Ухвала суду № 137853130, 01.07.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1143/26

Номер провадження 2-о/383/44/26

УХВАЛА

01 липня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Адаменко І.М. в приміщенні Бобринецького районного суду Кіровоградської області, розглянувши клопотання заявника ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати у справі №383/1143/26 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Цуцман Н.Я. звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Разом з заявою представник заявника ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати у справі № 383/1143/26 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Законодавством встановлені конкретні умови, за наявності яких можливе звільнення від сплати судового збору, його відстрочення або розстрочення.

Підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду. При цьому, заява про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідну заяву, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Згідно з ч.1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.).

Згідно зі п. 3 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно, то наслідки залишення позовної заяви без руху застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

Як вбачається з поданого клопотання представника заявника, то ним не мотивовано причини звільнення заявника від судового збору, не надано жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про підстави звільнення заявника від судового збору, а також не додано належних доказів, які б підтверджували неможливість сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.

Керуючись ст.ст. 136, 260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити заявнику ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання про зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати у справі № 383/1143/26 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її складення.

Суддя І. М. Адаменко