Ухвала суду № 137863337, 25.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.06.2026Справа № 643/16207/19 Провадження № 1-кп/554/564/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«25» червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст. 189, ч.4 ст.190, ч.1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.190 КК України,

ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст. 189, ч.4 ст.190, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187 КК України.

Ухвалою суду від 26 грудня 2025 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження та повернення обвинувального акту немає, вказане кримінальне провадження підсудне цьому суду, а тому можливо призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Також прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави. Обґрунтованість подання саме таких клопотань визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, оскільки, перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, а саме за злочини, які їм інкриміновані, зокрема за ч.4 ст.187 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, а тому останні можуть ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення їм кримінального покарання за скоєні злочини. Також обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків, анкетні дані яких їм відомі, з метою зміни ними показів на їх користь, що унеможливить об?єктивний судовий розгляд провадження. В обвинувачених відсутні міцні соціальні зв?язки, офіційно останні не працевлаштовані, обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

Потерпілий ОСОБА_12 в підготовче судове засідання не з?явився, від нього надійшла заява про проведення судового засідання 25.06.2026 без його участі.

Потерпілий ОСОБА_13 в підготовче судове засідання не з?явився, згідно листа начальника Центрального управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ №116/2/1/27741 від 13.04.2026, за даними у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів станом на 06.04.2026 року ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виключений з військового обліку 30.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми та оголошені померлими.

Інші потерпілі в підготовче судове засідання не з?явились, з невідомих суду причин, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що воно необґрунтоване, ризики, зазначені в ньому відсутні. Прокурор протягом всього часу розгляду кримінального провадження нових ризиків не наводить, одні й ті ж самі ризики переписуються кожен раз. Ухилятись від суду він не збирається, впливати ні на потерпілих, ні на свідків намірів немає. В матеріалах справи є докази, що у прокурора не було повноважень на проведення слідчих дій по кримінальному провадженню. Крім того, відносно нього вже було закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення за ч.2 ст. 263 КК України, а прокурор, не дивлячись на вказане, обґрунтовує клопотання, в тому числі і вчиненням кримінального правопорушення, передбаченим ч.2 ст. 263 КК України. Прокурор прострочив строки подання клопотання визначені в ст. 199 КПК України. Він перебуває під вартою понад 6 років, за цей час всі ризики сплили.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_11 заперечував щодо призначення справи до судового розгляду, заперечував проти продовження тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на більш м?який, не пов?язаний із триманням під вартою. Вважає клопотання прокурора необґрунтованим, ризики, нічим не підтверджені.Клопотання складено лише на підстав суб?єктивної думки прокурора. В ОСОБА_7 є родичі, він підтримує з ними зв?язки, що свідчить про наявність міцних соціальних зв?язків. Ризик впливу на потерпілих та свідків не доведений. Ніхто з них за цей час не повідомив щодо впливу.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував щодо призначення справи до судового розгляду, також заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що ризики, зазначені в клопотанні не підтверджені. Просив застосувати до нього більш м?який запобіжний захід, не пов?язаний із триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_10 щодо призначення справи до судового розгляду покладався на розсуд суду, підтримав доводи свого підзахисного щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу. Зазначив, що ризики, зазначені в клопотанні, необґрунтовані. Просив застосувати до ОСОБА_6 більш м?який запобіжний захід, не пов?язаний із триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_9 заперечував щодо призначення справи до судового розгляду. Також заперечував щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з підстав не відповідності клопотання вимогам ст. 199 КПК України, відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також від захисника обвинуваченого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_9 надійшло клопотання про повернення застави, оскільки обвинувачений став на шлях виправлення, після звільнення із СІЗО ОСОБА_15 зареєстрував ТОВ «Нове життя», вже, як директор, уклав декілька угод про представництво інтересів громадян України щодо здійснення консультації останніх та юридичного супроводу. В судовому засідання підтримав заявлене клопотання просив змінити запобіжний захід та повернути заставу.

