Рішення № 137847942, 26.06.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокуСправа № 912/2397/24(912/791/26)

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп`яний тік" (просп. Інженерів, буд. 11, м. Кропивницький, 25014)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" (вул. Дегтярівська, буд. 33-В, м. Київ, 03057)

про стягнення 914 132,69 грн, визнання недійсною додаткової угоди,

що розглядається в межах справи №912/2397/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп`яний тік" (просп. Інженерів, буд. 11, м. Кропивницький, 25014)

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.;

представники сторін:

від позивача - Різник О.Ю., постанова від 16.04.2025 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Возна Л.О., адвокат, ордер серія ВС №1457182 від 21.04.2026,

УСТАНОВИВ:

Постановою від 23.03.2026 господарський суд визнав Товариство з обмеженою відповідальністю "Круп`яний тік" банкрутом. Відкрив ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців. Призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Різника О.Ю.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп`яний тік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" з вимогами про стягнення грошових коштів у розмірі 914 132,69 грн, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп`яний тік" арбітражний керуючий Різник О.Ю. зазначає про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" зобов`язань за Договором поставки №17-03/2022 від 17.03.2022 в частині повної оплати товару.

Також, до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп`яний тік" до Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЛЬКОН-АГРО" з наступними вимогами.

1. Прийняти до розгляду позовну заяву.

2. Об`єднати в одне провадження справу за даною позовною заявою із справою №912/2397/24 (912/791/26), передати їх на розгляд судді Глушкову М.С. та присвоїти об`єднаній справі номер 912/2397/24 (912/791/26), як справі, провадження у якій відкрито раніше.

3. Першочергово розглянути позовну заяву ліквідатора ТОВ "Круп`яний Тік" про визнання недійсним правочину.

4. Визнати недійсною Додаткову Угоду №1 від 28.07.2024 до Договору поставки №17-03/2022 від 17.03.2022, що укладена між ТОВ "Круп`яний Тік" (Постачальник) та ТОВ "Фалькон-Агро" (Покупець).

Ухвалою від 01.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2397/24(912/982/26) за правилами спрощеного позовного провадження; об`єднано справи №912/2397/24(912/791/26) та 912/2397/24(912/982/26) в одне провадження; присвоєно справі номер №912/2397/24(912/791/26); судовий розгляд призначено на 12.05.2026.

21.04.2026 та 12.05.2026 ТОВ "Фалькон-Агро" подано відзиви на позовну заяву.

21.04.2026 ТОВ "Фалькон-Агро" подано клопотання про витребування доказів.

22.04.2026 арбітражним керуючим ТОВ "Круп`яний Тік" подано заперечення на клопотання про витребування доказів.

24.04.2026 та 15.05.2026 ТОВ "Круп`яний Тік" подано відповіді на відзиви.

27.04.2026 та 18.05.2026 ТОВ "Фалькон-Агро" подано заперечення на відповідь на відзив.

Протокольними ухвалами від 12.05.2026, від 26.05.2026, від 03.06.2026 оголошено перерви в судовому засіданні.

01.06.2026 та 22.06.2026 ТОВ "Фалькон-Агро" подано заяву на виконання ухвали суду.

03.06.2026 ТОВ "Круп`яний Тік" подано пояснення.

18.06.2026 при розгляді справи було виявлено технічну неможливість налагодження коректної роботи підсистеми відеоконференцзв`язку, а саме відсутність з`єднання та неможливість розпочати конференцію та провести тестовий запис. Внаслідок цього, не вдалося створити протокол судового засідання у системі відеоконференцзв`язку та провести засідання суду. За результатами засідання суддею Глушковим М.С. оголошено перерву у засіданні до 26.06.2026.

24.06.2026 ГУ ДПС Кіровоградської області подано документи на виконання ухвали суду.

25.06.2026 арбітражним керуючим подано письмові пояснення.

У судовому засіданні 26.06.2026 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

17.03.2022 між ТОВ "ФАЛЬКОН-АГРО" (далі - Покупець) та ТОВ "Круп`яний Тік" (далі - Постачальник) укладено Договір поставки товару № 17-03/2022.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити, відповідно до умов даного Договору, олію соєву гідратовану, сиру та/або олію соєву нерафіновану, сиру (далі за текстом - Товар). Загальна сума Договору складається з суми специфікацій до даного Договору. Ціна на Товар згідно з даним Договором може бути змінена в залежності від ринкової кон`юнктури та вказується у специфікаціях до даного Договору. Постачальник гарантує, що Товар, який буде поставлено за даним Договором, є власністю Постачальника і не обтяжений претензіями з боку третіх осіб чи органів державного управління.

