Ухвала суду № 137852577, 30.06.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1175/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

відповідача ОСОБА_1 (поза межами приміщення суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.-щі Овідіополь, в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову в рамках заяви ОСОБА_2 , учасники справи : Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Єгор Олексійович, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Могила Марина Михайлівна про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, -

ВСТАНОВИВ :

26 липня 2024 року заявниця звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою, в якій просить суд, поновити їй процесуальний строк та переглянути рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 25.01.2023 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою судді Овідіопольського райсуду Одеської області Кириченка П.Л., в провадження якого були розподілені вказані матеріали цивільної справи від 27.08.2024 р. дана заява була прийнята до розгляду з відкриттям провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно розпорядження керівника апарату Овідіопольського райсуду Одеської області № 848/25 від 19.12.2025 р., виданого на підставі наказу голови суду № 08г-о/с від 01.12.2025 р. щодо відсторонення судді Овідіопольського райсуду Одеської області Кириченка П.Л. від здійснення правосуддя згідно рішення ВРП від 01.12.2025 р., в провадженні якого перебували вказані матеріали цивільної справи, останні, 22.12.2025 р. були перерозподілені в провадження судді Гандзій Д.М., ухвалою якого від 24.12.2025 р. прийняті до свого провадження в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання з викликом сторін на 12.03.2026 р. о 10:00 год.

Ухвалою від 30 квітня 2026 року закрито підготовче провадження за заявою ОСОБА_2 , учасники справи: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Єгор Олексійович, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Могила Марина Михайлівна, про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та призначено справу до судового розгляду на 30.06.2026 р. о 09:00 год.

15.06.2026 р. до суду надійшло клопотання представниці заявниці ОСОБА_2 , адвоката Дідуренко С.В. про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою суду від 05.08.2021 р. у виді арешту на майно : житловий будинок під. літ. А, житловою площею 51,2 кв. м., сарай під літ. Б, вбиральню під літ. В, 1-4 спорудження, загальною площею 100,2 кв. м та земельну ділянку площею 0,10 га, КН: 5123755300:02:005:0199, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 230995565 з забороною компетентним установам, які пов`язані з державною реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо реєстрації вказаного нерухомого майна.

В судове засідання заявниця та її представниця не з?явились, надіславши клопотання, в якому підтримали своє клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке просили розглянути без їх присутності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечував проти скасування заходів забезпечення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, стверджуючи, що розгляд спору щодо законності торгів щодо вказаного нерухомого майна у справі № 509/1175/21 ще триває, з огляду на заяву ОСОБА_3 проо перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, твердження її представниці про те, що потреба у забезпеченні її позову «відпала», не відповідає дійсності, адже саме позивачка ОСОБА_2 ініціювала перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами. Ухвалою суду від 27.08.2024 року було відкрито провадження № 8/509/4/26, розгляд якого наразі продовжується. Оскільки суд знову перевіряє правомірність торгів, спір не є завершеним, а скасування арешту до остаточного рішення суду за результатами цього перегляду буде суперечити ст. 158 ЦПК України. Також, відповідач ОСОБА_1 посилається на наявність касаційного перегляду за його скаргою у пов`язаній справі № 509/3195/24, в якій доля спірного майна наразі вирішується у Верховному Суді (справа № 509/3195/24, касаційне провадження № 61-7235ск26). Факт подання до розгляду скарги підтверджується Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2026 року. Скасування арешту, дозволить ОСОБА_2 відчужити будинок до винесення остаточного рішення ВС за наслідками розгляду його касаційної скарги на рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 20.03.2025 р. та постанову ОАС від 14.04.2026 р., які безпосередньо пов?язані одним предметом спору з даною справою, в якій ОСОБА_2 намагається переглянути рішення суду за нововиявленими обставинами, що ускладнить вирішення спору у випадку скасування арештів на нерухомість, так як заявниця ОСОБА_2 демонструє поведінку, що суперечить принципу добросовісності, а саме, в межах провадження № 8/509/4/26 вона заперечує остаточність судового рішення від 25.01.2023 р., а у клопотанні про зняття арешту посилається на нього як на «остаточне». Така маніпуляція процесуальними нормами можливо має на меті лише одне зняти обмеження з майна для його подальшого продажу третім особам до завершення всіх судових процесів.

Всі інші учасники судового процесу в судове засідання не з?явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, за виключенням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О., який просив суд, розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи - не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги - інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори - порушує право на участь у них та управлінні товариством тих його учасників, котрі не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Суд - не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

Особам, які беруть участь у справі - має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див. рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" - Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) - Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У законності концентровано виражена властивість права щодо протистояння сваволі в процесі впорядкування суспільних відносин. У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу (заходу). Це явище у повному обсязі може існувати тільки за демократичних правових режимів, які здатні забезпечити прийняті закони, адекватні сутності права.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, відповідно до Правового висновку ВСУ, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на матеріали справи, заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та її заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що між сторонами на сьогодні існує не вирішений спір, остаточність рішення по якому не ухвалено судом з огляду на заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, враховуючи, що суд перевіряє правомірність торгів, а тому спір не є завершеним, а скасування арешту до остаточного рішення суду за результатами цього перегляду буде суперечити ст. 158 ЦПК України, і судом береться до уваги наявність касаційного перегляду за скаргою ОСОБА_1 у пов`язаній цивільній праві № 509/3195/24, в якій доля спірного майна наразі вирішується у Верховному Суді (справа № 509/3195/24, касаційне провадження № 61-7235ск26). Факт подання до розгляду скарги підтверджується Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2026 року про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 20.03.2025 р. та постанову ОАС від 14.04.2026 р., які безпосередньо пов?язані одним предметом спору з даною справою, в якій ОСОБА_2 намагається переглянути рішення суду за нововиявленими обставинами, тому судом, на даний час, не вбачається підстав для скасування заходів забезпечення позову у виді арешту вищевказаного нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , до вирішення спору по суті і є гарантією схоронності спірної нерухомості до вирішення його долі між сторонами в судовому засіданні з приводу чого у сторін виник спір, а тому на думку суду, в задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_2 , адвоката Дідуренко С.В. про скасування заходів забезпечення, шляхом скасування накладеного арешту на майно слід відмовити.

Керуючись ст. 158 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення в поряду ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Суддя Гандзій Д.М.