Рішення № 137864343, 03.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/20190/25

Провадження № 2/686/1695/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О. В.

при секретарі Колісник Л.В.

за участі: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Скородинської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію втрати частини доходу (інфляційні втрати), стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби про стягнення на її користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі, в тому числі невиплачену надбавку за вислугу років як спеціалісту державних установ ветеринарної медицини згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 972 в розмірі 143 766,60 грн., невиплачену доплату за шкідливі умови праці в розмірі 6581,76 грн., а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (інфляційні втрати) відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку зпорушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ в розмірі 172702,59 грн., також заподіяну їй внаслідок протиправної поведінки відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з 03.12.1991 року вона працювала у обласній державній лабораторії ветеринарної медицини Хмельницької області (в подальшому назва установи була змінена на «Хмельницька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини»), спочатку на посаді лаборанта ІІ категорії, а з 01.04.2000 року на посаді лаборанта І категорії, що підтверджується записами в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

29.08.2008 року їй було призначено в порядку переводу лаборантом І категорії станції по боротьбі зі сказом Хмельницької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини (ХРДЛВМ).

З 2008 року і по дату звільнення (14.04.2025 року) вонане змінювала місце роботи, однак її посада змінювалася наступним чином.

01.01.2015 року її було переведено на посаду лаборанта ветеринарної медицини 1 категорії сектору реєстрації патологічного матеріалу та видачі результатів досліджень ХРДЛВМ (запис № 7 в трудовій книжці).

15.02.2018 року згідно з наказом Держпродспоживслужби за № 355 від 31.10.2017 року установу «Хмельницька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини» було перейменовано у «Хмельницька регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби» (запис № 8 в трудовій книжці).

31.01.2019 року її посада - лаборант ветеринарної медицини 1 категорії було перейменовано на посаду лаборант (ветеринарна медицина) 1 категорії сектору реєстрації патологічного матеріалу та видачі результатів досліджень патоморфологічного відділу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби (запис № 9 в трудовій книжці).

03.04.2023 року її переведено на посаду лаборанта (ветеринарна медицина) 1 категорії патоморфологічного відділу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби (запис № 10 в трудовій книжці).

02.10.2023 року назву її посади лаборант (ветеринарна медицина) 1

категорії змінено на лаборант 1 категорії патоморфологічного відділу (код класифікації професії 3212) (запис № 11 в трудовій книжці).

17.10.2024 року її переведено на посаду лаборанта 1 категорії відділу з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу (запис № 12 в трудовій книжці).

14.04.2025 року її звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України (запис № 13 в трудовій книжці).

З наведеної вище історії трудової діяльності позивача вбачається, що її місце роботи протягом її трудової діяльності не змінювалося, лише у 2018 році відбулася зміна назви роботодавця, однак змінювалися назви посади позивача.

Проте суть займаної посади (професії) «лаборант 1 категорії ветеринарної медицини» з 2000 року і аж до звільнення позивача з роботи залишалася незмінною.

14.04.2025 року її звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 81-к від 31.03.2025 року.

Згідно з п. 2 вказаного наказу директора ХРДЛ Держпродспоживслужби Наталії

Федорової № 81-к від 31.03.2025 року «Про звільнення», бухгалтерії установи було дано розпорядження провести розрахунок з ОСОБА_1 та виплатити грошову компенсацію за невикористані відпустки (починаючи з 03.12.2012 року).

В зв`язку з наявністю сумнівів щодо виплати роботодавцем при звільненні усіх

належних їй сум, що відносяться до фонду заробітної плати, вона звернулася до адвоката з метою одержання правничої допомоги.

В подальшому на адвокатський запит представника позивача адвоката Афадєєва В.В. за № 18 від 16.04.2025 року (копія додається) відповідачем надано лист (відповідь) за № 385 від 22.05.2025 року (копія додається), у якому повідомлено, серед іншого, що у відповідності до переліку посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, які проводять лабораторно-діагностичні дослідження, ветеринарно-санітарну експертизу на ринках, лікувально-профілактичні роботи, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні і транспорті викладеному у постанові Кабінету Міністрів України №972 від 25.07.2007 року нібито «не передбачено надбавку за вислугу років для займаних ОСОБА_1 посад».

Проте з таким твердженням відповідача ми категорично не погоджуємося, адже постановою Кабінету Міністрів України №972 від 25.07.2007р. «Про затвердження порядку встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини» (далі - Порядок № 972) були введені з 01.08.2007 року спеціалістам державних установ ветеринарної медицини залежно від стажу роботи надбавки до заробітної плати, зокрема 20% щомісячної надбавки до посадового окладу при стажі роботи понад 10 років.