Кількість Товару, що поставляється, визначається Сторонами у специфікаціях або додаткових угодах укладених до даного Договору (п. 2.5 Договору).

Покупець зобов`язаний здійснити оплату вартості Товару, що постачається за даним Договором, в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом строків, погоджених Сторонами у відповідній специфікації або додатковій угоді до Договору (п. 2.5 Договору).

Право власності на Товар переходить до Покупця з дати підписання видаткової накладної. Всі інші умови поставки оговорюються Сторонами додатково в специфікаціях або додаткових угодах до даного Договору (п. 4.1- 4.5 Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов договору сторонами підписано наступні специфікації:

№1 від 17.03.2022, загальна вартість товару разом з ПДВ 1125000,00 грн;

№2 від 15.06.2022, загальнавартість товару разом з ПДВ 930000,00 грн;

№3 від 04.06.2022, загальна вартість товару разом з ПДВ 830 000,10 грн;

№4 від 30.08.2022, загальна вартість товару разом з ПДВ 999 999,90 грн;

№5 від 21.12.2022, загальнавартість товару разом з ПДВ 1 050 000,00 грн;

№6 від 27.12.2022, загальнавартість товару разом з ПДВ 570 000,00 грн;

№7 від 01.02.2023, загальна вартість товару разом з ПДВ 875 000,10 грн;

№8 від 13.02.2023 загальна вартість товару разом з ПДВ 849 999,90 грн;

№9 від 20.02.2023 загальна вартість товару разом з ПДВ 862 500,00грн (т. 1 а.с. 21 з об.-25).

У специфікаціях сторони погодили порядку розрахунків - 20% вартості поставленого товару підлягали оплаті після належної реєстрації податкових накладних за відповідними господарськими операціями.

Арбітражний керуючий зазначає, що згідно зі специфікаціями №1-9 у 20222023 роках позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару на загальну суму 8 092 500,06 грн.

Позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними:

- № РН-0000258 від 17.06.2022 на суму 900 984,00 грн;

- № РН-0000281 від 05.07.2022 на суму 664 000,08 грн;

- № РН-0000398 від 05.09.2022 на суму 879199,91 грн;

- № РН-0000679 від 23.12.2022на суму 1 056720,00 грн;

- № РН-0000686 від 28.12.2022 на суму 575 320,06 грн;

- № РН-0000746 від 10.02.2023 на суму 874 300,10 грн;

- № РН-0000760 від 17.02.2023 на суму 869 719,90 грн;

- № РН-0000779 від 01.03.2023 на суму 877680,00 грн.

Загальна сума товару, отриманого відповідачем за наведеними видатковими накладними, становить 7 746 424,05 гривні.

На виконання умов договору ТОВ "Круп`яний Тік" були складені та зареєстровані податкові накладні (т.1 а.с. 45-49):№ 18 від 22.03.2022; №31 від 17.06.2022; №8 від 05.07.2022; №20 від 05.09.2022; №69 від 22.12.2022.

На виконання п. 2.5 Договору відповідач перерахував на рахунок ТОВ "Круп`яний Тік":

- 873 750,00 грн, платіжна інструкція №7489 від 22.03.2022;

- 174 750,00 грн, платіжна інструкція №7282 від 09.06.2022;

- 700 000,00 грн, платіжна інструкція №7393 від 17.06.2022;

- 553 333,40 грн, платіжна інструкція №7746 від 06.07.2022;

- 200 984,00 грн, платіжна інструкція №7807 від 11.07.2022

- 110 666,68 грн, платіжна інструкція №8014 від 25.07.2022;

- 879 199,91 грн, платіжна інструкція №8422 від 06.09.2022;

- 525 000,00 грн, платіжна інструкція №9515 від 22.12.2022;

- 525 000,00 грн, платіжна інструкція №9544 від 23.12.2022;

- 479 433,38 грн, платіжна інструкція №9613 від 28.12.2022

- 729 166,75 грн, платіжна інструкція №9933 від 03.02.2022;

- 708 333,25 грн, платіжна інструкція №10063 від 14.02.2023

- 718 750,00 грн, платіжна інструкція №10196 від 22.02.2023 (т.1 а.с. 31-43).

