Ухвала суду № 137847575, 29.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.06.2026Справа № 910/747/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича

про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен банк»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002»

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2023»

про стягнення 8 559,69 дол. США,

представники сторін та приватного виконавця не з`явились

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/747/26 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2023» про стягнення в солідарному порядку 8 559,69 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Ухвалено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002» (Україна, 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12А; ідентифікаційний код: 32041844), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2023» (Україна, 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12А; ідентифікаційний код: 32041844) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен банк» (Україна, 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А; ідентифікаційний код: 14305909) заборгованість у розмірі 8 559 доларів США 69 центів. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002» (Україна, 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12А; ідентифікаційний код: 32041844) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен банк» (Україна, 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А; ідентифікаційний код: 14305909) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 107 грн 78 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен банк» (Україна, 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А; ідентифікаційний код: 14305909) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 107 грн. 77 коп. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен банк» (Україна, 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А; ідентифікаційний код: 14305909) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 107 грн 77 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2023» (Україна, 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12А; ідентифікаційний код: 32041844) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен банк» (Україна, 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А; ідентифікаційний код: 14305909) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 107 грн 77 коп.

13.05.2026 на виконання вказаного рішення суду видано накази.

16.06.2026 до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича надійшло подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, у якому приватний виконавець просить визначити частку боржника ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) у нерухомому майні квартирі АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 668249780000 у розмірі 1/2 частини. Водночас, розгляд подання приватний виконавець просить здійснити без його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 вищевказане подання приватного виконавця призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.06.2026 із повідомленням стягувача, відповідача-3, приватного виконавця та заінтересованої особи ОСОБА_3 . Запропоновано стягувачу, відповідачу-3 та заінтересованій особі подати до суду свої пояснення по суті подання з їх документальним обґрунтуванням.

Вказана ухвала суду була надіслана до електронних кабінетів приватного виконавця, стягувача, відповідача-3 та заінтересованої особи, що підтверджується відповідними повідомленнями/квитанціями про доставку документа до електронних кабінетів.

Однак, до суду від стягувача, відповідача-3 та заінтересованої особи будь-які пояснення/заперечення щодо подання приватного виконавця не надходили, вказані особи явку своїх представників у судове засідання із розгляду подання приватного виконавця не забезпечили.

Оскільки судом виконано вимоги ч. 2 ст. 335 ГПК України щодо повідомлення сторін та заінтересованої особи про розгляд подання приватного виконавця, а неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд вважає за можливе здійснити розгляд подання за відсутності відповідних учасників справи та заінтересованої особи за наявними у справі матеріалами.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналогічне положення закріплено в частині першій ст. 1 Закону України «Про органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 29.10.2021 у справі №916/1714/20).

Так, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у даній справі, яке набрало законної сили, а отже підлягає обов`язковому виконанню, судом було видано відповідні накази.

Зокрема, судом видано наказ від 13.05.2026 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Полісся-2002 (Україна, 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12А; ідентифікаційний код: 32041844), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Полісся-2023 (Україна, 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12А; ідентифікаційний код: 45397210) на користь Акціонерного товариства Райффайзен банк (Україна, 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А; ідентифікаційний код: 14305909) заборгованість у розмірі 8 559 доларів США 69 центів, де боржником значиться ОСОБА_2 .

20.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Горбульовим Антоном Вадимовичем за заявою стягувача про примусове виконання прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 81056900 за вищевказаним наказом Господарського суду міста Києва. Зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у порядку статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Листом від 20.05.2026 № 1371 приватний виконавець вказану постанову про відкриття виконавчого провадження направив на адресу ОСОБА_2 , що підтверджується списком від 21.05.2026 поштових відправлень. Як повідомлено приватним виконавцем та вбачається із долученої останнім роздруківки з сайту підприємства поштового зв`язку, відповідне поштове відправлення не було вручене ОСОБА_2 та повернулося у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_2 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС, виконавцем відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про відкриття виконавчого провадження № 81056900 від 20.05.2026 було надіслано до електронного кабінету боржника. Факт направлення підтверджується повідомленням № 14382430 про доставку документа з АСВП до електронного кабінету ОСОБА_2 в ЄСІКС.

Водночас, судом за наслідками перевірки інформації з АСВП щодо виконавчого провадження № 81056900, встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Горбульовим Антоном Вадимовичем 20.05.2026 також були прийняті постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, об`єднання виконавчих проваджень (у т.ч. № 81056900) у зведене виконавче провадження № 81067287, звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, звернення стягнення на майно боржника, арешт майна боржника та 21.05.2026 прийнято постанову про розшук майна боржника, враховуючи, що згідно відповіді МВС України за боржником зареєстрований транспортний засіб, місцезнаходження якого невідоме.

Так, будь-які відомості про сплату боржником ( ОСОБА_2 ) боргу відсутні.

Як зазначено приватним виконавцем, у ході проведення ним виконавчих дій було встановлено, що боржник ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00058981934 від 11.06.2026.

Водночас, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2026 у справі № 761/3450/26 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19.11.2010, розірвано.

Судом згідно з поданими приватним виконавцем документами встановлено, що ОСОБА_3 у період перебування у зареєстрованому з ОСОБА_2 шлюбі, за його нотаріально посвідченою згодою, набула у власність квартиру АДРЕСА_2 згідно з договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. за реєстровим № 1120.

