Ухвала суду № 137865427, 30.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

30 червня 2026 року № 200/699/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про зміну способу виконання рішення справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

17.06.2026 від представника позивача надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій заявник просить суд: змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року у справі № 200/699/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2022 по день проведення перерахунку, в сумі 177074,79 грн.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року у справі № 200/699/25 набрало законної сили 27.11.2025 року та до теперішнього часу в частині виплати заборгованості з пенсії позивачу відповідачем не виконано. У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, стягнувши з боржника суму в розмірі 177074,79 грн на користь позивача.

Відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено територіальну підсудність Донецького окружного адміністративного суду на Харківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 справу передано на розгляд судді Ользі Горшковій.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало заперечення на вказану заяву, в яких зазначено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року у справі № 200/699/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії виконано в повному обсязі. Протягом 2026 року відповідно до Порядку № 821 Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень за рішенням суду в загальній сумі 3969,41 грн: у лютому 2026 року - в розмірі 103,00 грн. та в розмірі 1000,00 грн. у березні 2026 року - в розмірі 101,00 грн. та в розмірі 982,00 грн. у квітні 2026 року - в розмірі 100 грн. та в розмірі 877 грн. у травні 2026 року - в розмірі 100 грн. та в розмірі 574,41 грн. у червні 2026 року - в розмірі 132 грн. Залишок пенсійних виплат нарахованих згідно рішення суду за минулий період станом на 25 червня 2026 року складає 173309 гривень 38 копійок. Таким чином, виплата доплати пенсії за рішенням суду у загальній сумі 173309 гривень 38 копійок буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Судове засідання щодо розгляду заяви призначене на 30.06.2026, про що повідомлено сторін.

Учасники справи (їх представники) в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином у відповідності до вимог ст. 126 КАС України.

Поряд з тим представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без їх участі, за наявними документами в матеріалах справи.

Згідно із положеннями п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Дослідивши подану заяву, суд встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 по справі №200/699/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/20999-суд від 22.08.2024 та довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/20985-суд від 22.08.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/20999-суд від 22.08.2024 та з 01.02.2023 до 19.05.2023 включно на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/20985-суд від 22.08.2024 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог в частині не обмеження пенсії максимальним розміром та перерахунку пенсії за довідкою №11/20985-суд від 22.08.2024 в період після 19.05.2023 відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишено без задоволення. Рішення ДОАС від 02.05.2025 - залишено без змін.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили 27.11.2025.

Як вказано заявником, на виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем було лише розраховано суму доплати за період з 01.02.2022року по 31.12.2025 року, яка складає 177278,79 грн, проте вона не було виплачена.

Листом від 15.04.2026 №0500-0203-8/39669 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на адвокатський запит від 08.04.2026 повідомило, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду до пенсійної справи гр. ОСОБА_1 було внесено заборгованість в загальній сумі 177278,79 грн за період з 01.02.2022 по 31.12.2025, по справі №200/699/25. Протягом 2026 року Головним управлінням здійснено виплати на погашення заборгованості відповідно до Порядку № 821 у загальній сумі 204,00 грн: в лютому 2026 року в розмірі 103,00 грн; в березні 2026 року в розмірі 101,00 грн. Таким чином, виплата доплати пенсії за рішенням суду в загальній сумі 177074,79 грн (177278,79 грн-204,00грн= 177074,79 грн) буде здійснено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку №821.

Розглядаючи заяву представника заявника, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно приписів ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин 1-3 статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19.12.2024 ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".

Тобто, законодавцем визначено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат існування обставин невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З матеріалів справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 року по 31.12.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року по справі №200/699/25 та визначило суму недоплаченої пенсії в розмірі 177278,79 грн.

З наданих ГУ ПФУ в Донецькій області доказів, а саме, скріншоту пенсійної справи ОСОБА_1 та довідки № 18147/05-16 від 25.06.2026 року про нараховану та фактично виплачену суду заборгованості згідно з рішенням суду від 02.05.2025 року справа № 200/699/25, яка складена та підписана уповноваженою особою пенсійного органу та скріплена печаткою, судом встановлено, що позивачу проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень за рішенням суду в загальній сумі 3969,41 грн: у лютому 2026 року - в розмірі 103,00 грн. та в розмірі 1000,00 грн. у березні 2026 року - в розмірі 101,00 грн. та в розмірі 982,00 грн. у квітні 2026 року - в розмірі 100 грн. та в розмірі 877 грн. у травні 2026 року - в розмірі 100 грн. та в розмірі 574,41 грн. у червні 2026 року - в розмірі 132 грн.

Доказів на спростування вказаних обставин представник позивача не надав. Жодних заперечень не навів.

Таким чином, невиплаченою залишається нарахована відкладена заборгованість у розмірі 173309,38 грн., а не 177074,79 грн. як зазначив представник позивача.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі позовних вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.

Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Додатково суд звертає увагу відповідача, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №320/51895/25 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

На день прийняття даної ухвали постанова КМУ від 14.07.2025 року втратила чинність, а саме у зв`язку з винесенням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 року у справі № 320/51895/25, якою залишено без змін і набрало законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду.

Цим судовим рішенням визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Таким чином, з 08.06.2026 року постанова КМУ № 821 втратила чинність та більше не може бути застосована, у тому числі, при виконанні судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року у справі № 200/699/25 про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 .

Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з огляду на положення ч. 3 ст. 378 КАС України, якими встановлено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, а також враховуючи те, що з моменту набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року у справі № 200/699/25 та по день подання до суду даної заяви про зміну способу виконання рішення пройшов значний час, а рішення суду не є виконаним у повному обсязі, зокрема, щодо виплати позивачу заборгованості з перерахованої пенсії, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про зміну способу виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача нарахованої заборгованості пенсії.

Враховуючи викладене, судом встановлено обґрунтовані та доведені підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 02.05.2025 року у справі № 200/699/25.

Керуючись статтями 241, 243, 254, 255, 294, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача про зміну способу виконання рішення справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року у справі № 200/699/25 та встановити спосіб виконання рішення, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої та невиплаченої пенсії в розмірі 173309,38 грн. (сто сімдесят три тисячі триста дев`ять гривень 38 копійок), згідно довідки № 18147/05-16 від 25.06.2026 року про нараховану та фактично виплачену суму заборгованості згідно рішення суду від 02.05.2025 року у справі №200/699/25.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ольга ГОРШКОВА