Рішення № 137838926, 30.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/24661/25

Провадження № 2-др/638/96/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 05.06.2026 позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

17.06.2026 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Лисенком Андрієм Олександровичем подано заяву про винесення додаткового рішення та стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.

29.06.2026 представником позивача Меркуловою Валерією Валеріївною подано до суду заяву, в якій остання просить повністю відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, а у разі задоволення заяви суттєво зменшити розмір витрат з урахуванням відсутності відомостей щодо затраченого часу на виконання робіт. Представник позивача вважає зазначені вимоги відповідача необґрунтованими, зафіксовану суму гонорару завищеною, а дії представника такими, що не відповідають критеріям реальності та співмірності правничої допомоги, оскільки сума витрат значно перевищує встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, крім того, сума неспівмірна із складністю справи, яка віднесена судом до категорії малозначних.

Представником позивача також зазначено, що оскільки відповідачем сплачено аванс за надання правової допомоги 15.06.2026, а Договір про надання правової допомоги (далі Договір) із представником підписаний 16.02.2026, то згідно з пунктом 4.5 Договору, яким встановлено, що в разі порушення строків сплати авансу більш як на 5 (п`ять) днів, цей договір автоматично втрачає силу, то вказаний Договір втратив силу, а тому стягнення судових витрат на підставі нього є неправомірним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У даній справі судові витрати складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн, понесених відповідачем, та суми сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн, понесених позивачем.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, а склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Факт надання правової допомоги та понесених судових витрат підтверджується Договором про надання правової допомоги №1 від 16.02.2026; квитанцією від 15.06.2026; актом виконаних робіт (наданих послуг) від 15.06.2026 до Договору №1.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Таким чином, твердження представника позивача щодо не зазначення часу витраченого на надання вказаних послуг суд відхиляє, з огляду на вище зазначене.

Суд також відхиляє твердження представника позивача про те, що Договір про надання правової допомоги №1 втратив чинність, оскільки у п. 4.5 вказаного Договору зазначено, що аванс має бути сплачений клієнтом у заздалегідь обумовлений сторонами строк. Із наданих суду документів щодо надання правничої допомоги не вбачається, що строком сплати авансу є день підписання Договору, а відтак, твердження про те що Договір втратив силу є безпідставними, з огляду і на те, що фактично правова допомога була надана відповідачеві.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Виходячи з того, що обсяг наданої правової допомоги складає дві заяви по суті справи (відзив, заперечення на відповідь на відзив), процесуальні заяви (клопотання про виключення двох однакових процесуальних документів та заява про долучення доказів понесених судових витрат), оцінюючи заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді, дотримуючись принципу диспозитивності, зміст заперечень позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також з урахуванням складності справи, співмірності, доцільності та необхідності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та зменшення судових витрат на правову допомогу до 10000 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позов задоволено частково, а саме на 53%, судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 1283,87 грн, а з позивача на користь відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 4700 грн

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням того, що на позивача покладено більшу суму судових витрат, з нього на користь відповідача підлягає стягненню різниця, яка складає 3416,13 грн.

Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 270, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвокатом Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правову допомогу у розмірі 3416 ( три тисячі чотириста шістнадцять) гривень 13 коп.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570; юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевська, буд. 1Д.

Представник позивача: Ванжа Надія Володимирівна, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, діє на підставі довіреності від 11.08.2025 №4676-К-Н-О.

Представник позивача: Меркулова Валерія Валеріївна, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, діє на підставі довіреності від 14.07.2025 №4362-К-Н-О.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , діє на підставі ордеру серії АХ №1327249 від 16.02.2026, свідоцтво про заняття адвокатською діяльність №3576 від 15.12.2017.

Суддя О. В. Зінченко