09.03.1989 року вона була прийнята на посаду ветеринарного фельдшера Гвардійської дільничої ветлікарні Хмельницької районної станції по боротьбі з хворобами тварин (запис в трудовій книжці № 1).

25.11.1991 року вона звільнена з посади ветфельдшера Гвардійської дільничої ветлікарні Хмельницької районної станції по боротьбі з хворобами тварин за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) (запис в трудовій книжці № 2).

03.12.1991 року позивач прийнята на посаду лаборанта ІІ категорії хіміко-міко-

токсикологічного відділу Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини

Хмельницької області (запис в трудовій книжці № 3).

04.02.1997 року вона звільнена з посади лаборанта ІІ категорії хіміко-міко-токсикологічного відділу Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Хмельницької області та одночасно зарахована на посаду лаборанта ІІ категорії станції по боротьбі зі сказом тварин в зв`язку зі зміною штатного розпису (запис в трудовій книжці № 4).

01.04.2000 року в зв`язку зі зміною штатного розпису рахувати лаборанта ІІ категорії станції по боротьбі зі сказом тварин ОСОБА_1 - лаборантом І категорії (запис в трудовій книжці № 5).

Таким чином, станом на момент набрання чинності Порядком № 972 (01.08.2007 року) в неї вже був наявний стаж роботи за фахом, як спеціаліста державних установ ветеринарної медицини, більш як 10 років, що надавало їй право на одержання надбавки за вислугу років згідно з цим Порядком.

За визначенням основних термінів, викладених у ст.1 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 року № 2498-XII, спеціалістами ветеринарної медицини є: лікарі та фельдшери ветеринарної медицини, які мають відповідний диплом та здійснюють діяльність з профілактики, оздоровлення, діагностики і лікування тварин, проведення ветеринарно-санітарної експертизи або іншу ветеринарну діяльність.

Лабораторія ветеринарної медицини - належним чином обладнана та аккредитована Національною агенцією з акредитації або відповідним органом з акредитації іноземної країни лабораторія, укомплектована спеціально підготовленим персоналом, компетентним здійснювати відповідні технічні процедури, та очолювана лікарем ветеринарної медицини.

Ветеринарно-санітарна експертиза - це комплекс необхідних лабораторних та

спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних), які проводяться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або офіційними ветеринарними лікарями, щодо безпечності продуктів; тваринного походження, а на агропродовольчих ринках - і рослинного; походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, включаючи аналіз виробничої технології та технологічного обладнання щодо відповідності ветеринарно-санітарним заходам.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону лабораторну діагностику хвороб тварин та оцінку ветеринарно-санітарного стану продуктів тваринного походження, неїстівних продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів, ґрунту, води для тварин, а також періодичного контролю за показниками якості та безпечності здійснюють Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи і його філіали в Автономній Республіці Крим, областях, а також регіональні, міжобласні, міські, районні, міжрайонні державні лабораторії ветеринарної медицини та інші лабораторії, уповноважені на проведення

необхідних досліджень відповідно до порядку, встановленого Департаментом. Дослідження проводяться згідно з рекомендаціями, інструкціями та стандартами відповідних міжнародних або вітчизняних організацій.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 07.11.2006р. № 653 впроваджено із 01 березня 2007р. довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 79 «Ветеринарна діяльність», який затверджений Міністерством аграрної політики України та погоджений Міністерством праці та соціальної політики України і Державним департаментом ветеринарної медицини, які є обов`язковим для

застосування відповідно до Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуску 1.

За визначенням кваліфікаційної характеристики, за посадовими обов`язками

лаборант ветеринарної медицини відбирає зразки продукції тваринного, рослинного та біохімічного походження, необхідні для проведення відповідних досліджень, приймає, реєструє, готує матеріал для дослідження, проводить його первинну обробку, виконує технічну роботу із розтину трупів, робить первинні посіви матеріалу та культур на живильні середовища, готує препарати для мікроскопічних та інших досліджень, готує розчини хімреактивів і фарб, живильні середовища. Центифугує та визначає рН розчинів, асистує під час проведення досліджень. Проводить лабораторні та інші дослідження з метою оцінки якості та безпечності продукції тваринного походження, кормів і води.

Кваліфікаційні вимоги до лаборанта ветеринарної медицини 1 категорії неповна вища освіта відповідного напряму підготовки.

Заходами матеріального забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини у

відповідності до п. 4 ст. 102 Закону України «Про ветеринарну медицину» є визначення Кабінетом Міністрів України розмірів посадових окладів та порядку встановлення надбавок спеціалістам державних установ ветеринарної медицини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 972 затверджений Порядок встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини (далі - Порядок № 972), яким із 01 серпня 2007р. залежно від стажу роботи встановлені надбавки за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини. Зокрема, спеціалістам із стажем роботи понад 10 років встановлена щомісячна надбавка у розмірі 20 % до посадового окладу.

