Рішення № 137841004, 01.07.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/472/26

Провадження № 2/292/422/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року с-ще Пулини

Пулинського районного суду Житомирської області

головуюча суддя Гуц О.В. секретар судового засідання Риданова Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

У С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року позивач ТОВ "СВЕА ФІНАНС" звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що 09 лютого 2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №5306316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 2000 грн., строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставка - 0,95% на день.

ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов"язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .

26.01.2026 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Свеа фінанс" укладено договір факторингу №01.02-27/25, у відповідності до умов якого позивач набув права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №5306316 на загальну суму 22373,01 грн.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5306316 від 09.02.2025 становить 22373,01 грн., з яких за кредитом - 5999,98 грн., за відсотками - 13449,64 грн., комісія - 2923,39 грн.

Враховуючи викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за договором №5306316 від 09.02.2025 у розмірі 22373,01 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн..

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з"явився, у поданій позовній заяві позивачем зазначено про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

У судове засідання, призначене на 01.07.2026, відповідач не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заяв від нього, а також відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.

З викладених обставин суд вирішує справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України, з повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням заочного рішення на підставі ст.280 ЦПК України, оскільки сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 09.02.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , укладено договір №5306316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов договору та паспорту споживчого кредиту, відповідачу надано кредит у розмірі 2000 грн., строком на 360 днів на споживчі (особисті) потреби, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою за весь строк кредитування - 2639,6200% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк кредитування - 9040 грн. Загальні витрати за кредитом за стандартною ставкою - 7040 грн.

Кошти в розмірі 2000 грн. перераховані на зазначену в договорі відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, дата видачі кредиту - 09.02.2025, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, всього 360 днів, чиста сума кредиту - 2000 грн., всього - 9040 грн., сума кредиту за договором/погашення суми кредиту - 2000 грн., проценти за користування кредитом всього 6840 грн., комісія за надання кредиту - 200 грн., реальна річна процентна ставка - 2639,62%, загальна вартість кредиту - 9040 грн.

З листа ТОВ "Пейтек" №20260129-164 від 29.01.2026 вбачається, що на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 03.01.2024, від ТОВ "Лінеура Україна" 09.02.2025 о 20:35:08 успішно перераховано кошти в сумі 2000 грн. на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 .

11.02.2025 між ТОВ "Лінеура Україна"та відповідачем було укладено додатковий договір до Договору №5306316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.02.2025.

За умовами договору відповідач 11.02.2025 отримав збільшену суму позики у розмірі 4000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір наданої позики становить 6000,00 грн.

Додатковий договір до Договору укладено в електронній формі. ТОВ "Лінеура Україна"на номер телефону ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему надіслали одноразовий ідентифікатор 40057, який, у свою чергу, відповідачем було введено/відправлено ТОВ "Лінеура Україна"у відповідному розділі сайту, чим він прийняв пропозицію укладення Додаткового договору до Договору №5306316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.02.2025.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, дата видачі кредиту -11.02.2025, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, всього 360 днів, чиста сума кредиту - 4000 грн., всього - 27006 грн., сума кредиту за договором/погашення суми кредиту - 6000 грн., проценти за користування кредитом всього 20406 грн., комісія за надання кредиту -600 грн., реальна річна процентна ставка - 2616,41%, загальна вартість кредиту - 27006 грн.

Також відповідач електронним підписом з ідентифікатором підписав Графік платежів, у якому викладені умови кредитування, які аналогічні тим, що зазначені у Договорі позики.

До укладення додаткового договору до договору, 11.02.2025 ОСОБА_1 підписано також паспорт споживчого кредиту, в якому йому була надана інформація щодо умов кредитування.

Договір про надання споживчого кредиту та додатковий договір до договору про надання споживчого кредиту, разом із правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "Лінеура Україна"(нова редакція), затвердженими 08.04.2024, складають єдиний договір.

ТОВ "Лінеура Україна" виконано свої зобов`язання за договором та перерахувало на картку № НОМЕР_3 , номер якої надано йому позичальником та вказана у кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 4000 грн 00 коп, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 29.01.2026 №20260129-168.

26.01.2026 між ТОВ "Лінеура Україна" (клієнт) та ТОВ "Свеа фінанс" (фактор) укладено договір факторингу №01.02-2/26, у відповідності до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені договором.

Згідно реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу №01.02-2/26 від 26.01.2026, складеного між ТОВ "Свеа фінанс" та ТОВ "Лінеура Україна", останній передав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5306316 на загальну суму - 22373,01 грн., з них за тілом кредита - 5999,98 грн., за відсотками - 13449,64 грн., за штрафом - 2923,39 грн.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №10287 від 26.01.2026, ТОВ "Свеа фінанс" сплатило ТОВ "Лінеура Україна" за договором факторингу від 26.01.2026 №01.02-2/26, кошти в сумі 2261184,38 грн.

З розрахунку заборгованості за договором №5306316 від 09.02.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ "Лінеура Україна", вбачається, що станом на 26.01.2026 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 22373,01 грн., з них за тілом кредита - 5999,98 грн., за процентами - 13449,64 грн., штрафні санкції - 2923,39 грн.

Таким чином, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №5306316 від 09.02.2025 та додатковий договором до нього.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч.1 ст.509 ЦК України міститься визначення поняття зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 3 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Судом встановлено, що договір про надання споживчого кредиту та додатковий договір до нього між сторонами укладені в електронній формі, підписані позичальником електронним підписом, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першої ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

У ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачений порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України "Про електронну комерцію").

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено про укладення договору про надання споживчого кредиту та додаткового договору до нього з відповідачем в електронному вигляді шляхом підписання їх електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов"язання за кредитним договором та додатковим договором до нього виконало в повному обсязі, а саме - відповідачу надано кредит на загальну суму 6000 грн., які 09.02.2025 та 11.02.2025, відповідно перераховані на картковий рахунок відповідача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 становить 22373,01 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 5999,98 грн., за відсотками - 13449,64 грн., за штрафами - 2923,39 грн.

Однак, суд не погоджується щодо стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) в розмірі 2923,39 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та пункт 6 викладено в новій редакції, яким передбачено умови звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності даним Законом України, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності.

Указом Президента України №№64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно частин 2, 3 ст.66 Закон України "Про правотворчу діяльність", у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що неустойка за кредитним договором нарахована за період з 07 травня 2025 року, тобто під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а не п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки норми ЦК України є пріоритетними над нормами Закону.

При зазначених обставинах, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язання, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2923,39 грн., задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору та додатковий договір до нього, не сплатила заборгованість в добровільному порядку, а тому суд вважає стягнути з нього на користь позивача примусово заборгованість в сумі 19449,62 грн., з них за основною сумою боргу - 5999,98 грн., за відсотками - 13449,64 грн., оскільки позивачем набуто право вимоги до відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн., а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (19449,62/22373,01)х2662,40 = 2314 грн. 51 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (код ЄДРПОУ - 37616221, номер рахунку в АТ "ОТП БАНК" НОМЕР_5 , МФО 300528) місцезнаходження: 04070, вулиця Іллінська,8 м.Київ) заборгованість за договором №5306316 від 09 лютого 2025 року в розмірі 19449 (дев"ятнадцять тисяч чотириста сорок дев"ять) грн. 62 (шістдесят дві) коп. та судовий збір в сумі 2314 (дві тисячі триста чотирнадцять) грн. 51 (п"ятдесят одна) коп.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. В. Гуц