Рішення № 137843608, 30.06.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/664/26

Провадження 2/193/523/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

30 червня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Кащука Д.А.,

за участі секретаря судового засідання Губи О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Софіївський відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

29.04.2026 представник позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 звернулась до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа: Софіївський відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну способу стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що з 07.03.2007 року по 29.12.2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, та мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області №439/911/12 від 08.06.2012 з відповідача на користь позивачки стягнено аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі 500 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки Софіївського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області, виданої в межах виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №439/911/2012, встановлено, що аліменти, визначені рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29.12.2011 року у справі №2-502/11, фактично не надходили від відповідача у період з 15.05.2012 по 31.03.2026. Заборгованість зі сплати аліментів становить 141 144,00 грн. Такий розмір заборгованості є значним та свідчить про фактичну неможливість забезпечення дитини належним матеріальним утриманням у спосіб, визначений судовим рішенням. Зазначені обставини свідчать про тривале, систематичне та повне ухилення відповідача від виконання покладеного на нього судового обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до даних сповіщення сім`ї № ГПП/2189 від 03.03.2025 солдат ОСОБА_3 зник безвісти 27.02.2025 при виконанні бойового завдання, поблизу населеного пункту Бурлацьке Волноваського району Донецької області. На момент звернення до суду відсутні будь-які відомості щодо його місця перебування, доходів або можливості здійснення ним трудової діяльності. Таким чином, відповідач фактично вибув із правовідносин щодо добровільного або примусового виконання аліментного зобов`язання, що унеможливлює реальне та своєчасне отримання коштів на утримання дитини у встановленому твердій грошовій сумі розмірі. За таких обставин існуючий спосіб стягнення аліментів у фіксованій сумі є неефективним, не забезпечує належного, регулярного та справедливого утримання дитини, а також не відповідає принципу найкращого забезпечення її інтересів, що відповідно до положень сімейного законодавства України є пріоритетним при вирішенні спорів даної категорії. У зв`язку з викладеним , виникли істотні та об`єктивні підстави для зміни способу та розміру стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу відповідача.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивачки, позов підтримали у повному обсязі, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, інших заяв та клопотань від нього до суду не надходило.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, вирішено розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 07.03.2007 між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, за актовим записом №11, що підтверджено витягом з додатку «Дія» про актовий запис про шлюб від 05.04.2026 (а. с. 6).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено витягом з додатку «Дія» про актовий запис про народження №17 від 05.04.2026 (а.с.5).

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29.12.2011 року шлюб укладений між позивачем та відповідачем розірвано (а.с. 9).

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області №439/911/12 від 08.06.2012 з відповідача на користь позивачки стягнено аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі 500 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки Софіївського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.04.2026 №44, виданої в межах виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №439/911/2012, встановлено, що ОСОБА_2 не отримувала аліментів від ОСОБА_3 у період з 15.05.2012 по 31.03.2026 згідно виконавчого листа №439/911/2012 виданого 08.06.2012 Софіївським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 15.05.2012 року, і до досягнення дитиною повноліття, заборгованість зі сплати аліментів станом на 21.04.2026 становить 141 144,00 грн. (а.с.12).

Сповіщенням сім`ї №ГПП/2189 від 03.03.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що солдат ОСОБА_3 зник безвісти 27.02.2025 при виконанні бойового завдання, поблизу населеного пункту Бурлацьке Волноваського району Донецької області (а.с.15).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч.ч. 1, 4 ст. 25 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).

Згідно ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, вищевказаний порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі Порядок).

Пунктами 3, 5, 6 Порядку встановлено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо: військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

Виплата грошового забезпечення здійснюється: особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143цс-13, вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Таким чином, позивачка як одержувачка аліментів, довела свої вимоги щодо необхідності зміни способу стягнення аліментів, а тому діючи в інтересах дитини позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Виходячи із засад справедливості, з метою захисту прав дитини та стягувача, враховуючи наявність права вибору способу стягнення аліментів відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України у того, разом з ким проживає дитина, суд вважає необхідним змінити розмір аліментів, шляхом зміни способу їх присудження та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частки усіх його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави 1331,20 грн. судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 180-182, 192 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Софіївський відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну способу стягнення аліментів, - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області № 439/911/12 від 08 червня 2012 року, та стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Софіївським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Дані позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Дані відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 30.06.2026.

Суддя Д.А.Кащук