Крім надання згоди на правочин, згідно із заявою ОСОБА_2 , посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. за реєстровим № 1119, останній підтвердив, що грошові кошти, які використовуватимуться для придбання вказаної квартири, є спільною сумісною власністю подружжя, а сама квартира після її придбання буде об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на даний час ОСОБА_3 є власником вищевказаної квартири загальною площею 97,2 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою від 10.06.2026 № 481241288.

Так, право на звернення приватного виконавця до суду із поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, передбачено статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 335 ГПК України.

Частиною 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ГПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 зазначено, що під час розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не можуть застосовуватися норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України (аналогія статті 443 Цивільного процесуального кодексу України) не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338 Господарського процесуального кодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб`єктного складу боржника та інших співвласників майна. Натомість за наявності спору про право стаття 335 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

Поряд з цим суд звертає увагу, що питання належної процесуальної форми звернення державного (приватного) виконавця для вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільному майні та необхідності чіткого розмежування питання наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в контексті статті 335 Господарського процесуального кодексу України проаналізовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.

За наслідками прийняття відповідної постанови було уточнено висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009, яке полягає у тому, що у разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" Цивільного процесуального кодексу України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - (пункт 73 постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - пункти 74 - 75 постанови).

Наголошуючи на необхідності чіткого розмежування питання наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами Велика Палата Верховного Суду, зауважила, що якщо спір виник щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності.

Одночасно Велика Палата Верховного Суду наголосила, що: "у такому випадку відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" Цивільного процесуального кодексу України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод."(пункт 69).

Зазначені висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 585/1695/20, від 16.07.2023 у справі № 367/5663/21, від 06.03.2024 у справі № 2-3185/2010.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 сформувала підхід, згідно з яким для констатації наявності або відсутності спору про право у справах, що розглядаються за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України, визначальне значення має встановлення (з`ясування) позиції іншого співвласника щодо визначення частки майна боржника у спільному майні.

На необхідність дослідження позиції іншого співвласника нерухомого майна як ключового елементу для з`ясування наявності спору про право при розгляді подання виконавця щодо визначення частки боржника у спільному майні наголошено у низці рішень Верховного Суду. Зокрема, така правова позиція застосована у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 766/19976/18, а також підтверджена в ухвалах від 19.02.2024 у справі № 760/20457/17, від 11.03.2024 у справі № 347/528/22 та від 11.09.2024 у справі № 608/1630/22.

Водночас суд звертає увагу, що приписи Закону України «Про виконавче провадження» та положення Господарського процесуального кодексу України не покладають на державного чи приватного виконавця обов`язку самостійного з`ясування правої позиції іншого співвласника майна боржника щодо визначення частки останнього у спільному майні у разі звернення з поданням на підставі статті 335 цього Кодексу.

Суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом даної норми кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У такий спосіб, якщо заінтересована особа, за умови забезпечення її можливості участі при розгляді питання щодо визначення частки боржника у спільному майні, не скористалася своїми правами, то зазначене надає суду можливість прийняти рішення відповідно до вимог законодавства та з урахуванням наявних у справі матеріалів, у т.ч. даних, які містяться у відкритих державних реєстрах (зокрема, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі судових рішень тощо).

З огляду на це, саме суд у межах розгляду відповідного подання виконавця має надати належну правову оцінку позиції іншого співвласника (за умови, якщо він скористається своїми процесуальними правами), з урахуванням її змісту, обґрунтованості та доказового підтвердження. Така оцінка здійснюється саме в межах судового провадження, ініційованого поданням виконавця, і передбачає забезпечення можливості щодо процесуальної участі відповідної особи шляхом її повідомлення, та, відповідно, надання їй можливості висловити свою позицію шляхом реалізації права на участь у судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у межах застосування положень статті 335 ГПК України сама по собі формальна незгода іншого співвласника майна, яка не підтверджена належними доказами або не містить правової аргументації, не може розцінюватися як наявність спору про право в розумінні процесуального закону.

Спір про право в контексті цієї норми виникає лише за наявності обґрунтованої та підтвердженої позиції іншого співвласника, яка вказує на конкретне порушення його суб`єктивного майнового права, виражене у вигляді заперечення щодо правомірності або допустимості визначення частки боржника у спільному майні.

Так, матеріалами справи підтверджується виконання судом свого процесуального обов`язку щодо належного повідомлення заінтересованої особи про дату, час та місце розгляду подання приватного виконавця.

Однак, ані боржник, ані заінтересована особа своїми правами на подання заперечень щодо подання приватного виконавця та висловлення своїх позицій у судовому засіданні не скористались.

Водночас, приватний виконавець вказує про відсутність матеріального спору між співвласниками спірного майна (квартири), про що свідчить відсутність відомостей, опублікованих на офіційному веб-сайті Судової влади України станом на день звернення виконавця із поданням, щодо наявності спорів між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом яких була б квартира АДРЕСА_2 . Крім того, не встановлено й у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідного судового рішення, яким було б змінено правовий режим спірного майна або визначено інший розмір часток співвласників.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 356 Цивільного кодексу України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За положеннями ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 370 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 367/6321/16-ц зазначено, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Суд відмічає, що Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 464/2227/17 виснував, що предметом розгляду такого подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності. Крім того, задоволення подання не порушує прав інших співвласників квартири, оскільки за ними залишається право спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що наказ Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 № 910/747/26 не виконаний ОСОБА_2 , враховуючи презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, суд дійшов висновку, що подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 233-235, 326, 335 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами задовольнити.

2. Визначити частку боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у нерухомому майні квартирі АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 668249780000 у розмірі 1/2 частини.

Ухвала набирає законної сили після її підписання 01.07.2026 та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Ю. Трофименко