Рішення № 137849168, 01.07.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/780/26

Провадження2/153/415/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. м.Ямпіль

Ямпільський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Швеця Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до Ямпільського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101765731860402 від 14.12.2025 в сумі 18841,09 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 14.12.2025 року ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101765731860402 щодо отримання кредиту в розмірі 15000 грн. строком на 36 місяців (тобто до 13.12.2028 року) зі сплатою процентів 85 % щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно умов кредитного договору. У відповідності п.п.3-5 кредитного договору (заяви клієнта), ліміт цього договору: 15000 грн. на поповнення обігових коштів. Кредитний договір підписаний боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Станом на 01.05.2026 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором складає 18841,09 грн., яка складається з 14924,32 грн. загальний залишок за наданим кредитом (тілом кредиту); 3787,69 грн. загальний залишок заборгованості за процентами; 129,08 грн. загальний залишок заборгованості за пенею.

Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 15.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась на адресу реєстрації відповідача рекомендованим листом з повідомленням, яку вона отримала - 19.05.2026.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не подала.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.12.2025 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №АВН0СТ155101765731860402 щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 15000,00 грн. (а.с.7-9).

У заяві про надання послуги «Швидка готівка» зазначено умови надання кредиту, а саме: вид кредиту - кредит на споживчі потреби; тип кредиту - строковий, сума кредиту - 15000 грн., строк кредиту - 36 місяців зі строком повернення до 13.12.2028 року включно, процентна ставка (фіксована) 85% на рік, розмір щомісячного платежу 1173,6 грн.

Пунктом 9 заяви про надання послуги «Швидка готівка» визначено, що платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4400005559982621.

Відповідно до п.12 заяви про надання послуги «Швидка готівка» визначено, що у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Положеннями заяви про надання послуги «Швидка готівка» також визначено, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку: www.a-bank.com.ua, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір.

Також відповідач підписала Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» (а.с.11).

Кредитний договір і Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» підписано ОСОБА_1 за допомогою удосконаленого електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві.

Відповідно до меморіального ордеру №TR.51855053.35500.65455 від 14.12.2025 року, АТ «А-Банк» видано ОСОБА_1 кредит, згідно договору №АВН0СТ155101765731860402 від 14.12.2025 року, у розмірі 15000,00 грн. (а.с.14).

Згідно виписки по картці клієнта ОСОБА_1 вбачається, що 14.12.2025 року картка відповідача була поповнена на суму 15000 грн., відповідач в період з 14.12.2025 по 24.01.2026 року використовувала кредит, наданий банком (а.с.15 зворот).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101765731860402 від 14.12.2025 року, відповідач станом на 01.05.2026 року має заборгованість по кредиту в загальному розмірі 18841,09 грн., яка складається з 14924,32 грн. загальний залишок за наданим кредитом (тілом кредиту); 3787,69 грн. загальний залишок заборгованості за процентами; 129,08 грн. загальний залишок заборгованості за пенею (а.с.10 зворот).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих доказів, що відповідачу були надані кредитні кошти, якими вона користувалася, однак, допустила неналежне виконання своїх обов`язків, порушила умови договору щодо повернення кредитодавцеві суми позики та відсотків за користування нею.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості та процентів за кредитом в строки, передбачені умовами кредитного договору, та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості, а саме суми заборгованості за основною сумою боргу та суми заборгованості за відсотками обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення суми заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Водночас виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно частин 1, 2 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Отож усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак хоч Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України установлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 129,08 грн.

Відтак, суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101765731860402 від 14.12.2025 року в розмірі 18712,01 гривень, яка складається з: 14924,32 гривень загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 3787,69 гривень загального залишку заборгованості за процентами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6005315579906 від 01.05.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ «А-Банк» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2644,16 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2662,40 х 18712,01/18841,09= 2644,16).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 264-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ЄДРПОУ 14360080, заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ15510176573186040 від 14.12.2025 в розмірі 18712 (вісімнадцять тисяч сімсот дванадцять) гривень 01 копійка, з яких: 14924 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні 32 копійки загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 3787 (три тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 69 копійок. загальний залишок заборгованості за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ЄДРПОУ 14360080, понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2644 (дві тисячі шістсот сорок чотири) гривні 16 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, рах. № НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складеного 01 липня 2026 року.

Суддя Р.В. Швець