Рішення № 137849085, 01.07.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1691/26

Провадження №2/149/1204/26

Номер рядка звіту 38

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01.07.2026 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Робак М.В.

при секретарі Поліщук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ"ФК"ТАЙГЕР-ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" звернулося до суду з позовом, у якому просить ухвалити рішення суду, яким стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за Кредитним договором №60357950 від 14.10.2024, у розмірі 20 212,72 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.10.2024 між ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №60357950 в електронній формі шляхом використання відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію.

Згідно з умовами договору, позивач надав відповідачці кредитні кошти у сумі 4000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. Кредитні кошти були перераховані на банківський рахунок відповідачки, що підтверджується відповідними доказами.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, тоді як відповідачка умови договору належним чином не виконала, кредитні кошти та нараховані платежі у встановлені строки не повернула, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Станом на дату звернення до суду загальна сума заборгованості становить 20 212,72 грн, з яких: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13612,72 грн - прострочена заборгованість за процентами, 600,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 2000,00 грн - прострочена заборгованість за штрафними санкціями.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідачки суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленнямсторін. Відповідачці визначено право на подання відзиву на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Позивачу визначено право на подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

Представник позивача подав заяву до суду в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримує.

Відповідачка до суду не з`явилася, відзив на позовну заяву не надійшов, про відкриття та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження по справі остання була належним чином повідомлена, заперечень на позов не подавала. Конверт повернувся з відміткою "адресат відсутній".

За одночасного існування умов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом було ухвалено проводити заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.10.2024 між ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №60357950, згідно з яким сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн; кредит надається строком на 360 днів; остаточний термін повернення кредиту - 09.10.2025; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4% річних; пільгова процентна ставка - 0,8% в день, стандартна процентна ставка - 0,95% в день, що підтверджується копією такого договору. Комісія за надання кредиту у розмірі 15 % (600 грн). (а.с.9-19)

На підтвердження факту укладення кредитного договору до позову також долучено копію графіку платежів та копію паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачкою ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором ntGaYAFN та qk2sSgiB (зворот а.с.19-а.с.22)

Згідно з копією довідки від 09.03.2026, ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №60357950 від 14.10.2024, ідентифікована ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС", одноразовий ідентифікатор - ntGaYAFN (зворот а.с.22).

Відповідно до копії листа ТОВ "ФК "Контрактовий дім" відповідачці було перераховано кошти у сумі 4000,00 грн. (а.с.23)

Згідно відомостей про отримання грошових коштів, прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 4000 грн. - тіло кредиту, 13 612,72 грн - прострочена заборгованість за процентами, 600,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 2000,00 грн - прострочена заборгованість за штрафними санкціями.

Крім того позивачем надано виписку по рахунку (зворот а.с.23-а.с.26)

Позивачем також надсилалася претензія про погашення заборгованості (зворот а.с.26)

При цьому, доказів погашення відповідачкою ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості позивачу ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС", матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ "ФК "ТАЙГЕР-ФІНАНС" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за штрафами в сумі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Так, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 600 грн, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 600 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 600 грн.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що відповідачка не оспорила ані суму позову, ані правильність проведеного позивачем розрахунку, ані підстав, з яких позов заявлений, та зважаючи, що станом на день розгляду справи спір між сторонами не врегульований, відповідачка заборгованість за кредитними договорами у добровільному порядку не сплатила, тому суд приходить до висновку, що з відповідачки, як позичальника, підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 17 612,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження судових витрат позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093, копію ордера, копію договору про надання правової допомоги №0207 від 02.07.2025, Актом наданих послуг №1392 від 09.03.2026, Детальним описом наданих послуг до Акту №1392. З яких встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу наданою АО "Апологет", які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 8000,00 грн. (а.с.28-31)

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені частково, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума понесених витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 2319,93 грн - судового збору та 6970,94 грн - витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 514, 525, 526, 527, 530, 610, 626, 634, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 7 ч. 13, 12, 76-81, 89, 137, 141, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5, 289 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ТОВ "Фінансова Компанія "ТАЙГЕР-ФІНАНС" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за Кредитним договором № 60357950 від 14.10.2024 року, в сумі: 17 612,72 грн., яка складається з: 4000 грн. - тіло кредиту, 13 612,72 грн - прострочена заборгованість за процентами, на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. СмальСтоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в ПАТ"Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2319,93 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6970,94 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем або іншою особою до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя: Марина РОБАК