Ухвала суду № 137851919, 29.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-1820/2011

Провадження № 4-с/344/22/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Боднарук Андрій Васильович, заінтересована особа: Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, АТ «Універсалбанк» про бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Скаржник, інтереси якої представляє адвокат, звернувся у червні 2026 року до суду із вказаною скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту квартири АДРЕСА_1 накладеного на підставі постанови головного державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Гнатюк від 16.06.2015р. №46915102 (обтяження №10387623) та зобов`язання Івано-Франківський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту квартири АДРЕСА_1 накладеного на підставі постанови головного державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Гнатюк від 16.06.2015р. №46915102 (обтяження №10387623).

Скаргу скаржник обґрунтувала тим, що 23.06.2011 р. Івано-Франківським міським судом було ухвалене заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсалбанк» заборгованість за кредитним договором від 20.03.2008р. у сумі 46272.29грн. та судові витрати., видані виконавчі листи 10.01.2012р.. Як наслідок 18.03.2015р. відкрите виконавче провадження №46915102, в межах якого 16.06.2015р. було накладено арешт на квартиру боржника (обтяження №10387623). Водночас, 04.10.2016р. було повернуто виконавчі документи стягувану у зв`язку з відсутністю майна боржника. Окрім того, в т.ч. за повторним пред`явленням виконавчих листів до виконання щодо основної заборгованості, були відкриті ВП №30884977, №46915102, №50028844, виконавчі документи за наслідком даних проваджень були повернуті стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника. Матеріали по виконавчому провадженні №46915102 знищені за давністю зберігання. Однак, органом ДВС не були вчинені дії по скасуванню арешту на майно боржника, яке триває понад 10 років і дане обтяження порушує право власності скаржника. Після звернення 27.03.2026р. до ДВС, листом від 06.04.2026р. відмовлено у скасуванні арешту.

Представник скаржника вимоги скарги підтримав, просив дану скаргу задовольнити, розглянути справу без їх участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився.

Під час розгляду скарги, судом встановлено наступне.

23.06.2011 р. Івано-Франківським міським судом було ухвалене заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсалбанк» заборгованість за кредитним договором від 20.03.2008р. у сумі 46272.29грн. та судові витрати., судом видані виконавчі листи 10.01.2012р..

Щодо примусового виконання даного судового рішення, як доводив скаржник і підтверджується викладеною інформацією в листі Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.04.2026. та 04.05.2026р., було відкрито виконавче провадження 18.03.2015р. №46915102, в межах якого на підставі постанови головного державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Гнатюк 16.06.2015р. було накладено арешт на квартиру боржника (обтяження №10387623), що підтверджується актуальною інформацією про нерухомість станом на 12.02.2026р..

Водночас, 04.10.2016р. було повернуто виконавчі документи стягувану у зв`язку з відсутністю майна боржника. Окрім того, в т.ч. за повторним пред`явленням виконавчих листів до виконання щодо основної заборгованості, були відкриті ВП №30884977, №46915102, №50028844, виконавчі документи за наслідком даних проваджень були повернуті стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника. Матеріали по виконавчому провадженні в т.ч. №46915102 знищені за давністю зберігання.

Однак, обґрунтовуючи вимоги скарги зазначено, що органом ДВС не були вчинені дії по скасуванню арешту на майно боржника, яке триває понад 10 років і дане обтяження порушує право власності скаржника.

Після звернення скаржника 27.03.2026р. до ДВС, листом від 06.04.2026р. відмовлено у скасуванні арешту в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому скаржник просив скаргу задовольнити.

Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» №606, який втратив чинність 05.01.2017 року (тобто б у разі повернення судового наказу стягувачу у 2016 році), передбачав за ст.50 цього ж закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, оскаржуючи бездіяльність ймовірно у 2016 році щодо не зняття арешту майна при вирішенні повернення виконавчого документу, не враховано стороною скаржника те, що за нормою чинного на час повернення документу могло бути зняття арешту на майно боржника, крім певних випадків.

