає сплаті 402829,71 гри., як частина не оплаченої частини матеріальної шкоди 559629,71-156800,00=402829,71 гри.

В даному спорі ст. 1194 ЦК України, то варто зазначити, позиція Верховного Суду викладена у Постанові від 22.04.2021 року по справі №759/7787/18. в якій зроблено висновок про те, що правильним с стягнення із винного водія (роботодавця) різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст.1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, фактичні витрати - це вартість ремонту, яка підтверджується ремонтною калькуляцією та платіжним дорученням.

Щодо застосування в даному спорі ст. 1194 ЦК України, то варто зазначити, позиція Верховного Суду викладена у Постанові від 22.04.2021 року по справі №759/7787/18. в якій зроблено висновок про те, що правильним с стягнення із винного водія (роботодавця) різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, фактичні витрати - це вартість ремонту, яка підтверджується ремонтною калькуляцією та платіжним дорученням.

В даному спорі, враховуючи, що до Відповідача заявлені вимоги щодо різниці відшкодування частини матеріального збитку, понад ліміт відповідальності СК «Княжа», то і відшкодуванню підлягають повна вартість відновлювального ремонту, виплачене страхове відшкодвання (реальні витрати).

З урахуванням норм чинного законодавства з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошові кошти у порядку суброгації пов`язані з виплатою страхового відшкодування у розмірі 402829,71 грн.

Відповідно до положень ст..22 Закону України «ОСЦПВВНТЗ» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до Закону України «ОСЦПВВНТЗ» потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст..1191 ЦК України), а також ст..38 Закону України «ОСЦПВВНТЗ», а для суброгації відповідно до ст..993 ЦК України і статті 27Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наведені положення законів та роз`яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин регресу як порядку відшкодування шкоди.

Строк позовної давності за вимогами акціонерного товариства «Страхова Компанія «ІНГО» не сплив.

При суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11,599,1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

При цьому за ст..1191ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Отже, первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Викладене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 року в справі №6-2806цс16, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2018 року у справі N 199/1848/16 (провадження N 61-13031св18), у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №200/13392/13-ц (провадження N 61-41615св18) та інших, які згідно зі ст. 263ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Загальна позовна давність згідно вимог ст..257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, згідно вимог ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки страхове відшкодування потерпілим у ДТП особі, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося вчасно, строк позивачем не пропущено.

Відповідач, ОСОБА_1 не відшкодував заподіяну ним шкоду, яку в подальшому відшкодував потерпілому позивач, тому позивач отримав право вимоги до відповідача в межах фактичних затрат.

Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 в користь позивача суми такої компенсації.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Згідно долученої до заяви квитанції № 4688878 від 02.02.2026 року вбачається, що позивачем у АТ «Кредобанк» було оплачено судовий збір у сумі 6 042,45 грн за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, що становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800 грн), що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованими автоматизованою системою документообігу Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача оплачений ним судовий збір, суд задовольняє таку вимогу, і приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача оплачений ним судовий збір.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Також відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову, оскільки такі не обиралися.

На переконання суду, враховуючи подані докази і наведені аргументи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-81,95,209,258,259,263-265,268,272,273, 280-283,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у порядку суброгації задовольнити в повному обсязі.

Стягнути в користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з ОСОБА_1 грошові кошти у порядку суброгації пов`язані з виплатою страхового відшкодування у розмірі 402829,71 грн.

Стягнути в користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6042,45 грн.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322.

Відповідач: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складно 25.06.2026 року.

Суддя Р.І. Ференц