Рішення № 137872391, 01.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3091/23 2/760/9026/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КИЇВ ФІНАНС", Акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КИЇВ ФІНАНС", Акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Толочко Яни Миколаївни, про визнання недійсним договорів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності.

Позовні вимоги обґрунтовуються обставинами виконання підпису іншою особою, а саме тим, що у межах судової справи № 760/19518/13-ц було проведено судово-почеркознавчу експертизу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11173682000 від 21.06.2007, якою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 на кредитному договорі був виконаний іншою особою, а також позивач посилається на порушення нотаріусом Порядку державної реєстрації речових прав, стверджує, що не отримувала вимогу про погашення заборгованості та можливе стягнення на предмет іпотеки, посилається на відсутність в матеріалах реєстраційної справи всіх необхідних документів, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав для здійснення стягнення на предмет іпотеки згідно ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Зазначає, що 21.06.2007 ОСОБА_3 , перебуваючи у шлюбі з позивачем, придбав квартиру загальною площею 104,5 кв.м, житловою площею 59,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 967113980000. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21.05.2013 у справі № 2609/29775/12, яке набрало законної сили 31.05.2013, право спільної сумісної власності подружжя на квартиру було припинено і визнано право власності позивача на 1/2 квартири, що в подальшому було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням № 30380503 від 08.07.2016.

Позивач зазначає, що 21.06.2007 між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11173668000, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 415 757 швейцарських франків, що на момент укладення договору було еквівалентно 1 621 452,30 грн. З метою забезпечення вказаного зобов`язання між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 57499, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3-2854, відповідно до умов якого ОСОБА_3 як титульний власник передав квартиру в іпотеку банку в якості забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами № 11173668000 та № 11173682000 від 21.06.2007.

Позивач також зазначає, що відсутність власноручного підпису ОСОБА_3 на кредитному договорі свідчить про недодержання обов`язкової письмової форми кредитного договору, що відповідно до частини 2 статті 1055 ЦК України тягне його нікчемність. З огляду на нікчемність кредитного договору, договір іпотеки, укладений з метою забезпечення нікчемного зобов`язання, також є недійсним відповідно до частини 2 статті 548 ЦК України. Оскільки 16.11.2021 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Київ Фінанс» було укладено договір факторингу № 16-11/2021-КФ, предметом якого є передавання у власність ТОВ «ФК «Київ Фінанс» прав вимоги за кредитним договором, а також договір відступлення прав за договором іпотеки № 57499, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1816, нікчемність кредитного договору та похідна недійсність договору іпотеки вказують на відсутність предмету як договору факторингу, так і договору відступлення прав за договором іпотеки, що є підставою для визнання їх недійсними.

Зазначає, що не будучи обізнаною про підроблення підпису ОСОБА_3 на кредитному договорі, надала згоду на укладення договору іпотеки під впливом обману.

Крім того, позивач зазначає, що під час укладення договору купівлі-продажу квартири від 07.02.2022 між ТОВ «ФК «Київ Фінанс» та ОСОБА_2 було допущено істотні порушення чинного законодавства. Зокрема, в преамбулі договору купівлі-продажу правовою підставою виникнення у ТОВ «ФК «Київ Фінанс» прав іпотекодержателя вказано договір іпотеки № 74955, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С. 10.01.2008 за реєстровим № 113, проте договір іпотеки з такими реквізитами не був укладений жодним із співвласників квартири, а його копія відсутня в матеріалах реєстраційної справи. Також в тексті договору купівлі-продажу відсутні будь-які відомості про документ, що посвідчує особу покупця - ОСОБА_2 , що вказує на порушення обов`язкових вимог законодавства щодо встановлення особи учасника правочину. Щодо вартості квартири позивач зазначає, що станом на 21.06.2007 вартість квартири згідно з договором іпотеки складала 2 141 200 грн. (424 000 доларів США), тоді як в оспорюваному договорі купівлі-продажу вартість квартири складає лише 1 462 160 грн. (51 947,65 доларів США), тобто квартира була продана дешевше первісної вартості більш ніж у 8 разів і очевидно не за ринковою вартістю трикімнатної квартири площею 104,5 кв.м у стані, придатному для проживання.

