Ухвала суду № 137860756, 01.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1104/26

1-кс/308/3412/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгород клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22025070000000125, відомості про яке внесено в ЄРДР 20.08.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

в с т а н о в и в:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про скасування арешту майна.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, від заявниці та слідчого надійшлт заявт про розгляд клопотання без їх участі.

Вирішуючи подане клопотання про скасування арешту, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження

Таким чином, досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, зокрема, направленням до суду обвинувального акту.

Отже, закон, серед іншого, пов`язує закінчення досудового розслідування зі вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акту.

Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК України, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування.

До цього слід додати, що законодавчі положення щодо можливості розгляду та вирішення питання про скасування арешту з майна стосуються усієї стадії досудового розслідування, не обмежуючись лише його завершенням, оскільки жодних винятків ч. 1 ст. 174 КПК України з цього приводу не містить.

Таким чином, слідчий суддя вважає за можливе здійснювати вирішення внеснеого клопотання по суті.

Частина 1 ст. 174 КПК України визначає підстави для скасування раніше накладеного арешту та суб`єктів, які вправі ініціювати питання про скасування відповідного заходу забезпечення.

Такими підставами є необґрунтованість раніше накладеного арешту та відсутність подальшої потреби для застосування арешту.

Слідчий суддя встановив, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.02.2026 по справі №308/1104/26 (провадження №1-кс/308/587/26) накладено арешт із забороною права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 07.01.2026 в ході проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , серед якого було:

-8 купюр номіналом 100 доларів США з такими номерами: LB64918264K, PB84074295A, PH00721116C, LG05651061C, PL72053152F, QC38177740A, IF71573147B, PL23440624Q;

-2 купюри номіналом 20 доларів США з такими номерами: MF47627020K, JL85771137F;

-1 купюра номіналом 5 доларів США з номером ML85585934C;

-5 купюр номіналом 20 ЄВРО з такими номерами: NA2508689629, SD5101880447, NB2723157954, NB1815419988, EA4956161095;

-31 купюра номіналом 100 ЄВРО з такими номерами: UD8069079411, VA3616029326, EA1541545561, UB5090783069, VA3384042644, EA7401543391, VA2617293908, UA5010060072, EA1756458793, VA3114867746, VA2615185928, VA3515458538, UA2061923475, EA1901334961, UD8101860975, VA2495406962, EA7370758972, VA4261753244, VA3443549708, VA2296401365, UD4074793704, EB4075005474, UD8062075629, VA4178857808, EA7370827417, EA1891304371, EA1901334862, VA4060259102, EA1839507967, EA7474515616, WA0180392887;

-4 купюри номіналом 50 ЄВРО з такими номерами: VA2607111551, RB2937225974, VC8863560522, RC0468441382 - які поміщені до сейф-пакету №160320892.

Постановляючи ухвалу про накладення арешту на майно у вказаній частині, слідчий суддя виходив з того, що застосування цього заходу забезпечення є необхідним для гарантування можливості подальшого застосування спеціальної конфіскації.

Слідчий суддя відхиляє посилання адвоката ОСОБА_3 на розписку, за якою ОСОБА_4 нібито отримала від ОСОБА_5 6 000 Євро, оскільки ця розписка не містить дати передачі грошових коштів, тоді як сама розписка датується лише 21.07.2026.

У той же час грошові кошти, про які йдеться у цьому клопотанні, арештовано під час обшуку 07.01.2026, тобто ця розписка не підтверджує походження вилучених коштів у іноземній валюті (Євро), про що помилково стверджує представник заявниці.

Посилання на те, що 745 доларів США є коштами, придбаними із залишків коштів від страхового відшкодування, є безпідставними, оскільки придбання іноземної валюти жодним чином документально не підтверджується.

Твердження представника ОСОБА_3 про незаконність обшуку та наявність підстав для витребування відеозапису слідчої дії є необґрунтованим, позаяк предметом доказування у даному випадку є виключно наявність підстав для скасування арешту, які передбачені ст. 174 КПК України.

Встановлення цих обставин є підставою для задоволення клопотання, тоді констатація їх відсутності зумовлює висновок про відмову в задоволенні відповідного клопотання.

Отже, розгляд цього клопотання не має собою на меті вирішення тих питань і в такому обсязі, про який стверджує адвокат, позаяк перевірка допустимості зібраних доказів є прерогативою насамперед суду на стадії судового провадження.

Випадки застосування спеціальної конфіскації унормовано ст. 96-2 КК України.

Так, за ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

За правилами ч. 5 ст. 96-2 КК України гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

За змістом ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Системний аналіз цитованого законодавства дає підстави для висновку, що накладення арешту для забезпечення можливості застосування спеціальної конфіскації допускається, у тому числі й на майно третіх осіб, зокрема, на грошові кошти. Обставиною, що виключає застосування спеціальної конфіскації є з`ясування ознак добросовісності набувача майна.

Таким чином, доводи про те, що спеціальна конфіскації в даному випадку беззастережно не підлягатиме застосування відносно майна ОСОБА_4 є безпідставним. Натомість ці обставини є предметом перевірки в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Аргумент адвоката ОСОБА_3 про те, що санкція за ч. 1 ст. 114-1 КК України не передбачає застосування конфіскації слідчий суддя вважає недоречним, оскільки накладення арешту здійснювалося для забезпечення спеціальної конфіскації, а конфіскації як виду покарання.

Слідчий суддя не погоджується із доводами про надмірну обтяжливість арешту, позаяк, накладаючи арешт, слідчий суддя констатував, що стороною обвинувачення на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Водночас доказів на підтвердження того, що ризики, які слугували підставою для накладення арешту, зменшилися або перестали існувати заявницею та її представником не подано.

Інших доводів, які би заслуговували на увагу, клопотання про скасування арешту не містить, з огляду на що його слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 22, 170-174 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання про скасування арешту відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1