На загальну суму 7 178 367,37 грн.

28.07.2024 між ТОВ "ФАЛЬКОН-АГРО" (далі - Покупець) та ТОВ "Круп`яний Тік" (далі Постачальник) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 17-03/2022 від 17.03.2022 (далі - Додаткова угода).

У розділі1Додаткової угоди сторони погодили таке:

- Сторони підтверджують, що між ними укладено Договір поставки № 17-03/2022 від 17.03.2022, за яким Постачальник здійснював поставку товару, а Покупець здійснював оплату поставленого товару.

- Сторони підтверджують, що відповідно до погодженого між ними порядку розрахунків 20% вартості поставленого товару підлягали оплаті після належної реєстрації податкових накладних за відповідними господарськими операціями.

- У зв`язку з невиконанням Постачальником обов`язку щодо належної та своєчасної реєстрації податкових накладних, Покупець був позбавлений можливості сформувати податковий кредит у відповідній частині, що спричинило для нього негативні майнові наслідки.

- З метою врегулювання наслідків такого порушення, Сторони погодили зарахування недоплаченої частини ціни товару в розмірі 20% як компенсації майнових втрат Покупця та відповідне зменшення вартості поставленого товару в цій частині.

Відповідно до розділу 2 Додаткової угоди сторони підтверджують, що станом на дату укладення цієї Додаткової угоди неоплачена частина вартості поставленого товару, становить 568 056,68 грн; сторони погодили, що сума 568 056,68 грн є узгодженим грошовим еквівалентом майнових втрат Покупця, спричинених порушенням Постачальником обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних за Договором; сторони домовилися, що вказана сума підлягає зарахуванню в рахунок зобов`язання Покупця з оплати 20% вартості поставленого товару.

Згідно з розділом 3 Додаткової угоди Постачальник підтверджує наявність у нього вимоги до Покупця щодо сплати неоплаченої частини вартості поставленого товару у розмірі 568 056,68 грн; Покупець підтверджує наявність у нього зустрічної грошової вимоги до Постачальника у розмірі 568 056,68 грн, що виникла у зв`язку з порушенням Постачальником своїх обов`язків щодо належної реєстрації податкових накладних; Сторони домовилися провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 568 056,68грн; з моменту підписання цієї Додаткової угоди вимога Постачальника до Покупця про сплату 568 056,68 грн припиняється повністю, зустрічна вимога Покупця до Постачальника у розмірі 568 056,68 грн також припиняється повністю.

Сторони погодили, що внаслідок врегулювання, визначеного цією Додатковою угодою, загальна вартість товару, поставленого за Договором, зменшується на 568 056,68грн.У частині суми 568 056,68 грн зобов`язання Покупця щодо оплати вартості поставленого товару вважається припиненим остаточно та в повному обсязі. Постачальник підтверджує, що після підписання цієї Додаткової угоди не має жодних майнових претензій до Покупця щодо сплати суми 568 056,68 грн, яка раніше обліковувалась як недоплачена частина 20% вартості товару (розділ 4 Додаткової угоди).

Сторони підтверджують, що підписанням цієї Додаткової угоди остаточно врегулювали взаємні розрахунки в частині суми 568 056,68 грн. Сторони погодили, що зазначена сума не підлягає повторному нарахуванню, не підлягає повторному стягненню та не вважається простроченою заборгованістю Покупця перед Постачальником. Будь-які подальші вимоги Постачальника до Покупця щодо сплати вказаної суми є такими, що суперечать змісту цієї Додаткової угоди та погодженій волі Сторін. Сторони підтверджують, що ця Додаткова угода укладена добровільно, відповідає їх реальній волі, не є фіктивною чи удаваною та спрямована на реальне врегулювання взаємних майнових вимог (розділ 5 Додаткової угоди).

Додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печатками.

25.06.2025 Ліквідатор звернувся із запитом до відповідача погасити заборгованість перед ТОВ "Круп`яний Тік" (код 37298050) у розмірі 568 056,68 грн. У разі, якщо вказана сума заборгованості вже була сплачена, надати підтверджуючі документи, а саме: копії платіжних доручень з відмітками банку про виконання, банківські виписки або інші належні докази проведення оплати (т. 1 а.с. 29-29 з об).

04.08.2025 ТОВ "Фалькон-Агро" листом повідомило про відсутність у нього обов`язку сплачувати заборгованість у розмірі 568 056,68 грн (т. 1 а.с. 17-18 з об).

До листа ТОВ "Фалькон-Агро" додано лист колишнього керівника ТОВ "Круп`яний Тік" вих.№117 від 18.07.2024 (т. 1 а.с. 26), в якому вказується, що у зв`язку із неможливістю реєстрації податкових накладних зі сторони ТОВ "Круп`яний Тік", останнє повідомляє про анулювання за взаємною згодою із покупцем залишку заборгованості ТОВ "Фалькон-Агро" за отриманий і неоплачений товар у розмірі 568 056,68 грн.

Арбітражний керуючий зазначає, що в акті інвентаризації розрахунків із дебіторами та кредиторами ТОВ "Круп`яний Тік" від 27.11.2024 (т.1 а. с. 27-28) керівник підтверджує наявність боргу ТОВ "Фалькон Агро". Акт інвентаризації складався пізніше дати листа від 18.07.2024, що підтверджує той факт, що право вимоги до Відповідача є діючим. Додатковою угодою сторони погодили зміну порядку розрахунків та фактичне припинення частини грошових зобов`язань Покупця ТОВ "Фалькон-Агро" перед Постачальником ТОВ "Круп`яний Тік" на суму 568 056,68 грн.

Ліквідатор зазначає, що оскаржуваним правочином борг Покупця анульовано "збитками" останнього без належного підтвердження існування таких. Додаткова угода не доводить наявність у ТОВ "Круп`яний Тік" боргу перед ТОВ "Фалькон-Агро" у розмірі 568 056,68 грн первинними документами чи посиланням на правові підстави утворення боргу.

При цьому відповідачем не доведено грошового зобов`язання ТОВ "Круп`яний Тік" перед ТОВ "Фалькон- Агро", за яким вчинено залік однорідних вимог.

Відповідно до Звіту про аналіз фінансово-господарського стану ТОВ "Круп`яний тік", проведеного арбітражним керуючим станом на 30.09.2024, ліквідатор зазначає, що фінансовий стан боржника характеризується ознаками критичної неплатоспроможності, що виникла задовго до дати вчинення оскаржуваного правочину(28.07.2024) (т. 3 а.с. 71-90). Згідно з висновками фінансового аналізу критична неплатоспроможність існує з 30.06.2021 і триває безперервно до 30.09.2024.

За твердженням ліквідатора на дату укладення Додаткової угоди (28.07.2024) боржник вже понад 3 роки перебував у стані критичної неплатоспроможності, не мав здатності виконувати грошові зобов`язання перед кредиторами.

Позивач зазначає, що Додаткова угода про зарахування взаємних вимог має ознаки фраудаторного правочину.

На підставі вищевикладеного позивач просить визнати недійсною Додаткову Угоду №1 від 28.07.2024 та стягнути заборгованість за договором поставки.

У відзивах по позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши таке.

Товариство не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні Господарського процесуального кодексу України. Відповідач не заперечує сам факт наявності між сторонами договірних відносин, не заперечує сам факт здійснення поставок товару в межах виконання договору поставки № 17-03/2022 від 17.03.2022, однак категорично заперечує проти визначеного позивачем розміру боргу 914 132,69 грн. Крім того, позивач у своєму розрахунку фактично проігнорував додаткову угоду від 28.07.2024, якою сторони договору прямо врегулювали частину взаємних вимог у сумі 568 056,68 гривні.

У відповіді на відзив на позов арбітражний керуючий заперечив проти доводів відповідача з мотивів викладених у позовних заявах.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Предметом даного позову є визнання недійним укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 17-03/2022 від 17.03.2022 та стягнення заборгованості за Договором поставки № 17-03/2022 від 17.03.2022 повернення майна, переданого за вказаним договором.