Позивач також стверджує, що ТОВ «ФК «Київ Фінанс» не дотримано обов`язкових умов реалізації предмета іпотеки, передбачених статтями 35 та 38 Закону України «Про іпотеку», а саме: позивач як іпотекодавець не отримувала письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, не отримувала повідомлення про намір укладення договору купівлі-продажу квартири та не була обізнана про наміри іпотекодержателя щодо предмета іпотеки. Щодо рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Толочко Яни Миколаївни про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (індексний номер: 63292124 від 07.02.2022) позивач зазначає, що в матеріалах реєстраційної справи відсутні копії договору факторингу, акта приймання-передачі прав за договором факторингу, письмової вимоги про виконання основного зобов`язання з доказами її направлення та отримання адресатами, повідомлення про намір укладення договору купівлі-продажу з доказами його направлення та отримання, а також копія паспорта ОСОБА_2 , що свідчить про наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбачених статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі викладеного, позивач просить:

- визнати недійсним договір факторингу №16-11/2021-КФ від 16.11.2021, укладений між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код 09807750) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Київ Фінанс» (ідентифікаційний код 43385046);

- визнати недійсним договір від 16.11.2021 відступлення прав за договором іпотеки №57499 від 21.06.2007, укладений між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код 09807750) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Київ Фінанс» (ідентифікаційний код 43385046), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. та зареєстрований в реєстрі за №1816;

- визнати недійсним договір від 16.11.2021 відступлення прав за Договором іпотеки №57500 від 21.06.2007, укладений між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код 09807750) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Київ Фінанс» (ідентифікаційний код 43385046), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 07.02.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Київ Фінанс» (ідентифікаційний код 43385046) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований в реєстрі за №54;

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Толочко Яни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 63292124 від 07.02.2022 (14:09:03) про реєстрацію права власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на квартиру, загальною площею 104,5 кв.м., житловою площею 59,8 кв.м., адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 967113980000), на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.02.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Яною Миколаївною та зареєстрованого в реєстрі за №54, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023 головуючим суддею визначено суддю Усатову І.А.

Ухвалою судді від 17.02.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення(виклику) сторін.

Ухвалою суду від 17.02.2023 заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КИЇВ ФІНАНС», Акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна, ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів, скасування права про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності - задоволено частково. Накладено арешт на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 967113980000).

10 травня 2023 року до суду надійшов відзив АТ «УкрСиббанк», у якому відповідач зазначає, що не згоден з позовною заявою у частині вимог до АТ «УКРСИББАНК» з огляду на таке.

Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» надав ОСОБА_3 грошові кошти на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21.06.2007.

Абзацом шостим п.1.1 кредитного договору зазначено, що кредит надається банком тільки шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника ( ОСОБА_3 ), а відповідно до п.1.5 КД кредит надається шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 у банку.

З посиланням на Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003р. № 254 та Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконання за будь-які операції. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами. Розмір отриманої кредитної позики ОСОБА_3 склав 415 757,00 СНF - еквівалент 1687739,55 грн, який був перерахований банком на рахунок позичальника № НОМЕР_2 .

Пунктом 1.4 кредитного договору зазначене цільове призначення (мета) кредиту: на придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа 104,5 кв.м.

Зазначив, що за наявності у позивачки відомостей про вчинення договору факторингу, вимоги до АТ «УКРСИББАНК» від самого початку є помилковими, незаконними, такими, що суперечать ст.517 та ст.1082 ЦК України та банк є неналежним позивачем.

На підтвердження фактів переходу та приймання-передачі документів від клієнта до фактора зафіксовані сторонами відповідними актами. Отже перебування АТ «УКРСИББАНК» у якості відповідача у такому процесі є порушенням основних принципів цивільного судочинства.

Зазначив, що кредитний договір неодноразово був предметом судових розглядів, починаючи з 2010 року.

Так, у справі № 2-1832/10 за позовом ОСОБА_3 до АКБ «УКРСИББАНК» про припинення порушень прав споживачів, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 липня 2010 року за заявою представника позивача про відмову від позову через внесення змін в договір про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21.06.2007 шляхом підписання між банком та ОСОБА_3 додаткової угоди №2 від 25.06.2010, закрито провадження у справі.

Вказав, що недійсність зазначеного кредитного договору за позовом саме цієї ж позивачки - ОСОБА_1 - була предметом розгляду у справі №760/19518/13-ц, в межах якої і була зроблена судово-почеркознавча експертиза. У зазначеній справі судом також була встановлена дійсність договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року.

Послався, що судами, у зазначеній справі, було встановлено та зазначено, що із адвокатського запиту від 14.01.2010 та заяв ОСОБА_3 від 29.12.2008, 13.02.2009, 13.02.2009, 01.02.2010 вбачається, що ОСОБА_3 просив повідомити йому про наявність заборгованості, стан рахунку, нараховані відсотки, заперечував нарахування штрафних санкцій по договору про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21.06.2007.

Зазначили, що «колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсними задоволенню не підлягають, оскільки кредитний договір було укладено між банком та ОСОБА_3 , який не оспорює наданий кредитний договір, проти його укладення не заперечує, підпис на кредитному договорі не оспорює. Крім того, підстави для визнання договору недійсними у розумінні ст. 203, 215 ЦК України відсутні. При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 07.07.2014 № 3042/3043/14-32 є безпідставними»

Послався на ч.2 ст.1056 ЦК України, відповідно до якої позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте жодного такого повідомлення від позичальника про його небажання отримувати кредитні кошти не надходило, а навпаки, відповідно до виписки за поточним рахунком позичальника № НОМЕР_2 останній розпорядився отриманими кредитними коштами на власний рахунок, та в подальшому вчиняв дії, спрямовані на виконання умов кредитного договору, як то перерахування коштів на погашення кредиту або «погашення кредитної заборгованості».

Також зазначив, що 21.06.2007 між банком та позичальником укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.С. за реєстровим №-2854. Предметом іпотеки зазначається забезпечення обов`язків іпотекодавця-позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором. Об`єкт - квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа: 104,5 кв.м.; 04.02.2009 між банком та позичальником ( ОСОБА_3 ) укладено додаткову угоду №1 до КД; 25.06.2010 між банком та позичальником ( ОСОБА_3 ) укладено додаткову угоду №2 до договору. Преамбулами зазначених укладених додаткових угод зазначено, що сторони підтверджують свої зобов`язання за діючим між сторонами договором про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21 червня 2007 року.

Викладене беззаперечно підтверджує факт дійсності даного договору, вчинення однією стороною дії щодо надання кредиту, а іншою стороною - підтвердження його вчинення, зокрема, шляхом прийняття виконання.

Вказав, що таким чином між сторонами склалися саме кредитні правовідносини, що підтверджуються низкою доказів та не заперечується сторонами цих кредитних відносин або самою позивачкою.

Також зазначив, що АТ «УКРСИББАНК» є неналежним відповідачем з огляду на таке. Так 16 листопада 2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КИЇВ ФІНАНС» укладено договір факторингу №16-11/2021-КФ та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до яких АТ «УКРСИББАНК» передав у власність ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КИЇВ ФІНАНС», а останнє прийняло права вимоги.

Унаслідок укладення вказаного договору факторингу відбулася заміна кредитора, а відповідно - повна заміна сторони у цих договірних відносинах. За наявності у позивачки відомостей про вчинення договору факторингу її вимоги до банку є помилковим та такими, що суперечать ст. 517 та ст.1082 ЦК України.

Оскільки для визнання правомочності правочину недійсним доведення факту порушення (не визнання або обговорювання) суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, необхідною складовою, то, відповідно, за недоведеністю його порушення має підстави відмову в задоволенні такого позову.

Зміст порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи порушеною у постанові № 2-383/2010 (провадження № 14-308/18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочину визнається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільний прав і обов`язки, які діють на предмет права, що передбачено законом. Тобто правочину визнається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільний прав і обов`язки, які діють на предмет права, що передбачено законом.

