Ухвала суду № 137838925, 29.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7154/26

Провадження № 1-кс/638/1733/26

УХВАЛА

Іменем України

29 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчої ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12026221200000034 від 07 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Казачі Лагері Цюрупинського р-ну Херсонської області, українця, громадянина України, неодруженого, осіб на утриманні не має, із середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в:

26 червня 2026 року слідчий СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної Установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221200000034 від 07.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

25.06.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні, носінні та незаконному збуті вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Слідчий зазначає, що для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 . Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 , є військовослужбовцем, що передбачає зміну місця дислокації підрозділу, у якому проходить службу підозрюваний ОСОБА_5 , а тому в будь-який час може змінити місце перебування та поїхати в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини створять складності явки або запізнення підозрюваної до органу досудового розслідування та суду, а відсутність міцних соціальних зв`язків лише це посилить. Зазначене свідчить про реальне існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_5 , може знищити, сховати або спотворити предмети, що стосуються обставин кримінального провадження, незважаючи на вже проведені обшуки, досудове розслідування перебуває на активному етапі, що зумовлено нещодавнім повідомленням про підозру ОСОБА_5 , а тому на даний час не встановлено повного об`єму предметів та документів, які б підтвердили або спростували причетність ОСОБА_5 , до вказаного злочину, що на переконання слідчого свідчить про реальне існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , відомі показання свідків із зазначенням їх місця проживання, контактних номерів телефону, анкетних даних, які підтверджують його вину у вчиненні інкримінованого злочину, особисті данні яких відкриті підозрюваному, також розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на заявника, свідків, понятих, благаючі, умовляючи, погрожуючи чи здійснювати на них незаконний фізичний або психологічний вплив з метою, щоб останні не надавали свідчень, які б підтверджували його причетність до вчинення злочину, або змінили раніше надані показання, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

На обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) слідчий зазначив, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_5 , незаконно впливати, на заявника, свідка, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження. Крім цього зважаючи на відсутність у ОСОБА_5 , постійного місця мешкання, у зв`язку із безпосередньою участю у бойових діях, останній може продовжити вчиняти аналогічні злочини у якому підозрюється. До того ж, ОСОБА_5 , виробив свою незаконну схему щодо збуту вогнепальної зброї, та може конспіративно продовжити свою злочинну діяльність, або залучити інших осіб для продовження своєї злочинної діяльності.

Щодо неможливості запобігти настанню цих ризиків більш м`яким запобіжним заходом, то слідчий зазначив, що застосування особистого зобов`язання неможливе, оскільки ОСОБА_5 є військовослужбовцем та може змінювати місце тимчасового перебування у зв`язку із зміною обстановки у місці ведення бойових дій, внаслідок чого може чинити тиск на свідків. Щодо особистої поруки, то до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Домашній арешт не зможе запобігти настанню ризиків, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у той час в зв`язку з тим, що є військовослужбовцем останній постійного фактичного місця мешкання не має, а тому обрання відносно нього вказаного запобіжного заходу створить передумови вчинення тиску на заявника, свідків, понятих у вказаному кримінальному провадженні. Крім того,

Таким чином, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , обставини, за яких він був скоєний, на переконання слідчого вказують на існування цілком реальних ризиків, що застосування до підозрюваного іншого, окрім як тримання під вартою, запобіжного заходу, надасть йому можливість впливати на свідків, понятих, спеціалістів.

При визначенні розміру застави слідчий просив врахувати обставини вчинення ОСОБА_5 тяжкого злочину проти громадської безпеки, який в умовах сьогодення, тобто дії воєнного стану, є неприпустимим. Крім цього, зухвалість та конспіративність дій ОСОБА_5 вказують на цілком реальні припущення щодо того, що подібного роду злочини вчиняються регулярно і систематично, враховуючи налагодженість схеми придбання зброї та бойових припасів, що є виключною обставиною та повинно бути враховано під час вирішення питання щодо розміру застави. Також слід враховувати, що на період воєнного стану військовослужбовцям військової служби за контрактом виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У зв`язку з викладеним слідчий просив визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 266 тисяч 240 гривень.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_6 проти клопотання заперечувала, просила застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав захисника та просив не застосовувати до нього тримання під вартою. Зазначив, що проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора БПЛА, є учасником бойових дій та бере участь в бойових діях на теперішній час. Має нагороду ОСОБА_9 .

