Ухвала суду № 137863196, 26.06.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ПОЛТАВИ

Справа № 553/2098/26

Провадження № 1-в/553/89/2026

У Х В А Л А

Іменем України

26.06.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника установи виконання покарань ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисника ОСОБА_7 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 24.01.2022 року вироком Полтавського районного суду Полтавської області за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.2 ст.125, ч.2 ст.162, ст.70,72 КК України до остаточного покарання у виді 7 років позбавлення волі,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_6 подав клопотання до суду про умовно-дострокове звільнення, посилаючись на те, що він засуджений відбуває покарання в державній установі «Полтавська виправна колонія (№64)». На момент подачі клопотання до суду відбув 5 років 4 місяці 21 день, відбув 3/4 строку покарання. За період відбування покарання має 15 заохочень, має одне стягнення, яке погашене в установленому прядку. В державній установі не працевлаштований, але відвідує гурток художньої самодіяльності в установі. За власною ініціативою залучається до додаткових неоплачуваних робіт та приймає участь у благоустрою установи та відділення. До суспільно корисної праці та до виконання покладених обов`язків ставиться сумлінно.

В судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_7 підтримав клопотання та просив його задовольнити, вважає, що засуджений довів своє виправлення та може бути звільнений умовно-достроково у відповідності до ст.81 КК України.

Засуджений ОСОБА_6 в судовому засіданні своє клопотання про умовно-дострокове звільнення підтримав, зазначив, що зробив для себе належні висновки, дуже шкодує про вчинене.

Представник ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» в судовому засіданні заперечував проти звільнення засудженого умовно-достроково, важаючи, що застосування умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_6 є передчасним..

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_6 , вважає що засуджений не довів своє виправлення.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, матеріали особової справи засудженого, приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п.2 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, а саме місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Частинами 1, 2 статті 81 КК України, передбачено, що до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

За змістом положень п.3 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Водночас, передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання і державні органи, які пов`язані із процесом виправлення та перевиховання засудженого та суд не мають підходити до цього питання формально.

Правова конструкція ст. 81 КК України дає надію засудженому на можливість дострокового звільнення від відбування призначеного судом покарання і стимулює його до зразкової поведінки і сумлінного ставлення до праці як обов`язкових умов для здійснення такої надії.

Щодо змісту критеріїв, зазначених у ч. 2 ст. 81 КК, "сумлінна поведінка і ставлення до праці", то вони мають засвідчити, що засуджений довів своє виправлення. Визначення таких критеріїв залежить не лише від тяжкості вчиненого злочину і даних про особу засудженого, а головним чином від наявності сумлінного додержання ним усіх вимог режиму місця відбування покарання і правил поведінки та людського спілкування у колективі, від сумлінного і активного виконання дорученої роботи, суворого додержання виробничої дисципліни, щирого каяття у вчиненні злочину тощо.

При цьому, вказаних ознак поведінка засудженого повинна мати протягом усього періоду відбування ним покарань і в усіх установах, де він перебував, а висновок суду про виправлення засудженого має ґрунтуватися на всебічному врахуванні вищенаведених даних та аналізу всього періоду відбутої частини строку покарання засудженим.

Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.

Отже, застосування до засудженого до позбавлення волі особи умовно-дострокового звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України є правом, а не обов`язком суду і має застосовуватись після ретельного дослідження усіх даних, які дозволять зробити всебічний і об`єктивний висновок про виправлення засудженого, виключить можливість помилки в застосуванні умовно-дострокового звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 засуджений 24.01.2022 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 15, ч.1 ст.115 ч.2 ст.125, ч.2 ст.162, ст.70,72 КК України до 7 років позбавлення волі, зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 24.12.2020 року по 23.01.2022 року. Вирок набрав законної сили 24.02.2022 року.

Суд констатує, що однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Вирішуючи дане питання суд насамперед враховує, що ОСОБА_6 відбуває покарання за вчинення умисних дій, які виразились у незакінченому замаху на вбивство, тобто у умисному протиправному заподіянню смерті іншій людині, у умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у незаконному проникненню до житла, вчинене із застосуванням насильства. Відповідно до вироку суду ОСОБА_6 винним себе визнав у вчинених ним злочинах.

Початок строку 24.01.2022 року, кінець строку 24.12.2027 року. Фактично відбутий строк покарання на момент подання клопотання становить 5 років 4 місяців 28 днів.

Під час утримання в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» засуджений ОСОБА_6 характеризувався негативно. Заохочень не мав. До дисциплінарної відповідальності притягувався один раз, стягнення погашено у встановленому законом порядку. До праці не залучався.

З 11.03.2022 року відбуває покарання в ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)». За час відбування покарання характеризується позитивно. До дисциплінарної відповідальності не притягувався. Адміністрацією установи заохочувався п`ятнадцять разів за виконання покладених обов`язків, додержання правил поведінки, встановлених Кримінально виконавчим кодексом України та правил внутрішнього розпорядку, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці.

