Рішення № 137843923, 01.07.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/325/25

Номер провадження 2/383/41/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Замші О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кареліної Д.В.,

представника позивача адвоката Бондаренко І.А.,

представника відповідача адвоката Козій Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВИТЯГ-АГРО" про визнання відсутнім права оренди та усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Бондаренко Ірину Анатоліївну звернулася до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВИТЯГ-АГРО" про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки площею 9,7979 га, кадастровий номер 3520886000:02:000:0334 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (нині Кетрисанівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,7979 га, кадастровий номер 3520886000:02:000:0334 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлогірківської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області (нині Кетрисанівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області).

10 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ЗВИТЯГ-АГРО" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років, тобто до 10 вересня 2025 року.

При отриманні інформації з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на земельну ділянку кадастровий номер 3520886000:02:000:0334, їй стало відомо про додаткову угоду від 08.03.2024 року, яку вона не підписувала і про її існування не знала. Вказаною угодою внесені зміни до договору оренди від 10.09.2028 року, визначено дату закінчення договору оренди 24.10.2035 рік.

Позивач заперечує підписання зазначеної додаткової угоди, вважає, що право оренди земельної ділянки у відповідача відсутнє.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 травня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та призначено по справі судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вказавши, що позивач не була обізнана з укладенням додаткової угоди до договору оренди, не підписувала її, відтак не було її волевиявлення на продовження договірних стосунків з відповідачем. ОСОБА_1 не підписувала додаткову угоду від 08.03.2024 року до договору оренди землі від 10 вересня 2018 року, що підтверджується висновком експерта.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.06.2026 року заперечила позовні вимоги. Зазначила про те, що вважає висновок експерта, складений за наслідками судової почеркознавчої експертизи, неналежним доказом, оскільки за консультативним висновком спеціаліста товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ЕКСПЕРТНИХ ІННОВАЦІЙ" було здійснено рецензування висновку і встановлено порушення під час проведення експертизи та невідповідність висновку матеріалам справи.

В судовому засіданні 01.07.2026 року представник відповідача брала участь частково, після перерви в судовому засіданні у зв`язку з розглядом заяви про відвід судді, на відеоконференцзв`язок не вийшла, подала клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з необхідністю участі у слідчих діях. Судом у клопотанні про відкладення судового засідання відмовлено.

Дослідивши надані докази, заслухавши позицію сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 9,7979 га, кадастровий номер 35208860000:02:000:0334, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

10.09.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗВИТЯГ-АГРО" строком на 7 років укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,7979 га, кадастровий номер 35208860000:02:000:0334, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.11-12).

За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта внесені відомості про реєстрацію договору від 08.03.2024 року між ТОВ "ЗВИТЯГ-АГРО" та ОСОБА_1 . Дата закінчення дії договору оренди 24.10.2035 рік (а.с.14).

За змістом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 08 березня 2024 року між ТОВ "ЗВИТЯГ-АГРО" та ОСОБА_1 , примірник якої наданий представником відповідача в судовому засіданні, продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки на 10 років з моменту закінчення даного договору оренди земельної ділянки, а саме до 24.10.2035 року. Пункт 7.2. договору викладено у новій редакції (а.с.76).

Укладення додаткової угоди від 08 березня 2024 року позивачем заперечено.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ч. 1 ст. 319 ЦК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з положеннями зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. ч. 1,3 ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 4, ч. 1ст. 5 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Як визначено в ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачена письмова форма договору оренди землі.

У відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/112-25/6958-ПЧ від 30.05.2025 року Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, досліджуваний підпис, розташований у графі "Капелюшна Л.В." колонки "Орендодавці" розділу " Реквізити сторін:" лицевого боку додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 10 вересня 2018 року, укладеної між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗВИТЯГ-АГРО", в особі директора Габорець Володимира Андрійовича, від 08.03.2024 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, із наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 .

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи наданий висновок експерта як доказ, суд вважає його належним та достатнім, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування, обґрунтований та не суперечить іншим матеріалам справи.

Заперечення представника відповідача щодо неналежності та недопустимості як доказу висновку експерта та необхідність призначення повторної експертизи вирішена ухвалою суду від 29.06.2026 року. Судом не встановлено сумнівів у правильності висновку експерта, недостатності його обґрунтованості чи суперечності іншим матеріалам справи.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач не здійснювала волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди землі, правовідносини між сторонами щодо змін мов договору оренди не виникали, відтак у відповідача відсутнє право оренди земельної ділянки, яка належить позивачу.

Збереження відповідачем фактичного володіння земельною ділянкою після встановлення судом відсутності права оренди порушує право власника на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільний кодекс України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права чи інтересу, а одним із способів такого захисту є припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення права. Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а відповідно до статті 321 цього Кодексу право власності є непорушним.

За змістом частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Водночас статтею 34 Закон України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку і не має права утримувати її для задоволення будь-яких власних вимог. Зазначена норма відображає загальний принцип обов`язковості повернення земельної ділянки після припинення правових підстав її використання.

Отже, після встановлення судом відсутності у відповідача права оренди він не має законних підстав для подальшого користування спірною земельною ділянкою. За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права власника є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача повернути її власнику, що забезпечує відновлення повного здійснення правомочностей володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

З приводу вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що представник позивача заявляв про витрати позивача на професійну правничу допомогу та витрати на проведення експертизи, які були понесені у зв`язку зі зверненням позивача до суду, в позовній заяві.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надані такі документи: договір, про надання правничої допомоги від 17.02.2025 року, укладений між адвокатом Бондаренко Іриною Анатоліївною та ОСОБА_1 та додаток до договору про надання правничої допомоги від 17.02.2025 року. Зі змісту наданих документів, вбачається, що вартість послуг по наданню правничої допомоги складає 25000 грн.

На підтвердження витрат на проведення почеркознавчої експертизи представником позивача надана платіжна інструкція №0.0.4383441735.1 від 23.05.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 заплатила за проведення судової експертизи 21393 грн. 60 коп.

Таким чином, позивачем підтверджені судові витрати, які понесені ним у зв`язку з розглядом цивільної справи та які підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд стягує з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВИТЯГ-АГРО» на користь ОСОБА_1 25000 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 21393 грн. 60 коп. відшкодування витрат на проведення експертизи.

Окрім того, суд стягує відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-82, 89,141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВИТЯГ-АГРО», яке виникло на підставі додаткової угоди б/н від 08.03.2024 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 10 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗВИТЯГ-АГРО» на земельну ділянку кадастровий номер 3520886000:02:000:0334, площею 9,7979 га, яка знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про інше речове право: 28710295; дата реєстрації 24.10.2018 року; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 438245590 від 02.11.2018 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗВИТЯГ-АГРО» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належним їй майном - земельною ділянкою кадастровий номер 3520886000:02:000:0334, площею 9,7979 га, яка знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення позивачу ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВИТЯГ-АГРО» на користь ОСОБА_1 2422 грн. 40 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору, 25000 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 21393 грн. 60 коп. відшкодування витрат на проведення експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗВИТЯГ-АГРО", місцезнаходження за адресою: вул. Володимира Великого, 87А, м. Бобринець, Кропивницький район, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 42370395.

Повне судове рішення складено 01.07.2026 року.

Суддя Олена ЗАМША