Рішення № 137835751, 30.06.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/3827/24

2/303/681/24 ряд. стат. Звіту-60

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області під головуванням судді Мирошниченка Ю. М. при секретарі Лукач К. М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради, третя особа приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Садварі Маріанна Федорівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мукачівської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 3,6244 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Макарівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.

Позивач зазначає, що за життя спадкодавиця склала заповіт від 13 лютого 2020 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Макарівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, відповідно до якого заповіла належне їй майно своєму онуку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є онуком померлої ОСОБА_2 , оскільки його батьком є ОСОБА_3 , а матір`ю останнього - ОСОБА_2 . Разом із тим під час оформлення спадкових прав виникли розбіжності у написанні прізвищ членів родини у правовстановлюючих та актових документах, зокрема у документах містяться варіанти написання прізвища « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 », що, на думку позивача, унеможливило оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Позивач зазначає, що про існування заповіту, складеного на його користь, йому відомо не було, а про наявність спадкових прав він дізнався лише після виявлення відповідного заповіту та звернення до нотаріуса. У зв`язку з цим позивач вважає, що пропуск встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини був зумовлений поважними причинами, оскільки він не знав і не міг знати про складення заповіту на його ім`я.

Позивач вказує, що 07 жовтня 2025 року звернувся до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Садварі Маріанни Федорівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою нотаріуса від 10 жовтня 2025 року №45/02-31 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю належних документів, які підтверджують родинні відносини між позивачем та спадкодавицею, а також у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

У зв`язку з наведеним позивач просив: встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є онуком ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Представник відповідача Мукачівської міської ради подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.

Відзив мотивований тим, що подані позивачем докази не є належними та достатніми для підтвердження факту родинних відносин між позивачем та спадкодавицею. Відповідач зазначив, що у матеріалах справи наявні розбіжності у написанні прізвищ спадкодавця та спадкоємця в актових записах про народження та смерть, у зв`язку з чим неможливо безспірно встановити факт родинних відносин між ними.

Також відповідач вказав, що письмові заяви свідків та фотознімки мають лише допоміжний характер і не є первинними документами, які відповідно до вимог чинного законодавства підтверджують факт родинних відносин.

Крім цього, відповідач зазначив, що позивач пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, а наведені ним причини такого пропуску не можуть вважатися поважними.

Третя особа приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Садварі Маріанна Федорівна подала письмові пояснення, у яких повідомила, що після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу №19/2025.

Нотаріус зазначила, що у межах спадкової справи встановлено наявність заповіту на користь позивача, однак останній не проживав разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини та не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`язку з чим постановою від 10 жовтня 2025 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Також третя особа повідомила, що станом на 10 лютого 2026 року свідоцтва про право на спадщину іншим спадкоємцям не видавалися, письмові заяви від інших спадкоємців про прийняття спадщини до нотаріуса не надходили.

Дослідивши вимоги та заперечення сторін, а також наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 3,6244 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Макарівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2020 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Макарівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, відповідно до якого заповіла усе належне їй майно своєму онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження позивача його батьком є ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_7 . Водночас зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що його матір`ю є ОСОБА_2 . Разом із тим у наданих суду документах наявні розбіжності у написанні прізвища членів родини, зокрема використано варіанти « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 ».

Згідно з інформацією Мукачівського відділу № 2 ГУ ДМС України в Закарпатській області ОСОБА_2 у 2005 році отримала паспорт громадянина України замість втраченого паспорта громадянина СРСР, а її заява про видачу паспорта громадянина СРСР була оформлена російською мовою на ім`я « ОСОБА_2 ». Зазначені відомості підтверджують, що використання у документах варіантів написання прізвища « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 » обумовлене особливостями оформлення документів у різні історичні періоди, а тому саме по собі не ставить під сумнів тотожність особи спадкодавиці.

Оцінюючи зазначені розбіжності, суд виходить із того, що самі по собі відмінності у написанні прізвища не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність родинних відносин між особами, якщо сукупність інших доказів підтверджує існування таких відносин.

У матеріалах справи містяться: заповіт, у якому спадкодавиця прямо визначила позивача своїм онуком; договори дарування житлового будинку та земельної ділянки від 08 червня 2013 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; документи, у яких спадкодавиця використовувала написання прізвища « ОСОБА_5 »; письмові пояснення свідків щодо родинних відносин між позивачем та спадкодавицею.

При цьому відповідачем не надано жодного доказу на спростування доводів позивача та не наведено обставин, які б свідчили про існування іншої особи, на користь якої фактично було складено заповіт.

