Рішення № 137864157, 01.07.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/342/26

Провадження № 2/559/890/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

01 липня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 12.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №.11.04.2025-100002749. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн. строком на 217 днів. Процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом застосовується протягом перших 3 чергових періодів. Процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом застосовується протягом періодів, наступних за черговими періодами. Комісія за надання кредиту становить 270 грн. 13.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору, якою сторони погодили збільшити суму кредиту до 5500 грн., та в подальшому 14.04.2025 укладеною Додатковою угодою сума кредиту була збільшена до 7200 грн. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 22865 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7200 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 10121 грн., комісії - 648 грн., додаткової комісії - 1296 грн. та неустойки - 3600 грн., яку і просив стягнути з відповідачки, а також сплачений судовий збір.

Відповідачка правом на подання відзиву у встановлений строк не скористалася.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14.05.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі, про що зазначив у позовній заяві.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, судові документи направлялися за останньою відомою зареєстрованою адресою проживання останньої, однак на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «За вказаною адресою адресат відсутній». Крім того, про час та місце розгляду справи повідомлена шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті Судова Влада України. Заяв та клопотань не надала, відзиву не надіслала, про причини неявки не повідомила, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 12.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №.11.04.2025-100002749, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Даний Договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та Підтвердження позичальника про укладення кредитного договору. Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 3000 грн., строком на 217 днів на умовах сплати процентів за користування кредитом: Процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом застосовується протягом перших 3 чергових періодів. Процентна ставка «Економ» 0,5% за один день користування кредитом, застосовується протягом чергових періодів, наступних за тими, у яких застосовується ставка «Стандарт». Комісія за надання кредиту становить 270 грн. Комісія за обслуговування кредиту - 270 грн. у кожному з двох чергових періодів. Неустойка: 45 грн., за кожен день невиконання зобов`язання. Дата повернення кредиту 14.11.2025 (а.с.13-15).

Згідно Додатку №1 до Договору, сторонами погоджено «Графік платежів» та визначено розмір та дату внесення позичальником платежів (а.с.15 зворот).

ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 3000 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з яким ТОВ «Споживчий Центр» було укладено Договір про надання послуг переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 (а.с.19-21,24).

13.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору, якою сторони погодили внести зміни у договір: позичальнику надається другий транш у розмірі 2500 грн., відтак сума кредиту становить 5500 грн.; строк на який надається кредит становить 216 днів; комісія за надання додаткового траншу становить 225 грн.; комісія за обслуговування кредиту встановлюється у розмірі 495 грн. та сплачується у 2 та 3 черговому періодах неустойка: 82,50 грн., за кожен день невиконання зобов`язання. Також сторонами погоджено новий «Графік платежів» відповідно до укладеної Додаткової угоди (а.с.16-17).

Отримання ОСОБА_1 коштів у розмірі 2500 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішність операції (а.с.26).

В подальшому, 14.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено ще одну Додаткову угоду до Договору якою сторони погодили внести зміни у договір: позичальнику надається третій транш у розмірі 1700 грн., відтак сума кредиту становить 7200 грн.; строк на який надається кредит становить 215 днів; комісія за надання додаткового траншу становить 153 грн.; комісія за обслуговування кредиту встановлюється у розмірі 648 грн. та сплачується у 2 та 3 черговому періодах; неустойка: 108 грн., за кожен день невиконання зобов`язання. Також сторонами погоджено новий «Графік платежів» відповідно до укладеної Додаткової угоди (а.с.17-18).

ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 1700 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішність операції (а.с.23).

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 22865 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7200 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 10121 грн., комісії - 648 грн., додаткової комісії - 1296 грн. та неустойки - 3600 грн. Такий розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору за період з 12.04.2025 по 14.11.2025 (а.с.25).

IV. Норми права, які застосував суд.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно ізст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісіями за обслуговування кредиту суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до п. 1.4 Додаткової угоди до Договору під час користування кредитом товариство надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, за надання яких встановлена плата у розмірі 648 грн. у кожному з двох чергових періодів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

«Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача» - ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-1746цс16, та в постанові від 4 червня 2018 року, справа № 758/8481/15-ц, з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд робить висновок, що 12.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням Договору про надання кредиту. Згідно вказаного Договору відповідачці було надано кредит у розмірі 3000 грн. строком на 217 днів. В подальшому, укладеними Додатковими угодами від 13.04.2025 та 14.04.2025 сума кредиту була збільшена до 72000 грн. ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. Розрахунок заборгованості в частині стягнення тіла кредиту, комісії за надання кредиту та відсотків повністю відповідає умовам Договору про надання кредиту: нарахування проценті здійснювалось за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до закінчення дії кредитного договору лише на залишок неповернутої суми. Крім того, відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку товариству не повернуті, тож позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, комісії та нарахованих відсотків.

Щодо стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредиту у розмірі 1296 грн. згідно кредитного договору №.11.04.2025-100002749, суд враховує чинну судову практику і положення законодавства про захист прав споживачів, про що детально вказано в розділі IV: включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за послуги, що супроводжують кредит, є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд вважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час. Враховуючи наведене, суд вважає, що стягнення з відповідача неустойки в період дії правового режиму воєнного стану, суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. При цьому, твердження представника позивача у позовній заяві, що до спірних правовідносин підлягають до застосування норми ЗУ «Про споживче кредитування» як спеціального закону, а не положення ЦК України, судом відхиляються. Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки про те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)). Тому, в цій частині суд відмовляє у задоволені позовної вимоги.

У підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2092,31 грн. (17969 грн. х 2662,40 грн./ 22865 грн.)

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково: стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором 11.04.2025-100002749 від 12.04.2025 у розмірі 17 969 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2092 (дві тисячі дев`яносто дві) гривні 31 копійка.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

Представник позивача: адвокат Кузьменко Максим Віталійович, РНОКПП НОМЕР_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.Ю. Жуковська