Ухвала суду № 137844174, 29.06.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/334/26 провадження № 1-кп/403/34/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в режимі відеоконференції клопотання прокурора Долинського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 , подане в межах розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121030000134 від 07 травня 2026 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.4 ст.185 КК України,

ОСОБА_4 , згідно

відомостей, зазначених в обвинувальному акті,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Янтарне

Каменського району республіки Молдова,

проживаючого без реєстрації за адресою:

АДРЕСА_1 , не працюючого,

маючого базову вищу освіту, не одруженого,

громадянина України, раніше судимого: 14 грудня 2017 року Котовським міськрайонним

судом Одеської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.185, ч.1

ст.70, ст.75 КК України до 4 років позбавлення волі

із звільненням на підставі ст.75 КК України від

відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 18 вересня 2018 року

Овідіопольським районним судом Одеської області

за ч.1 ст.396 КК України до 2 років позбавлення

волі, із звільненням на підставі ст.75 КК України

від відбування покарання з випробуванням з

іспитовим строком на 2 роки; 28 серпня 2020 року

Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.185,

ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 1 місяця

позбавлення волі; 11 січня 2021 року Приморським

районним судом м.Маріуполя Донецької області за

ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі,

на підставі ч.4 ст.70 КК України з визначенням

покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі;

04 серпня 2022 року Комінтернівським районним судом Одеської області за ч.2 ст.185 КК України з

визначенням покарання на підставі ч.4 ст.70 КК

України у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі; звільненого 13 серпня 2024 року з

Біленьківської виправної колонії Запорізької

області (№ 83) по відбуттю покарання,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Устинівського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121030000134 від 07 травня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 та ч.4 ст.185 КК України, за фактами:

1) викрадення 06 травня 2026 року у період часу з 14 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв. з корисливих мотивів з кімнати житлового будинку потерпілого ОСОБА_7 , розташованого по АДРЕСА_2 , офіційного документу - належної потерпілому банківської картки для виплат АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 ;

2) незаконного заволодіння 06 травня 2026 року у період часу з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв., під час перебування у кімнаті житлового будинку потерпілого ОСОБА_7 , розташованого по АДРЕСА_2 , шляхом викрадення, належними потерпілому паспортом громадянина України (серія НОМЕР_2 ) та іншими його важливими особистими документами: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , нагрудною нагородою №422414 «За мужність» 3-го ступеня з орденською книгою серії ОК №127535, які являються офіційними документами;

3) таємного викрадення 06 травня 2026 року у період часу з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв., повторно, в умовах воєнного стану, шляхом проникнення у житло, з кімнати житлового будинку потерпілого ОСОБА_7 , розташованого по АДРЕСА_2 , грошових коштів в сумі 65677,00 грн., внаслідок чого потерпілому була завдана майнова шкода на вказану суму.

В підготовчому судовому засіданні прокурором підтримане подане до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, яке обгрунтоване тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, за відсутності міцних соціальних зв`язків та передбаченого законом покарання за тяжкий злочин (крадіжку) у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, а також перебування у розшуку за вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання; незаконно впливати на недопитаних судом на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, з яким він проживає в одному населеному пункті; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, з огляду на спосіб вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень та наявність у нього судимостей за вчинення корисливих злочинів, що свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого за відсутності офіційного джерела доходу.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження стосовно нього дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважав за можливе змінити стосовно нього запобіжний захід на особисте зобов`язання або зменшити розмір застави. Зазначив, про свою незгоду із викладеними в обвинувальному акті обставинами, зокрема, щодо суми викрадених грошових коштів, а також про те, що наведені прокурором в клопотанні ризики є стандартними та не доведеними.

В підготовчому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання прокурора з огляду на формальність та недоведеність прокурором достатніми доказами наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та, з урахуванням позиції її підзахисного, прохала застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або заставу у мінімальному розмірі.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, безпосередньо дослідивши зміст клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_8 від 08 травня 2026 року підозрюваному ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою по 03 липня 2026 року включно. Підставою обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою була наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, та наявність ризиків: вчинення ним іншого кримінального правопорушення щодо власності, враховуючи наявні попередні судимості; переховування від органу досудового розслідування та (або) суду через тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, та незаконного впливу на потерпілого, який не допитувався судом.

Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст.176 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, крім іншого: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду (пункт 1); незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні (пункт 3); вчинити інше кримінальне правопорушення (пункт 5).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України). Крім того, згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність в обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; вагомість наявних доказів, якими обгрунтовуються відповідні обставини тощо.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ч.1 ст.183 КПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (п.51 рішення у справі «Летельє до Франції» від 26 червня 1991 року, заява №12369/86), особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Зі змісту обвинувального акту у даному кримінальному провадженні та клопотання прокурора вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 та ч.4 ст.185 КК України, які згідно з положеннями ч.ч.2, 5 ст.12 КК України класифікуються як кримінальні проступки, та тяжкий злочин відповідно.

Санкція ч.4 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Згідно з п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування чи суду (правова позиція Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25 липня 2001 року.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05 лютого 2026 року був оголошений в розшук з огляду на те, що будучи обізнаним про перебування в суді стосовно нього матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, він в судові засідання не з`являвся.

Подібна неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду стосовно нього іншого кримінального провадження в Київському районному суді міста Одеси в сукупності із суворістю покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 та ч.4 ст.185 КК України, свідчать про наявність у зв`язку з цим високого ступеня ризику переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та можливого покарання.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків судом враховується встановлений нормами КПК України порядок отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: 1) на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК України); 2) суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею; 3) суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України).

З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За вказаних обставин, враховуючи, що свідки у даному кримінальному провадженні, зазначені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, та потерпілий не допитувались судом першої інстанції, обвинувачений, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні із ними, в тому числі і з урахуванням безпосереднього проживання свідків та потерпілого в одному із ним населеному пункті - в с.Докучаєве, може здійснити на них вплив (зокрема, шляхом умовлянь, погроз, психологічного тиску) з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі для уникнення кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується.

Отже, на переконання суду ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, є об`єктивно наявним.

Обвинувачений ОСОБА_4 є особою раніше неодноразово судимою за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 та ч.3 ст.185 КК України.

13 серпня 2024 року був звільнений з Біленківської виправної колонії (№83) по відбуттю покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі, призначеного за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 серпня 2022 року за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України.

На даний час ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, пов`язаних із викраденням грошових коштів та особистих документів потерпілого протягом короткого проміжку часу (декількох годин одного дня - 06 травня 2026 року), що, як наслідок, свідчать про стійку асоціальну спрямованість особистості обвинуваченого, ігнорування ним принципу мирного володіння майном та переконує суд у можливості вчинення обвинуваченим інших подібних кримінальних правопорушень в цій сфері.

За обставинами, встановленими слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу від 08 травня 2026 року та судом під час підготовчого судового засідання по розгляду клопотання прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, власної сім`ї не має, до обрання стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою проживав в с.Докучаєве Кропивницького району Кіровоградської області без реєстрації.

Доказів наявності на утриманні обвинуваченого малолітніх та (або) неповнолітніх чи непрацездатних осіб, догляд та матеріальне забезпечення яких він здійснював чи здійснює, матеріали кримінального провадження не містять.

Доказів наявності в обвинуваченого на дату розгляду клопотання сталих сімейних відносин у формі зареєстрованого шлюбу суду також надано не було.

Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про відсутність в обвинуваченого ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків у місці його проживання.

Наявності тяжких захворювань чи належності обвинуваченого до осіб з інвалідністю під час підготовчого засідання встановлено не було.

Суд погоджується із викладеним в ухвалі слідчого судді від 08 травня 2026 року висновком про обгрунтованість висунутої ОСОБА_4 під час досудового розслідування підозри, оскільки вона підтверджується вагомістю досліджених ним доказів, зібраних у ході досудового розслідування, в їх сукупності, які містять достатні дані, що можуть свідчити про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.4 ст.185 КК України.

За таких обставин, вирішуючи питання необхідності продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, суд зазначає, що відповідно до приписів ч.1 ст.177, ч.1 ст.194 КПК України, прокурором доведено: існування обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, та наявність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з урахуванням тяжкості покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні цих кримінальних правопорушень, може здійснити спроби переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На час розгляду клопотання у підготовчому судовому засіданні будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, судом встановлено не було, обставини провадження та особа обвинуваченого змін не зазнали, а інших обставин, які б давали підстави змінити або скасувати запобіжний захід стосовно нього судом не вбачається.

При цьому суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на інший з огляду на тяжкість та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, а тому клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який у виді особистого зобов`язання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, з урахуванням: тяжкості злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та спрямованості кримінальних проступків, передбачених ч.1 та ч.3 ст.357 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 ; суворості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень; особи обвинуваченого, який, будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, повторно, в умовах воєнного стану (ч.4 ст.185 КК України); інших обставин, передбачених ст.178 КПК України, зокрема, відсутності в обвинуваченого власної сім`ї, житла та постійного місця проживання, а також тієї обставини, що строк його тримання під вартою закінчується 03 липня 2026 року, а судовий розгляд даного кримінального провадження розпочатий не був, для забезпечення особистої участі обвинуваченого у судових засіданнях під час судового провадження з метою забезпечення його дієвості, суд відповідно до ч.3 ст.315 КПК України дійшов висновку про необхідність та доцільність продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно практики Європейського суду з прав людини застава необхідна лише тоді, коли існують підстави тримання під вартою (п.139 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Олександр Макаров проти Росії», заява №15217/07). Влада має визначати з однаковою ретельністю як розмір застави, так і необхідність продовження тримання особи під вартою (п.39 рішення від 03 листопада 2009 року у справі «Пьотр Осух проти Польщі», заява №30028/06).

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За змістом п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначені правові норми, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд визначає суму застави у тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із 01 січня 2026 року - 3328,00 грн.), що становить 99840 грн. 00 коп., з покладенням на обвинуваченого в разі внесення застави обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.5 ст.194 КПК України.

Крім того, враховуючи недоведеність матеріалами клопотання наявності оформленого (-их) ОСОБА_4 паспорту (паспортів) для виїзду за кордон та інших документів, що дають право на виїзд з України, суд вважає відсутніми підстави для продовження покладення на обвинуваченого обов`язку, передбаченого п.8 ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави за цією ухвалою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, ч.3 ст.315, 369, 372, 395 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів з 29 червня 2026 року до 27 серпня 2026 року включно обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Строк дії ухвали визначити з 29 червня 2026 року до 27 серпня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області; код отримувача: 26241445; банк отримувача: ДКСУ м.Київ; розрахунковий рахунок: UA458201720355279001000002505.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 в межах строку дії ухвали покладаються обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

У разі нез`явлення ОСОБА_4 за викликом до суду без поважних причин чи неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення інших покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а також вирішується питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

В задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити (направити) обвинуваченому ОСОБА_4 ..

Копію ухвали невідкладно направити до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» (адреса місцезнаходження: вул.Куроп`ятникова, буд.№50б м.Кропивницький, поштовий індекс 25009).

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1