Обвинувачений ОСОБА_14 заперечував щодо призначення справи до судового розгляду, заперечував щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , повідомив, що може взяти обвинувачених на поруки. Підтримував клопотання свого захисника щодо повернення застави.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, клопотання захисника ОСОБА_9 , думку обвинувачених та їх захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, тому підстави для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України, відсутні.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8 ч. 1 ст. 284 КПК України або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення, відсутні.

Кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду міста Полтави відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 06.03.2022 року № 2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану».

Підстав для проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.

Визначено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Доводи сторони захисту про неможливість проведення підготовчого судового засідання та вирішення питання про призначення кримінального провадження до судового розгляду за відсутності потерпілих суд відхиляє.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 314 КПК України, підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

З аналізу вимог ст.ст. 314, 315 КПК України вбачається, що завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, ефективність якого залежить від повноти, всебічності та ретельності його підготовки.

Для цього в підготовчому судовому засіданні суд визначає, чи підсудне йому дане кримінальне провадження, чи немає підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 5-8,10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України, чи відповідає вимогам закону обвинувальний акт, затверджує угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним або угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним або відмовляє в затвердженні угоди, якщо така угода надійшла разом з обвинувальним актом, доручає представнику органу апробації скласти досудову доповідь.

Потерпілі належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, потерпілий ОСОБА_12 направив суду заяву про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності, підстав ставити під сумнів належність та допустимість поданої заяви немає, потерпілий ОСОБА_13 , згідно даних Центрального управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ станом на 06.04.2026 року виключений з військового обліку 30.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер або визнаний в установленому законом порядку безвісно відсутнім та оголошено померлим.

Враховуючи практику застосування судами законодавства України, яким передбачено захист прав потерпілих від скоєних злочинів, викладену в постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02 липня 2004 року, суди зобов?язані вживати всіх можливих заходів до забезпечення участі потерпілого в судовому засіданні з метою з`ясування всіх обставин справи та захисту його прав і законних інтересів.

Судом такі заходи були вжиті належним чином, а тому подальше відкладення підготовчого судового засідання через неявку потерпілих триватиме невизначений строк, що безумовно вплине на дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, що є одним з основоположних принципів кримінального провадження та гарантією швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду кримінального провадження, який закріплений у ст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Про обов`язковість дотримання розумного строку розгляду кримінальних проваджень неодноразово наголошував та встановлював порушення і Європейський суд з прав людини (справи «Смірнова проти Росії» від 24 липня 2003 року, «Вітрук проти України» від 16 вересня 2010 року, «Юртаєв проти України» від 31 січня 2006 року та інші).

Таким чином, порушення вимог ст. 28 КПК України вплине на права інших учасників кримінального провадження, в тому числі самих обвинувачених, які мають право, щоб обвинувачення щодо них в найкоротший строк стало предметом судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання вимог ст. 28 КПК України, суд прийшов до висновку про можливість проведення підготовчого судового засідання без особистої участі потерпілих.

Таким чином, всі питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Відповідно до ч.2 ст. 314-1 КПК України, досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Таким чином, складення досудової доповіді по вказаному кримінальному провадженні, з урахуванням вимог ч.2 ст. 314-1 КПК України, не передбачена.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ПРОКУРОРА ПРО ПРОДОВЖЕННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИДІ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

З вимог ч. 1 ст. 131 КПК України вбачається, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.

Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. ч. 1-5, 7 ст. 194 КПК України).

З вимог ч.ч. 4, 5 ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченим раніше застосованих до них запобіжних заходів, суд враховує, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом?якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Відносно останніх на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави, зокрема обвинувачений ОСОБА_6 з 17.09.2019, обвинувачений ОСОБА_7 з 02.09.2019 утримуються під вартою.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 06.05.2026 обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

За вчинення інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до п?ятнадцяти років з конфіскацією майна (ч.4 ст. 187 КК України).

Тому, суд вважає, що прокурором доведений ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, оскільки, перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, можуть ухилятися від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення їм кримінального покарання за скоєні злочини. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.

Також обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків, анкетні дані яких їм відомі, з метою зміни ними показів на їх користь, що унеможливить об?єктивний судовий розгляд провадження. Так, судовий розгляд кримінального провадження не розпочався, потерпілі та свідки не допитувались, а тому вказаний ризик є таким, що може справдитись. Такі обставини вказують на те, що ризик впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні досить високий та такий вплив є реальним і може зашкодити судовому розгляду кримінального провадження. Тому такий ризик досі виправдовує застосування запобіжного заходу.