Згідно ст. 118 КВК України добровільно, за власною ініціативою залучався до додаткових неоплачуваних робіт та приймав участь по благоустрою установи та відділення, до праці та до виконання покладених обов`язків ставився сумлінно. Утримує в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Роботи із самообслуговування виконує самостійно, має достатній рівень необхідних навичок. Виконує усі законні вимоги представників адміністрації.

Відповідно до ст. 123 КВК України реалізовані програми диференційованого виховного впливу «Професія», «Правопросвітництво» та «Підготовка до звільнення», до реалізації положень програм ставився неоднозначно. Засуджений пройшов курси підготовки до звільнення.

За період перебування в установі засуджений зайняв перше місце у конкурсі виставці «Незламна Україна» серед засуджених та осіб взятих під варту.

Згідно оцінки ризиків наведених у характеристиці на засудженого ОСОБА_6 вчинення повторного кримінального правопорушення має середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, та середній ризик ймовірної небезпеки для суспільства.

Разом з цим, згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_6 від 20.05.2026 року, з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики, засуджений ОСОБА_6 довів своє виправлення, а саме набрав 83 бали, але враховуючи, що у ході вивчення особи засудженого встановлено: позитивні зміни в його поведінці не мають достатньо сталого та переконливого характеру, а окремі прояви поведінки свідчать про формальний підхід до виконання вимог режиму відбування покарання, тяжкість вчиненого злочину та сукупність даних щодо поведінки засудженого протягом усього періоду відбування покарання комісія установи вважала передчасним застосування умовно дострокового звільнення.

Суд зазначає, що дійсно засуджений ОСОБА_6 має високі бали, 83 бали з оцінки ступеня виправлення засудженого, за період відбування покарання в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №64» 15 разів заохочувався, вину у вчинених злочинах визнає та є переможцем конкурсу виставки «Незламна Україна» серед засуджених та осіб взятих під варту.

При цьому, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_6 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним, і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі, оскільки з урахуванням особи засудженого, а саме характеру поведінки останнього, яка має ознаки формального підходу до виконання вимог режиму відбування покарання, відсутності визначених планів на майбутнє.

Застосування умовно-дострокового звільнення вимагає обов`язкової наявності двох підстав: матеріальної (ч.2 ст. 81 КК України) та формальної (ч.3 ст. 81 КК України). Єдність цих підстав є основою, за наявності, якої суд отримує можливість ухвалити рішення про зміну правового статусу засудженого.

При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого. Відомості про це повинні отримуватися з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує поданню про умовно-дострокове звільнення, а за весь час відбування ним покарання.

Відповідно до матеріалів особової справи, а саме рапорту № 06/105 від 24.03.2023 року, складеного Психологом відділу СВПР ОСОБА_8 , зазначено, що в ході індивідуальної бесіди із засудженим ОСОБА_6 , останнім було висловлено ненормальні судження та нав`язливі ідеї щодо вбивства родичів жінки. Наявні емоційні розлади, а саме не цікавиться почуттями інших, коли задавались питання сімейного характеру засуджений відповідав з холодом і байдужістю, а саме про доньку та рідну сестру.

Відповідно до психологічної характеристики на засудженого ОСОБА_6 , від 25.06.2026 року, засуджений за результатами оцінки ризиків вчинення повторного злочину має середній рівень. Прогноз адаптації до життя на свободі є несприятливим. У поведінці засудженого спостережуються ознаки маскування справжніх намірів, демонстративного дотримання встановлених норм та недостатньо щирого ставлення до оцінки вчинення злочину. Протягом тривалого часу він висловлював намір реалізувати свій задум до кінця, а зміна його позиції відбулася після виникнення підстав для застосування положень ст. 81 КК України, що не дає достатніх підстав вважати такі зміни стійкими та усвідомленими.

З огляду на встановлені судом обставини, а саме відсутності в поведінці останнього належного ступеню виправлення, необхідного для його умовно-дострокового звільнення, свідчить про відсутність, станом на 26 травня 2026 року, тобто на час звернення з даним клопотанням до суду, у засудженого ОСОБА_6 правових підстав для звернення до суду з клопотанням застосування про умовно-дострокове звільнення останнього, оскільки жодна з двох обов?язкових підстав (матеріальна та формальна), необхідних для застосування умовно-дострокового звільнення особи, в поведінці засудженого ОСОБА_6 наявні не були, що очевидно позбавляє суд можливості ухвалити рішення про зміну правового статусу засудженого.

На теперішній час суд приходить до переконливого висновку, що засуджений ОСОБА_6 своїми діями лише намагається стати на шлях виправлення. Проте, є передчасним вважати, що він на даний час досяг належного ступеня виправлення, безумовного і достатнього, для його умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі.

У зв`язку з цим, для того щоб дійти висновку, що засуджений дійсно став на шлях виправлення, необхідний більш тривалий час.

Таким чином, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого засудженим ОСОБА_6 злочину, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, його суспільно-небезпечний характер, конкретних обставин вчиненого злочину, особи засудженого, його поведінку за весь час відбування покарання, приводять суд до висновку про недоведеність виправлення засудженого та відсутності підстав для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_6 ..

На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. ч. 2 ст. 376, 537,539 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання захисника про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом семи днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали складений та оголошений 01.07.2026 року о 8.15 год.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА_1