Ухвала суду № 137841441, 17.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7549/26

Провадження №1-кс/367/764/2026

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні приміщенні Ірпінського міського суду Київської області клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в якому просить накласти арешт у кримінальному провадженні № 42025112320000036 від 25.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України на житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , котра одночасно перебуває у власності: боржника - ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , та іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", код ЄДРПОУ: 38750239, шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження вказаним майном. Клопотання про арешт майна розглядати без повідомлення власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, у зв`язку з необхідністю забезпечення арешту майна.

Своє клопотання мотивує тим, що у провадженні слідчого відділення ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області знаходяться матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42025112320000036 від 25.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 зазначає, що вона має право власності на квартиру, визнане заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2022 у справі № 335/9371/21 та постановою Запорізького апеляційного суду від 27.06.2023 у справі № 335/9371/21. На підставі оскаржуваного рішення державним реєстратором ОСОБА_5 в Державному реєстрі прав зареєстровано перехід права власності на квартиру від скаржниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «2X2 ФІНАНС» на підставі договору купівлі-продажу та постанови Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 335/9371/21. Скаржниця вважає оскаржуване рішення протиправним та просить його анулювати, оскільки вважає, що державну реєстрацію переходу права власності на квартиру проведено за наявності зареєстрованого арешту на квартиру. Законодавство у сфері державної реєстрації прав зобов`язує державного реєстратора перевіряти документи та відомості Державного реєстру прав на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Колегією при розгляді скарги в Мінюсті встановлено, що державний реєстратор ОСОБА_5 належним чином не встановила відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також не перевірила документи на наявність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення в Державному реєстрі прав 25.10.2024 було зареєстровано обтяження (арешт) на квартиру.

З відомостей Державного реєстру прав встановлено, що 25.07.2023 зареєстровано право власності скаржниці на квартиру на підставі рішення суду та постанови суду.

Крім того, колегією встановлено, що оскаржуване рішення прийнято, зокрема, на підставі постанови Верховного Суду, якою рішення суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано, а в частині визнання права власності скаржниці на квартиру залишено без змін. Таким чином, оскаржуване рішення прийнято в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору купівлі-продажу, чинність якого підтверджується постановою Верховного Суду, а отже зареєстроване обтяження (арешт) було підставою для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав.

Таким чином, оскаржуване рішення державного реєстратора ОСОБА_5 прийнято з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому анульовано.

З відомостей Державного реєстру прав встановлено, що 25.10.2024 державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_6 у спеціальному розділі Державного реєстру прав зареєстровано запис про обтяження (арешт) №40249371 на квартиру. У поясненнях державного реєстратора ОСОБА_5 , в рамках розгляду скарги, зазначено, що вона прийняла оскаржуване рішення на підставі судового рішення, керуючись положеннями абзацу третього частини третьої статті 26 Закону.

Однак Колегія встановила, що постанова Верховного Суду не передбачала набуття, зміну або припинення права власності ТОВ «2X2 ФІНАНС» на квартиру або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, а лише визнала дійсним договір купівлі-продажу. Таким чином, оскаржуване рішення приймалось на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку». Отже, зареєстроване обтяження (арешт) на квартиру було підставою для прийняття державним реєстратором ОСОБА_5 рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права власності ТОВ «2X2 ФІНАНС» на квартиру.

Таким чином, оскаржуване рішення державного реєстратора ОСОБА_5 є протиправним, оскільки прийнято за наявності підстави для відмови у державній реєстрації прав з порушенням встановленого законодавством порядку проведення державної реєстрації прав та підлягає анулюванню.

Допитана у якості потерпілої ОСОБА_4 підтвердила наведені в заяві відомості, котрі отримані в ході досудового розслідування.

Отриманими відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що житлова квартира котра розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з 25.10.2024 09:52:34 має обтяження: Обтяжувач: Лівобережний відділ ДВС у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), код ЄДРПОУ: 45028225, крім того, від 22.06.2011 18:05:04; Боржник: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", код ЄДРПОУ: 38750239, крім того, з 20.07.2023 10:50:27 рішення суду, серія та номер: №335/9371/21, виданий 01.11.2022, видавник: Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя; постанова суду, серія та номер: 335/9371/21, виданий 27.06.2023, видавник: Запорізький апеляційний суд ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , УНЗР: 19670610-07447, країна громадянства: Україна.

Зазначена квартира визнана речовим доказом в рамках розслідування зазначеного кримінального провадження постановою слідчого.

Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно частини 10 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, гцо знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 172 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити забезпеченню кримінального провадження, беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, необхідно позбавити осіб можливості відчуження, перетворення майна, зміни його власників тощо, оскільки під час досудового слідства, ще необхідно буде провести детальний огляд вище вказаного майна, дослідити всі обставини при яких дане майно передавалось, змінювалось, перетворювалось тощо.

Арешт на зазначену квартиру необхідний для забезпечення невнесення змін до реєстру майнових прав до закінчення розслідування кримінального провадження, оскільки вже мало місце незаконне втручання до Реєстру, що підтверджено висновком Мінюсту.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши клопотання про арешт майна та матеріали додані до нього, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів клопотання у провадженні слідчого відділення ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області знаходяться матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42025112320000036 від 25.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України.

Згідно витягу з ЄРДР 25.03.2026 вбачається., що установлено, що висновком центральної колегії Міністерства юстиції України від 17.12.2024 визнано прийнятим з порушенням законодавства та анульовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради ОСОБА_5 від 31.10.2024 щодо реєстрації переходу права власності на квартиру від ОСОБА_4 до ТОВ «2Х2 Фінанс» (ЄО21092).

Згідно із ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно із ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно клопотання прокурор просить накласти арешт у кримінальному провадженні № 42025112320000036 від 25.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України на житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , котра одночасно перебуває у власності: боржника - ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , та іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", код ЄДРПОУ: 38750239, шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження вказаним майном, та в порушення вищевказаних норм закону не надає належних доказів щодо власника майна, чи в користуванні кого перебуває майно, що належить арештувати.

Крім того, клопотання та долучені до нього матеріали не містять даних , щодо місця проживання та засобів зв`язку власника майна, що позбавляє суд можливості повідомити його про розгляд клопотання.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Прокурор в поданому клопотанні про арешт майна не зазначає, з якою метою слід накласти арешт на вище зазначене майно.

У клопотанні прокурора не доведено і таку мету арешту вказаного майна, як збереження речових доказів.

За таких обставин, звертаючись з клопотанням про накладення арешту на вказане майно, прокурором не доведено необхідність такого арешту, оскільки, не підтверджено належними доказами, що накладення арешту на вказане майно, за викладених у клопотанні обставин, виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна і при вказаних обставинах не порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж не надано витягу щодо права власності на зазначене майно, а відтак клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 167, 170-175 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції впродовж 5 (п`яти) днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1