Рішення № 137850100, 01.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1421/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська,4; код ЄДРПОУ: 14282829) до Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення 897 907,19 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича (відповідач) заборгованості за кредитним договором №789895862754 від 24.08.2025. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 судом позовну заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1421/26. Справу № 922/1421/26 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву. При цьому, при відкритті провадження у справі, суд визнав справу №922/1421/26 малозначною, зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказану ухвалу було направлено за юридичною адресою відповідача, відповідно до відомостей, які місяться у витягу з ЄДР : 61171, м. Харків, шосе Салтівське, б.242, кв.369. Разом з цим, відповідно до довідки Укрпошти від 14.05.2026, а також трекінгу з сайту Укрпошти, відправлення (ухвала про відкриття провадженян у справі №922/1421/26) не вручено відповідачу (одержувач відстуній за вказаною адресою).

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Отже ухвала є судовим рішенням.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 14.05.2026, а тому він мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 29.05.2026 (включно). Однак відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у визначений судом строк відзив на позов не надав.

15.06.2026 до Господарського суду Харківської області від ФОП Сичова М.В. надішло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№14543 від 15.06.2026), яке обґрунтовано наступним. Як зазначає відповідач, вказана справа не відповідає критеріям малозначності, оскільки ціна позову становить 897 907,19 грн, що у 2,7 рази перевищує встановлену законом межу безумовної малозначності для 2026 року (332 800,00 грн), тому справа не є малозначною в силу закону. Надалі Відповідач вказує, що він фактично та тривалий час проживає у Республіці Індонезія (острів Балі), що підтверджується, на його думку, доданими документами (електронною візою та договором оренди житла). Крім того, на переконання відповідача, банківський спір у справі потребує ретельної перевірки нарахування заборгованості, відсотків, комісій, пені та аналізу первинних документів, частина з яких перебуває у позивача. Крім того, Відповідач зазначає про необхідність реалізації права на подання відзиву, можливого зустрічного позову чи клопотання про призначення судово-економічної експертизи. На підставі зазанченого вище, відповідач просить суд перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання та врахувати можливість його подальшої участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19.06.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли заперечення на клопотання (вх.№14992 від 19.06.2026), в який останній зазначає таке. На думку позивача, спрощене позовне провадження не обмежує процесуальні права сторін, оскільки вони мають повну можливість надати всі свої доводи, пояснення та докази в письмовому вигляді. Також, позивач вважає, що місце перебування відповідача (перебування за межами України) не впливає на розгляд справи, оскільки він має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», що гарантує вчасне отримання ним документів. Крім того, відповідач залучив адвоката для захисту своїх інтересів. Надалі, позивач звертає увагу суду, що документи, надані відповідачем на підтвердження проживання в Індонезії, викладені іноземною мовою, не мають офіційного перекладу на українську мову та не засвідчені нотаріально, що, відповідно до ст. 10 ГПК України та правової позиції Верховного Суду, робить їх неналежними та недопустимими доказами. На підставі зазначеного вище, позивач доходить висновку, що заявлене відповідачем клопотання спрямоване виключно на штучне затягування розгляду справи та ухилення від виконання кредитних зобов`язань, а тому просить суд відмовити в задоволенні такого клопотання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 судом в задоволенні клопотання ФОП Сичова М.В. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№14543 від 15.06.2026) відмовлено.

23.06.2026 до Господарського суду Харківсько області від відповідача надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх.№15291 від 23.06.2026), яку обґрунтовано таким. Заява обґрунтована посиланням на ч. 5, 6 ст. 252 ГПК України та мотивована тим, що розмір позовних вимог суттєво перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виключає можливість відмови у задоволенні такого клопотання. Крім того, представник відповідача зазначає про необхідність усного з`ясування обставин справи безпосередньо у судовому засіданні, зокрема щодо: правомірності нарахування щомісячної комісії; перевірки правової природи та чинної редакції Типових умов кредитування; дійсності електронного підписання кредитного договору; а також перевірки правильності формування банком суми дострокової заборгованості та факту належного направлення відповідної вимоги боржнику. Також заявник вказує, що призначення судового засідання дозволить забезпечити реалізацію процесуальних прав відповідача (зокрема, шляхом участі у відеоконференції), зважаючи на його поточне фактичне перебування за межами України - у Республіці Індонезія.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 судом заяву ФОП Сичова М.В. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх.№15291 від 23.06.2026) у справі №922/1421/26 - залишено без розгляду.

Разом з цим, ФОП Сичов М.В. наданими відповідачу процесуальними правами не скористався; у встановлений статтею 251 ГПК України п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подав.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/1421/26 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - банк) та Фізичною особою - підприємцем Сичовим Микитою Владиславовичем (далі - позичальник) було укладено кредитний договір "Кредит "все БІЗНЕС" №789895862754 від 24.08.2025 (надалі - Кредитний договір, Договір) за допомогою системи Інтернет Банкінг шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.

Факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 24.04.2026, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_789895862754.pdf, що містить Кредитний договір, підписаний з боку ФОП Сичов Микита Владиславович (підписувач - 1) 15:03:59 24.08.2025. Результат перевірки підпису: підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.

