Ухвала суду № 137857024, 01.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3297/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу та витребування доказів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 21/8, код ЄДРПОУ 21661556), Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебуває адмінстративна справа за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якій, з урахуванням відмови від частини позовних вимог, просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в тому числі Представника Уповноваженого ВРУ з прав людини в Закарпатській області щодо:

- відсутності рішення за результатами запиту щодо призначення особистого прийому в режимі відеоконференції ОСОБА_2 ;

- ненадання відповіді на запит щодо доступу до публічної інформації від 05.05.2026 року;

- ненадсиланням повідомлення запитувачу про направлення запиту належному розпоряднику.

2. Зобов`язати усунути виявлені порушення шляхом:

- прийняття рішення за результатами запиту щодо призначення особистого прийому в режимі відеоконференції ОСОБА_2 ;

- надання відповіді на запит щодо доступу до публічної інформації від 05.05.2026 року;

- надсиланням повідомлення запитувачу про направлення запиту належному розпоряднику.

3. Визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради щодо:

- невчиненням обов`язкової дії з реєстрації запиту щодо доступу до публічної інформації в системі обліку публічної інформації;

- відповідальна особа (або структурний підрозділ) з питань доступу до публічної інформації не розглянула запит щодо доступу до публічної інформації;

- відповідальна особа (або відповідальний структурний підрозділ) не прийняв рішення за результатами розгляду запиту

- Виноградівська міська рада не надіслала ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду запиту в визначений запитувачем спосіб, а саме в електронному вигляді на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

4. Зобов`язати усунути виявлені порушення шляхом:

- реєстрації запиту щодо доступу до публічної інформації в системі обліку публічної інформації;

- розглянути запит уповноваженою особою;

- прийняти рішення за результатами розгляду запиту;

- надіслати відповідь на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі оригіналу електронного документа або належним чином засвідчену електронну копію паперових документів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно в ухвалі зобов`язано відповідачів надати належним чином завірені копії запитів ОСОБА_1 щодо доступу до публічної інформації та доказів надання відповідей на такі.

16 червня 2026 року до суду від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Виноградівської міської ради Закарпатської області надійшли відзиви на позовну заяву (вх.№№18590/26, 18605/25).

Виноградівською міською радою Закарпатської області не було надано жодних доказів до поданого до суду відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог:

1. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України прав людини, в тому числі Представника Уповноваженого ВРУ з прав людини Закарпатській області щодо:

- відсутності рішення за результатами запиту щодо призначення особистого прийому в режимі відеоконференції ОСОБА_2 ;

- ненадання відповіді на запит щодо доступу до публічної інформації від 05.05.2026 року;

- ненадсиланням повідомлення запитувачу про направлення запиту належному розпоряднику.

2. Зобов`язати усунути виявлені порушення шляхом:

- прийняття рішення за результатами запиту щодо призначення особистого прийому в режимі відеоконференції ОСОБА_2 ;

- надання відповіді на запит щодо доступу до публічної інформації від 05.05.2026 року;

- надсиланням повідомлення запитувачу про направлення запиту належному розпоряднику.

Ухвалою від 23 червня 2026 року судом продовжено позивачу строк для надання відповіді на відзив на позов до 29.06.2026 року включно.

24 червня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх. №19499/26) у якій заявив клопотання про застосування до Виноградівської міської ради Закарпатської області заходи процесуального примусу у зв`язку з ненаданням доказів по справі, та забезпечити виконання судової ухвали. Крім того, позивач заявив клопотання про витребування доказів від Виноградівської міської ради, а саме належним чином засвідчену копію листа Виноградівської міської ради Закарпатської області №02.1-24/59 від 22.06.2026 року.

25 червня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду від Виноградівської міської ради Закарпатської області надійшли докази, на виконання ухвали суду від 01 червня 2026 року. Зокрема було подано: лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Виноградіської міської ради (вх.№К-18.05.2026); заяву ОСОБА_1 щодо доступу до публічної інформації; лист Виноградівської міської ради Закарпатської області від 18.05.2026 року №02.1-24/53; звіт про проведення інформаційного аудиту у Виноградівській міській раді у 2026 році; скріншот екрану.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу та витребуванні доказів.

30 червня 2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому просить суд:

1. Встановити факт, що надані відповідачем документи не являються належним чином засвідченими копіями

2. Вжити заходів процесуального примусу з метою спонукання відповідача до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків.

3. Зобов`язати Виноградівську міську раду надати суду належним чином засвідчені копії або оригінали документів

4. З`ясувати наяність оригіналів документів у відповідача чи іншої особи.

Клопотання мотивує тим, що документи, подані Виноградівською міською радою на виконання ухвали суду від 01.06.2026, не є належним чином засвідченими копіями, оскільки не відповідають вимогам законодавства щодо засвідчення копій документів. На думку позивача, відповідачем не виконано вимоги ухвали суду про надання належним чином засвідчених копій документів, у зв`язку з чим він просить встановити факт неналежного засвідчення поданих документів, застосувати до відповідача заходи процесуального примусу, зобов`язати відповідача надати належним чином засвідчені копії або оригінали документів, а також з`ясувати наявність оригіналів таких документів у відповідача чи іншої особи.

Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе розглянути дане клопотання без участі представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши подане позивачем клопотання, матеріали справи та доводи сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року відповідачів було зобов`язано надати належним чином засвідчені копії запитів позивача щодо доступу до публічної інформації та докази надання відповідей на такі запити.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеної ухвали Виноградівською міською радою до суду подано документи, які судом долучено до матеріалів справи як письмові докази. Отже, вимога ухвали суду щодо подання витребуваних документів відповідачем виконана.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач зазначає, що подані відповідачем документи не є належним чином засвідченими копіями, оскільки не містять напису «Згідно з оригіналом», підпису уповноваженої особи, дати засвідчення копії та інших реквізитів, передбачених Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів, а тому, на думку позивача, відповідач не виконав вимоги ухвали суду.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а такі дані встановлюються, зокрема, письмовими та електронними доказами.

Згідно зі статтею 94 КАС України письмовими доказами є документи, що містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Учасник справи має право подавати письмові докази в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Водночас положення статті 99 КАС України визначають особливості подання та дослідження електронних доказів. Норми процесуального закону спрямовані насамперед на забезпечення можливості встановлення автентичності, походження та цілісності відповідного доказу, а не виключно на перевірку дотримання правил внутрішнього документообігу суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного та об`єктивного дослідження. Жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність їх сукупності оцінюються судом під час вирішення справи.

Таким чином, саме по собі посилання позивача на недотримання вимог Правил організації діловодства та архівного зберігання документів не свідчить автоматично про недопустимість поданих доказів у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Процесуальний закон не пов`язує допустимість письмового чи електронного доказу виключно з відповідністю порядку його оформлення вимогам відомчих нормативних актів з питань організації діловодства.

Суд також враховує сформований у практиці Верховного Суду підхід до оцінки електронних доказів, відповідно до якого визначальне значення має можливість встановити походження документа, його цілісність та достовірність, тоді як окремі недоліки оформлення не є самостійною підставою для визнання доказу недопустимим. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо автентичності документа суд вправі витребувати його оригінал або інші докази, які підтверджують його походження, однак самі по собі припущення про неналежне оформлення копії без наведення конкретних обставин, які ставлять під сумнів достовірність поданого документа, не можуть бути достатньою підставою для висновку про невиконання відповідачем ухвали суду.

Відповідно до частин сьомої, восьмої та десятої статті 44 КАС України документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а процесуальні документи в електронній формі скріплюються кваліфікованим електронним підписом учасника справи (його представника).

Згідно з частиною восьмою статті 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, подають процесуальні та інші документи в електронній формі виключно за допомогою цієї системи із застосуванням власного кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до пунктів Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС документи, що подаються через підсистему «Електронний суд», підписуються кваліфікованим електронним підписом особи, яка їх подає, а такий підпис забезпечує автентифікацію підписувача та підтверджує цілісність електронного документа.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 у справі №2340/4648/18 зазначив, що документи, які надходять до суду з використанням сервісу «Електронний суд», вважаються такими, що подані із застосуванням власного електронного підпису особи, яка їх подає. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №640/1374/19, у якій наголошено, що документи, подані через підсистему «Електронний суд», є такими, що подані у належний процесуальний спосіб.

Судом встановлено, що подані 25.06.2026 року докази, на виконання вимог ухвали, надійшли до суду через систему «Електронний суд», за електронним підписом начальника юридичного відділу - Андрашко О.С.

Отже, документи подані до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» та скріплені кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи відповідача. Отже, вони подані у спосіб, передбачений КАС України, а їх походження та особа подавача є встановленими. Сам по собі факт відсутності на сканованих копіях окремих реквізитів засвідчення паперової копії не свідчить про невиконання відповідачем ухвали суду та не є достатньою підставою для застосування заходів процесуального примусу. Питання належності, допустимості та достовірності поданих доказів підлягає оцінці судом відповідно до статті 90 КАС України під час вирішення справи по суті.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування до відповідача заходів процесуального примусу, суд зазначає, що відповідно до статей 144-149 КАС України такі заходи застосовуються з метою спонукання осіб до виконання процесуальних обов`язків у випадках їх невиконання або зловживання процесуальними правами.

Тобто застосування заходу процесуального примусу є правом, а не обов`язком суду і пов`язується з наявністю певних підстав і умов.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач подав документи на виконання ухвали суду, а наведені позивачем доводи не свідчать про умисне ухилення від виконання процесуальних обов`язків чи інше зловживання процесуальними правами, правові підстави для застосування заходів процесуального примусу відсутні.

Також суд не вбачає підстав для повторного витребування документів, оскільки позивачем не наведено конкретних обставин, які б об`єктивно ставили під сумнів автентичність чи походження поданих відповідачем доказів та обумовлювали необхідність їх повторного витребування саме в оригіналі або в іншій формі.

Відтак, подане позивачем клопотання не містить обґрунтування того, що документи, надані відповідачем, є сфальсифікованими, не відповідають оригіналам, були змінені або не походять від відповідних органів чи посадових осіб. Наведені позивачем доводи фактично зводяться до оцінки способу засвідчення копій документів та порядку їх виготовлення, що саме по собі не свідчить про недостовірність таких доказів і не спростовує факту виконання відповідачем ухвали суду про їх подання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлене клопотання є необґрунтованим, а тому задоволенню не належить.

Керуючись статтями 77, 80, 144, 145, 149, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЯ. М. Калинич