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КзПБУ). Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Разом з тим, суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Крім наведених у ст. 215 ЦК України загальних вимог щодо недійсності правочину, спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (ст. 42 КзПБУ, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, інститут визнання недійсними правочинів боржника у справі про банкрутство, зокрема, врегульований ст. 42 КзПБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КзПБУ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному ст. 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 42 КзПБУ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншоїсторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

Отже, ч. 1 та ч. 2 ст. 42 КзПБУ визначено спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і вони застосовуються тоді, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Разом з тим, наслідки недійсності правочинів з підстав, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 42 КзПБУ єдині та визначені у ч. 3 ст. 42 КзПБУ.

Крім того, суд звертає увагу, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, Додаткова угода не доводить наявність у ТОВ "Круп`яний Тік" боргу перед ТОВ "Фалькон-Агро" у розмірі 568 056,68 грн.

Відповідачем не доведено грошового зобов`язання ТОВ "Круп`яний Тік" перед ТОВ "Фалькон-Агро", за яким вчинено залік однорідних вимог.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021у справі №910/11116/19 зробив наступні висновки про зарахування зустрічних однорідних вимог (щодо застосування ст. 601 ЦК України): "30. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст. 601 ЦК України): - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги".

У постанові від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Додаткова угода не доводить погашення заявленого позивачем боргу до відповідача шляхом заліку взаємних однорідних вимог, адже у відповідача немає грошових вимог до позивача на цю суму.

Відповідач не доводить наявність боргу у ТОВ "Круп`яний Тік" перед ТОВ "Фалькон-Агро" у грошовому еквіваленті ні на дату підписання додаткової угоди, ні на дату розгляду спору судом.

Суд зауважує, що свобода визначення умов договору є одним з проявів максими "дозволено все, що не заборонено", і вона базується на невтручанні держави у приватні відносини, доки такі відносини стосуються лише їх учасників. Тому сторони договору можуть на власний розсуд (якщо він не обмежений законом) визначити зміст свого регулятивного правовідношення, нормальну динаміку його розвитку.

Такому критерію, однак, відповідають лише ті відносини, що виникають на підставі правомірної поведінки сторін. Що ж до наслідків неправомірної поведінки, то немає ніяких підстав застосовувати до них правило "дозволено все, що не заборонено", бо лише правомірна поведінка не зачіпає публічного інтересу. Неправомірна поведінка є підставою для застосування способів захисту права. Якщо таке застосування здійснюється судом шляхом ухвалення судового рішення, яке до того ж забезпечується примусовим виконанням за санкцією держави (судовим рішенням), то це вже стосується не тільки приватного інтересу, а й зачіпає державний інтерес. Державі не байдуже, які дії та в якому випадку можуть бути санкціоновані і гарантовані державним примусом, адже через захист конкретного суб`єктивного права здійснюється одночасна охорона і публічних інтересів (суспільного ладу, правопорядку).

Також для реалізації сторонами свободи визначення умов договору як міри правомірної поведінки сторін важливим є те, чи належать ці умови договору до тих правовідносин, що взагалі можуть бути унормовані сторонами на власний розсуд у цивільному договорі, волевиявлення сторін у яких має значення для кваліфікації поведінки як правомірної, чи такої, що складає собою правопорушення.

За приватноправовим договором сторони встановлюють, змінюють або припиняють саме цивільні права та обов`язки (ст. 626 ЦК України), ті, які регулюються цивільним законодавством. Також, за ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ж, встановленими ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом, тому правило "дозволено все, що не заборонено" як підстава для застосування договірного регулювання до відповідних правовідносин взагалі незастосовне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізуючи свободу договору, сторони вправі на власний розсуд визначити строки і порядок поставки товару, його якість та асортимент, комплектність, перелік товаросупровідних документів, порядок їх передачі як і порядок, строки та спосіб оплати тощо, передбачивши цивільно-правову відповідальність за порушення цих умов.

Що ж стосується податкових накладних, їх складання та реєстрації, то це документ, призначений для розрахунку податку на додану вартість, а не для оформлення операцій з поставки товару господарюючим суб`єктом; податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок складання та реєстрації податкових накладних унормовано Податковим кодексом України (далі - ПК України), який за пунктом 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Так, відповідно до положень п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.1 ст. 200 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.3 ст. 201 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку.