Відповідно до п. 2 даного Порядку надбавки за вислугу років установлюються

спеціалістам державних установ ветеринарної медицини, які проводять лабораторно-діагностичні дослідження, ветеринарно-санітарну експертизу на ринках, лікувально-профілактичні роботи, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні і транспорті, крім тих, що одержують надбавки (доплати) за стаж роботи (вислугу років) на інших підставах відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 3 Порядку № 972 до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавок за вислугу років, серед іншого, зараховується час роботи в державних установах ветеринарної медицини на посадах, зазначених у переліку згідно з додатком.

Згідно з п. 5 Порядку № 972 надбавки за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини обчислюється з посадового окладу без урахування інших надбавок і доплат.

Надбавки виплачується спеціалістам ветеринарної медицини з дня прийняття на роботу за наявності стажу, який дає право на її одержання.

Нарахування та виплата надбавок проводиться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах коштів, передбачених на оплату праці за основним місцем роботи. Особам, які працюють за сумісництвом, зазначені надбавки не виплачується.

Згідно з Додатком до Порядку № 972 (Перелік посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, які проводять лабораторно-діагностичні дослідження, ветеринарно-санітарну експертизу на ринках, лікувально-профілактичні роботи, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні і транспорті), до вказаного переліку посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини віднесені, зокрема, фельдшери (техніки) ветеринарної медицини, лаборанти I категорії, фельдшери (техніки) ветеринарної медицини, лаборанти II категорії, фельдшери (техніки) ветеринарної медицини, лаборанти, молодший персонал ветеринарної медицини.

Позивач з 09.03.1989 року і до дати звільнення (14.04.2025 року) працювала на посадах спеціалістів ветеринарної медицини, передбачених Додатком до Порядку № 972 (лаборант ІІ категорії та лаборант І категорії).

Крім того, як вбачається з диплому ОСОБА_1 , вона має освіту за спеціальністю «Ветеринарія» та кваліфікацію «ветеринарний фельдшер».

Згідно з наданою відповідачем Посадовою інструкцією лаборанта І категорії відділу з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу Хмельницької регіональної

державної лабораторії Держпродспоживслужби (відповідно до к. п. 3212) від 01.11.2024 р. (копія додається) до завдань та обов`язків позивача відносилися,

зокрема, наступні (Розділ ІІ Інструкції):

1) приймає патологічний матеріал, відповідно до супровідних документів;

2) проводить первинний огляд патологічного/біологічного матеріалу, що надійшов на дослідження. а саме: - чи підлягають зразки (патологічного/біологічного матеріалу) реєстрації для проведення лабораторних досліджень; - чи відповідають зразки наданому опису згідно супровідних документів; - чи описані необхідні дослідження достатньо докладно.

3) при виявленні невідповідності матеріалу в процесі роботи повідомляє завідувача відділу;

4) проводить реєстрацію зразків, що надійшли на дослідження у програмі Lims Браво, надсилає в електронному та паперовому вигляді завдання по відділах.

5) ідентифікує зразки;

6) повідомляє відділи про надходження матеріалу на дослідження в телефонному режимі;

7) співпрацює з замовниками (надання усної інформації), за потреби його спілкування з іншими відділами, повідомляє їх;

8) направляє на виписку рахунків (при надходженні комерційних досліджень);

9) контролює ведення журналу реєстрації відвідувачів (Ф 6.3/02-01);

10) веде журнал видачі протоколів випробувань патологічного/біологічного матеріалів та експертних висновків (Ф7.8/01-10);

11) слідкує за санітарним станом і своєчасним знезараженням свого робочого місця

після реєстрації патологічного матеріалу;

12) проходить у встановленому законодавством порядку періодичні медичні огляди;

13) дотримується правил роботи з патологічним/біологічним матеріалом; безпеки;

14) дотримується правил охорони праці, виробничої санітарії, електро та пожежної безпеки;

15) дотримується виконання вимог діючих методик, дотримується режиму роботи і техніки безпеки в відділі;

16) слідкує за недопущенням сторонніх осіб на територію лабораторії (відповідно до камер відеоспостереження);

17) дотримується умов конфіденційності;

18) уникає залучення до будь-якої діяльності, яка б знизила довіру до компетентності лабораторії, неупередженості чи об`єктивності її діяльності тощо.

Подібні (аналогічні) обов`язки були покладені на позивача й Посадовою інструкцією за посадою лаборанта І категорії ветеринарної медицини сектору реєстрації патологічного матеріалу і видачі результатів досліджень патоморфологічного відділу (КП 32.12) від 01.07.2019 року.