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні також надав пояснення безпосередній командир ОСОБА_5 ОСОБА_10 , який позитивно охарактеризував підозрюваного, повідомив про наявність у нього державної нагороди ОСОБА_9 . Зазначив, що ОСОБА_5 проходить службу на посаді оператора БПЛА, виконує бойові завдання, брав на себе командування в потрібні моменти. Востаннє був на бойовому завданні 3-4 дні тому. У зв`язку з цим виявив бажання взяти його на поруки.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що слідчим відділом Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області за процесуального керівництва Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12026221200000034 від 07 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за фактом того, що 06.01.2026 до ч/ч ХРУП №3 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від 1-го відділу 5 управління ДВКР СБУ про те, що військовослужбовець, гр-н ОСОБА_11 незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігає вогнепальну зброю, без гладкоствольної мисливської зброї, без мети збуту, на території Шевченківського району міста Харкова.

26 червня 2026 року у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні, носінні та незаконному збуті вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, скоєному за наступних обставин:

Згідно зі ст. 68 Конституції України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом. Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою ставитися до інших військовослужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, дотримуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативо, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Проте, ОСОБА_5 , всупереч вимогам вказаних вище нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин:

Так, ОСОБА_5 , у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, але не пізніше 27.02.2026, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням із вогнепальною зброєю та бойовими припасами, без передбаченого законом дозволу, з корисливих мотивів з метою власного збагачення, в порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена Наказом МВС України №622 від 21.08.1998 (з подальшими змінами та доповненнями), норм Конституції України, незаконно придбав бойову нарізну вогнепальну зброю кулемет системи Калашникова «ПКМ» калібру 7,62 мм (під патрон калібру 7,62х54R), заводська серія/номер на ствольно-затворній коробці « НОМЕР_2 », заводська серія/номер на стволі « НОМЕР_3 », « НОМЕР_4 », ручний протитанковий реактивний гранатомет М136 АТ-4, який є бойовим припасом, 96 патронів калібру 7,62х54R, які є боєприпасами, та почав зберігати у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою подальшого збуту, не маючи на те передбаченого законом дозволу.

Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізуючи свій корисливий умисел, спрямований на незаконний збут вогнепальної зброї та бойових припасів, запропонував ОСОБА_12 , який надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами, придбати у нього кулемет системи Калашникова «ПКМ» калібру 7,62 мм (під патрон калібру 7,62х54R), заводська серія/номер на ствольно-затворній коробці « НОМЕР_2 », заводська серія/номер на стволі « НОМЕР_3 », « НОМЕР_4 », ручний протитанковий реактивний гранатомет М136 АТ-4, та 96 патронів калібру 7,62х54R за ціною 100 000 гривень.

Далі, діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_12 (анкетні дані якого змінено на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»), з метою викриття протиправної діяльності ОСОБА_5 , в ході проведення комплексу негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, 27.02.2026, близько 13 год 30 хв з метою придбання вогнепальної зброї та бойових припасів у ОСОБА_5 , прибув на обумовлене заздалегідь місце, а саме: на відкриту ділянку місцевості , яка знаходиться поблизу кільцевої дороги в Харківській області селища Савинці, у районі лісосмуги, за координатами: 49.23.?56.73?N 37.03?01.54?E. У вказаному місці ОСОБА_12 зустрівся з ОСОБА_5 , де під час особистої зустрічі, останній передав ОСОБА_12 кулемет системи Калашникова «ПКМ» калібру 7,62 мм (під патрон калібру 7,62х54R), заводська серія/номер на ствольно-затворній коробці « НОМЕР_2 », заводська серія/номер на стволі « НОМЕР_3 », « НОМЕР_4 », ручний протитанковий реактивний гранатомет М136 АТ-4, та 96 патронів калібру 7,62х54R

За придбання зазначеної вогнепальної зброї, бойових припасів ОСОБА_12 передав ОСОБА_5 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 100 000 грн, якими останній розпорядився на власний розсуд.