Суми ПДВ, зазначені у податковій накладній, після реєстрації податкової накладної в ЄРПН: формують податковий кредит (об`єкт цивільних прав) на підставі зареєстрованих податкових накладних; збільшують реєстраційний ліміт покупця (п. 200-1 ст. 200-1 ПК України); сума реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ (невід`ємна складова частина податкового кредиту), яка формується за наслідками реєстрації податкових накладних, може бути використана отримувачем ПДВ для реєстрації вже свої податкових накладних в ЄРПН по своїх податкових зобов`язаннях без поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту; беруть участь у формуванні податкового кредиту для зменшення податкових зобов`язань за наслідками подання декларації з ПДВ (тобто сплата податку на додану вартість у меншому розмірі).

Аналізуючи природу обов`язку покупця зареєструвати податкову накладну, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків (пункт 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, пункт 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).

ПК України не передбачає застосування до правовідносин у сфері справляння податків і зборів правила "дозволено все, що не заборонено", як і не надає можливості застосування до цих правовідносин цивільного законодавства, у тому числі законодавства, що регулює зобов`язальні правовідносини сторін. Ці норми є імперативними, тобто, такими, що не допускають ніяких відхилень, можливості їх зміни шляхом узгодження цих змін сторонами.

Включення до приватноправового договору обов`язків, що належать до публічно-правової сфери, до сфери регулювання податкового законодавства, не перетворює ці обов`язки на цивільні незалежно від волевиявлення сторін договору. У разі невідповідності договірного регулювання приписам імперативних норм застосуванню в будь-якому разі підлягають саме імперативні норми, відтак таке договірне регулювання не створює передбачених ним правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності.

Відповідні висновки щодо застосування приписів ч. 2, 3, ст. 627 ЦК України, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, у пунктах 7.6- 7.10 якої зазначено таке:

"7.6. Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.7. Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

7.8. Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

7.9. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

7.10. Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення".

Окрім того, від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строки, передбачені ПК України, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ, з яким і пов`язаний майновий інтерес позивача у спірних правовідносинах (відповідну позицію висловлено у пункті 8.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).

Відповідачем у даній справі не вказано, до яких негативних наслідків, які виходять за межі майнового інтересу відповідача до формування податкового кредиту, призвело недотримання позивачем строків реєстрації податкових накладних.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

ТОВ "Фалькон-Агро" не зверталося до ТОВ "Круп`яний Тік" із претензіями чи позовом про відшкодування збитків через незареєстровану ПН, що є належним способом захисту прав відповідача, якщо останній має докази їх порушення.

Таким чином, факт не вчинення дій із реєстрації податкових накладних ТОВ "Круп`яний Тік", як продавцем, не звільняє ТОВ "Фалькон-Агро" від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар, факт поставки якого доведено позивачем та визнаються відповідачем.

Щодо фраудаторності Додаткової угоди суд зазначає таке.

Відповідно до Звіту про аналіз фінансово-господарського стану ТОВ "Круп`яний тік", проведеного арбітражним керуючим станом на 30.09.2024, фінансовий стан боржника характеризується ознаками критичної неплатоспроможності, що виникла задовго до дати вчинення оскаржуваного правочину (28.07.2024). Згідно з висновками фінансового аналізу критична неплатоспроможність існує щонайменше з 30.06.2021 року і триває безперервно до 30.09.2024.

У даному випадку, колишній керівник ТОВ "Круп`яний Тік" відмовився від грошових вимог до ТОВ "Фалькон-Агро" за постановлений товар у період, коли в товариства була заборгованість перед кредиторами (в т.ч. заборгованість із виплати заробітної плати), яку останнє не змогло погасити. Наслідком таких дій стала втрата дебіторської заборгованості.

Отже, ТОВ "Круп`яний Тік" втратило актив без еквівалентного зустрічного задоволення.

Погодженням сторонами щодо зарахування 20% вартості товару як компенсації Покупцю та відповідне зменшення вартості поставленого товару (п. 1.4 Додаткової угоди) створено штучну підставу для зменшення дебіторської заборгованості банкрута.

При цьому, як зазначалось вище відсутні докази про грошовий борг ТОВ "Круп`яний Тік" перед ТОВ "Фалькон-Агро", що міг би бути підставою для заліку однорідних вимог.

Поряд з цим, після укладення Додаткової угоди, ТОВ "Круп`яний Тік" відображав право вимоги до ТОВ "Фалькон-Агро" у акті інвентаризації, що свідчить про те, що борг списано не було та правочин вчинений боржником на шкоду кредиторам.

За наведених всіх вищевикладених обставин суд дійшов висновку про те, що зміст оспорюваного правочину не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним, оскільки боржник його вчинив фактично без відповідних майнових дій відповідача незадовго до входження в процедуру банкрутства, за відсутності економічно обґрунтованої мети та за наявності скрутного фінансового становища поряд з невиконаними зобов`язаннями перед іншими кредиторами, що суперечить вимогам ст. 42 КзПБУ, ч. 5 ст. 203 ЦК України та є підставою для визнання його недійсними у відповідності до ч. 1 ст. 215, 234 ЦК України та ч. 2 ст.42 КзПБУ.

Щодо стягнення за Договором поставки № 17-03/2022 від 17.03.2022 суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу товар за видатковими накладними:

- № РН-0000258 від 17.06.2022 на суму 900 984,00 грн;

- № РН-0000281 від 05.07.2022 на суму 664 000,08 грн;

- № РН-0000398 від 05.09.2022 на суму 879199,91 грн;

- № РН-0000679 від 23.12.2022 на суму 1 056720,00 грн;

- № РН-0000686 від 28.12.2022 на суму 575 320,06 грн;

- № РН-0000746 від 10.02.2023 на суму 874 300,10 грн;

- № РН-0000760 від 17.02.2023 на суму 869 719,90 грн;

- № РН-0000779 від 01.03.2023 на суму 877 680,00 грн.

Загальна сума товару, отриманого відповідачем за наведеними видатковими накладними, становить 7 746 424,05 грн.

При цьому на виконання п. 2.5 Договору відповідач перерахував на рахунок ТОВ "Круп`яний Тік":

- 873 750,00 грн, платіжна інструкція №7489 від 22.03.2022;

- 174 750,00 грн, платіжна інструкція №7282 від 09.06.2022;

- 700 000,00 грн, платіжна інструкція №7393 від 17.06.2022;

- 553 333,40 грн, платіжна інструкція №7746 від 06.07.2022;

- 200 984,00 грн, платіжна інструкція №7807 від 11.07.2022

- 110 666,68 грн, платіжна інструкція №8014 від 25.07.2022;

- 879 199,91 грн, платіжна інструкція №8422 від 06.09.2022;

- 525 000,00 грн, платіжна інструкція №9515 від 22.12.2022;

- 525 000,00 грн, платіжна інструкція №9544 від 23.12.2022;

- 479 433,38 грн, платіжна інструкція №9613 від 28.12.2022;

- 729 166,75 грн, платіжна і нструкція №9933 від 03.02.2022;

- 708 333,25грн, платіжна інструкція №10063 від 14.02.2023;

- 718 750,00 грн, платіжна інструкція №10196 від 22.02.2023 (т.1 а.с. 31-43)

На загальну суму 7 178 367,37 грн.

Отже, несплаченою за Договором поставки є сума -568 056,68 грн.

Відповідач оплату за поставку товару у повному розмірі у визначені Договором строки не здійснив, суму основного боргу не заперечив.

Відповідно до ст. 599 ЦК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 568 056,68 грн основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, строк оплати зазначеного боргу настав, борг не сплачений, а тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

У вимозі про стягнення 346 076,01 грн слід відмовити, оскільки зазначена сума не підтверджена належними доказами.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсною Додаткову Угоду №1 від 28.07.2024 до Договору поставки №17-03/2022 від 17.03.2022, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Круп`яний Тік" (просп. Інженерів, буд. 11, м. Кропивницький, 25014, код 37298050) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" (вул. Дегтярівська, буд. 33-В, м. Київ, 03057, код 41271176).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" (вул. Дегтярівська, буд. 33-В, м. Київ, 03057, код 41271176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп`яний тік" (просп. Інженерів, буд. 11, м. Кропивницький, 25014, код 37298050) грошові кошти у розмірі 568 056,68 грн та 9 479,80 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам через систему "Електронний суд".

Повний текст рішення складено - 01.07.2026.

Суддя М.С. Глушков