Із системного аналізу наведених вище норм законодавства, зокрема щодо

визначення термінів, у тому числі терміну «ветеринарно-санітарна експертиза» як комплексу необхідних лабораторних та спеціальних досліджень, у порівнянні із посадовими обов`язками позивача на посаді лаборанта І категорії ветеринарної медицини, слід дійти висновку, що виконувані нею згідно з посадовою інструкцією обов`язки були складовою частиною проведення відповідачем (державною лабораторією) відповідних лабораторно-діагностичних досліджень та експертиз, а також здійснення ветеринарно-санітарного контролю.

Враховуючи те, що вона з 09.03.1989 року і до 01.08.2007 року працювала в

державних установах ветеринарної медицини на посадах, зазначених у переліку згідно з Додатком до Порядку № 972, то вже починаючи з 01.08.2007 року вона мала право на нарахування та виплату їй надбавки за вислугу років.

Таким чином, введені з 01.08.2007 року Порядком № 972 спеціалістам державних установ ветеринарної медицини залежно від стажу роботи надбавки до заробітної плати, зокрема 20% щомісячної надбавки до посадового окладу при стажі

роботи понад 10 років, повинні були застосовуватися до позивача ОСОБА_1 з цієї ж дати з 01.08.2007 року, адже враховуючи вищезазначену трудову діяльність позивача на цю дату, її стаж на посадах спеціалістів державних установ ветеринарної медицини становив більше 18 років (за період з 09.03.1989 р. по 25.11.1991 р. - 2 роки, 8 місяців, 17 днів + за період з 03.12.1991 р. по 04.02.1997 р. -

5 років, 2 місяці, 2 дні), що значно перевищує вимогу вищевказаного Порядку про 10

років стажу роботи.

При цьому пунктом 1 Порядку № 972 визначено, що надбавки за вислугу років

установлюються з 1 серпня 2007 р. спеціалістам державних установ ветеринарної медицини залежно від стажу роботи в такому розмірі: за стаж роботи понад 3 роки - розмір щомісячних надбавок до посадового окладу становить 10 %; за стаж роботи понад 10 років - розмір щомісячних надбавок до посадового окладустановить 20 %; за стаж роботи понад 20 років - розмір щомісячних надбавок до посадового окладу становить 30 %.

Враховуючи трудову діяльність позивача, датою досягнення ОСОБА_1 20 років

стажу роботи на посадах державних установ ветеринарної медицини є 15.03.2009 року, а отже вже починаючи з першого числа наступного місяця, а саме з 01.04.2009 року щомісячна надбавка ОСОБА_1 до посадового окладу за стаж роботи понад 20 років повинна була становити вже 30 % від її посадового окладу.

На згаданий вище адвокатський запит № 18 від 16.04.2025 року відповідачем надано ряд документів, серед яких наявна Інформація про розмір і складові частини заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2007 року по 14 квітня 2025 року (копія додається).

З даної інформацією вбачається, що їй, як працівнику за цей період (з 01.01.2007 року по 14 квітня 2025 року) здійснювалися нарахування заробітної плати з наступними складовими: 1) доплата за шкідливі умови праці (24 % від окладу) - нараховувалася позивачу у період з січня 2007 року по жовтень 2024 року включно, за виключенням вересня місяця 2007 року, та періоду з листопада 2024 року до дати звільнення 14.04.2025 року; 2) надбавка за вислугу років за весь період роботи позивача на посаді лаборанта І категорії ветеринарної медицини нараховувалася позивачу лише у період з жовтня 2007 року по березень 2008 року включно.

Щодо доплати за шкідливі умови праці ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не

врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і

законам України.

Типовим положенням про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватися доплати робітникам за умовами праці, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 № 387/22-78 (далі Типове положення), визначено, що доплати за умови праці застосовуються на робочих місцях, на яких виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими, особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці. При цьому

вказані доплати передбачені лише за неможливості усунення шкідливих виробничих чинників.

Конкретні розміри доплат за роботу в шкідливих і важких умовах праці встановлюються на основі атестації робочих місць пропорційно фактично відпрацьованому часу в несприятливих умовах праці (згідно з підпунктом 1.7 Типового положення).

Розмір доплат за шкідливі умови праці обраховують у відсотках до тарифної ставки (окладу): - на роботах із важкими та шкідливими умовами праці 4, 8, 12%; - на роботах із особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці 16, 20, 24%.

Віднесення робіт до категорії зі шкідливими та важкими умовами праці здійснюється за результатами атестації відповідних робочих місць за умовами праці в Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України і Головним державним санітарним лікарем України від 01.09.1992 № 41.