Придбаний ОСОБА_12 у ОСОБА_5 кулемет системи Калашникова «ПКМ» калібру 7,62 мм (під патрон калібру 7,62х54R), заводська серія/номер на ствольно-затворній коробці « НОМЕР_2 », заводська серія/номер на стволі « НОМЕР_3 », « НОМЕР_4 », згідно з висновком судової експертизи зброї є бойовою нарізною вогнепальною зброєю, придатною для здійснення пострілів;

Придбаний ОСОБА_12 у ОСОБА_5 ручний протитанковий реактивний гранатомет М136 АТ-4, згідно з висновком судової вибухово-технічної експертизи відноситься до категорії вибухових пристроїв військового призначення - бойових припасів, бойова частина протитанкової гранати АТ4 НЕАТ придатна до вибуху.

Придбані ОСОБА_12 у ОСОБА_5 патрони у кількості 96 штук, згідно з висновком судової експертизи зброї відносяться до категорії боєприпасів, є гвинтівковими патронами калібру 7,62х54R, що призначені для стрільби з гвинтівок системи Мосіна та іншої нарізної вогнепальної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника, виготовлені промисловим способом, які придатні для здійснення пострілу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 133, п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 132 КПК України).

Кримінальним процесуальним кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Згідно статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Тобто суд зобов`язаний з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_13 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення. При цьому, варто зазначити, що остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду кримінального провадження по суті.

Досліджені в судовому засіданні докази, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 23.02.2026 з додатками, протокол огляду грошових коштів від 27.02.2026, протокол огляду покупця від 27.02.2026, протокол огляду місця події від 27.02.2026, висновок експерта № СЕ-19/121-26/5968-БЛ від 10.03.2026, висновок експерта № СЕ-19/121-26/5969-БЛ від 10.03.2026, висновок експерта № СЕ-19/121-26/5970-БЛ від 13.03.2026, протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 02.03.2026, протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 08.02.2026, протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо- та відео-контроль особи від 20.05.2026, а також інші документи, зібрані органом досудового розслідування, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин, викладених у клопотанні.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали та обставини вчинення злочину, суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю існує пов`язаність підозрюваної з вчиненими кримінальними правопорушеннями, оскільки для стороннього спостерігача прослідковується зв`язок між описаними діями та подіями, які відбулися.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Надаючи оцінку наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявністю яких слідчий та прокурор обґрунтовують клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному (до 3 до 7 років позбавлення волі), не є самостійною підставою для застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Зазначені висновки ЄСПЛ корелюються з положенням ст. 178 КПК України, якою передбачено, що слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Дослідженням даних про особу підозрюваного встановлено, що ОСОБА_5 неодружений, осіб на утриманні не має, із середньою освітою, має зареєстроване та фактичне місце проживання, має статус учасника бойових дій, є військовослужбовцем, виконує бойові завдання в зоні бойових дій на посаді оператора БПЛА, позитивно характеризується безпосереднім командиром, має державні нагороди, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку лікарів психіатра або нарколога не перебуває.

Судом враховано, що тяжкість можливого покарання не може бути визнана як достатній та беззаперечний доказ реального існування ризику переховування, враховуючи в сукупності та взаємозв`язку відомості, які позитивно характеризують особу підозрюваного, не свідчать про його схильність до переховування чи неналежного виконання процесуальних обов`язків. На переконання суду, негативні наслідки від вчинення дій, спрямованих на переховування від правоохоронних органів, є більш суттєвими за ризик можливого покарання, враховуючи потенційну можливість призначення покарання з випробуванням в порядку, передбаченому КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором доведено, проте неможливість запобігти його настанню застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не доведено.

Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то він ґрунтується на припущеннях, оскільки стороною обвинувачення належним чином не обґрунтовано, проведенню яких слідчих (розшукових) дій та відшуканню яких доказів зможе перешкоджати підозрюваний, перебуваючи на свободі. Обґрунтування вказаного ризику тим, що «досудове розслідування перебуває на активному етапі, … на даний час не встановлено повного об`єму предметів та документів, які б підтвердили або спростували причетність ОСОБА_5 , до вказаного злочину» є настільки абстрактним та загальним, що не може виправдовувати потребу у застосуванні виняткового запобіжного заходу.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та понятих у цьому ж кримінальному провадженні, то, по-перше, ризик незаконного впливу на понятих не передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України; по-друге, з матеріалів клопотання судом встановлено наявність лише одного свідка у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_12 , анкетні дані якого змінено на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Про наявність інших свідків стороною обвинувачення суду не повідомлено. За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено реальне існування цього ризику, оскільки відсутні підстави вважати, що підозрюваному відомі анкетні дані, адреса місця проживання/перебування та засоби зв`язку свідка. Вирішуючи питання про наявність ризику незаконного впливу на спеціалістів та експертів, судом враховано, що такий ризик існує, проте з огляду на тяжкість можливого покарання та дані, які характеризують особу підозрюваного, запобігти настанню цього ризику можливо застосуванням більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), то прокурором доведено його існування, враховуючи характер та обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тривалість та стійкість злочинної діяльності. Водночас, суд вважає, що запобігти настанню цього ризику можливо застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, оскільки тяжкість можливого покарання (яка не виключає можливість застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробування) в сукупності відомостями, що позитивно характеризують особу підозрюваного, будуть не лише виконувати роль стримуючого фактору по відношенню до цього ризику, а навіть стимулюватимуть правомірну поведінку підозрюваного та належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність та реальне існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, враховуючи, з однієї сторони тяжкість та характер вчиненого правопорушення, а з іншої сторони дані, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що прокурором не доведено, що запобігти настанню цих ризиків неможливо застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як зазначалось вище, прокурором під час розгляду клопотання не доведено неможливість запобігти настанню ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, застосуванням більш м`якого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного, суд прийшов до висновку, що особисте зобов`язання та домашній арешт не можуть бути застосовані до ОСОБА_5 , оскільки одним із обов`язків особистого зобов`язання є заборона підозрюваному не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; головним обов`язком домашнього арешту є заборона підозрюваному залишати місце проживання цілодобово або в певний період доби. Водночас, ОСОБА_5 військовослужбовцем і бере участь у заходах з оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що зумовлює постійну потребу у зміні місця тимчасового перебування у зв`язку із зміною обстановки у місці ведення бойових дій. Відтак, застосування вказаних запобіжних заходів є несумісним з виконанням обов`язків військової служби в зоні бойових дій, оскільки робить неможливим належне виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Особиста порука, полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).

До суду не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмове зобов`язання, передбачене ч. 1 ст. 180 КПК України.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкість та характер вчиненого правопорушення, підтверджену у судовому засіданні наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також беручи до уваги дані про особу підозрюваного, суд вважає, що запобіжний захід у виді застави здатний запобігти настанню ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Сума грошової вигоди від вчинення інкримінованого злочину складає 100000 грн. Доводи слідчого про регулярність і систематичність вчинення подібного роду злочинів як підстави визначення застави у максимальному розмірі, ґрунтуються на припущеннях, про що чітко зазначено у клопотанні. При цьому, матеріали справи не містять доказів щодо майнового стану підозрюваного, зокрема щодо грошового забезпечення військовослужбовця, отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 або 100000 грн. Водночас суд наголошує, що наявність у особи права на отримання такої винагороди не є беззаперечним доказом отримання такої нагороди з огляду на наявність встановленої процедури підтвердження участі у бойових діях та особливостей здійснення таких виплат.

На переконання суду, застава у максимальному розмірі (266240 грн) є завідомо непомірною для підозрюваного, враховуючи його майновий стан.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що застава у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн) здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, буде відповідати характеру та ступеню тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, обставинам його вчинення, особі підозрюваного, та не буде завідомо непомірною для підозрюваного, враховуючи його майновий стан.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого, у зв`язку з чим застосовує до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840,00 грн, з покладенням на підозрюваного на строк у два місці наступних обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

- не відлучатись з постійного проходження військової служби, без дозволу безпосереднього командира, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження військової служби; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами щодо обставин, які стосуються кримінального провадження.

Слідчий суддя наголошує, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. 177-179, 182-183, 193-194, 195, 196-197, 205, 309, 372, 395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12026221200000034 від 07 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави він зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту застосування запобіжного заходу у виді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

- не відлучатись з постійного проходження військової служби, без дозволу безпосереднього командира, слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження військової служби;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами щодо обставин, які стосуються кримінального провадження.

Термін дії обов`язків, покладених на підозрюваного, визначити строком у 2 місяці до 28 серпня 2026 року включно.

Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача - UA208201720355299002000006674).

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурора та слідчого у кримінальному провадженні № 12026221200000034.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 01 липня 2026 року о 09 год. 20 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1