Рішення № 137844605, 09.06.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/450/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої судді Вовк Л. В.

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

учасники справи :

позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»

представник позивача Козачок М.О.,

відповідач Токар О.В.,

представник відповідача Дзюбак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»)звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 527045-КС-001 від 03.05.2025 в загальному розмірі 14 150,00 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 5 650,00 грн, суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦПК - 2 500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією - 1 000,00 грн, та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 03.05.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 527045-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 03.05.2025 направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 527045-КС-001 про надання кредиту, того ж дня відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 527045-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Заборгованість за Договором № 527045-КС-001 про надання кредиту від 03.05.2025 становить 14 150,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах- 5 650,00 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 2 500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією - 1 000,00 грн.

23.05.2026 відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник , адвокат Дзюбак О.О., подав відзив, в якому позов визнав частково та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 2 500,00 грн та в частині стягнення суми прострочених платежів за комісією - 1 000,00 грн . В обґрунтування відзиву зазначив, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, законодавець запровадив захист для позичальників у кредитних і позикових відносинах через встановлення спеціального мораторію, тому позичальник звільняється від відповідальності , визначеної ст.625 ЦК України. Крім того , одноразова комісія , що покриває лише адміністративні дії банку (оформлення договору ) , визнається нікчемною, оскільки це прихована плата за користування грошима.

13.05.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача просить задовольнити позов та зазначила, що відповідач не заперечує укладення Кредитного договору з Позивачем, отримання кредитних коштів за Кредитним договором, порушення умов Кредитного договору (графіку платежів), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. Позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та погодився його виконувати. Кредитодавець жодним чином не обмежував час для ознайомлення з умовами Кредитного договору та Правилами. Протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення Позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо встановлені не у Правилах надання кредиту, Паспорті споживчого кредиту чи у тарифах та умовах, а саме у Кредитному договорі, який Позичальник уклав з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. Крім того, нарахування та сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений пунктом Договору залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 12.05.2026 провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, справу призначено до розгляду на 09.06.2026. Окрім того , витребувані докази в АТ Державний ощадний банк України».

22.05.2026 до суду надійшла інформація з АТ «Державний ощадний банк України» згідно ухвали суду від 12.05.2026.

Представник позивача Козачок М.О. у судове засідання не з`явилася, просила розглянути справу у її відсутність, позов підтримала , просить задовольнити.

Представник відповідача Дзюбак О.О. у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлялися належним чином , про що свідчить довідка про доставку від 14.05.2026.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, мотиви суду .

03.05.2025 позивачем направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 527045-КС-001 про надання кредиту, того ж дня ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 527045-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 29-30).

Крім того, 03.05.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 527045-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію (а.с. 19-28).

Також, ОСОБА_1 було підписано наданий ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» паспорт споживчого кредиту, тим самим підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані виходячи із обраних ним умов кредитування, відповідно до умов якого, тип кредиту кредит; сума кредиту - 5 000,00 грн; тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка, відсотків річних - 3,65%; комісія за надання кредиту - 1 000,00 грн (а.с. 15-18).

З візуальної форми послідовності дій клієнта, вбачається, що між клієнтом та Товариством здійснювалися дії щодо формування, підписання та направлення шаблонної оферти, укладення договору, а також підписання додаткових угод і завантаження документів у систему «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відображають хронологію операцій за 2025 рік (а.с. 50).

Із наданої анкети клієнта ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» вбачається, що ОСОБА_1 03.05.2025 отримав кредит у сумі 5 000,00 грн , про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ « ПрофітГід» (а.с. 51, з.с. а.с. 51)

З інформації наданої АТ «Державний ощадний банк України» від 15.05.2025 , витребуваної ухвалою суду від 12.05.2026 , вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 (UAH) , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 . Окрім того, на підтвердження користування ОСОБА_1 банківською карткою та кредитними коштами , надано виписку по рахунку за період 03.05.2025-23.08.2025. (а.с.115-118)

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Внаслідок невиконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість, яка відповідно до наданого розрахунку та довідки по стан заборгованості, становить 14 150,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 5 650,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 2 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією -1 000,00 грн (а.с. 11-13).

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 2 500,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год 30 хв, який діє до теперішнього часу.

Постанова Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23 деталізувала темпоральні межі мораторію застосування мораторію.

Темпоральні межі мораторію : дія мораторію розпочинається з 24.02.2022 (дата введення воєнного стану ) та триває протягом періоду дії воєнного стану плюс 30 днів після його припинення або скасування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 2 500,00 грн не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії .

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 1 000,00 грн за кредитним договором №527045-КС-001 від 03.05.2025, з огляду на те, що умова кредитного договору про покладання на відповідача обов`язку зі сплати комісії є нікчемною.

Як передбачено п. 2.5. Кредитного договору, комісія за видачу кредиту 1 000,00 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст.11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №194/1387/19, провадження № 61-7416св20.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Тлумачення ч.1 ст.203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених у ст.4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17.

Так, зазначена умова договору не містить розмежування платних та безоплатних послуг, а також не визначає найменування таких послуг, а отже, фактично передбачає виключно платні послуги з обслуговування кредиту. При цьому до таких платних послуг, зокрема, слід відносити й послуги щодо надання споживачеві, на його вимогу, не частіше одного разу на місяць інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, а також надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, у тому числі інформації про платежі за цим Договором, які сплачені або підлягають сплаті, дати чи періоди сплати та умови такої сплати (за можливості зазначення відповідних умов у виписці).

Разом із тим, включення зазначених послуг до платних суперечить вимогам ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких надання таких послуг здійснюється безоплатно.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, зроблені наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи. Виконання цього обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту є обов`язком фінансової установи за кредитним договором, такі дії, як надання фінансового інструменту або моніторинг заборгованості за кредитом, не є самостійними послугами, що замовляються та підлягають оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Надання фінансового інструменту фактично є наданням кредиту позичальнику. Операції, такі як моніторинг заборгованості за кредитом, відповідають економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюються у межах виконання прав та обов`язків за кредитним договором. Тому такі дії фінансової установи не є послугами, які об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

Крім того, у п.п.31.29 та 32.8 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19 від 13 липня 2022 року зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, якщо споживач вимагає таку інформацію частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Отже, відповідно до п. 2.5 Кредитного договору встановлено комісію за видачу кредиту у розмірі 1 000,00 грн, тобто фактично на позичальника покладено оплату за послугу, яка згідно із Законом України «Про споживче кредитування» повинна надаватися безоплатно.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 10 650,00 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 5 650,00 грн , в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в сумі 10 650,00 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 003,86 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №527045-КС-001 про надання кредиту від 03.05.2025 у сумі 10 650 ( десять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 00 коп, що складається з : суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 5 650,00 грн .

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 003 ( дві тисячі три) грн 86 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі України, буд. №26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Л. В. Вовк