Ухвала суду № 137844492, 30.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6476/24

Провадження №6/639/243/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова

У складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Бірюк А.О.,

представника заявника Васькова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові заяву представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відстрочення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року пр справі № 639/6476/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2026 року до Новобаварського районного суду міста Харкова звернувся представник Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» з заявою про відстрочення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року пр справі № 639/6476/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В обгрунтування заяви зазначено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.03.2025 по справі № 639/6476/24, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування матеріальної шкоди та моральної школи. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 90 372,48 грн, вартості виготовлення звіту про оцінку вартості матеріальних збитків у розмірі 4000,00 грн. Стягнуто моральну шкоду 10 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1042,36 грн. Постановою Харківського апеляційного суду від 21.04.2026 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.03.2025 залишено без змін. КП «Харківські теплові мережі» належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відповідно до мети діяльності, передбаченої Статутом, забезпечує задоволення суспільних потреб населення, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах. Предметом статутної діяльності КП "Харківські теплові мережі" та відповідно основними видами господарської діяльності підприємства є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім группам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Фінансування господарської діяльності КП Харківські теплові мережі здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню, підприємствам, установам і організаціям. Військова агресія негативно вплинула на фінансовий стан КП «Харківські теплові мережі». За період воєнного стану значно збільшилася заборгованість споживачів за теплову енергію. Несплата споживачами призводить до неможливості своєчасного виконання підприємством своїх фінансових зобов`язань. Важкий фінансовий стан підприємства підтверджується даними витягу з інформаційного ресурсу «ОПЕНДАТАБОТ». Сума фінансових зобов`язань підприємства складає 52 778 677,00 грн. Починаючи з дня повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України i до сьогодні підприємство жодного дня не припиняло господарську діяльність та виконувало покладені на нього обов`язки щодо забезпечення послугами з постачання теплової енергії та гарячої води всіх категорій споживачів, зокрема, об`єктів соціальної сфери, сфери охорони здоров`я, військових об`єктів, багатоквартирних будинків, проводило та продовжує проводити аварійні та відновлювальні роботи об`єктів теплопостачання. Від початку повномасштабної агресії Російської Федерації, через активні бойові дії та обстріли території міста Харкова, в тому числі об`єктів критичноїінфраструктури, було пошкоджено понад 177 об`єктів підприємства, у тому числі об`єкти критичної інфраструктури. Крім того, прийняті у період воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України деякі нормативні акти негативно вплинули на фінансовий стан підприємства. На підставі вищезазначеного на теперішній час підприємство не має можливості виконати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.03.2025, оскільки не має достатніх коштів для погашення заборгованості з причин, які не залежать від нього.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 09 червня 2026 року прийнято про відстрочення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року пр справі № 639/6476/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири в провадження судді Труханович В.В. Призначено до розгляду в судове засідання.

Представник заявника ОСОБА_2 в судовому засіданні просив заяву про відстрочення виконання рішення задовольнити, посилаючись на те, що на теперішній час підприємство не має можливості виконати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.03.2025, оскільки не має достатніх коштів для погашення заборгованості.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У відповідності до ст. 435 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання у відсутності нез?явившогося позивача.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

В провадженні суду перебувала цивільна справа №639/6476/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 31 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 94 372,48 грн. (дев?яносто чотири тисячі триста сімдесят дві гривні 48 копійок), яка складається з вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття житлових приміщень у розмірі 90 372,48 грн. та вартості виготовлення звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття житлових приміщень у розмірі 4 000,00 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 , в якості відшкодування моральної шкоди, 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь держави судовий збір у розмірі 1 042, 36 грн. (одна тисяча сорок дві гривні 36 копійок). (а.с. 111-121).

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року без змін (а.с. 188-191).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року N 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.(пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Так, відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, тлумачення положень ст. 435 ЦПК України, дає підстави дійти висновку, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду передбачено також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанціях, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Як зазначає ВС в постанові від 27.06.2018 року по справі за № 813\8842\13-а «підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини».