Таким чином, враховуючи те, що вона мала законне право на нарахування та виплату їй протягом роботи у державній лабораторії як доплати за шкідливі умови праці (24 % від посадового окладу), так і надбавки за вислугу років (20 та 30 % від окладу), однак роботодавцем такі нарахування та виплати не проводилися (чи проводилися частково), то варто констатувати, що у відповідача перед ОСОБА_1 на дату звільнення 14.04.2025 року існувала заборгованість по вказаним доплаті та надбавці, які є складовими частинами заробітної плати.

З врахуванням вищенаведеного та на основі наданої відповідачем інформації про розмір і складові частини заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 14 квітня 2025 року, стороною позивача було проведено розрахунок такої заборгованості, який додається.

За даними проведеного розрахунку у відповідача перед позивачем наявна наступна заборгованість по виплаті складових заробітної плати, а саме: за надбавкою за вислугу років за період з 01.08.2007 року по 14.04.2025 року та за доплатою за шкідливі умови праці за цей же період в загальному розмірі 150 348,36 грн., з яких 143 766,60 грн. - борг по надбавці за вислугу років за вказаний період, і 6 581,76 грн. - борг по доплаті за шкідливі умови праці.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема право на своєчасну та належну оплату праці, слід дійти висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, а саме не нарахованої та невиплаченої надбавки за вислугу років та доплати за шкідливі умови праці в загальному розмірі 150 348,36 грн., а також стягнення компенсації втрати частини доходів позивача у зв`язку з порушенням строків їх виплати у вигляді інфляційних втрат.

Нею проведено розрахунок інфляційних втрат у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати надбавки та доплати до заробітної плати позивача за вислугу років і за шкідливі умови праці, і за результатами проведених математичних розрахунків, було визначено розмір таких інфляційних втрат, який надату проведення розрахунку становить 172 702,59 грн.

Враховуючи вказані вище розрахунки, варто зазначити, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 323 050,95 грн. (150 348,36 грн. борг за надбавкою і доплатою + 172 702,59 грн. інфляційні втрати).

Крім того, протиправна бездіяльність відповідача у вигляді ухилення відвиплати позивачу протягом тривалого періоду часу обов`язкових до сплати сум складових заробітної плати, призвела до заподіяння їй також і значної моральної шкоди.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вона оцінює завдану їй моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., виходячи з

того, що протиправна бездіяльність відповідача щодо систематичної невиплати їй протягом тривалого періоду часу обов`язкових до виплати сум заробітної плати, а саме передбачених чинним законодавством надбавок і доплат (за вислугу років та за

шкідливі умови праці) та їх наслідки, які привели до порушення прав позивача і вимагають додаткових матеріальних затрат, зокрема щодо звернення до суду з цим позовом для захисту своїх прав та законних інтересів; протягом тривалого часу позивач не мала можливості користуватися належними їй коштами, які не були виплачені їй, на які позивач мала право, чим порушено нормальний ритм життя позивача, її фінансовий стан та фінансові можливості, була обмежена можливість у задоволенні різних соціально-побутових, культурних потреб, пов`язаних із проживанням, розвитком, відпочинком; позивач, недоотримуючи вказані кошти, постійно була змушена обмежувати себе та членів своєї сім`ї у всіх потребах.

Моральні переживання полягають також у тому, що відповідачем до цього часу не здійснено жодних кроків, спрямованих на повне чи часткове врегулювання проблемної ситуації, якою порушено її права з його вини; протиправна бездіяльність відповідача призвела до стресу та погіршення психоемоційного стану; при цьому потрібно враховувати довготривале позбавлення відповідачем можливості позивача використовувати власні кошти, у зв`язку з чим в неї виникла роздратованість, постійні переживання та хвилювання, які ще більше посилюються при усвідомленні того, що відповідачем вчинені досить цинічні дії, що полягають у цілеспрямованій невиплаті працівникові частини заробітної платипротягом дуже тривалого часу, а також вони пов`язані з необхідністю звернення до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів, а також нести пов`язані з цим витрати на професійну правничу допомогу адвоката тощо.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові.

В судовому засіданні представник відповідач позов не визнала просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об`єктивно встановлено, що 09.03.1989 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду ветеринарного фельдшера Гвардійської дільничої ветлікарні Хмельницької районної станції по боротьбі з хворобами тварин (запис в трудовій книжці № 1).

25.11.1991 року ОСОБА_1 звільнена з посади ветфельдшера Гвардійської дільничої ветлікарні Хмельницької районної станції по боротьбі з хворобами тварин за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) (запис в трудовій книжці № 2).

03.12.1991 року позивач прийнята на посаду лаборанта ІІ категорії хіміко-міко-

токсикологічного відділу Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Хмельницької області, а з 01.04.2000 року на посаді лаборанта І категорії, що підтверджується записами в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 . (запис в трудовій книжці № 3).