Крім того, відповідач наголошує на наявності особистих письмових заяв ОСОБА_3 щодо наявності заборгованості, стану рахунку, нарахованих відсотків, нарахованих штрафних санкцій, які підтверджують, що ОСОБА_3 не заперечував факту укладення кредитного договору. Просив у задоволенні позову відмовити.

18 травня 2023 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив АТ «Укрсиббанк» у якому зазначено, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Позивач зазначила, що з позовної заяви вбачається, що вона оспорює, з-поміж іншого, дійсність договору факторингу, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, а також договорів відступлення прав за іпотечними договорами, що мають характер акцесорних і укладені між тими ж особами.

Конкретний майновий інтерес позивача полягає в тому, що вона є боржником за зазначеними вище зобов`язаннями і внаслідок укладення оспорюваних правочинів зазнала реальних змін у своєму майновому стані.

За її переконанням, оспорювані договори, учасником яких є відповідач-2, не можуть створювати юридичних наслідків, оскільки мають походження від нікчемного правочину - договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007.

Не зважаючи на це, внаслідок укладення відповідачем-2 оспорюваних правочинів, а також вчинення іншими відповідачами ряду наступних дій, позивач втратила право власності на належне їй нерухоме майно: 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач вбачає ризик втрати права власності на інше нерухоме майно, яке хоча і не є безпосереднім предметом оспорюваних правочинів, але нерозривно з ними пов`язане: мова йде про 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , - яку позивач передала в забезпечення нікчемного зобов`язання, не маючи повної інформації про всі обставини оформлення договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007.

Позивач зазначила, що враховуючи конкретний майновий інтерес у справі - необхідність захисту її права власності на квартири, що є предметом оспорюваних правочинів, позивач має право на подання позову у цій справі.

Також зазначає, що оскільки позивач оспорює серед іншого договір факторингу, стороною якого є АТ «УКРСИББАНК», то він мав бути залучений до участі у справі саме в якості відповідача.

У відзиві на позов відповідач-2 посилається на судові рішення, ухвалені в межах справи №760/19518/13-ц, предметом яких було визнання недійсним договору споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007. Зазначає, що в межах цієї справи було встановлено дійсність зазначеного договору і нерелевантність висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 07.07.2014 №3042/3034/14-32.

Проте, за переконанням позивача, відповідач-2 помиляється у визначенні обставин як преюдиціальних.

Так, як вбачається з рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25.11.2015 у справі №760/19518/13-ц, відносно договору про надання споживчого кредиту судом було встановлено, що:

- підписи в графі «позичальник» в договорі про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007 та у графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору) виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_3 було укладено додаткові угоди до договору про надання споживчого кредиту.

Як зазначено у наведеному рішенні, ОСОБА_3 не визнав того, що договір не підписував, наявність правовідносин з відповідачем-2 не спростував.

Враховуючи поведінку ОСОБА_3 під час розгляду справи №760/19518/13-ц, встановленим фактам було надано відповідну правову оцінку і відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007.

Як вбачається з інших судових рішень у цій справі, основною тезою є відсутність заперечень ОСОБА_3 проти укладення кредитного договору, що сформувало відповідне внутрішнє переконання та підхід до оцінки встановлених обставин і наявних в матеріалах справи доказів (зокрема, висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи).

Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61рс21).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21, преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо, зокрема, ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту).

Позивач послалася на те, що відповідач-2 зазначає про дійсність договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007, як про встановлену судом обставину, проте це є лише висновком суду (а не обставиною - тобто, юридичним фактом). При чому цей висновок обумовлений оцінкою доказів за внутрішнім переконанням суддів, з урахуванням конкретних правових підстав позову, а також процесуальної поведінки учасників справи.

Разом з тим поведінка ОСОБА_3 (третя особа в цій справі) протягом розгляду декількох пов`язаних між собою справ є непослідовною і такою, що не відповідає критерію добросовісності.

Так, в межах справи №760/19518/13-ц ОСОБА_3 не заперечив укладення ним договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007, що і стало однією з основних підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про недійсність цього договору.