Відповідно до ч 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Підстави, які зумовлюють необхідність відстрочення виконання рішення, мають оціночний характер, оскільки законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Представник заявника, звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення, посилався на те, щовійськова агресія негативно вплинула на фінансовий стан КП «Харківські теплові мережі». За період воєнного стану значно збільшилася заборгованість споживачів за теплову енергію. Несплата споживачами призводить до неможливості своєчасного виконання підприємством своїх фінансових зобов`язань. Важкий фінансовий стан підприємства підтверджується даними витягу з інформаційного ресурсу «ОПЕНДАТАБОТ». Сума фінансових зобов`язань підприємства складає 52 778 677,00 грн. Починаючи з дня повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України i до сьогодні підприємство жодного дня не припиняло господарську діяльність та виконувало покладені на нього обов`язки щодо забезпечення послугами з постачання теплової енергії та гарячої води всіх категорій споживачів, зокрема, об`єктів соціальної сфери, сфери охорони здоров`я, військових об`єктів, багатоквартирних будинків, проводило та продовжує проводити аварійні та відновлювальні роботи об`єктів теплопостачання. Від початку повномасштабної агресії Російської Федерації, через активні бойові дії та обстріли території міста Харкова, в тому числі об`єктів критичноїінфраструктури, було пошкоджено понад 177 об`єктів підприємства, у тому числі об`єкти критичної інфраструктури. Крім того, прийняті у період воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України деякі нормативні акти негативно вплинули на фінансовий стан підприємства.

Так звертаючись з відповідною заявою до суду, заявником в якості доказів тяжкого фінансового стану та відсутності у нього коштів, було додано витяг з інформаційного ресурсу «ОПЕНДАТАБОТ», з якого вбачається, що сума фінансових зобов`язань підприємства складає 52 778 677,00 грн. та звіт про фінансовий стан КП «Харківські теплові мережі» на 31 грудня 2025 року. (а.с. 209-216).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У розумінні статті 617 ЦК України випадкові обставини у вигляді відсутності у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Обставини щодо важкого фінансового стану, на які посилається Відповідач, з урахуванням положень статті 435 ЦПК України не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для відстрочення виконання рішення суду.

Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 р. (заява № 18357/91) та інші).

Отже, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути здійснено відстрочення виконання судового рішення, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для звільнення від виконання зобов`язання та розстрочення виконання рішення суду.

Суд звертає увагу на визначений в рішеннях судів та відомий факт, що фінансування діяльності КП Харківські теплові мережі» здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню, підприємствам, установам і організаціям.

Як на Відповідача (боржника/заявника) так й на Позивача (стягувача) негативно вплинула військова агресія, щодо їх фінансового становища.

При цьому суд зазначає , що від військової агресії понесли збитки та погіршився матеріальний стан, у якому опинився не тільки боржник та стягувач, а й населення, підприємства, установи і організації. Таким чином, суд приймаючи рішення, повинен враховувати всі обставини, дотримуючись балансу інтересів сторін, як доводи боржника, наведені у заяві про відстрочення виконання рішення суду так й порушене право стягувача.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 28 червня 2023 року у справі №210/4031/17 виклала свій висновок, невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Однією з форм (способу) невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати.

Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Відповідно у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку та розстрочку виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Суд вважає, що з боку КП «Харківські теплові мережі» не доведено, як реальної неможливості виконання рішення, так і реальної можливості виконати це рішення суду за умови надання відстрочки, при цьому суд зауважує, що з боку Відповідача (боржника) не надано жодного доказу, здійснення платежів у добровільному порядку або врегулювання з позивачем стягнення заборгованості іншим шляхом, які б свідчили про намагання заявника вчиняти дії щодо виконання рішення суду.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи те, що з дня ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року минуло вже більше одного року, в свою чергу представником КП «Харківські теплові мережі» у даній справі не доведено суду шляхом надання беззаперечних доказів обставин, які підтверджували б неможливість або утруднення виконання рішення суду у даній справі (зважаючи на загальну суму стягнення), заявником не надано суду доказів можливих негативних наслідків для останнього при виконанні рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року, відсутні докази неможливості у Відповідача (заявника) виконати судове рішення без надання відстрочки, з урахуванням того, що при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд має враховувати, зокрема, матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, а отже суд не вбачає підстав для задоволення заяви. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 76-78, 81, 89, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відстрочення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року пр справі № 639/6476/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 30.06.2026

Суддя В.В. Труханович