Рішення № 137847398, 26.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2026Справа № 910/4299/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства «Вантажбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінремсистем»

про стягнення 1 315 781,63 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Вантажбуд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінремсистем» про стягнення коштів у розмірі 1 315 781,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про надання послуг від 16.09.2024 № 13/24-Т.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків.

Позивачем 20.04.2026 сформовано у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

Відповідачем 12.05.2026 сформовано у системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про перехід у загальне позовне провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінремсистем» про перехід в загальне позовне провадження відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 16.09.2024 укладено договір №13/24-Т, за умовами якого позивач зобов`язався за усними заявками відповідача виконувати за плату роботи за допомогою спеціалізованої техніки та механізмів.

Пунктом 3.1 договору №13/24-Т від 16.09.2024 визначено, що обсяги наданих послуг позивачем визначається змінним рапортом, що підписується уповноваженими представниками сторін. За надання послуг відповідач сплачує визначену у рахунку-фактурі суму протягом десяти днів після підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

Матеріали справи не містять копій або оригіналів змінних рапортів, рахунків-фактур та актів прийманні-передачі виконаних робіт.

У той же час, за твердженням позивача, ним надано відповідачу послуги загальною вартістю 1 429 602,94 грн., які було оплачено відповідачем лише частково. Станом на час звернення з даним позовом заборгованість відповідача за фактично отриманими ним послугами складає 1 093 682, 94 грн.

Відповідачем факт надання послуг та наявність боргу у визначеному позивачем розмірі прямо не заперечено у відзиві, проте заперечено у задоволенні позовних вимог повністю. Правова позиція відповідача фактично зведена до недоведеності позивачем належними доказами права на отримання судового захисту.

Суд має погодитись з доводами відповідача в частині недоведеності позовних вимог передбаченими договором №13/24-Т від 16.09.2024 доказами (рапорти, рахунки та акти).

Проте, матеріали справи містять гарантійний лист відповідача (№17/10 від 17.10.2025), яким станом на 17.10.2025 визнається заборгованість перед позивачем за договором №13/24-Т від 16.09.2024 у розмірі 1 429 602,94 грн. Крім того, цим листом відповідач зобов`язався здійснити погашення боргу у встановлені ним строки.

За своєю правовою природою гарантійний лист №17/10 від 17.10.2025 є одностороннім правочином відповідача.

Відповідно, судом відхилено доводи відповідача в частині невідповідності гарантійного листа вимогам до первинних бухгалтерських документів, оскільки предметом даного судового дослідження є встановлення наявності або відсутності цивільного права, а не порядок ведення бухгалтерського чи податкового обліку сторонами у справі.

Частинами першою та третьою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути, у тому числі, односторонніми. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведене, суд визнає гарантійний лист відповідача №17/10 від 17.10.2025 належним доказом, що поза розумним сумнівом доводитись факт надання відповідачем послуг загальною вартістю 1 429 602,94 грн.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок зі сплати вартості отриманої послуги у споживача послуги виникає з моменту її отримання, одночасно у надавача послуги виникає кореспондоване суб`єктивне право на отримання вартості цієї послуги.

Таким чином, право позивача (станом на 17.10.2025) на отримання від відповідача 1 429 602,94 грн. вартості наданих послуг доведено суду поза розумним сумнівом.

Відповідачем платіжною інструкцією №351 від 22.12.2025 перераховано позивачу 285 920,00 грн. Крім того, відповідачем платіжною інструкцією №558 від 30.01.2026 додатково перераховано позивачу 50 000,00 грн.

Інших доказів погашення відповідачем боргу матеріали справи не містять.

Судом відхилено доводи відзиву в частині невідповідності акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2025 до 09.10.2025 вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку у зв`язку з їх очевидною помилковістю.

З урахуванням наведеного, Господарський суд міста Києва задовольняє вимогу позову про стягнення з відповідача 1 093 682,94 грн. (1 429 602,94 грн. - 285 920,00 грн. - 50 000,00 грн.) вартості наданих послуг.

Крім вимоги про стягнення суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За позитивно-правовими приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За процесуально-правовими приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, для отримання примусового захисту права на отримання пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних позивач має прямий процесуальний обов`язок довести суду факт прострочення відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Як зазначалось судом раніше, пунктом 3.1 договору №13/24-Т від 16.09.2024 визначено, що за надання послуг відповідач сплачує визначену у рахунку-фактурі суму протягом десяти днів після підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, за умовами укладеного сторонами у справі договору прострочення виконання грошових зобов`язань відповідача розпочинається на 11 день з дня підписання актів приймання-передачі.

Відсутність у матеріалах справи визначених договором актів приймання-передачі унеможливлює висновок про прострочення відповідача.

В свою чергу, недоведеність суду поза розумним сумнівом факту прострочення виконання зобов`язання унеможливлює надання примусового захисту вимогам про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволенні вимог позову про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінремсистем» (01042, місто Київ, вулиця Джона Маккейна, будинок 40, офіс 241; ідентифікаційний код 42764352) на користь Приватного підприємства «Вантажбуд» (19132, Черкаська область, Монастирищенський район, село Шабастівка, вулиця Миру, будинок 46; ідентифікаційний код 39413721) 1 093 682,94 грн. основного боргу та 13 124,20 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншому - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.07.2026.

Суддя Т.Ю.Кирилюк