Наявний ризик і того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останній неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, вчинив інкриміновані йому злочини, перебуваючи на іспитовому строці за вироком Московського районного суду м. Харкова від 19.12.2017 р.

Таким чином, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а відносно ОСОБА_7 ще й ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні і суд погоджується з доводами прокурора щодо їх наявності, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Щодо наявності інших ризиків, передбачених п.п. 2,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то прокурором дійсно такі ризики необґрунтовані, адже на сьогодні досудове розслідування завершено більше 6 років тому, всі докази, речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення зібрані, більш того, вони знаходяться в суді в матеріалах кримінального провадження. З клопотання прокурора не зрозуміло, на підставі яких доказів сторона обвинувачення однозначно стверджує, що обвинувачені можуть знищити, сховати або спотворити речі чи документи, необхідні для кримінального провадження. Сторона обвинувачення не наводить доказів і на підтвердження того, що обвинувачені можуть іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків, а обвинуваченого ОСОБА_7 ще й можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні можуть вдатися до відповідних дій.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання їх винуватими, особи обвинувачених, фактичні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, що свідчить про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілих.

Крім того, слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду, значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченим вчинити спроби ухилення від суду.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 про невідповідність поданих клопотань вимогам ст. 199 КПК України в частині строку подачі клопотань на розгляд суду, не є такими, які безумовно дають підставу для відмови у розгляді клопотання, оскільки ВС у своїх постановах неодноразово наголошував, що факт недотримання цього строку стороною обвинувачення не пов?язує обов?язк суду відмовити у задоволенні клопотання.

З урахуванням вимог ч.3 ст. 315 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, обставинам вчинення ними вказаних злочинів, вагомості наявних доказів по кримінальному провадженню, тяжкості покарання, що загрожує, у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, особі обвинувачених, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинувачених від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились. Обрання більш м?яких запобіжних заходів, не пов?язаних із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинувачених в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраних обвинуваченим запобіжних заходах у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов?язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вимогами ч.4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Разом з тим, враховуючи значну тривалість судового провадження (більше 6 років), викликаного його складністю, багатоепізодністю, кількістю учасників кримінального провадження, зміною підсудності в 2022 році, через що розгляд кримінального провадження розпочався спочатку, новим розглядом кримінального в суді першої інстанції через скасування вироку суду апеляційною інстанцією, фактичними обставинами кримінального провадження тощо і часу, який минув з моменту прийняття рішення про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою (більше 6 років), суд вважає можливим визначити обвинуваченим альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч.5 ст. 182 КПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, тобто був достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечучи будь-яким яким чином не перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув?язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Сума шкоди у кримінальному провадженні може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями, як то серйозність вчиненого злочину, ризик втечі тощо.

Суд звертає увагу, що положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 складає 3 328 грн.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в тому числі і розміром завданої майнової шкоди, майнового та сімейного стану обвинувачених, інших даних про осіб обвинувачених, ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, вимог п.3 ч.5 ст. 183 КПК України, яка встановлює, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відсутності виключних випадків при яких застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, покладених на неї обов`язків, а отже відсутності підстав для визначення застави у розмірі, який перевищує розмір, визначений в п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, враховуючи стадію судового провадження та її тривалість через об?єктивні причини, суд приходить до висновку, що у даному випадку розмір застави раніше визначений судом у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 складає 3 328 грн.) на сьогодні становить 266 240 грн. який, на думку суду, буде цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов?язків по кримінальному провадженню, і перспектива втрати такого грошового забезпечення, у випадку порушення обвинуваченими встановлених обов?язків, послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з їх сторони будь-яке бажання переховуватися від суду, впливати на потерпілих та/або свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.

Даних щодо неспівмірності такого розміру застави обставинам кримінального провадження та особам обвинувачених матеріали кримінального провадження не містять.

