Рішення № 137857121, 01.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Справа № 280/11139/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Величка Івана Івановича (вул. К. Левицького, 5/5, м. Львів, 79005), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника адвоката Величка Івана Івановича, до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01 січня 2023 року по 23 січня 2023 року, в розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01 січня 2023 року по 23 січня 2023 року, включно в розрахунку до 100000 грн. (сто тисяч гривень) на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за період з 01.01.2023 по 23.01.2023 позивач має право на нарахування і виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах. В той же час відповідач вчинив протиправну бездіяльність не нарахувавши та не виплативши таку винагороду.

Ухвалою від 22.12.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, витребувано у відповідача:

належним чином засвідчені копій документів щодо участі позивача у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 01 січня 2023 року по 23 січня 2023 року, як то: копію бойового наказу (бойове розпорядження), копію журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено напад), копію рапорту (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань;

інформацію про нараховану та виплачену позивачу за період з 01 січня 2023 року по 23 січня 2023 року додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

07.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що жоден військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 (правонаступником якої є позивач) не отримував додаткової винагороди із розрахунку 100 000 грн, за спірний період, оскільки ніхто не набув такого права. Крім того відповідачем встановлено, що інформація у довідку від 19.11.2025 року №1655/4/889, про участь позивача у відповідних заходах в період з 01.01.2023 по 23.01.2023, внесена помилково, про що проведена службова перевірка, висновки по якій будуть направлені додатково, після належного оформлення. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог або залишити позов без розгляду.

08.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він обґрунтовує дотримання позивачем строку звернення до суду.

12.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи матеріали службової перевірки, яка проведена саме по факту видачі довідки з невірними даними та відповідний наказ про результати перевірки.

Інших заяв (клопотань, пояснень тощо) від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 22 вересня 2022 року до 20 серпня 2023 року, проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДСК, з 31.07.2025 військові частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), А7373 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), А7374 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), А7375 (код ЄДРПОУ 26629735), А7376 (код ЄДРПОУ 26629741), переформовуються, а їх умовне найменування та ідентифікаційні коди анулюються.

Отже військова частина НОМЕР_2 з 31.07.2025, припинена як структурний підрозділ в/ч НОМЕР_1 .

Таким чином в/ч НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 .

В період з 01.01.2023 по 23.01.2023 позивач перебував у складі військової частини НОМЕР_2 на території Харківської області Чугуївського району Вовчанської міської територіальної громади.

Вищезазначені обставини визнаються сторонами і спір щодо них відсутній.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась йому додаткова винагорода у розмірі до 100 тисяч гривень щомісячно за період з 01 січня 2023 року по 23 січня 2023 року, за безпосередню участь у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в України» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє до теперішнього часу.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України (далі - КМ України) прийняв постанову від 28.02.2024 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами КМ України від 22.03.2022 №350, від 01.07.2022 №754, від 07.07.2022 №793, від 08.10.2022 №1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою КМ України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

Пунктом 1 Телеграми від 25.03.2022 №248/1298 Міністр оборони України визначив, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Згідно з пунктом 3 Телеграми №248/1298, райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Аналогічні за змістом положення містить окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29.

Позивач стверджує, що у спірний період під час проходження військової служби у відповідача (у військовій частині НОМЕР_2 ), він виконував обов`язки військової служби, у зв`язку із чим має право на додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вказана норма визначає що є виконанням обов`язку військової служби та поширює свою дію на всіх без виключення військовослужбовців як Збройних Сил України, так і інших військових формувань в цілому, незалежно від того де, коли та які завдання вони виконують в повсякденній діяльності, як в мирний час, так і в особливий період.

Разом з тим, пунктом 1 Постанови №168 чітко зазначено про те, що розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Суд наголошує, що для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі є сукупність підстав, а саме:

перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів;

бойовий наказ (розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань;

для відряджених військовослужбовців довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах надавати.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначені райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 січня 2023 року, зокрема і в Харківській області.

Відповідно до зазначеного наказу Вовчанська міська територіальна громада Чугуївського району Харківської області, де знаходився позивач у спірний період, не відносилась до району ведення воєнних (бойових) дій.

Позивач документально обґрунтовує свої вимоги наявністю у нього Довідки від 19.11.2025 року №1655/4/889 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Проте наказом командира в/чА4076 від 08.01.2026 №12 «Про результати службової перевірки правомірності видачі довідки про участь в бойових діях ОСОБА_1 » визнана недійсною та скасована.

Жодного іншого документу на підтвердження безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 01 січня 2023 року по 23 січня 2023 року сторонами не надано та такі документи в матеріалах справи відсутні.

Отже, доводи представника позивача про те, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01 січня 2023 року по 23 січня 2023 року не підтверджені документальними доказами та є недщоведеними.

Решта доводів позивача (представника позивача) висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 квітня 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Величка Івана Івановича (вул. К. Левицького, 5/5, м. Львів, 79005), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «01» липня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль