Ухвала суду № 137849759, 01.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

01 липня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/797/26

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 9459/26 від 26.06.2026 р.) Товариство з обмеженою відповідальністю «Арчи» (54009, Миколаївська область, місто Миколаїв, вул. Кропивницького Марка, будинок 114; код ЄДРПОУ 35889836) до Миколаївської міської ради (54027, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; код ЄДРПОУ 26565573) про визнання укладеною додаткової угоди, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арчи» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі №6622 від 03.06.2009 на той самий строк і на тих самих умовах.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між Миколаївською міською радою та ТОВ «Арчи» було укладено договір оренди землі № 6622 від 03.06.2009 року №6622, за умовами якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 28.04.09 за № 34/37 передає, а ТОВ «Арчи» приймає в оренду земельну ділянку для будівництва спортивно оздоровчого комплексу по вул. Набережній ріг вул. 2 Слобідської / Центральний район/. В подальшому, як зазначає позивач, на підставі рішення від 19.11.2014 р. № 44/43 Миколаївська міська рада поновила на 2 роки позивачу оренду земельної ділянки шляхом укладання 26 березня 2015 року договору про зміни № 54-15 до договору оренди землі. Наразі позивач вказує, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 у справі №915/384/18 визнано укладеною додаткову угоду між Миколаївською міською радою та ТОВ «Арчи», якою продовжено на два роки термін оренди земельної ділянки, позивач вказує, що строк дії договору визначено до 12.08.2021.

Так, позивач стверджує, що 21.07.2021 він звернувся до Миколаївської міської ради щодо поновлення договору оренди землі №6622 від 03.06.2009, однак станом на сьогодні рішення Миколаївською міською радою не прийнято, станом на 15.05.2026 строк дії договору оренди землі № 6622 після 12.08.2021 не продовжено. При цьому позивач зауважує, що виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було підготовлено проєкт рішення про продовження ТОВ «Арчи» оренди земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється. Проте, незважаючи на підготовку відповідного проєкту рішення, Миколаївською міською радою остаточне рішення щодо поновлення договору оренди землі не було прийнято, а питання щодо продовження оренди земельної ділянки залишилось невирішеним. На думку позивача, неприйняття відповідачем належного рішення за результатами розгляду питання про поновлення договору оренди землі є втручанням у його право мирного володіння майном та не відповідає стандартам захисту майнових прав, визначеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Водночас, позивач вважає, що належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень ст.33 Закону України "Про оренду землі" є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві (вх. №9459/26) всупереч приписам п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України не конкретизовано зміст позовних вимог, а саме у прохальній частині позову позивачем не викладено редакцію запропонованої додаткової угоди, про визнання укладеною якої просить позивач.

Поряд з цим в силу приписів ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про витребування доказів, тощо.

Так, за змістом позову заявник в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21.07.2021 він звернувся до Миколаївської міської ради щодо поновлення договору оренди землі №6622 від 03.06.2009. Однак, як встановлено судом, матеріали позову не містять доказів на підтвердження вказаних обставин, також до позову не надано проєкту додаткової угоди, умови якої є предметом спору.

Разом з цим, позивачем разом з позовом подано до суду клопотання про витребування доказів (вх. №9489/26 від 26.06.2026 р.), в якому заявник просить суд витребувати у Миколаївської міської ради належним чином засвідчені копії матеріалів земельної справи щодо розгляду питання про поновлення договору оренди землі №6622 від 03.06.2009, укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ «Арчи», а саме: заяву ТОВ «Арчи» про поновлення договору оренди землі від 21.07.2021 (за наявності); усі документи, подані разом із зазначеною заявою; документи щодо реєстрації зазначеної заяви (вхідний номер, журнал реєстрації, реєстраційна картка або інші документи, що підтверджують її надходження); висновки, службові записки, листування, погодження та інші документи структурних підрозділів Миколаївської міської ради, складені під час розгляду зазначеного звернення; документи, що стали підставою для підготовки проєкту рішення Миколаївської міської ради щодо продовження ТОВ «Арчи» оренди земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою; пояснювальну записку до проєкту рішення (за наявності); висновки постійних комісій Миколаївської міської ради щодо зазначеного питання (за наявності); інші документи земельної справи, що стосуються розгляду питання поновлення договору оренди землі №6622 від 03.06.2009. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що позивач не є розпорядником цих документів та не має реальної можливості самостійно отримати матеріали земельної справи, внутрішні документи органу місцевого самоврядування, службові записки, висновки структурних підрозділів, реєстраційні документи та інші матеріали, що стали підставою для підготовки відповідного проєкту рішення.

Однак, вказане клопотання, яке подано позивачем до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС разом з позовом, та викладене у файлі «Клопотання про витребування доказів.pdf», не містить зазначення особи та вказівки на її посадове становище, яка подає зазначене клопотання. При цьому в клопотанні не зазначено про заходи, яких вжила особа для отримання доказів самостійно, про докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2026 році - 3328 грн.

Враховуючи те, що заявником у позові заявлено немайнову вимогу про визнання додаткової угоди укладеною, відповідно ставка судового збору за поданий позов складає 3328,00 грн.

З урахуванням того, що позовна заява була подана в електронній формі через Електронний суд ЄСІТС, відповідно за подачу даного позову заявник мав сплатити судовий збір в сумі 2662,40 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір (3328,00 грн. х 0,8).

Так, позивачем у п. 2 прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про відстрочення Товариству з обмеженою відповідальністю «Арчи» сплати судового збору за подання позовної заяви до Миколаївської міської ради про поновлення договору оренди землі до ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши вказане клопотання позивача, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для його задоволення та відстрочення сплати судового збору з огляду на наступне.

За приписами ч.2 ст.8 Закону України Про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Встановлений статтею 8 Закону України Про судовий збір перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним (подібна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.03.2021 у справі №912/3514/20, від 17.06.2022 у справі № 910/12556/20 тощо).

Суд звертає увагу на те, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (пункт 57).

ЄСПЛ у справі «Король та інші проти України» нагадав у своєму рішенні, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» [Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України» [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, «Мацюк проти України» [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та «Кузьменко проти України» [Kuzmenko v. Ukraine], заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017).

У керівних справах «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland; заява № 28249/95; пункти 52-67; ЄСПЛ 2001-VI); «Малахов проти Молдови» (Malahov v. Moldova; заява № 32268/02; пункти 31-36; від 07.06.2007); «"Телтронік-КАТВ" проти Польщі» (Teltronic-CATV v. Poland; заява № 48140/99; пункти 50-64; від 10.01.2006); «Нальбант та інші проти Туреччини» (Nalbant and Others v. Turkey; заява № 59914/16; пункти 32-47; від 03.05.2022) ЄСПЛ вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних тим, що розглядалося у справі «Король та інші проти України».

У рішенні від 03.05.2022 у справі «Нальбант та інші проти Туреччини» ЄСПЛ вважав надмірним, а отже порушенням самої суті права на доступ до суду ситуацію, коли високі судові збори не були виправдані фінансовим становищем заявника, а натомість були розраховані на основі встановленого законом відсотка від суми, що була предметом провадження. Незважаючи на відсутність консенсусу або навіть консолідованої тенденції серед держав-учасниць Конвенції щодо надання правової допомоги юридичним особам, ЄСПЛ застосував ті самі принципи щодо права на доступ до суду, не розрізняючи фізичних та юридичних осіб (Teltronic-CATV проти Польщі, заява № 48140/99, пункти 45-49, 10.01.2006; FC Mretebi, пункти 39-41; Agromodel OOD та Mironov проти Болгарії, заява № 68334/01, пункти 34-37, 24.09.2009; та Sace Elektrik Ticaret ve Sanayi A.S. проти Туреччини, заява № 20577/05 , пункт 28, 22.10.2013). Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ніколи категорично не виключав комерційних юридичних осіб з гарантій, визначених пунктом 1 статті 6 Конвенції, щодо надмірних судових витрат.

Аналогічно у справі «Нальбант та інші проти Туреччини» ЄСПЛ вказав, що розрахунок судового збору виключно на основі відсоткової ставки від ціни позову без урахування реального фінансового становища заявника може становити надмірний тягар, який підриває саму суть права на доступ до суду.

Як зауважено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 р. у справі №925/1293/19, висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист (п. 71).

Так, зі змісту позову випливає, що підставою заявленого клопотання для відстрочення сплати судового збору позивач визначає наявність у ТОВ «Арчи» незадовільного (скрутного) матеріального становища. Водночас, матеріали позовної заяви не містять доказів скрутного матеріального становища позивача, у зв`язку з чим суд не може встановити, чи є обов`язок зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. надмірним тягарем для позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору необґрунтованим, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача від обов`язку надання доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом порядку та розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Арчи» при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не дотримано вимоги ч. 3 ст. 162, ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арчи» до Миколаївської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Арчи» 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Арчи», що при невиконанні вимог даної ухвали позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили 01.07.2026 року та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Ільєва