Оскільки дані про те, що скаржник зверталася до органу ДВС до 05.01.2017р. та така бездіяльність була допущена, докази скарги не містять. При цьому, не може бути визнана бездіяльність діючого на даний час Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту квартири АДРЕСА_1 , який не вчиняв дії по поверненню виконавчого листа у 2016 році та закінчення виконавчого провадження №46915102. А тому, суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Стосовно питання скасування арешту майна слід зазначити таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час проведення виконавчих дій з виконання судового рішення у 2011 році були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV (тут і далі - у редакції, чинній на час проведення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ,на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV). Аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення (див. п.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у cправі № 2/1522/11652/11(провадження № 14-137цс24)).

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.

Частиною першою статті 50 Закону № 606-XIV визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1404-VIII уразі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII).

Водночас законодавець у Законі № 1404-VIII передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у cправі №2/1522/11652/11(провадження № 14-137цс24) дійшла правових висновків, що «положеннями частин першої статті 50 Закону № 606-XIV передбачено два випадки, коли державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Оскільки частиною першої статті 50 Закону № 606-XIV не визначалось обов`язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, то відсутні підстави стверджувати, що пункт 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачав такий наслідок» (пункти 65, 66).

Крім того, у пункті 87 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII)».

Суд враховує, що накладений арешт порушує права скаржника, оскільки пропущено строк пред`явлення вищевказаного судового рішення до виконання, стягувач не має претензій, зокрема, у суді не висловив жодних заперечень щодо задоволення скарги.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для зняття арешту саме державним виконавцем чи як висловлено в скарзі - Івано-Франківським відділом ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

У цьому випадку арешт може бути знятий судом в межах позовного провадження,а не скаргою на дії ДВС, оскільки цей випадок охоплюється формулюванням ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII «У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду». Щодо цього сформована судова практика в області, зокрема за аналогічним випадком наявності позовного провадження та скарги на дії ДВС (справа № 2н-3726/2009, провадження № 22-ц/4808/636/26).

Проте, в скарзі скаржник ОСОБА_1 посилається на те з наданням доказу, що вона уже зверталася з позовом до Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо скасування арешту квартири у справі №344/9416/26 (суддя Татарінова О.А.), однак ухвалою від 09.06.2026р. суддя закрила провадження у справі, так як позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки на її переконання такі дії державного виконавця оскаржують ся за розділом УІІ ЦПК України.

Отже, ОСОБА_1 відмовлено у розгляді справи за її позовом про скасування арешту і роз`яснено, що він має звертатися із скаргою на дії державного виконавця, вона так і вчинила, подавши скаргу у цій справі. У цій ситуації суд звертає увагу на те, що арешт у цій справі, враховуючи положення чинного законодавства, може бути знятий судом за результатами розгляду позову, а не державним виконавцем. Водночас, оскільки скаржник ОСОБА_1 уже зверталася вірно із відповідним позовом, однак провадження за яким було закрито з підстав обрання неналежного способу захисту порушеного права, то скаргу заявника необхідно задовольнити, захистивши його порушене право, бо судові процедури не мають ставити заявника у невизначене процесуальне становище.

Також суб`єктом оскарження не надано суду доказів щодо наявності іншого виконавчого провадження стосовно боржника ОСОБА_1 , за вказаними параметрами запиту в Єдину реєстрі боржників стягувачем за яким є АТ «Універсалбанк» інформація відсутня, а отже випадків, які виключають можливість скасування арешту майна не встановлено у порядку, який просить скаржник (хоча такий і не відповідає закону, проте суд іншого складу висловився щодо способу захисту її прав саме як скаргою на дії чи бездіяльність ДВС).

Так, частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Інші обставини викладені скаргою не потребують детальної оцінки в судовому рішенні та не впливають на висновок суду.

З огляду на викладене, скарга підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 447-451 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Боднарук Андрій Васильович, заінтересована особа: Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, АТ «Універсалбанк» про бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арешту.

Зобов`язати Івано-Франківський відділ ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту квартири АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови головного державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Гнатюк від 16.06.2015р. №46915102 (обтяження №10387623).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 01 липня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА