Ухвала суду № 137849806, 30.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

__________________________УХВАЛА

"30" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2550/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх. № 2-1055/26 від 27.05.2026 року) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця по справі № 916/2550/22:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код - 42399676)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; фактична адр.: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 23; код - 39525257)

про стягнення 1 592 588 055, 29 грн.

з підстав неналежного виконання умов договору

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 1592588055,29 грн, з яких: 1128285617,12 грн, основної заборгованості; 198578962,76 грн, пені; 175574313,34 грн, штрафу; 75348234,05 грн, інфляційних втрат та 14800928,02 грн. 3% річних.

Позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за індивідуальним договором № БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого у період з 01.11.2021 по 30.04.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2023 у справі № 916/2550/22 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 1128285617,12 грн. боргу, 40000000 грн. пені, 40000000 грн. штрафу, 75348234,05 грн. інфляційних втрат, 14800928,02 грн. 3% річних та 868350 грн. судового збору, у задоволенні решти позову відмовлено.

30.08.2023 року Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду вказане рішення суду залишено без змін.

12.09.2023 року Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2023 року Рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2023р. та Постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023р. у справі № 916/2550/22 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 року відстрочено виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2023 року по справі № 916/2550/22 до 09.05.2024 року.

21.03.2024 року Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду вказану ухвалу суду залишено без змін.

18.01.2024 року у задоволені подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича (вх. № 2-1494/23) про звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунку банку по справі № 916/2550/22 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 року у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (вх. № 2-788/24) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 916/2550/22 відмовлено.

27.05.2026 року суд отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх. № 2-1055/26) скаргу на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця по справі № 916/2550/22.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 року скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на "30 червня 2026 р. о 09:20 про що повідомлено учасників справи та Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколу Борисовича.

Правова позиція ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Так, скаржник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, що полягає у невинесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за заявою АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколу Борисовича усунути порушення прав скаржника шляхом винесення постанови про повернення АТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого документа наказу Господарського суду Одеської області у справі № 916/2550/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Обґрунтована скарга тим, що отримавши письмову заяву стягувача про повернення виконавчого документа, виконавець був зобов`язаний діяти у спосіб, прямо визначений Законом України «Про виконавче провадження», а саме винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Натомість приватний виконавець безпідставно відмовив у задоволенні заяви листом та не вчинив передбачених законом процесуальних дій.

Висновки суду.

Так, з наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.

Як було зазначено, Рішенням господарського суду Одеської області від 09.05.2023 у справі № 916/2550/22 яке набрало законної сили 30.08.2023 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; фактична адр.: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 23; код - 39525257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код - 42399676): 1 128 285 617 гривень 12 коп. боргу; 40 000 000 гривень пені; 40 000 000 штрафу; 75 348 234 гривні 05 коп. інфляційних; 14 800 928 гривень 02 коп. сплати 3% річних та 868 350 гривень судового збору. На виконання вказаного рішення видано наказ Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 №916/2550/22.

В подальшому, постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. від 14.09.2023 відкрито виконавче провадження № 72791011 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області у справі №916/2550/22.

Постановою від 22.08.2025 Приватним виконавцем Шуляченко М.Б. на підставі п. 4 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження (надалі Закон) було зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 №916/2550/22, оскільки на адресу приватного виконавця надійшла ухвала Господарського суду Одеської області №916/2453/24 від 13.08.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство.

ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зверталось до приватного виконавця із письмовими заявами про повернення виконавчого документа № 916/2550/22 стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Листами від 16.02.2026 № 30327 та від 05.05.2026 № 60558 приватний виконавець відмовив у задоволенні вказаних заяв, у зв`язку з тим, що виконавче провадження № 72791011 зупинено та відсутні підстави для його поновлення.

Звертаючись із скаргою до суду, скаржник зазначає, що відмова приватного виконавця у поверненні виконавчого документа та невчинення відповідних дій є протиправними і порушують його права як стягувача.

Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

Відповідно до статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Метою виконавчого провадження є задоволення вимог стягувачів.

Положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Водночас, за п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Отже, стягувач, на власний розсуд має право як пред`явити виконавчий документ для примусового виконання (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження») в межах встановленого законом строку, так і наділений правом просити повернути виконавчий документ за своєю заявою, якому кореспондується обов`язок виконавця його повернути. Тобто, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою є безумовним правом останнього, яке лежить у межах власного розсуду стягувача щодо розпорядження своїми правами та можливість здійснення якого не перебуває у залежності від стану виконавчого провадження.

Водночас повернення виконавчого документа не є заходом примусового виконання рішення в розумінні статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не передбачає вчинення виконавцем «активних» виконавчих дій з метою задоволення вимог стягувача.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 905/2199/20(905/1152/16), де також зазначено, що повернення стягувачу виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не ставиться в залежність від стану виконавчого провадження та є безумовним правом стягувача, отже така заява стягувача має бути задоволена, а виконавчий документ повернутий.

Варто також зауважити, що повернення виконавчого документа стягувачу в жодному разі не впливає на інтереси боржника та не порушує його права, адже примусове виконання рішення не здійснюється.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні не є перешкодою для виконання обов`язку щодо повернення виконавчого документа за заявою стягувача, а невчинення відповідних дій свідчить про протиправну бездіяльність приватного виконавця.

Відповідно до частини другої статті 342 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, з огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця та зобов`язання останнього усунути порушення прав скаржника шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суд враховує, що передбачений частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 339-1 ГПК України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Відтак, зобов`язання приватного виконавця повернути стягувачу виконавчий документ, з урахуванням ефективності обраного скаржником способу захисту, не є втручанням в дискреційні повноваження виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20.

Згідно із частиною першою статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх. № 2-1055/26 від 27.05.2026 року) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця по справі № 916/2550/22 слід задовольнити.

Керуючись ст. 343, 344, 234, 235

Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх. № 2-1055/26 від 27.05.2026 року) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця по справі № 916/2550/22 задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, що полягає у невинесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за заявою АТ «НАК «Нафтогаз України».

3. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколу Борисовича усунути порушення прав скаржника шляхом винесення постанови про повернення АТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого документа наказу Господарського суду Одеської області у справі № 916/2550/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала набрала законної сили 30.06.2026р.

та може бути оскаржена в порядку ст.ст.253-259 ГПК України

Повну ухвалу складено 30.06.2026р.

Суддя О.А. Демешин