Рішення № 137844293, 30.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/861/26

провадження № 2/619/936/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі позовну заяву ОСОБА_1 до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просить припинити (зняти) обтяження у виді арешту нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , накладеного на підставі Постанови, 03-27 (СЛ), 08.10.2002, Відділом державної виконавчої служби, реєстраційний номер обтяження 5456452, що зареєстровано 09.08.2007 14:49:21 за № 5456452 реєстратором: Дергачівська державна нотаріальна контора, 62300, Харківська обл., Харківський район, м. Дергачі, вул. Європейська, буд. 63.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 12.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 20.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті цивільну справу на 30.06.2026.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач є співвласником нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 січня 1999 року (розпорядження №271 від 12 січня 1999 року Комісії по приватизації державного житлового фонду Подвірського управління ЖКТ). Як вбачається з витягу з реєстру нерухомого майна (інформаційної довідки) №460020545 від 13.01.2026,на квартиру Позивача, на підставі Постанови 03-27 (СЛ) від 08.10.2002, яка винесена відділом державної виконавчої служби, накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 5456452, що зареєстровано 09.08.2007 14:49:21 за № 5456452 реєстратором: Дергачівська державна нотаріальна контора, 62300, Харківська обл., Харківський район, м. Дергачі, вул. Європейська, буд. 63). В інформаційній довідці як особа на майно якої накладається арешт зазначається ОСОБА_3 . Він є батьком позивача, однак, ніколи не володів даною нерухомістю, так як власниками квартири є лише ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Так, ОСОБА_3 є батьком Позивача та перебував у шлюбі з гр. ОСОБА_4 . Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано 20 лютого 1996 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вищевказаної інформаційної довідки неможливо також установити і правові підстави, з яких арешт було накладено. У відповідь на адвокатські запити не було надано будь-яких документів, які б підтверджували правові підстави, з яких на майно Позивача було накладено арешт. Позивач, як співвласник нерухомого майна, не має можливості розпоряджатись даною власністю, оскільки на квартиру незаконно накладено арешт.

Представник позивача надав суду письмову заяву, вказавши що просить задовольнити позовні вимоги, на підставі вказаного у позові, судове засідання просив провести без його участі та без участі позивача. Також зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представником відповідача, Дергачівського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, в судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши доводи представника позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

ОСОБА_1 є співвласником нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 січня 1999 року (розпорядження № 271 від 12 січня 1999 року Комісії по приватизації державного житлового фонду Подвірського управління ЖКТ).

Як вбачається з витягу з реєстру нерухомого майна (інформаційної довідки) №460020545 від 13.01.2026, на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі Постанови 03-27 (СЛ) від 08.10.2002, яка винесена відділом державної виконавчої служби, накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 5456452, що зареєстровано 09.08.2007 14:49:21 за № 5456452 реєстратором: Дергачівська державна нотаріальна контора, 62300, Харківська обл., Харківський район, м. Дергачі, вул. Європейська, буд. 63).

В інформаційній довідці особу на майно якої накладено арешт зазначено ОСОБА_3 .

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 січня 1999 року (розпорядження № 271 від 12 січня 1999 року Комісії по приватизації державного житлового фонду Подвірського управління ЖКТ) власниками квартири є лише ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_3 є батьком позивача та перебував у шлюбі з гр. ОСОБА_4 . Однак, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано 20 лютого 1996 року.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 )

Крім того, з вищевказаної інформаційної довідки неможливо встановити і правові підстави, з яких арешт було накладено.

Так, у документі вказується лише, що арешт накладено згідно з Постановою 03-27 (СЛ) Відділом державної виконавчої служби 08.10.2002 (Архівний номер: 3731729HARKOV102).

З метою отримання інформації щодо правових підстав накладення арешту на майно позивача, представником позивача, адвокатом Крамаренко О.І. було направлено адвокатські запити: Вих № 21.01/І1 до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; Вих № 21.01/І2 до Дергачівської державної нотаріальної контори; Вих № 21.01/І3 до Харківського обласного державного нотаріального архіву.

Вказані запити були направлені з метою отримання інформації щодо перебування відомостей про виконавчі провадження та накладення арешту на майно щодо ОСОБА_3 .

Однак, у відповідь на дані запити не було надано будь-яких документів, які б підтверджували правові підстави, з яких на майно позивача було накладено арешт.

Так, Дергачівська державна нотаріальна контора повідомила, що всі документи знаходяться у відповідному обласному архіві. Архів відповіді на запит не надав.

Дергачівський відділ державної виконавчої служби, листом від 26.01.2026 року зазначив, що на виконанні у відділі не перебувало та не перебуває провадження щодо гр. ОСОБА_3 .

Позивач обмежений в користуванні та розпорядженні своєю власністю, у зв`язку з наявною забороною.

Відповідно з ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних Свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.1, ч.2 ст.321 ЦК України).

Відповідно до ч.2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) (GC), № 33202/96, п. 107, EC HR 2000-1).

Враховуючи викладене, суд вважає, що під час судового розгляду справи встановлено порушення прав позивача щодо користування житловим приміщенням, а тому, беручи до уваги принцип «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, воно підлягає судовому захисту шляхом скасування вказаного обмеження.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 року у цивільній справі № 916/1415/19 (12-80гс20), держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як установлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) (GC), № 33202/96, п. 107, ЕС НR2000-1).

З урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьев проти України (заява №38722/02) судом встановлено, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що вказаний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 13, 76, 81, 259, 263, 264, 280 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна задовольнити.

Припинити обтяження у виді арешту нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , накладеного на підставі Постанови, 03-27 (СЛ), 08.10.2002, Відділом державної виконавчої служби, реєстраційний номер обтяження 5456452, що зареєстровано 09.08.2007 14:49:21 за № 5456452 реєстратором: Дергачівська державна нотаріальна контора, 62300, Харківська обл., Харківський район, м. Дергачі, вул. Європейська, буд. 63.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області, адреса: 62300, Харківська обл., Харківський район, м. Дергачі, вул. Європейська, буд. 63, ЄДРПОУ 02894154.

Відповідач: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: 62302, Харківська область, Харківський район, місто Дергачі, вул. Садова, буд. 10 ЄДРПОУ 41430510.

Суддя Л. В. Калиновська