04.02.1997 року ОСОБА_1 звільнена з посади лаборанта ІІ категорії хіміко-міко-токсикологічного відділу Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Хмельницької області та одночасно зарахована на посаду лаборанта ІІ категорії станції по боротьбі зі сказом тварин в зв`язку зі зміною штатного розпису (запис в трудовій книжці № 4).

01.04.2000 року в зв`язку зі зміною штатного розпису рахувати лаборанта ІІ категорії станції по боротьбі зі сказом тварин ОСОБА_1 - лаборантом І категорії (запис в трудовій книжці № 5).

29.08.2008 року ОСОБА_1 було призначено в порядку переводу лаборантом І категорії станції по боротьбі зі сказом Хмельницької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини (ХРДЛВМ).

01.01.2015 року ОСОБА_1 було переведено на посаду лаборанта ветеринарної медицини 1 категорії сектору реєстрації патологічного матеріалу та видачі результатів досліджень ХРДЛВМ (запис № 7 в трудовій книжці).

15.02.2018 року згідно з наказом Держпродспоживслужби за № 355 від 31.10.2017 року установу «Хмельницька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини» було перейменовано у «Хмельницька регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби» (запис № 8 в трудовій книжці).

31.01.2019 року посада ОСОБА_1 - лаборант ветеринарної медицини 1 категорії було перейменовано на посаду лаборант (ветеринарна медицина) 1 категорії сектору реєстрації патологічного матеріалу та видачі результатів досліджень патоморфологічного відділу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби (запис № 9 в трудовій книжці).

03.04.2023 року ОСОБА_1 переведено на посаду лаборанта (ветеринарна медицина) 1 категорії патоморфологічного відділу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби (запис № 10 в трудовій книжці).

02.10.2023 року назву посади ОСОБА_1 лаборант (ветеринарна медицина) 1

категорії змінено на лаборант 1 категорії патоморфологічного відділу (код класифікації професії 3212) (запис № 11 в трудовій книжці).

17.10.2024 року ОСОБА_1 переведено на посаду лаборанта 1 категорії відділу з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу (запис № 12 в трудовій книжці).

14.04.2025 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України, наказу № 81-к від 31.03.2025 року (запис № 13 в трудовій книжці).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про ветеринарну медицину» спеціалістами ветеринарної медицини є: лікарі та фельдшери ветеринарної медицини, які мають відповідний диплом та здійснюють діяльність з профілактики, оздоровлення, діагностики і лікування тварин, проведення ветеринарно-санітарної експертизи або іншу ветеринарну діяльність; ветеринарно-санітарнаекспертиза -це комплекс необхідних лабораторних та спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних), які проводяться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або офіційними ветеринарними лікарями, щодо безпечності продуктів тваринного походження, а на агропродовольчих ринках - і рослинного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, включаючи аналіз виробничої технології та технологічного обладнання щодо відповідності ветеринарно-санітарним заходам.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.

Згідно ст.62 Закону, лабораторії на ринках (агропродовольчих ринках) є структурними підрозділами відповідних державних установ ветеринарної медицини, що діють на підставі положень, затверджених Департаментом.

Діяльність Державної лабораторії ветеринарно - санітарної медицини на ринку регламентована Положенням «Про Державну лабораторію ветеринарно- санітарної медицини» затверджену наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 15.04.2002р. №16, у п.1.4 та п.1.6 якої встановлено, що безпосередньо державний ветеринарно-санітарний контроль на ринках здійснюють лише спеціалісти ветеринарної медицини державних лабораторій або інших державних установ ветеринарної медицини.

У штат лабораторії входять лікарі ветеринарної медицини, фельдшери (лаборанти) ветеринарної медицини.

Призначення на посади спеціалістів лабораторії здійснюється за умови дотримання вимог, встановлених п.1.8 цього положення, зокрема, на посаду лаборанта призначається спеціаліст ветеринарної медицини.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 07.11.2006р. № 653 впроваджено із 01 березня 2007р. довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 79 «Ветеринарна діяльність», який затверджений Міністерством аграрної політики України та погоджений Міністерством праці та соціальної політики України і Державним департаментом ветеринарної медицини, які є обовязковим для застосування відповідно до Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуску 1.

За визначенням кваліфікаційної характеристики, за посадовими обовязками лаборант ветеринарної медицини відбирає зразки продукції тваринного, рослинного та біохімічного походження, необхідні для проведення відповідних досліджень, приймає, реєструє, готує матеріал для дослідження, проводить його первинну обробку, виконує технічну роботу із розтину трупів, робить первинні посіви матеріалу та культур на живильні середовища, готує препарати для мікроскопічних та інших досліджень, готує розчини хімреактивів і фарб, живильні середовища. Центифугує та визначає рН розчинів. Асистує під час проведення досліджень. Проводить лабораторні та інші дослідження з метою оцінки якості та безпечності продукції тваринного походження, кормів і води.