Саме такі розміри застави, на думку суду, з одного боку, є такими, які утримують обвинувачених від намірів та спроб порушити покладені на них обов?язки, тобто будуть достатнім стримуючим фактором для обвинувачених, щоб не здійснити втечу чи будь-яким яким іншим чином не перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, а з іншого не будуть такими, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого їх ув?язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Крім того, в порядку частини п?ятої статті 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених обов?язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони зареєстровані та/або проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ЗАХИСНИКА ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗАСТАВИ

Згідно з ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків (ч.3 ст. 182 КПК України).

Відповідно до вимог п.п. 8, 11 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Відповідно до ч.1 ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15, передбачений порядок їх повернення, а також звернення в дохід держави.

28 січня 2026 року суддею Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 28 березня 2026 року, включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 432 640 грн.

Згідно листа начальнику ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» О. Домашова від 11.02.2026 №15/06-2/1271/Дм-26, за Вх.№11941 від 03.03.2026 року, суд повідомлено, що згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №03/988/2026-вих від 09.02.2026 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області 06.02.2026 року надійшли кошти як запобіжний захід (застава) за ОСОБА_5 відповідно до ухвали Шевченківського райсуду м. Полтави від 28.01.2026 у розмірі 432640 грн.

Відповідно до копії платіжної інструкції №553 заставодавцем є АБ СЧ (Адвокатське бюро «Сергій Черновал»), підпис платника ОСОБА_9 .

Згідно вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.

Суд наголошує, що застава є безстроковим запобіжним заходом, і КПК України не передбачено необхідності її продовження.

З аналізу вимог кримінально-процесуального законодавства вбачається, що з моменту внесення застави на підозрюваного/обвинуваченого покладаються обов?язки визначені ухвалою слідчого судді, суду строком на два місяці та не продовження цих обов?язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави і не являється підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.

Таким чином, на момент вирішення клопотання про повернення застави продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти процесуальні обов?язки, визначені ст. 194 КПК України.

Суд також наголошує, що у випадку застосування до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до положень ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, як у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді застави як основного запобіжного заходу, так і у випадку, коли заставу визначено в якості альтернативного запобіжного заходу до тримання під вартою.

Таким чином, внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного/обвинуваченого є актом доброї волі такої особи. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню. При цьому, відповідний статус заставодавця не вичерпується самим лише фактом внесення визначеної грошової суми, оскільки, погоджуючись внести заставу, особа автоматично погоджується мати відповідні обов`язки заставодавця протягом дії цього запобіжного заходу. Водночас така особа несе і ризик втрати внесених нею коштів у випадку невиконання підозрюваним/обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

З огляду на вищезазначене, у заставодавця відсутні підстави очікувати, що грошові кошти, внесені ним у якості застави за підозрюваного/обвинуваченого, будуть йому обов?язково повернуті у найкоротший термін за його бажанням до припинення дії цього запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, судове провадження триває, дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилася, клопотань відповідно до вимог ст. 201 КПК України про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на інший запобіжний захід на адресу суду не надходило, доводи адвоката ОСОБА_9 в обґрунтування необхідності повернення застави в розмірі 432 640 грн. визнані судом необґрунтованими, у зв?язку із чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення застави та відмову у задоволенні заявленого клопотання.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 314-316, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст. 189, ч.4 ст.190, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України, на «01» липня 2026 року о 10 годині 00 хвилин в приміщенні Шевченківського районного суду міста Полтави за адресою м. Полтава, вул. Навроцького, 5.

Судовий розгляд кримінального провадження проводити колегіально у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати прокурора, потерпілих, обвинувачених, їх захисників.

Клопотання процесуального прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 23 серпня 2026 року, включно, з визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді заставив розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 23 серпня 2026 року, включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

У разі внесення застави покласти на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обов?язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вони зареєстровані та/або проживають без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт/паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну.

Термін дії обов?язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 /два/ місяці, тобто до 25 серпня 2026 року.

Визначити строк дії ухвалив частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 серпня 2026 року, включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_9 про повернення застави відмовити.

Копію ухвали надіслати ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», до виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її проголошення.

У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_17

Судді: ОСОБА_18

ОСОБА_19