Проте під час розгляду справи №760/3330/14-ц ОСОБА_3 подав ряд процесуальних документів, в яких заявив, що такий договір не підписував і зобов`язань за договором на себе не брав. Протягом 2014-2022 років під час розгляду справи №760/3330/14-ц ОСОБА_3 тримався цієї позиції, заявляючи різноманітні клопотання, які в цілому зводилися до заперечення укладення кредитного договору: про витребування оригіналів документів, про призначення судової почеркознавчої експертизи тощо.

У подальшому, наприкінці 2022 року, ОСОБА_3 відмовився від зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, а в судовому засіданні вкотре кардинально змінив позицію і зазначив, що підписав договір. Але пояснити, чому протягом семи років зазначав протилежне, не зміг.

Така поведінка учасника справи не свідчить про відповідність кредитного договору обов`язковим вимогам щодо письмової форми, а скоріше вказує на досягнення певної домовленості між кредитором і позичальником, які з самого початку знали про непідписання такого договору однією зі сторін, проте жоден з них не повідомив про це позивача.

Більше того, про наявність такої змови свідчить підписання ОСОБА_3 нотаріальної заяви, копія якої була додана відповідачем-2 до відзиву, у той час, як ОСОБА_3 підтверджував набуття ним зобов`язань за кредитним договором, а також схвалював укладення відповідачами оспорюваних у цій справі правочинів, позивач навіть не була обізнана про їх укладення.

Процесуальна поведінка ОСОБА_3 очевидно не відповідає зазначеному принципу римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) і свідчить про його недобросовісну поведінку. А узгодженість позиції ОСОБА_3 і відповідачів 1 та 2 вказує на те, що позивач була введена в оману і змушена нести негативні наслідки такої змови.

Позивач посилається, що у межах справи №760/19518/13-ц встановлений лише юридичний факт непідписання ОСОБА_3 кредитного договору. Висновки, зроблені судом за результатами оцінки цього факту, не мають преюдиційного характеру, оскільки не відповідають ознакам обставини. У будь-якому разі висновки суду за результатами розгляду справи №760/19518/13-ц не можуть бути беззаперечно взяті до уваги судом при вирішенні цієї справи, а надані позивачем докази мають бути безсторонньо досліджені та оцінені.

При цьому, варто враховувати, що предметом розгляду у справі №760/19518/13-ц була саме недійсність договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007. У той час, як недотримання письмової форми кредитного договору має прямо передбачений законом наслідок - нікчемність такого договору.

На думку позивача, висновок суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання кредитного договору недійсним взагалі не має жодного правового значення. Договір про надання споживчого кредиту є нікчемним в силу закону, а отже, не може створювати жодних правових наслідків.

Позивач акцентувала увагу на тому, що до матеріалів жодної із судових справ АТ «УКРСИББАНК» не надав документа, який мав бути підписаний ОСОБА_3 21.06.2007 на підтвердження його волевиявлення на отримання кредиту. У сукупності з експертним висновком про підписання кредитного договору іншою особою, відсутність такої заяви тільки підтверджує нікчемність кредитного договору і, відповідно, всі зазначені в позові наслідки у вигляді недійсності оспорюваних правочинів.

Також зазначила, що оскільки перший з оспорюваних правочинів укладений 16.11.2021, абсолютно неможливо обчислювати строк позовної давності з більш ранньої дати. Тому, навіть ігноруючи те, що позивач не була обізнана про укладення правочинів майже рік після їх укладення, дійшли висновку, що строк позовної давності за будь-яких обставин триває принаймні до 16.11.2024. Просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19.05.2023 у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

31 травня 2023 року до суду надійшов відзив від ТОВ «ФК «Київ Фінанс», у якому товариство проти позову заперечило з огляду на їх безпідставність, виходячи з обставин та правових положень, наведених у такому відзиві на позовну заяву.

При цьому ТОВ «ФК «Київ Фінанс» посилалось на преюдиційний характер судових рішень, про які вже було зазначено вище, та ненадання позивачем доказів на обґрунтування доводів, викладених нею у позовній заяві. Зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомлено про відступлення права вимоги та повідомлено про намір реалізації предмета іпотеки.

12 червня 2023 року надійшла відповідь на відзив ТОВ «ФК «Київ Фінанс».

Позивач у відповіді на відзив заперечувала доводи ТОВ «ФК «КИЇВ ФІНАНС» та зазначала, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів направлення їй повідомлення про відступлення права вимоги, листа-вимоги про усунення порушень та повідомлення про намір реалізації предмета іпотеки.

Позивач вказувала, що надані відповідачем копії описів вкладення та поштових накладних не підтверджують факт направлення відповідних документів саме їй, оскільки не містять належних відомостей про одержувача, адресу, перелік вкладення та не підтверджені розрахунковими документами оператора поштового зв`язку. Також позивач заперечувала проти посилань відповідача на преюдиційність висновків у справі №760/19518/13-ц, зазначаючи, що встановлені у тій справі обставини стосувалися іншого предмета спору, а правова оцінка суду не має преюдиційного значення. На думку позивача, наявні у матеріалах справи докази, зокрема висновок судово-почеркознавчої експертизи, підлягають самостійній оцінці судом.

Крім того, позивач зазначала, що відповідачем не доведено дотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а також не підтверджено наявність у ТОВ «ФК «КИЇВ ФІНАНС» права на відчуження квартири. Позивач посилалася на те, що договір іпотеки, зазначений як правова підстава у договорі купівлі-продажу від 07.02.2022, не був укладений співвласниками квартири.

У зв`язку з наведеним позивач просила врахувати викладені у відповіді на відзив обставини під час вирішення спору.

ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна та третя особа - ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про розгляд справи, однак відзиву на позовну заяву, пояснень чи інших заяв по суті справи до суду не подали.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Суд, ґрунтовно, об`єктивно та у повній мірі дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 червня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» (на момент укладення договору АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11173668000.

Відповідно до п 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути позику у строк не пізніше 21 червня 2028 року.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 червня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 122829 відповідно до якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за невиконання позичальником ОСОБА_3 усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору, включаючи сплату основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та штрафних санкцій.

21 червня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 57499, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В. Відповідно до договору іпотеки 1 іпотекодавець передає іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру за АДРЕСА_3 .

Іпотекою забезпечується виконання грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором.

Також, 21 червня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 57500, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В.

Відповідно до договору іпотеки 2 іпотекодавець передає іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру за АДРЕСА_4 .

Іпотекою забезпечується виконання грошових зобов`язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором.

21 травня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва ухвалене рішення по справі № 2609/29775/12 про поділ майна подружжя. Відповідно до якого колишня дружина позичальника - ОСОБА_1 набула право власності на частину квартири, що була предметом іпотеки.

16 листопада 2021 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КИЇВ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 16-1/2021-КФ та підписано акт приймання передачі прав вимоги згідно якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КИЇВ ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21.06.2007 та за договорами забезпечення, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

16 листопада 2021 року ОСОБА_3 отримано повідомлення про відступлення прав вимог від АТ «УкрСиббанк» № 25-5/772 від 16.11.2021.

18 листопада 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КИЇВ ФІНАНС» направлено ОСОБА_3 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки № 17/11/202102 та лист - вимогу відповідно до ст. 35, 37, 38 ЗУ «Про іпотеку» № 17/11/2021-06, які було отримано ОСОБА_3

18 листопада 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КИЇВ ФІНАНС» направлено ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки № 17/11/2021-04 та лист - вимогу відповідно до ст. 35, 37, 38 ЗУ «Про іпотеку» № 17/11/2021-05.

24 грудня 2021 року повторно ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КИЇВ ФІНАНС» направлено ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки № 24/12/2021-04 та лист - вимогу відповідно до ст. 35, 37, 38 ЗУ «Про іпотеку» № 24/12/2021-05.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вищезазначених вимог, ТОВ «ФК «КИЇВ ФІНАНС» було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки.

07 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «КИЇВ ФІНАНС» та ОСОБА_2 , укладено договір купівлі - продажу квартири відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та ст. 5 договору іпотеки про наступне, а саме: продавець передає у власність покупця, а покупець приймає квартиру АДРЕСА_3 .

У пункті 1 договору купівлі - продажу зазначається, що квартира загальною площею 104,50 кв.м. житловою площею 59,80 кв.м. належить іпотекодавцю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на праві спільної часткової власності в рівних частках на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2013 року, по справі № 2609/29775/12, реєстраційний номер майна 967113980000, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав Толочко Я.М. , приватним нотаріусом КМНО, 07 лютого 2022 року.

Пунктом 4 договору купівлі - продажу встановлено, що умови ст. 38 Закону України «Про іпотеку» виконані продавцем в повному обсязі, а саме: в порядку, передбаченим чинним законодавством України, за 30 днів до укладення Договору купівлі - продажу, іпотекодателем було письмово повідомлено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про свій намір укласти цей договір.

Отже, 07 лютого 2022 року після укладення договору купівлі - продажу, ОСОБА_2 отримано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 298247081, що підтверджує набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 760/19518/13-ц від 25 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту та припинення договору поруки, де позивачка просила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , з моменту його укладання та визнати договір поруки № 122829 від 21 червня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , таким, що припинив свою дію.

У вказаній у справі № 760/19518/13-ц Солом`янським районним судом м. Києва встановлено, що відповідно до даних договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року, він був укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 .

Відповідно до даних висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 07 липня 2014 року № 3042/3043/14-32, підписи від імені ОСОБА_3 в графі «Позичальник: в особі представника (підпис)», в графі «Позичальник: ОСОБА_3 _____ ( ОСОБА_3 )» та в графі «__ ( ОСОБА_3 )» у договорі про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21.06.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 та у графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21.06.2007) виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 .

Разом з тим, у судовому засіданні представник ОСОБА_3 не визнав позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору з тих підстав, що ОСОБА_3 його не підписував.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що 21 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

25 червня 2010 року між ПАТ УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 (т.1 а.с. 13).

21 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №57499, відповідно до умов якого ОСОБА_3 було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_3 , в забезпечення виконання ним зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .

Тобто, Солом`янським судом м. Києва у межах розгляду справи № 760/19518/13-ц встановлено відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору про надання споживчого кредиту №11173668000 від 21 червня 2007 року.

16 березня 2016 року Апеляційним судом міста Києва постановлена ухвала, якою рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року в справі залишено без змін, зазначивши в тексті ухвали наступне:

«Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним задоволенню не підлягають, оскільки кредитний договір було укладено між банком та ОСОБА_3 , який не оспорює вказаний кредитний договір, проти його укладення не заперечує, свій підпис на кредитному договорі не оспорює. Крім того, підстави для визнання договору недійсним у розумінні ст. 203, 215 ЦК України відсутні».

30 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановлено ухвалу, якою рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року залишено без змін, зазначивши наступне:

«Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надававши їм належну оцінку в силу вимог ст. 10, 60, 212 ЦПК України, дійшов обґрунтованою висновку про те, що відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України, оскільки кредитний договір було укладено між банком та ОСОБА_3 , який не оспорює вказаний кредитний договір, проти його укладення не заперечує, свій підпис на кредитному договорі не оспорює».

Отже, у справі № 760/19518/13-ц, судами всіх інстанцій, встановлено наявність кредитних правовідносин між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .

Також судом встановлено, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 760/3330/14-ц, за позовом ОСОБА_1 про визнання кредитного договору неукладеним, а договорів іпотеки недійсними.

Солом`янським районним судом м. Києва ухвалене рішення, яким в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовлено з підстав наявності в матеріалах справи «нотаріальної згоди» на укладення договору іпотеки між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк» і заздалегідь встановленого факту наявності кредитних взаємовідносин між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк», поручителем по яким є ОСОБА_1 , в рамках справи № 760/19518/13-ц.

Більш того, в матеріалах справи № 760/3330/14-ц наявна заява ОСОБА_3 від 16 листопада 2021 року, посвідчена приватним нотаріусом КМНО Марченко О.І., зареєстрована в реєстрі за № 1815, про те, що ОСОБА_3 підтверджує наявність договору про надання споживчого кредиту № 11173668000 від 21 червня 2007 року та факт його укладення з АТ «УкрСиббанк», а також зазначеною заявою підтверджено факт укладення договорів іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та наявність заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

