Ухвала суду № 137850123, 29.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

У Х В А Л А

"29" червня 2026 р.Справа № 924/262/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі Гусько О.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН. Груп» м. Київ з грошовими вимогами до боржника

за заявою ОСОБА_1 с. Степівка, Хмельницького району, Хмельницької області

про неплатоспроможність фізичної особи

За участю:

боржника: не з`явився

арбітражного керуючого: Шалашний Л.О.

кредитора: (ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ. ЕН. Груп»): - Калачик В.В. - адвокат згідно ордеру

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Хмельницької області знаходиться справа №924/262/26 за заявою ОСОБА_1 с. Степівка, Хмельницького району, Хмельницької області про неплатоспроможність фізичної особи

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.04.2026р. відкрито провадження у справі № 924/262/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 924/262/26 арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександровича. Призначено попереднє засідання на 10:00 год. "03" червня 2026 р.

01.04.2026р. судом оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1

03.06.2026 року через систему "Електронний суд" від товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН. Груп» м. Київ надійшла заява з грошовими вимогами до боржника в сумі 14863,30 грн., з яких 3538,50 грн. заборгованості за кредитом, 5324,80 грн. витрат зі сплати судового збору та 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03.06.2026 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ. ЕН. Груп» м. Київ з грошовими вимогами до боржника фізичної особи ОСОБА_1 , прийнято та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 17.06.2026 та запропоновано боржнику ОСОБА_1 та керуючому реструктуризації боргів ОСОБА_2 до дня судового засідання подати відзив на заяву кредитора та про результати повідомити кредитора, боржника і суд.

Ухвалою суду від 17.06.2026р. призначено попереднє засідання на 29.06.2026р.

Арбітражний керуючий у поданій на адресу суду письмовій позиції від 12.06.2026р. щодо поданої кредитором - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН. Груп» заяви з грошовими вимогами до боржника, повідомив, що заяву з грошовими вимогами розглянуто та визнано в повному обсязі, як обґрунтовану.

Кредитор в судовому засіданні заяву з грошовими підтримує в повному обсязі та просить вимоги задовільнити.

Розглянувши грошові вимоги кредитора до боржника, суд встановив таке.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер, зміст та розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

08.10.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КІФ» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Боржник) було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 5373331 (Кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію та на виконання умов п.1. Кредитного договору.

Відповідно до п.3. Кредитного договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума Кредиту складає - 1500 гривень. Тип Кредиту - Кредит.

Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості Кредиту для Клієнта та реальної річної процентної ставки за цим Договором (далі за текстом - «Графік платежів»), що є Додатком №1 до цього Договору.

Графік платежів розраховується з урахуванням Пільгового періоду/ Наступного пільгового періоду із застосуванням Пільгової процентної ставки (знижки), виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Клієнт має право продовжувати строк кредитування, встановлений цим Договором, на підставі звернення до Товариства у паперовій або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Ініціювання Клієнтом продовження строку кредитування відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта. Зміні підлягатимуть цифрові значення в Додатку №1 до цього Договору у зв`язку зі збільшенням строку кредитування.

Тип процентної ставки - фіксована. (п.3.4 договору).

Згідно п.п. 3.4.1, 3.4.2. договору, пільгова процентна ставка (знижка) - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.59% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду. Пільговий період - 30 календарних днів з 08.10.2025 по 06.11.2025, процентна ставка - 1,35%, стандартний період - 60 календарних днів з 07.11.2025 по 06.01.2026, процентна ставка - 1,59%.

Згідно з п. 3.6. Кредитного договору, денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0.98% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (1323(загальні витрати) грн. / 1500 (сума кредиту)) грн.) / 90 (строк кредитування) дн. * 100% = 0.98% в день.

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору, видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводилась шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

За умовами п.4.2. Кредитного договору, клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 06.01.2026 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів.

Про перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додає підтвердження від ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021., де зазначено, що Надавач платіжних послуг -ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року. Номер платіжної інструкції 1117312, Надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року Платник ТОВ ФК КІФ, код 42359240. Номер транзакції 45991-98722-72273. Дата / час здійснення переказу коштів 08.10.2025 13:38. Сума переказу - 1500,00 грн.. Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 . Емітент платіжної картки отримувача Monobank (Universal Bank). Код авторизації 836867. Код RRN 528113985188. Призначення переказу Видача кредиту за договором 5373331.

Однак Боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

16.01.2026 року між ТОВ «ФК «КІФ» та ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. Груп» було укладено Договір факторингу № 16012026 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ «ФК «КІФ» відступило своє право вимоги за Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Відповідно до п. 2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 16.01.2026 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. Груп» набуло право грошової вимоги до Боржника в сумі 3538,50 грн., з яких:

- 1500,00 грн. - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу);

- 607,50 грн. - залишок заборгованості по пільговій відсотковій ставці;

- 1431,00 грн. - залишок заборгованості по стандартній процентній ставці.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК Укаїни кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України закріплено що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином в разі сплати Боржником коштів на рахунок ТОВ «ФК «КІФ», вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. Груп» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

Всупереч умовам кредитного договору, боржник не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Боржнику права грошової вимоги до кредитора, останній не зробив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. Груп», ні на рахунки первісного кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦКУ).

Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127-33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлює норму, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

1) електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачає використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розміри кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредитні кошти, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі боржника для укладення такого кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Грошові вимоги ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» у загальному розмірі 3538,50 грн. заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у розмірі 5324,80 грн., підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак зазначені вимоги визнаються судом.

Щодо вимог заявника у частині витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн суд зазначає таке.

Як вказувалося вище, положеннями ч. 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Судом враховуються висновки Верховного Суду, що витрати на правничу допомогу за своєю природою не є кредиторськими вимогами, а вважаються витратами, пов`язаними з провадженням у справі про неплатоспроможність, що мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України та відшкодовуються у межах процедур відновлення платоспроможності фізичної особи у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 20.10.2022 у справі 3 926/2987-б/20).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Водночас, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" надано копію укладеного між ТОВ "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" (клієнт) та адвокатським бюро «Калачик та Партнери» договір про надання правничої (правової) допомоги №8/2025 від 18.11.2025 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного акту наданих послуг, протягом 10 - днів з дня підписання відповідного акту , які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору цей договір набирає чинності з 18.11.2025 і діє до 18.11.2026р.

Згідно п. 4.1 договору за правову допомогу передбачену договором, клієнт сплачує адвокату винагороду, розраховану у відповідному акту наданих послуг.

Сторонами складено та підписано акт про надання правничої (правової) допомоги до договору №8/2025 від 18.11.2025 від 02.06.2026, відповідно до якого сторони підтверджують, що адвокатом виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , справа № 924/262/26, а саме здійснено: аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод, виписок, на який витрачено 1,0 год, вартість - 1000,00 грн; аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника, на який витрачено 1,0 год, вартість - 1000,00 грн; визначення складу і розміру грошових вимог кредитора, на що витрачено 1,0 год, вартість - 1000,00 грн; підготовку заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45- 47, 122 КУзПБ, на що витрачено 2,0 год, вартість - 2000,00 грн; підготовку пакету документів для подання до суду в ЄСІТС, на що витрачено 1,0 год, вартість - 1000,00 грн; загальна вартість послуг - 6000,00 грн.

Надання адвокатом Калачиком Володимиром Вікторовичем правничої допомоги кредиторові у справі №924/262/26 також підтверджується ордером серії АА №1247554 від 18.11.2025. Заяву про грошові вимоги до боржника у справі №924/262/26 подано Калачиком В. В..

Тобто кредитор, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, довів надання йому послуг професійної правничої допомоги щодо подання заяви з грошовими вимогами у справі №924/262/26 у Господарському суді Хмельницької області.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Верховного суду витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 13.02.2025 у справі №918/822/23).

Так, здійснюючи оцінку витрат кредитора на професійну правничу допомогу, судом зважається, що згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги №8/2025 від 18.11.2025, актом про надання правничої (правової) допомоги до договору № 8/2025 від 18.11.2025 від 02.06.2026, адвокатом Калачиком Володимиром Вікторовичем була надана ТОВ "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" правнича допомога щодо подання заяви з грошовими вимогами до боржника у цій справі на суму 6000,00 грн.

Оцінивши та проаналізувавши, зокрема, додані до заяви про грошові вимоги матеріали, надані кредитором на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу вищенаведені докази, суд враховує, що вказане правове питання не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не передбачає великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки заяви про грошові вимоги кредитора; подані матеріали не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.

Також суд зазначає, що наведений у акті про надання правничої (правової) допомоги до договору №8/2025 від 18.11.2025 від 02.06.2025 перелік наданої правничої допомоги, а саме: аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод, виписок, аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника, визначення складу і розміру грошових вимог кредитора, підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45- 47, 122 КУзПБ, підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС є складовими єдиного процесу щодо підготовки, складання та подання заяви про грошові вимоги кредитора.

Крім того, визначення складу і розміру грошових вимог кредитора не потребувало значних зусиль, так як такі визначені у довідці-розрахунку за договором фінансового кредиту № 5373331 від 08.10.2025, даних по кредиту, наданого ТОВ "ФК «КІФ» відповідно до договору факторингу№16012026 від 16.01.2026, витягах з реєстру прав вимоги до договорів факторингу.

Отже, з огляду на вищенаведене у сукупності, надавши оцінку доданим до заяви доказам, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність розміру витрат на професійну правову допомогу для підготовки заяви з грошовими вимогами у цій справі, з урахуванням обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів доданих до заяви, кількості підготовлених представником кредитора документів, складності заяви з грошовими вимогами, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу до 2000,00 грн.

У решті вимог кредитора щодо витрат на професійну правову суд відмовляє, як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.

Керуючись ст.ст. 45, 47, 120, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛ.ЕМ.ГРУП» (01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 10; ідентифікаційний код 41240530) до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 3538,50 грн. (три тисячі п`ятсот тридцять вісім гривень 50 коп.) заборгованість віднести до другої черги задоволення; грошові вимоги в сумі 5324,80 грн. (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 коп.) судовий збір - позачергово (до задоволення вимог кредиторів), 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу - позачергово (до задоволення вимог кредиторів).

У визнанні вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН. Груп» на суму 4000, 00 грн. - витрати на правничу допомогу - відмовити.

Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили 29.06.2026р. та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.07.2026 року.

Суддя Гладій С.В.

Виготовлено 5 примірники:

1 - до справи;

2 - заявнику ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - представнику боржника (електронний суд)

4 - арб. Керуючому Шалашному Л.О. (електронний суд)

5 - кредитору (ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. Груп») (електронний суд)