Суд ураховує, що використання у документах варіантів написання прізвища « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 » обумовлене історичними особливостями оформлення документів у різні періоди, у тому числі російськомовним заповненням паспортних документів радянського зразка, що підтверджується відповіддю Головного управління ДМС України в Закарпатській області.

Самі собою такі розбіжності не спростовують тотожності особи спадкодавиці та не можуть бути підставою для відмови у реалізації спадкових прав позивача.

Вирішуючи вимогу про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд виходить із такого.

Згідно із частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

У постановах Верховного Суду неодноразово зазначалося, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є обставини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця щодо своєчасного вчинення відповідних дій (постанови від 26.07.2021 р. у справі № 405/7058/19, від 22.05.2024 р. у справі № 720/744/20).

Як убачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Садварі Маріанни Федорівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою нотаріуса від 10 жовтня 2025 року №45/02-31 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та відсутністю належних документів на підтвердження родинних відносин.

Позивач посилався на те, що про існування заповіту, складеного на його користь, йому відомо не було, а про наявність у нього спадкових прав він дізнався лише після виявлення відповідного заповіту та звернення до нотаріуса.

Суд бере до уваги, що у даній справі спадкування здійснюється саме за заповітом, а не за законом, а тому вирішального значення набуває принцип свободи заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зазначила, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки така необізнаність пов`язана із реалізацією принципу свободи заповіту. При цьому суд має враховувати конкретні обставини справи та не ототожнювати необізнаність про наявність заповіту із загальним незнанням про право на спадкування.

Суд ураховує, що позивач не є спадкоємцем першої черги після смерті спадкодавиці, а набув право на спадкування саме внаслідок складення на його користь заповіту.

Також суд бере до уваги, що: у спадковій справі наявний дійсний заповіт на користь позивача; свідоцтва про право на спадщину іншим спадкоємцям не видавалися; заяви інших спадкоємців про прийняття спадщини до нотаріуса не надходили; відсутні дані про існування осіб, права яких будуть порушені у разі визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

За таких обставин відмова у визначенні позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини призвела б до неможливості реалізації останньої волі спадкодавиці, яка за життя розпорядилася своїм майном саме на користь позивача.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах надмірно формальний підхід до застосування положень статті 1272 ЦК України не забезпечив би справедливого балансу між принципом правової визначеності та принципом свободи заповіту.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що необізнаність позивача про наявність заповіту у сукупності з установленими обставинами справи є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а тому позов підлягає задоволенню.

Разом із вимогою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач також просив установити факт родинних відносин, а саме факт того, що він є онуком померлої ОСОБА_2 .

Оцінюючи зазначену вимогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статті 5 ЦПК України судовий захист надається у разі порушення, невизнання або оспорювання права чи інтересу особи, а обраний спосіб захисту має бути ефективним та таким, що відповідає змісту порушеного права і характеру правовідносин.

Судом установлено, що у даній справі позивач звернувся за захистом права на прийняття спадщини саме за заповітом.

Із наявного у матеріалах справи заповіту від 13 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже право позивача на спадкування у даному випадку виникає не в силу належності до певної черги спадкування за законом, а внаслідок прямого волевиявлення спадкодавиці, вираженого у заповіті.

За таких обставин питання наявності між позивачем та спадкодавицею родинних відносин має значення для оцінки та дослідження доказів у справі, зокрема для ідентифікації особи спадкоємця, зазначеного у заповіті, та усунення сумнівів, пов`язаних із розбіжностями у написанні прізвища, однак саме по собі не є самостійним юридичним фактом, від встановлення якого залежить виникнення у позивача права на спадкування.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.05.2024 р. у справі № 206/851/23, у якій зазначено, що встановлення факту родинних відносин спадкоємця із спадкодавцем у подібних правовідносинах є передусім питанням доведення обставин, які входять до предмета доказування у справі, а зазначення в резолютивній частині судового рішення про встановлення такого факту не є необхідним.

У межах розгляду вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судом досліджено та встановлено, що позивач є саме тією особою, на користь якої спадкодавиця склала заповіт, а надані сторонами докази у своїй сукупності підтверджують наявність родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_2 .

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про встановлення факту родинних відносин є надлишковою та не потребує окремого вирішення у резолютивній частині рішення суду, оскільки відповідні обставини підлягають установленню судом при вирішенні основної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради, третя особа приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Садварі Маріанна Федорівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Мукачівська міська рада, місцезнаходження м.Мукачево, пл.О.Духновича, буд.2, код ЄДРПОУ 38625180.

Третя особа: приватний нотаріус Садвір Маріанна Федорівна, місцезнаходження м.Мукачево, вул.Садова, буд.25-А.

Повний текст рішення складений 30.06.2026 року.

Головуючий Юрій Мирошниченко