Відповідно до умов Кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами.

Згідно з п.1.1.8 Кредитного договору, термін Типові умови використовується в цьому Договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору Кредит всеБІЗНЕС, укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК, що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною Договору) (надалі за текстом - Типові умови).

Всі інші терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають значення, наведені у Типових умовах.

Кредитний договір складається з Договору та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п.5.1.Договору).

Умови кредитування: сума кредиту складає 864 000,00 гривень, строк кредитування - до 24.08.2028 включно, комісійна винагорода за надання кредиту - 1,5% від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,6 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника.

Згідно з п.1.4. Кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів.

Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 24.09.2025, щомісячно не пізніше 4 числа місяця до 24.08.2028 сплачувати суму у розмірі 37824,00 грн. з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 24 000,00 грн. та на погашення комісії по 13 824,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 1 361 664,00 грн., з яких 864 000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 497 664,00 грн. на погашення комісії.

Відповідно до п.3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.1.1.5. Договору.

Факт надання кредиту підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 24.08.2025 по 21.04.2026, зокрема, 24.08.2025 на рахунок відповідача було зараховано 851 040,00 грн. (інфо переказу: надання кредитних коштів за договором 789895862754 від 24.08.2025 за позикою ФОП Сичов М.В.

Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 12 960 ,00 грн., що також підтверджується вказаною випискою призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором 789895862754від 24/08/2025 за позикою ФОП Сичов М.В.

Загальна сума зарахувань склала 864 000,00 грн.

Відповідачем здійснювалися часткові оплати по кредиту, а саме по тілу кредиту 24.09.2025 у сумі 24 018 грн., 24.10.2025 у сумі 23 999,49 грн.; за комісією 24.09.2025 у сумі 13 824,00 грн., 24.10.2025 у сумі 13 824,00 грн.,24.11.2025 у сумі 127,29 грн., що також підтверджується випискою по рахунку.

Згідно з п.5.1. Типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.

Відповідно до умов Договору за користування кредитом та його обслуговування станом на 21.04.2026 нарахована комісія у сумі 81 924,68 грн.

Також на цю дату прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 119 997,00 грн.

Враховуючи вказане, позивачем було прийняте рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості також і залишку по тілу кредиту.

24.02.2026 банк направив позичальнику вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копією чека, опису вкладення та роздруківкою з сайту Укрпошти.

Проте, як стверджує позивач, зазначена вимога ФОП Сичовим М.В. виконана не була, чим порушені законні права заявника на повернення кредиту. Заборгованість ФОП Сичова М.В. за Кредитним договором станом на 21.04.2026 (включно) становить 897 907,17 грн., з яких:

- 815 982,51 грн. - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 119 997,45 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 695 985,06 грн.;

-81 924,68 грн. прострочена заборгованість за комісією.

Тож позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом стягнення з відповідача вищевказаної суми заборгованості за Кредитним договором в судовому порядку.

Доказів повного погашення відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, між Між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - банк) та Фізичною особою - підприємцем Сичовим Микитою Владиславовичем (далі - позичальник) було укладено кредитний договір Кредит всеБІЗНЕС №789895862754 від 24.08.2025 (надалі - Кредитний договір, Договір) за допомогою системи Інтернет Банкінг шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом, згідно умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами. Умови кредитування: сума кредиту складає 864 000,00 гривень, строк кредитування - до 24.08.2028 включно, комісійна винагорода за надання кредиту - 1,5% від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,6 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника.

Проаналізувавши умови вказаного Кредитного договору судом встановлено, що сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог статей 205, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України він вважається укладеним.

Таким чином, укладений Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 11, 202, 509 ЦК України і відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію та інші платежі передбачені Договором.

Разом з цим, частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1(§ 1. Позика ) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Факт надання кредиту підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 24.08.2025 по 21.04.2026, зокрема, 24.08.2025 на рахунок відповідача було зараховано 851 040,00 грн. (інфо переказу: надання кредитних коштів за договором 789895862754 від 24.08.2025 за позикою ФОП Сичов М.В.

Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 12 960 ,00 грн., що також підтверджується вказаною випискою призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором 789895862754від 24/08/2025 за позикою ФОП Сичов М.В.

Загальна сума нарахувань склала 864 000,00 грн.

Проте доказів погашення відповідачем повної суми тіла кредиту та комісії за користування кредитом згідно Кредитного договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.02.2026 позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором.

Доказів погашення повної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, а в матеріалах справи такі докази відсутні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання згідно Кредитного договору.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за кредитом та комісією за користування кредитом суд встановив, що дані розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України Про судовий збір та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням коефіцієнту 0,8).

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за Кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» № 789895862754 від 24.08.2025 року станом на 21.04.2026 р. включно в розмірі 897 907,19 грн., з яких 815 982,51 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 119 997,45 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 695 985,06 грн., та 81 924,68 грн. простроченої заборгованості за комісією, а також витрати за сплати судового збору у розмірі 10 774,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "01" липня 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/1421/26