Заходами матеріального забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини у відповідності до п. 4 ст. 102 Закону України «Про ветеринарну медицину» є визначення Кабінетом Міністрів України розмірів посадових окладів та порядку встановлення надбавок спеціалістам державних установ ветеринарної медицини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №972 затверджений порядок встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини, яким із 01 серпня 2007р. залежно від стажу роботи встановлені надбавки за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини, які проводять ветеринарно-санітарну експертизу на ринках.

При цьому пунктом 1 Порядку № 972 визначено, що надбавки за вислугу років установлюються з 1 серпня 2007 р. спеціалістам державних установ ветеринарної медицини залежно від стажу роботи в такому розмірі;

за стаж роботи понад 3 роки - розмір щомісячних надбавок до посадового окладу становить 10 %;

за стаж роботи понад 10 років - розмір щомісячних надбавок до посадового окладу становить 20 %;

за стаж роботи понад 20 років - розмір щомісячних надбавок до посадового окладу становить 30 %.

Відповідно до п. 2 даного Порядку надбавки за вислугу років установлюються спеціалістам державних установ ветеринарної медицини, які проводять лабораторно-діагностичні дослідження, ветеринарно-санітарну експертизу на ринках, лікувально-профілактичні роботи, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні і транспорті, крім тих, що одержують надбавки (доплати) за стаж роботи (вислугу років) на інших підставах відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 3 Порядку № 972 до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавок за вислугу років, серед іншого, зараховується час роботи в державних установах ветеринарної медицини на посадах, зазначених у переліку згідно з додатком.

Згідно з п. 5 Порядку № 972 надбавки за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини обчислюється з посадового окладу без урахування інших надбавок і доплат.

Надбавки виплачується спеціалістам ветеринарної медицини з дня прийняття на роботу за наявності стажу, який дає право на її одержання.

Нарахування та виплата надбавок проводиться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах коштів, передбачених на оплату праці за основним місцем роботи. Особам, які працюють за сумісництвом, зазначені надбавки не виплачується.

Згідно з Додатком до Порядку № 972 (Перелік посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, які проводять лабораторно-діагностичні дослідження, ветеринарно-санітарну експертизу на ринках, лікувально-профілактичні роботи, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні і транспорті), до вказаного переліку посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини віднесені, зокрема, фельдшери (техніки) ветеринарної медицини, лаборанти I категорії, фельдшери (техніки) ветеринарної медицини, лаборанти II категорії, фельдшери (техніки) ветеринарної медицини, лаборанти, молодший персонал ветеринарної медицини.

Відповідно до ст. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Типовим положенням про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватися доплати робітникам за умовами праці, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 № 387/22-78 (далі - Типове положення), визначено, що доплати за умови праці застосовуються на робочих місцях, на яких виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими, особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці. При цьому вказані доплати передбачені лише за неможливості усунення шкідливих виробничих чинників.

Конкретні розміри доплат за роботу в шкідливих і важких умовах праці встановлюються на основі атестації робочих місць пропорційно фактично відпрацьованому часу в несприятливих умовах праці (згідно з підпунктом 1.7 Типового положення).

Розмір доплат за шкідливі умови праці обраховують у відсотках до тарифної ставки (окладу):

- на роботах із важкими та шкідливими умовами праці - 4, 8, 12%;

- на роботах із особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці - 16, 20, 24%.

Віднесення робіт до категорії зі шкідливими та важкими умовами праці здійснюється за результатами атестації відповідних робочих місць за умовами праці в Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України і Головним державним санітарним лікарем України від 01.09.1992 № 41.

ОСОБА_1 з 09.03.1989 року і до дати звільнення (14.04.2025 року) працювала на посадах спеціалістів ветеринарної медицини, передбачених Додатком до Порядку № 972 (лаборант ІІ категорії та лаборант І категорії).

Крім того, як вбачається з диплому ОСОБА_1 , позивач має освіту за спеціальністю «Ветеринарія» та кваліфікацію «ветеринарний фельдшер».

ОСОБА_1 , з 01.01.2007 року по 14 квітня 2025 року здійснювалися нарахування заробітної плати з наступними складовими:

1) доплата за шкідливі умови праці (24 % від окладу) - нараховувалася позивачу у період з січня 2007 року по жовтень 2024 року включно, за виключенням вересня місяця 2007 року, та періоду з листопада 2024 року до дати звільнення 14.04.2025 року;

2) надбавка за вислугу років - за весь період роботи позивача на посаді лаборанта І категорії ветеринарної медицини нараховувалася позивачу лише у період з жовтня 2007 року по березень 2008 року включно.

Згідно з наданою відповідачем Посадовою інструкцією лаборанта І категорії відділу з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби (відповідно до к. п. 3212) від 01.11.2024 р. (копія додається) до завдань та обов`язків позивача відносилися, зокрема, наступні (Розділ ІІ Інструкції):

1) приймає патологічний матеріал, відповідно до супровідних документів;

2) проводить первинний огляд патологічного/біологічного матеріалу, що надійшов на дослідження. а саме:

- чи підлягають зразки (патологічного/біологічного матеріалу) реєстрації для проведення лабораторних досліджень;

- чи відповідають зразки наданому опису згідно супровідних документів;

- чи описані необхідні дослідження достатньо докладно.

3) при виявленні невідповідності матеріалу в процесі роботи повідомляє завідувача відділу;

4) проводить реєстрацію зразків, що надійшли на дослідження у програмі Lims Браво, надсилає в електронному та паперовому вигляді завдання по відділах.

5) ідентифікує зразки;

6) повідомляє відділи про надходження матеріалу на дослідження в телефонному режимі;

7) співпрацює з замовниками (надання усної інформації), за потреби його спілкування з іншими відділами, повідомляє їх;

8) направляє на виписку рахунків (при надходженні комерційних досліджень);

9) контролює ведення журналу реєстрації відвідувачів (Ф 6.3/02-01);

10) веде журнал видачі протоколів випробувань патологічного/біологічного матеріалів та експертних висновків (Ф7.8/01-10);

11) слідкує за санітарним станом і своєчасним знезараженням свого робочого місця після реєстрації патологічного матеріалу;

12) проходить у встановленому законодавством порядку періодичні медичні огляди;

13) дотримується правил роботи з патологічним/біологічним матеріалом;

14) дотримується правил охорони праці, виробничої санітарії, електро та пожежної безпеки;

15) дотримується виконання вимог діючих методик, дотримується режиму роботи і техніки безпеки в відділі;

16) слідкує за недопущенням сторонніх осіб на територію лабораторії (відповідно до камер відеоспостереження);

17) дотримується умов конфіденційності;

18) уникає залучення до будь-якої діяльності, яка б знизила довіру до компетентності лабораторії, неупередженості чи об`єктивності її діяльності тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за посадою і за характером виконуваної фактично роботи у визначених посадовими обов`язками повноважень, посада лаборанта лабораторії державної ветеринарно - санітарної медицини віднесена до категорії спеціалістів ветеринарної медицини, яким згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. N 972 встановлені надбавки за вислугу років.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по виплаті складових заробітної плати, а саме: за надбавкою за вислугу років за період з 01.08.2007 року по 14.04.2025 року та за доплатою за шкідливі умови праці за цей же період в загальному розмірі 150 348,36 грн., з яких 143 766,60 грн. - борг по надбавці за вислугу років за вказаний період, і 6 581,76 грн. - борг по доплаті за шкідливі умови праці. Вказане підтверджується розрахунком заборгованості, який здійснений позивач. При цьому, суд враховує, що відповідачем не надано до суду контрррозрахунок на спростування вимог позивача.

Ст. 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Разом з тим, встановлено, що надбавка за вислугу років та доплата за шкідливі умови позивачу не нараховувалась, що становить 150 348,36 грн. За таких обставин суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача 172702,59 грн., за період з 01.01.2008 року по 31.05.2025 року.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує, що статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід стягнути з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій надбавці за вислугу років в розмірі 143766 гривень 60 копійок, невиплачену доплату за шкідливі умови праці в розмірі 6581 гривні 76 копійок, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (інфляційні втрати) в розмірі 172702 гривні 59 копійок та моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 1781 гривню 62 копійки сплоченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 246, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 95 КЗпП, Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про ветеринарну медицину», Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Постановою КМУ від 25.07.2007 року №972 «Про затвердження порядку встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій надбавці за вислугу років в розмірі 143766 гривень 60 копійок, невиплачену доплату за шкідливі умови праці в розмірі 6581 гривні 76 копійок, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (інфляційні втрати) в розмірі 172702 гривні 59 копійок, а всього 323050 гривень 95 копійок.

Стягнути з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 гривень та 1781 гривню 62 копійки сплоченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає в АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Хмельницька регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби, ЄДРПОУ 00712108, місцезнаходження: м. Хмельницький вул. Сіцінського, 26.

Повний текст рішення складено 30.06.2026 року.

Суддя: