Ухвала суду № 137860754, 01.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1104/26

1-кс/308/3411/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгород клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22025070000000125, відомості про яке внесено в ЄРДР 20.08.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

в с т а н о в и в:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про скасування арешту майна.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, від заявниці та слідчого надійшлт заявт про розгляд клопотання без їх участі.

Вирішуючи подане клопотання про скасування арешту, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження

Таким чином, досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, зокрема, направленням до суду обвинувального акту.

Отже, закон, серед іншого, пов`язує закінчення досудового розслідування зі вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акту.

Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК України, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування.

До цього слід додати, що законодавчі положення щодо можливості розгляду та вирішення питання про скасування арешту з майна стосуються усієї стадії досудового розслідування, не обмежуючись лише його завершенням, оскільки жодних винятків ч. 1 ст. 174 КПК України з цього приводу не містить.

Таким чином, слідчий суддя вважає за можливе здійснювати вирішення внеснеого клопотання по суті.

Частина 1 ст. 174 КПК України визначає підстави для скасування раніше накладеного арешту та суб`єктів, які вправі ініціювати питання про скасування відповідного заходу забезпечення.

Такими підставами є необґрунтованість раніше накладеного арешту та відсутність подальшої потреби для застосування арешту.

Слідчий суддя встановив, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.02.2026 по справі №308/1104/26 (провадження №1-кс/308/588/26) накладено арешт із забороною права на відчуження та розпорядження на майно, вилучене 07.01.2026 в ході проведення огляду місця події на паркувальному майданчику біля супермаркету «АТБ» та кафе «Львівські круасани» що за адресою: м. Ужгород, вул. Закарпатська, 47, а саме на:

-транспортний засіб марки «Форд Ренджер» р.н.з. НОМЕР_1 та ключі запалювання до нього.

Посилання адвоката ОСОБА_3 на те, що автомобіль не підлягає спеціальній конфіскації є недоречним, позаяк арешт на цей транспортний засіб накладався на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто для збереження речового доказу, а не для забезпечення можливості застосування спеціальної конфіскації.

З аналогічних міркувань слідчий суддя відхиляє доводи клопотання про те, що автомобіль не може бути конфіскований.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На переконання слідчого судді, за обставин цього кримінального провадження плин часу не нівелює значимості обставин вилучення згаданого автомобіля та жодним чином не спростовує відповідність автомобіля ознакам речового доказу, що підтверджується ухвалою про накладення арешту, яка є чинною, не скасована та породжує правові наслідки, на які вона спрямована.

Аргумент адвоката ОСОБА_3 про непропорційність арешту є необґрунтованим, так як будь-яких доказів з приводу негативних наслідків арешту слідчому судді не надано.

При цьому, твердження про наявність у заявниці наміру відчужити автомобіль, на думку слідчого судді, саме по собі є підтвердженням ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України.

Інших доводів, які би заслуговували на увагу, клопотання про скасування арешту не містить, з огляду на що його слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 22, 170-174 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання про скасування арешту відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1