А тому, твердження позивача про те, що АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «КИЇВ ФІНАНС» не мали права укладати договір факторингу, оскільки вимоги за кредитним договором є недійсними, у зв`язку з відсутністю підпису ОСОБА_3 на кредитному договорі і такий договір є нікчемним і не може створювати жодних юридичних наслідків для сторін договору, є безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що позовна заява також обґрунтована позивачем з огляду на допущенні порушення нотаріусом Порядку державної реєстрації речових прав, та посилається позивач на ті обставини, що позивачка не отримувала вимогу про погашення заборгованості та можливе стягнення на предмет іпотеки, посилається на відсутність в матеріалах реєстраційної справи всіх необхідних документів, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав для здійснення стягнення на предмет іпотеки згідно ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Також, позивач стверджує про порушення нотаріусом Порядку вчинення нотаріальних дій, які полягають в тому, що нотаріус не встановив особу ОСОБА_2 під час укладання договору купівлі - продажу квартири.

У контексті таких доводів позивача суд звертає увагу на те, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У силу частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав. Відповідно нотаріус також являється державним реєстратором.

З огляду на пункту 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно пункту 2 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно частини 8 коментованої статті державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за №1127 від 25.12.2015 року.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вказаним вище Порядком.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно, підставою для проведення державної реєстрації прав перш за все є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У відповідності до частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку").

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Тобто законодавцем передбачений порядок набуття права власності на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання по договору перед іпотекодержателем.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна справа це сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.

Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.

Згідно ч. 6 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за судовим рішенням.

Суб`єкт державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, зобов`язаний зробити опис вилучених документів, забезпечити виготовлення копій документів, що вилучаються з реєстраційної справи, пронумерувати, прошити та завірити їх печаткою.

До реєстраційної справи долучається копія судового рішення про витребування документів, супровідний лист або документ, яким суд уповноважив особу на їх одержання, а також опис вилучених документів.

Вилучені з реєстраційної справи документи надсилаються поштовим відправленням до суду або передаються безпосередньо особі, уповноваженій судом на їх одержання.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно пункту 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Пунктом 61 Порядку (в редакції чинній на момент проведення реєстраційної дії) визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона, включаючи позивача, зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обов`язок подання доказів покладається на сторони справи.

Позивач стверджує, що не отримувала вимогу про усунення порушень та повідомлення про намір продажу предмета іпотеки, але, всупереч вимозі ст. 81 ЦПК України, не надала жодних доказів та не зверталась із клопотанням про витребування реєстраційної справи щоб довести свої доводи про відсутність даної вимоги та доказів її отримання, які кредитор має надати для проведення відчуження предмета іпотеки на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно, у наведеній частині позов ґрунтується на припущеннях, які не підтверджуються ні фактичними обставинами справи, ні наявними в матеріалах справи доказами.

Також позивач зазначає у позовній заяві про заниження оціночної вартості квартири. Проте, водночас, позивач жодним чином не обґрунтовує, в чому полягає заниження вартості та яка мала б бути вартість квартири на момент укладення Договору купівлі - продажу.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що нотаріусом не встановлена особа покупця квартири - ОСОБА_2 , що тягне за собою порушення Порядку вчинення нотаріальних дій. Проте, водночас, в самому тексті позовної заяви позивачем наводиться посилання на норми Порядку вчинення нотаріальних дій в яких зазначено, що нотаріус має перевірити надані документи підчас вчинення нотаріальних дій.

Жодного посилання на пряму норму закону чи будь-якого нормативно-правового акту, що вказував би на обов`язок нотаріуса підтвердити перевірку особи, на підставі чого можна було зробити висновок про невчинення нотаріусом даної дії, матеріали справи не містить.

Отже з огляду на ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд, з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, вважає відсутніми підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 15, 76, 77, 80, 81, 141, 263, 265, 270, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 17.02.2023 по справі № 760/3091/23 про забезпечення позову: скасувати арешт на об`єкт нерухомого майна: зняти арешт з частини квартири за адресою: квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 967113980000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КИЇВ ФІНАНС», 01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, ЄДРПОУ 43385046.

Відповідач 2: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ЄДРППОУ 09807750.

Відповідач 3: ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 4: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна, АДРЕСА_7 .

Третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І.А. Усатова